Ухвала суду № 23552864, 13.04.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

13.04.12 Справа № 5009/1095/12

розглянувши матеріали

за зустрічним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1)

до відповідача 1: Казенного підприємства "Науково-виробничого комплексу "Іскра" (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 84)

відповідача 2: Державного концерну «Укроборонпром»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36)

відповідача 3: прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а)

відповідача 4: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (69050, м. Запоріжжя, вул. Оранжерейна, 23)

про зобов'язання вчинити певні дії

встановив, що у прийнятті позовної заяви слід відмовити у зв'язку із наступним.

Відповідно до ст. 62 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах;

Як свідчить зустрічна позовна заява, що надійшла до господарського суду Запорізької області 11.04.2012 р. за вх. № 1425/09-05 (згідно протоколу автоматичного розподілу справ між суддями, справа № 5009/1095/12 призначена судді Носівець В.В.), заявник (позивач) просив суд:

1. зобов'язати казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра", якнайскоріше, самостійно забезпечити виконання вимог умов підписаного господарського договору 11/198/11 від 15.12.2011 р. та повідомити КП "НВП "Іскра", Кабінет Міністрів України про зміст зустрічного позову;

2. визнати дії Державного концерну "Укроборонпром" по призначенню з 20.01.2012 р. ОСОБА_2 виконуючим обов'язки директора КП "НВП "Іскра" м. Запоріжжя незаконними, а наказ Державного концерну "Укроборонпром" від 19.01.2012 р. № 21-К про призначення з 20.01.2012 р. ОСОБА_2 виконуючим обов'язки директора КП "НВП "Іскра" м. Запоріжжя, виданий на підставі заяви ОСОБА_2, недійсним. Витребувати у КП "НВП "Іскра" належним чином завірений наказ ДК "Укроборонпром" від 18.01.2012 р. № 18-К про звільнення 19.01.2012 р. заступника директора КП "НВП "Іскра" ОСОБА_3 від виконання обов'язків директора зазначеного підприємства;

3. визнати дії Державного концерну "Укроборонпром" по звільненню з 19.01.2012 р. заступника директора КП "НВП "Іскра" ОСОБА_3 від виконання обов'язків директора КП "НВП "Іскра" незаконними, а наказ ДК "Укроборонпром" від 18.01.2012 р. №18-К про звільнення 19.01.2012 р. заступника директора КП "НВП "Іскра" ОСОБА_3 недійсним; повідомити засновника КП "НВП "Іскра", Кабінет Міністрів України про зміст вимог зустрічного позову до ДК "Укроборонпром" в частині незаконних дій до КП "НВП "Іскра";

4. визнати дії керівників прокуратури Запорізької області антиконституційними і незаконними, такими, що є дискримінаційними до суб'єкта підприємницької діяльності -ФОП ОСОБА_1; заборонити протидію посадовців прокуратури Запорізької області реалізації державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 р. та основним напрямам розвитку на 2013 і 2014 роки; визнати дії заступника прокурора ОСОБА_5, що своїм ігноруванням порушує вимоги Конституції України; зобов'язати прокурора Запорізької області Кирилюка О.В. провести службове розслідування і надати оцінку протизаконних дій посадових осіб правоохоронних органів по відношенню до ФОП ОСОБА_1, негайно повернути йому протизаконно вилучені у нього об'єкти приватної власності і документи, а банківські документи з його особового рахунку повернути банку; повідомити Генеральну прокуратуру України та Кабінет Міністрів України про зміст вимог зустрічного позову до прокуратури Запорізької області;

5. визнати незаконним та скасувати Акт Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби № 133/17-2-22-1975606136 від 06.04.2012 р. "Про результати невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -ФОП ОСОБА_1 р.н.о.к. НОМЕР_1 за 2011 р.", складений головним державним податковим ревізором-інспектором ОСОБА_4; визнати дії головного державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_4 порушенням ст.ст. 3, 5, 10, 17 Закону України "Про Державну службу" і порушенням присяги державного службовця; повідомити державну податкову службу про зміст вимог зустрічного позову до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими акати України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

У відповідності із ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

- спорів про приватизацію державного житлового фонду;

- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Проаналізувавши вимоги зустрічної позовної заяви, суд зазначає, що даний спір містить усі риси, характерні для віднесення його до юрисдикції адміністративного судочинства.

Пунктами 1, 2 ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 17 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 с. 18 КАСУ, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Оскільки зустрічний позов подано до господарського суду у відповідності до норм ГПК України, положення якого не поширюються на зазначені відносини, то даний спір не може бути розглянутий господарським судом в позовному провадженні, передбаченому ГПК України. Таким чином, суд відмовляє заявнику у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Крім того, відповідно до ст. 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятися у такому:

1) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Пов'язаність позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах;

2) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись;

3) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.

Відсутність однієї з перелічених підстав прийняття зустрічного позову тягне за собою повернення зустрічної позовної заяви з посиланням на ст. 60 ГПК України.

На переконання суду, зустрічна позовна заява не пов'язана із первісним позовом, оскільки:

- підстави для звернення із ними до суду абсолютно різні (первісний позов ґрунтується на не додержанні вимог діючого законодавства у сфері державних закупівель сторонами договору № 11/198/11 від 15.12.2011 р. про надання організаційних послуг на момент його укладення, в зв'язку із чим прокурор просив суд визнати недійсним вказаний договір та зобов'язати відповідача повернути безпідставно отримані за договором грошові кошти; зустрічний позов ґрунтується на припущеннях заявника про порушення, зазначеними ним відповідачами, вимог щодо виконання державними службовцями своїх обов'язків та зобов'язання їх вчинити певні дії, а також визнати дії відповідачів незаконними, та повідомити про це Кабінет Міністрів України, Генеральну прокуратуру України, Державну податкову службу);

- подані докази в обґрунтування первісного і зустрічного позовів, стосуються різних матеріальних правовідносин і мають на меті підтвердження зовсім різних матеріально-правових підстав на задоволення кожного із позовів;

- подання зустрічного позову не доводить відсутність у позивача за первісним позовом матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що первісний та зустрічний позови мають різні підстави виникнення та засоби доказування, зустрічний позов не є взаємно пов'язаним з первісним. Заявлені зустрічні позовні вимоги за своєю правовою суттю повинні бути предметом окремого самостійного розгляду.

Отже, позивачем порушено вимоги ст. 60 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу заявника, що відповідно до статті ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

- не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

- позивачем порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Згідно із пп. 3, ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Заявником не подано доказів сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, наприклад одним договором, одним рішенням та ін.

З огляду на зазначене, вимоги заявника, є об'єднанням вимог, які ґрунтуються на різних підставах. Сумісний розгляд таких вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення подібного спору по суті.

Таким чином, при поданні зустрічного позову, заявником не враховано вимоги чинного Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 57, 58, 60, п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

В прийнятті зустрічної позовної заяви -відмовити .

Додаток: матеріали зустрічного позову на 64-х аркушах, у тому числі оригінали: зустрічної позовної заяви б/н від 05.04.2012 р., фіскальних чеків; витягу та довідки з ЄДР; докази кур'єрської доставки.

Суддя В.В. Носівець