Рішення № 23552689, 26.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.12 р. Справа № 5006/33/15/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», м.Маріуполь (ідентифікаційний код 35455697)

до відповідача Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь", м.Маріуполь (ідентифікаційний код 00191158)

про стягнення інфляційних втрат в сумі 11300,06грн., 3% річних у розмірі 47135,19грн.

за участю представників:

від позивача: Бугай В.М. - директор згідно протоколу №8 загальних зборів учасників ТОВ від 22.07.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю №09-18/2353 від 27.12.2011р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь", м.Маріуполь про стягнення інфляційних втрат в сумі 11300,06грн., 3% річних у розмірі 47135,19грн.

Ухвалою від 10.02.2012р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/15/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, що стало підставою для нарахування 3% річних у розмірі 47135,19грн., інфляційних втрат у розмірі 11300,06грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії банківської виписки, рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. по справі №18/161, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. по справі №18/161.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 2, 22, 49, 54, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 29.02.2012р. надав відзив на позовну заяву, за яким проти позову заперечує, посилаючись на той факт, що спірні послуги були надані позивачем в травні 2011р., а позовні вимоги щодо оплати виконаних робіт заявлені тільки в серпні 2011р., свідчить про зневажливе відношення позивача до своїх прав на отримання, належних йому грошових коштів. Також заперечує проти розрахунку 3% річних, здійсненний позивачем, та визначив самостійно суму 3% річних у розмірі 41794,75грн.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. по справі №18/161 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», м.Маріуполь до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Металургійний завод „Азовсталь", м.Маріуполь про стягнення 2825015,84грн. позовні вимоги задоволені.

Постановою від 23.11.2011р. по справі №18/161 Донецький апеляційний господарський суд залишив рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. у зазначеній справі без змін.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що 06.01.2012р. відповідачем на виконання наказу господарського суду Донецької області від 29.11.2011р. по справі №18/161 сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 2850751,84грн.(з яких сума основного боргу складає 2825015,84грн., державне мито у розмірі 25500,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.), про що свідчить банківська виписка, копія якої наявна в матеріалах справи.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимог кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити не тільки суму боргу, а і індекс інфляції за весь час прострочення, що нарахований на суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що в даному розрахунку позивачем були допущено помилку в частині визначення періоду нарахування. Так, позивач відповідно до позовної заяви визначив кінцевий термін нарахування у розрахунку 05.01.2012р.

Однак, відповідно до платіжного доручення №3000433412 від 13.12.2011р., копія якого наявна в матеріалах справи, відповідачем на виконання рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. по справі №18/161 на рахунок виконавчої служби була перераховано сума у розмірі 2850751,84грн.(з яких сума основного боргу складає 2825015,84грн., державне мито у розмірі 25500,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.).

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 17.06.2011р. (дата виникнення заборгованості встановлена рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. по справі №18/161) по 12.12.2011р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 41562,56грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 11300,06грн. господарським судом встановлено наступне.

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов'язання за певний період.

У відповідності до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Так, позивачем відповідно до позовної заяви визначено період нарахування інфляції з липня 2011р. по грудень 2011р. Однак, враховуючи, що інфляційні нарахування повинні здійснюватись за період з липня 2011р. по листопад 2011р., та застосовуючи вищевказані Рекомендації, господарський суд дійшов висновку, що за вказаний період вплив інфляції не привів до знецінення грошових коштів у розмірі 2825015,84грн. за вказаний вище період.

Інших підстав для стягнення інфляційних втрат у розмірі 11300,06грн. позивачем не наведено.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 11300,06грн. є безпідставними, необґрунтованими, не підтвердженими доказами належним чином та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», м.Маріуполь до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь", м.Маріуполь про стягнення інфляційних втрат в сумі 11300,06грн., 3% річних у розмірі 47135,19грн.задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь" (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1, ідентифікаційний код 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» (87503, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Київська, буд.53, кв.49, ідентифікаційний код 35455697) 3% річних в сумі 41562,56грн., судовий збір у розмірі 1144,77грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2012р.

Суддя Сич Ю.В.