Рішення № 23552815, 03.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/29/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.12 Справа № 5009/1051/12

м. Запоріжжя за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»(71672 , Запорізька область , Василівський район , с. Мала Білозерка , Веселівське шосе , 7 км ; ідентифікаційний код юридичної особи 00191218).

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось»( 69600 , м. Запоріжжя , проспект Леніна , 152 -В , ідентифікаційний код юридичної особи 31441699).

про визнання договору недійсним .

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

Від позивача -не прибув .

Від відповідача -ОСОБА_2 ( дов. від 01.02.2012 р.).

ВСТАНОВЛЕНО:

Розглядаються позовні вимоги про визнання договору № 20/424 від 12 квітня 2011 року , укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рось», недійсним.

Ухвалою від 20.03.2012 р. позовні матеріали прийняті к провадженню , слухання господарської справи № 5009/1051/12 було призначено на 03.04.2012 р. о 14-00.

В судове засідання 03.04.2012 р. представник позивача не прибув , надіславши письмове клопотання від 02.04.2012 р. про розгляд справи за відсутністю представника Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат».

Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог .

Відводів складу суду не заявлено .

Представнику відповідача роз'яснені права та обов'язки передбачені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.04.2012 р. господарським судом відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну і резолютивну частини рішення .

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на наступні обставини . 12.04.2011 р. між ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат»та ТОВ «Рось»був укладений договір № 20/424 , згідно умов якого позивач зобов'язався продати , а відповідач придбати залізну руду . Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору поставка товару здійснюється на станцію Дніпрорудна Придніпровської залізниці в розпорядження перевізника для подальшої відправки на адресу одержувача . Датою поставки товару вважається дата , зазначена в видатковій накладній ( п. 3.3 договору). Згідно з пунктом 3.4 договору розрахунки за товар здійснюються наступним чином : - протягом календарного місяця поставки до 25 числа цього місяця здійснюється оплата в розмірі 30 % від погодженого сторонами обсягу місячної поставки товару згідно рахунків на окремі партії товару; - остаточний розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється протягом десяти календарних днів місяця , наступного за місяцем поставки . Укладаючи договір № 20/424 від 12 квітня 2012 року відповідач заздалегідь знав , що він не буде виконаний належним чином , тобто договір укладений відповідачем без наміру створення правових наслідків для сторін договору , які ним обумовлені . Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог , які встановлені частинами першою -третьою , п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Згідно із частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України правочин не може суперечити цьому кодексу , іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства . У відповідності до статті 228 Цивільного кодексу правочин вважається таким , що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина , знищення , пошкодження майна фізичної або юридичної особи , держави Автономної Республіки Крим , територіальної громади , незаконне заволодіння ним. Право чин , який порушує публічний порядок , є нікчемним . За приписами часини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним. Фіктивним , згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України , є правочин , який вчинено без наміру створення правових наслідків , які обумовлюються цим правочином . Фіктивний правочин визнається судом недійсним . Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів , зазначеним у частині 5 статті 203 Цивільного кодексу України , оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків , зумовлених ним . У фіктивних правочинів внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву , тобто сторони , укладаючи його , знають заздалегідь , що він не буде виконаний . Такий правочин завжди укладається умисно. Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків , крім тих , що пов'язані з його недійсністю . У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все , що вона одержала на виконання цього правочину , а в разі неможливості такого повернення , зокрема тоді , коли одержане полягає у користуванні майном , виконаній роботі , наданій послузі , - відшкодувати вартість того , що одержано , за цінами , які існують на момент відшкодування. Просить позовні вимоги задовольнити .

