Рішення № 23553315, 11.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/2764-2012 11.04.12

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

До: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

Про стягнення 5 981,15 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 -дов. № 08-2012 від 01.01.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»про стягнення 5 981,15 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем страхового відшкодування в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.01.09 р. на вул. Виговського в м. Львів за участю транспортних засобів «Нива-Шевроле», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, та «Suzuki», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, яким керував ОСОБА_4

Ухвалою суду від 07.03.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/2764-2012 та призначено її розгляд на 11.04.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якого винен у ДТП.

21.03.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла відповідь на запит, яку було залучено до матеріалів справи.

У судове засідання 11.04.12 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 07.03.12 р., згідно з яким позивач 13.03.12 р. отримав ухвалу суду про порушення провадження у даній справі від 07.03.12 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.12 р. надав суду усні пояснення по суті спору; надав суду копію полісу, який було залучено до матеріалів справи; позовні вимоги визнав за виключенням франшизи.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.01.2009 р. по вулиці Виговського в м. Львів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Нива-Шевроле», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля «Suzuki», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, яким керував ОСОБА_4

ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Нива-Шевроле», державний номер НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Suzuki», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4, чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка, складена ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Львов та АТІ при ГУ МВС України в львівській області, та постанова Личаківського районного суду м. Львова від 03.03.2009 року в адміністративній справі, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. ст. 36, 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафів в розмірі 306,00 грн., 425,00 грн. та 425,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Личаківського районного суду м. Львова від 03.03.2009 року в адміністративній справі, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушень, передбачених статтями 36, 122-4 та 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Suzuki», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, яким керував ОСОБА_4

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між ЗАТ «Страхова компанія «ВУСО», яку було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 035729-02-14-01 від 19.09.08 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Suzuki», державний номер НОМЕР_2.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок -це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі заяви ОСОБА_3 про виплату страхового відшкодування від 09.01.09 р., Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»було виконано розрахунок страхового відшкодування, складено звіт № 167 від 31.03.09 р. та страховий акт № 3018-02 від 07.05.2009 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 5 981,15 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 035729-02-14-01 від 19.09.08 р. виконав належним чином, перерахувавши платіжним дорученням № 7122 від 07.05.2009 р. суму страхового відшкодування в розмірі 5 981,15 грн. власнику автомобіля «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 -ОСОБА_3

Враховуючи те, що постановою Личаківського районного суду м. Львова від 03.03.2009 року в адміністративній справі ОСОБА_2, який керував автомобілем «Нива-Шевролет», державний номер НОМЕР_1, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки автомобіля «Suzuki», державний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Suzuki», державний номер НОМЕР_2.

Відповідальність власника транспортного засобу «Нива-Шевролет», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВА/7414580.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 035729-02-14-01 від 19.09.08 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.01.2009 р. по вулиці Виговського в м. Маріуполь, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_3 -власнику автомобіля «Suzuki», державний номер НОМЕР_2, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»про стягнення 5 981,15 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Нива-Шевроле», державний номер НОМЕР_1, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими -прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7414580 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) -25 500,00 грн. та франшиза -510,00 грн., тип договору -3, страхувальник -Державний науково-дослідний контрольний інститут ветпрепаратів і кормових добавок, що підтверджується інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»заяву на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) за полісом № ВА/7414580 (вихідний № С987/3/2010-03/ИР від 23.03.11 р.).

Проте Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Відповідач визнав позовні вимоги ПрАТ «СК «ВУСО»зі виключенням франшизи в розмірі 510,00 грн.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно зі ст. 12. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково, в розмірі 5 471,15 грн., оскільки позивач не врахував суму франшизи за полісом ВА/7414580 у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»(вулиця Дегтярівська, буд. 33-б, 2 під'їзд, м. Київ, 03057, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»(вулиця Постишева, 60, м. Донецьк, 83001, ідентифікаційний код 31650052) 5 471 (п'ять тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 15 коп. суму страхового відшкодування в порядку регресу та 1 472 (одна тисяча чотириста сімдесят дві) грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 13.04.2012 р.