Рішення № 23553759, 18.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/3629-2012 18.04.12За позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ларікс ЛТД"

про стягнення 67 843,46 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

від позивача ОСОБА_1 -дов. № 21-28/700 від 15.08.11 р.

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 18.04.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

Позов мотивований наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача перед позивачем у зв'язку з неповною оплатою відповідачем вартості поставленого позивачем товару за Договором купівлі-продажу № 13Д (11) від 15.07.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 5011-13/3629-2012, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.04.2012, сторони зобов'язано вчинити дії.

18.04.2012 року в судове засідання з'явився представник позивача, через канцелярію суду надав витребувані судом документи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ, про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" (надалі -позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Ларікс»ЛТД (надалі -відповідач, дистриб'ютор) було укладено договір поставки купівлі-продажу № 13д (11) від 15.07.2011 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених договором, передати у власність Дистриб'ютора, а Дистриб'ютор зобов'язується в порядку та на умовах передбачених Договором, прийняти та оплатити продукцію (товар).

Пунктом 7.3 Договору сторони передбачили порядок та строки здійснення розрахунків, згідно якого оплата товару здійснюється дистриб'ютором в розмірі 100% вартості товару впродовж 30 календарних днів від дати поставки товару дистриб'ютору.

Як встановлено судом, позивачем на виконання зобов'язань, передбачених Договором 19.10.2011 року відповідачу було поставлено товар на суму 0,06 грн. та 19.12.2011 року -на суму 54 844,13 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями накладних № 2108397 від 19.10.2011 року та № 2110216 від 19.12.2011 року.

Відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару на загальну суму 30 000,00 грн.:

- 09.02.2012 - 5 000,00 грн. (платіжне доручення № 8687);

- 14.02.2012 - 5 000,00 грн. (платіжне доручення № 8709);

- 21.02.2012 - 10 000,00 грн. (платіжне доручення № 8732);

- 28.02.2012 - 10 000,00 грн. (платіжне доручення № 8763).

Таким чином, заборгованість за поставлений позивачем товар згідно накладних № 2108397 від 19.10.2011 року та № 2110216 від 19.12.2011 року, але частково не оплачений відповідачем, склала 24 844,19 грн.

13.01.2012 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 41 576,74 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією накладної № 2200062 від 13.01.2012 року.

Проте відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару згідно накладної № 2200062 від 13.01.2012 року на суму 41 576,74 грн. не виконав.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на дату звернення позивача до суду з позовом склала 66 420,93 грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 66 420,93 грн., суд вважає належним чином доведеним та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 66 420,93 грн. суми основного боргу, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1 080,32 грн. пені.

Пунктом 9.1 Договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати наданої продавцем партії товару, дистриб'ютор сплачує пеню з розрахунку 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення оплати товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Здійснивши перерахунок розміру пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 1 080,32 грн. пені підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 1 079,55 грн.

Крім суми основного боргу та пені, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 209,37 грн. 3% річних та 132,84 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 209,37 грн. 3% річних та 132,84 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 66 420,93 грн. суми основного боргу, 209,37 грн. 3% річних та 132,84 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги щодо стягнення 1 080,32 грн. пені підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 1 079,55 грн.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ларікс ЛТД" (03170, м. Київ, вул. Дорога Кільцева, 8, код ЄДРПОУ 21491019) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" (49800, м. Дніпропетровськ, вул.. Молодогвардійська, 1, код ЄДРПОУ 00374048) 66 420,93 грн. суми основного боргу, 1 079,55 грн. пені, 209,37 грн. 3% річних, 132,84 грн. інфляційних втрат, 1609,48 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 19.04.2012