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує з огляду на таке . 12 квітня 2011 р. між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рось»укладений договір № 20/424 , згідно умов якого позивач (постачальник) зобов'язався продати , а відповідач ( покупець) придбати з 15 квітня 2011 р. по 31 березня 2012 р. включно руду залізну , у сортаменті , кількості та у строки , зазначені в додатку № 1 до договору . Відповідно до пункту 2.1 договору товар має відповідати ТУ У 13.1- 00191218- 003:2010 та посвідчується Протоколом випробувань виробника товару , який надається покупцеві разом з товаросупровідними документами на партію товару , що постачається . Згідно з пунктом 4.1 договору відвантаження товару здійснюється покупцем з наданням на станцію Дніпрорудна Придніпровської залізниці в розпорядження перевізника для подальшої відправки на адресу одержувача . Датою поставки вважається штемпельна відмітка станції відправлення в залізничній накладній . Відповідно до пункту 4.3 договору поставка товару здійснюється маршрутами або групами вагонів у технічно справних полу вагонах власності ВАТ «Запоріжсталь», Укрзалізниці та інших власників ( за заявкою вантажоодержувача та за погодженням з відповідачем) , очищених від вантажу , який перевозився раніше , з урахуванням вантажопідйомності вагона , з вимогами «ТУ навантаження та кріплення вантажів», відповідно до Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів. Продавець протягом п'яти робочих днів після відвантаження передає покупцеві накладні на відпуск товару , копії залізничних квитанцій про прийняття товару , протокол випробувань , оформлених відповідно до пункту 2.1 договору , рахунок -фактуру, податкову накладну . Відповідно до умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 143 474 131 грн. 74 коп. , що підтверджується видатковими накладними : № 150401 від 15 квітня 2011 р. ; № 170401 та № 170402 від 17 квітня 2011 р. ; № 180401 від 18 квітня 2011 р. ; № 190401 від 19 квітня 2011 р. ; № 200401 та № 200402 від 20 квітня 2011 р. ; № 210401 від 21 квітня 2011 р. ; № 220401 та № 220402 від 22 квітня 2011 р. ; № 230401 від 23 квітня 2011 р. ; № 240401 та № 240402 від 24 квітня 2011 р. ; № 250401 та № 250402 від 25 квітня 2011 р. ; № 260401 від 26 квітня 2011 р. ; № 270401 та № 270402 від 27 квітня 2011 р. ; № 280 401 та № 280402 від 28 квітня 2011 р. ; № 290401 від 29 квітня 2011 р. ; № 300401 та № 300402 від 30 квітня 2011 р. ; № 010501 від 01 травня 2011 р. ; № 020501 та № 020502 від 02 травня 2011 р. ; 030501 від 03 травня 2011 р. ; № 040501 та № 040502 від 04 травня 2011 р. ; № 050501 від 05 травня 2011 р. ; № 060501 від 06 травня 2011 р. ; № 070501 та № 070502 від 07 травня 2011 р. ; № 080501 від 08 травня 2011 р. ; № 090501 та № 090502 від 09 травня 2011 р. ; № 100501 та № 100502 від 10 травня 2011 р. ; № 110501 та № 110502 від 11 травня 2011 р.; № 120501 від 12 травня 2011 р. ; № 130501 та № 130502 від 13 травня 2011 р. ; № 140501 та № 140502 від 14 травня 2011 р. ; № 150501 від 15 травня 2011 р.; № 160501 від 16 травня 2011 р. ; № 170501 та № 170502 від 17 травня 2011 р. ; № 180501 від 18 травня 2011 р.; № 190501 від 19 травня 2011 р.; № 200501 від 20 травня 2011 р.; № 210501 та № 210502 від 21 травня 2011 р. ; № 220501 від 22 травня 2011 р. ; № 230501 та № 230502 від 23 травня 2011 року ; № 240501 від 24 травня 2011 р. ; № 240504 від 24 травня 2011 р. ; № 250501 від 25 травня 2011 р. ; № 260501 від 26 травня 2011 р.; № 270501 та № 270502 від 27 травня 2011 р. ; № 280501 та № 280502 від 28 травня 2011 р. ; № 290501 та № 290502 від 29 травня 2011 р. ; № 300501 та № 300502 від 30 травня 2011 р. ; № 310501 та № 310502 від 31 травня 2011 р. ; № 010601 від 01 червня 2011 р. ; № 020601 від 02 червня 2011 р. ; № 030601 та № 030602 від 03 червня 2011 р. ; № 040601 та № 040602 від 04 червня 2011 р. ; № 050601 від 05 червня 2011 р. ; № 060601 та № 060602 від 06 червня 2011 р. ; № 010701 від 01 липня 2011 р. ; № 020701 від 02 липня 2011 р. ; № 030701 та № 030702 від 03.липня 2011 р. ; № 040701 від 04 липня 2011 р. ; № 050701 від 05 липня 2011 р. ; № 060701 від 06 липня 2011 р. Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками . Факт поставки позивачем товару за договором та факт набуття відповідачем права власності на зазначений товар також підтверджується отриманими від позивача податковими накладними , рахунками , протоколами випробувань на залізну руду , залізничними накладними з відомостями вагонів або квитанціями про прийняття вантажу на маршрут або групу вагонів , які позивач передав відповідачу разом із товаром. 06 липня 2011 р. відповідач звернувся до позивача із проханням про припинення поставок руди за договором з 07 липня 2011 р. Відповідно до пункту 3.4 договору розрахунки за проданий товар здійснюються в національній валюті України наступним чином : - протягом календарного місяця поставки до 25 числа цього місяця здійснюється оплата в розмірі 30 % від погодженого сторонами обсягу місячної поставки товару згідно рахунків на окремі партії товару ; - остаточний розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється протягом десяти календарних днів місяця , наступного за місяцем поставки . Зобов'язання з оплати позивачу поставленого ним за договором товару виконані відповідачем у повному обсязі , що на думку відповідача підтверджується виписками по особових рахунках ТОВ «Рось»та актом звірки взаємних розрахунків станом на 26 березня 2012 р. Крім того , придбаний за договором товар було поставлено відповідачем Закритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»відповідно до умов договору № 20/2011/847 від 12 квітня 2011 року Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи , вислухавши пояснення представника відповідача , суд -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2011 р. між Закритим акціонерним товариством «Запорізький залізорудний комбінат»( надалі -продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рось»(надалі -покупець) укладений договір № 20/424 , відповідно до предмету якого продавець продає , а покупець купує з 15 квітня 2011 р. по 31 березня 2012 р. включно залізну руду (надалі - товар) , в сортаменті , кількості та терміни , наведені в Додатку №1 до договору , який є невід'ємною частиною цього договору .

За умовами розділу 2 договору № 20/424 від 12 квітня 2011 р. , товар , який поставляється за цим договором повинен відповідати вимогам ТУ У 13.1-00191218-003:2010 та засвідчується Протоколом випробувань виробника , який передається покупцю разом із товаросупровідними документами на поставлену партію товару.

Сторони за договором № 20/424 від 12 квітня 2011 р. узгодили , що ціна на товар включає витрати продавця , які пов'язані із завантаженням товару і виставленням вагонів на станції «Дніпрорудна», Придніпровської залізниці та наведена в Додатку № 2 до цього договору , який є невід'ємною частиною договору .

Пунктом 3.4 договору передбачено , що розрахунки за проданий товар здійснюються в національній валюті України наступним чином : - на протязі календарного місяця поставки до 25 числа цього місяця здійснюється оплата в розмірі 30 % від узгодженого сторонами об'єму місячної поставки товару згідно рахункам на окремі партії товару ; - остаточний розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється на протязі 10 календарних днів місяця , наступного за місяцем поставки .

На момент підписання договору сума договору становить без податку на додану вартість -740 593 025 грн. 80 коп. , податок на додану вартість -148 118 605 грн. 16 коп. , з податком на додану вартість -888 711 630 грн. 80 коп. Остаточна сума договору визначається по фактичній вартості товару , поставленого продавцем покупцю на протязі терміну дії договору .

Відповідно до розділу 4 договору № 20/424 від 12 квітня 2011 р. , відвантаження товару здійснюється продавцем з наданням на станцію «Дніпрорудна» Придніпровської залізниці в розпорядження перевізника для подальшого відправлення на адресу одержувача. Датою поставки вважається штемпельна відмітка станції відправлення в залізничній накладній . Щомісячна поставка кількості товару , здійснюється продавцем відповідно до фактичного виробництва товару в місяці на протязі якого здійснюється поставка . Сторони узгоджують місячні об'єми та строки поставки товару в рамках об'ємів і термінів , зазначених в Додатку № 1 з врахуванням запланованого виробництва товару в місяці поставки , за 20 днів до початку місяця поставки . На протязі місяця поставки продавець узгоджує графік поставки з вантажоодержувачем . Поставка товару здійснюється маршрутами або групами вагонів в технічно справних полувагонах власності ВАТ «Запоріжсталь», УЗ , а також інших власників ( по заявці вантажоодержувача і за погодженням з продавцем) , очищених від вантажу , який перевозився раніше , з урахуванням вантажопідйомності вагону , з вимогами «ТУ навантаження та кріплення вантажів», згідно Статуту залізниць України та Правил транспортування вантажів . Продавець, у випадку відправки товару у вагонах ( по заявці вантажоодержувача) , у разі якщо він несе витрати , пов'язані з відправкою товару залізницею , пред'являє в рахунку -фактурі покупцю до відшкодування суму понесених витрат . В свою чергу , продавець на протязі п'яти робочих днів після відвантаження передає покупцю наступні документи на товар : - накладні на відпуск товару ; - ксерокопії залізничних квитанцій про приймання вантажу; - Протоколи випробувань , які оформлені згідно пункту 2.1 ; - рахунок -фактуру ; - податкову накладну . На товар , що поставлений у останній день звітного місяцю , документи надаються покупцю не пізніше п'ятого робочого дня місяцю , наступного за звітним місяцем .

За неналежне та несвоєчасне виконання зобов'язань за договором № 20/424 від 12 квітня 2011 р. сторони у розділі 6 узгодили застосування відповідальності , передбаченої Положенням про поставку продукції виробничо -технічного призначення № 888 від 25 липня 1988 р. , та у вигляді стягнення пені і штрафу з винної сторони .

Пунктом 8.8 передбачено , що договір набуває чинності з 15 квітня 2011 р. та діє до 31 березня 2012 р.

До договору № 20/424 від 12 квітня 2011 р. сторонами оформлені додатки № 1 та № 2 щодо найменування , кількості , об'ємів поставок товару у 2011 -2012 роках та протокол узгодження цін на товар .

Крім того , 17 травня 2011 р. сторонами за договором № 20/424 від 12.04.2011 р. підписана Додаткова угода № 1 ( з терміном дії з 01 червня 2011 р. до 31 березня 2012 р.) щодо внесення змін до Протоколу узгодження цін на товар .

Із змісту договору № 20/424 від 12 квітня 2011 р. вбачається , що вказаний документ підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до вимог статті 180 Господарського кодексу України , зміст господарського договору становлять умови договору , визначені угодою його сторін , спрямованою на встановлення , зміну або припинення господарських зобов'язань , як погоджені сторонами , так і ті , що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства . Господарський договір вважається укладеним , якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов . Істотними є умови , визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду , а також умови , щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода .

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь -якому разі погодити предмет , ціну та строк дії договору .

Відповідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець ( постачальник) , який здійснює підприємницьку діяльність , зобов'язується передати у встановлений строк ( строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях , не пов'язаних з особистим , сімейним , домашнім або іншим подібним використанням , а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму . До договору поставки застосовуються положення про купівлю -продажу , якщо інше не встановлено договором , законом або не випливає з характеру відносин сторін . Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки , у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено , що за договором купівлі -продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов'язується передати майно ( товар) у власність другій стороні ( покупцеві) , а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За вимогами статей 656 , 658 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі -продажу може бути товар , який є у продавця на момент укладення договору або буде створений ( придбаний , набутий) продавцем у майбутньому. Право продажу товару крім випадків примусового продажу та інших випадків , встановлених законом , належить власникові товару .Якщо продавець товару не є його власником , покупець набуває право власності лише у випадку , якщо власник не має права вимагати його повернення .

Положеннями Господарського кодексу України передбачено , що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція , вироби з найменуванням , зазначеним у стандартах , технічних умовах , документації до зразків ( еталонів) , прейскурантах чи товарознавчих довідниках . Предметом поставки можуть бути також продукція . вироби , визначені індивідуальними ознаками . Загальна кількість товарів , що підлягають поставці , їх часткове співвідношення ( асортимент , сортамент , номенклатура ) за сортами , групами , підгрупами , видами , марками , типами , розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін , якщо інше не передбачено законом.

Договір поставки може бути укладений на один рік , на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк , визначений угодою сторін.

У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь -яким видом транспорту , а також вибірка товарів покупцем .

Якість товарів , що поставляються , повинна відповідати стандартам , технічним умовам , іншій технічній документації , яка встановлює вимоги до їх якості , або зразкам (еталонам) , якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товару .

Здійснивши системний аналіз викладених правових норм суд приходить до висновку , що договір № 20/424 від 12 квітня 2011 р. за своєю правовою природою є договором поставки , що містить усі суттєві умови для договорів даного виду .

З матеріалів наданих сторонами вбачається , що на виконання умов договору поставки № 20/424 від 12 квітня 2011 р. , підприємством з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»( код 00191218) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось»(код 31441699) у період з 15.04.2011 р. по 06.07.2011 р. здійснювалась поставка товару , визначеного додатком № 1 до договору на підставі наступних видаткових накладних : № 150401 від 15 квітня 2011 р. ; № 170401 та № 170402 від 17 квітня 2011 р. ; № 180401 від 18 квітня 2011 р. ; № 190401 від 19 квітня 2011 р. ; № 200401 та № 200402 від 20 квітня 2011 р. ; № 210401 від 21 квітня 2011 р. ; № 220401 та № 220402 від 22 квітня 2011 р. ; № 230401 від 23 квітня 2011 р. ; № 240401 та № 240402 від 24 квітня 2011 р. ; № 250401 та № 250402 від 25 квітня 2011 р. ; № 260401 від 26 квітня 2011 р. ; № 270401 та № 270402 від 27 квітня 2011 р. ; № 280 401 та № 280402 від 28 квітня 2011 р. ; № 290401 від 29 квітня 2011 р. ; № 300401 та № 300402 від 30 квітня 2011 р. ; № 010501 від 01 травня 2011 р. ; № 020501 та № 020502 від 02 травня 2011 р. ; 030501 від 03 травня 2011 р. ; № 040501 та № 040502 від 04 травня 2011 р. ; № 050501 від 05 травня 2011 р. ; № 060501 від 06 травня 2011 р. ; № 070501 та № 070502 від 07 травня 2011 р. ; № 080501 від 08 травня 2011 р. ; № 090501 та № 090502 від 09 травня 2011 р. ; № 100501 та № 100502 від 10 травня 2011 р. ; № 110501 та № 110502 від 11 травня 2011 р.; № 120501 від 12 травня 2011 р. ; № 130501 та № 130502 від 13 травня 2011 р. ; № 140501 та № 140502 від 14 травня 2011 р. ; № 150501 від 15 травня 2011 р.; № 160501 від 16 травня 2011 р. ; № 170501 та № 170502 від 17 травня 2011 р. ; № 180501 від 18 травня 2011 р.; № 190501 від 19 травня 2011 р.; № 200501 від 20 травня 2011 р.; № 210501 та № 210502 від 21 травня 2011 р. ; № 220501 від 22 травня 2011 р. ; № 230501 та № 230502 від 23 травня 2011 року ; № 240501 від 24 травня 2011 р. ; № 240504 від 24 травня 2011 р. ; № 250501 від 25 травня 2011 р. ; № 260501 від 26 травня 2011 р.; № 270501 та № 270502 від 27 травня 2011 р. ; № 280501 та № 280502 від 28 травня 2011 р. ; № 290501 та № 290502 від 29 травня 2011 р. ; № 300501 та № 300502 від 30 травня 2011 р. ; № 310501 та № 310502 від 31 травня 2011 р. ; № 010601 від 01 червня 2011 р. ; № 020601 від 02 червня 2011 р. ; № 030601 та № 030602 від 03 червня 2011 р. ; № 040601 та № 040602 від 04 червня 2011 р. ; № 050601 від 05 червня 2011 р. ; № 060601 та № 060602 від 06 червня 2011 р. ; № 010701 від 01 липня 2011 р. ; № 020701 від 02 липня 2011 р. ; № 030701 та № 030702 від 03.липня 2011 р. ; № 040701 від 04 липня 2011 р. ; № 050701 від 05 липня 2011 р. ; № 060701 від 06 липня 2011 р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств .

Встановлено , що позивачем на адресу відповідача поставлено продукції ( руди агломераційної - А-1, А-2 , МК-1 , МК-2) на загальну суму 143 474 131 грн. 74 коп.

Факт поставки товару за договором № 20/424 від 12 квітня 2011 р. крім належним чином оформлених видаткових накладних підтверджується рахунками , податковими накладними , протоколами випробувань на залізну руду , квитанціями про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів , залізничними накладними з відомостями вагонів.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції , а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення . Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи .

Надані відповідачем первинні облікові документи підтверджують факт здійснення господарської операції щодо поставки товару за договором № 20/424 від 12 квітня 2011 р. та належне виконання підприємством з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат» ( код 00191218) своїх зобов'язань за договором поставки .

Відповідно до вимог розділу 3 договору поставки № 20/424 від 12 квітня 2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Рось»повинно було здійснити остаточний розрахунок за фактично поставлений товар на протязі 10 (десяти) календарних днів місяця , наступного за місяцем поставки .

Листом № 06/06-11 від 06 липня 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Рось»звернулось до позивача з клопотанням призупинити з 07 липня 2011 р. поставку руди за договором № 20/424 від 12 квітня 2011 р.

Належним чином засвідченими копіями банківських виписок , наданих до матеріалів справи підтверджується факт оплати ТОВ «Рось»вартості отриманого за договором поставки № 20/424 від 12 квітня 2011 р. , товару .

Отже , наданими матеріалами підтверджується факт добросовісного виконання договірних зобов'язань ТОВ «Рось» щодо оплати вартості отриманого товару .

Крім того , сторонами за договором № 20/424 від 12 квітня 2011 р. станом на 26 березня 2012 р. проведена звірка взаєморозрахунків , за результатами якої складений акт про відсутність заборгованості по вказаному договору станом на 01.01.2012 р.

Позивач , посилаючись на статті 203 , 215 , 216 , 228 , 234 Цивільного кодексу України просить суд визнати договір поставки № 20/424 від 12 квітня 2012 р. недійсним , зазначаючи , що вказаний договір укладався товариством з обмеженою відповідальністю «Рось»без наміру створення правових наслідків для сторін договору , які ним обумовлені.

Відповідно до приписів статті 203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства , а також інтересам держави і суспільства , його моральним засадам . Особа , яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності . Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі . Правочин має вчинятися у формі , встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено , що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог , які встановлені частинами першою -третьою , п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин , якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках , встановлених цим Кодексом , нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах , встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено , що недійсний правочин не створює юридичних наслідків , крім тих , що пов'язані з його недійсністю . У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все , що вона одержала на виконання цього правочину , а в разі неможливості такого повернення , зокрема тоді , коли одержане полягає у користуванні майном , виконаній роботі , наданій послузі , - відшкодувати вартість того , що одержано , за цінами , які існують на момент відшкодування.

Приписами статті 228 ЦК України передбачено , що правочин вважається таким , що порушує публічний порядок , якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод юридичної особи , держави, Автономної Республіки Крим , територіальної громади , незаконне заволодіння ним. Право чин , який порушує публічний порядок , є нікчемним . У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства , його моральним засадам такий право чин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою , що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства , то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами -в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою , а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного . При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні , а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави .

Відповідно до положень статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є право чин , який вчинено без наміру створення правових наслідків , які обумовлюються цим право чином . Фіктивний право чин визнається судом недійсним . Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами .

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія , яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань , власному капіталі підприємства .

Надані ТОВ «Рось» первинні документи підтверджують факт виконання зобов'язань за договором поставки № 20/424 від 12 квітня 2011 р. та спростовують висновок позивача щодо оцінки договору як такого що не спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним .

Станом на день розгляду справи по суті не є документально доведеним умисел сторін за договором поставки № 20/424 від 12 квітня 2011 р. на укладення вказаного договору з метою що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства , його моральним засадам, а також з метою щодо уникнення настання реальних правових наслідків за цією угодою .

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо стороною ( або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази , в тому числі на вимогу суду , або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом ( частина перша статті 38 ГПК ) , то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами .

Відповідно до п. 2.5 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого Господарського суду України, будь -які подані учасниками процесу докази ( в тому числі , зокрема , й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів , господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування , згідно з яким обставини справи , що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування . Що ж до належності доказів , то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин , які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує свої рішення лише тими доказами , які були дослідженні в судовому засіданні .

Позивачем у справі не надано жодних доказів і підтвердження існування наміру в обох або однієї з сторін оспорюваного правочину щодо знищення , пошкодження майна фізичних або юридичних осіб , держави . Суду не надано і вироків суду щодо посадових осіб позивача чи відповідача .

За приписами частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів , зазначеним у частині 5 статті 203 ЦК України , оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків , зумовлених ним . У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву , тобто сторони , укладаючи його , знають заздалегідь , що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно .

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину . Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає , що укладено фіктивний правочин . Якщо сторонами правочину не вчинено будь -яких дій на виконання такого правочину , суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь -яких наслідків . У разі якщо на виконання правочину було передано майно , такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву , тобто сторони , укладаючи його , знають заздалегідь , що він не буде виконаний . Такий правочин завжди укладається умисно . Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона правочину діяла лише про людське око , а інша -намагалася досягнути правового результату , то такий правочин не визнається фіктивним (недійсним).

Як було встановлено судом договір поставки № 20/424 від 12 квітня 2011 р. є реальним , дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків за вказаною угодою .

З документів , наданих ТОВ «Рось»вбачається , що товар , який був предметом поставки за договором № 20/424 від 12 квітня 2011 р. був у подальшому реалізований Відкритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»за договором № 12/04-Р/ЗСТ від 12 квітня 2011 р. ( Додатковими угодами №№ 1-4).

Вказане свідчить про наміри юридичної особи ( ТОВ «Рось») використовувати придбаний товар у власній господарській діяльності .

З огляду на викладені обставини у їх сукупності суд не знаходить достатніх правових підстав кваліфікувати договір поставки № 20/424 від 12 квітня 2011 р. фіктивним , тобто таким , що не спрямований на реальне настання правових наслідків .

У позові слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 49 ГПК України судовий збір відноситься на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

У позові відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 04.04.2012 р.