Постанова № 23551045, 02.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2012 р. № 2а- 13938/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін

позивача Полякова О.С.

прокуратури - Тищенко П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Бест Трейд Продакшен" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова , Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, за участі Прокуратури Харківської областіпровизнання податкового повідомлення-рішення недійсним та зобов'язання вчинити певні діїВ С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги заявлені до ДПІ у Московському районі м. Харкова, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Харківській області з зазначеним адміністративним позовом, у якому після збільшення позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення рішення від 05.07.2011 року № 0000300700, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 497312 грн.; від 18.11.2011 року № 0001982302, яким підприємству збільшено суму основного платежу з податку на додану вартість у розмір 797967,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 109990,60 грн.; № 0001962302 від 18.11.2011, яким донараховано суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 997461,00 грн. на визначені штрафні санкції у сумі 210381,75 грн.; від 16.09.2011 року № 0000400700, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 876374,00 грн. та податкове повідомлення рішення від 16.09.2011 року № 0000390700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 1098793,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 247698,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий кредит підприємством сформовано у відповідності до приписів ст. 198 ПК України, сума податкового кредиту підтверджена податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог діючого законодавства, а договори, укладені із контрагентами недійсними в судовому порядку не визнані.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив суд вимоги задовольнити.

Представники відповідача адміністративний позов не визнали, просили у задоволенні вимог відмовити у повному обсязі.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав позицію податкового органу, просив суд у задоволенні вимог відмовити.

Третя особа, в судове засідання свого представника не направила, надала через канцелярію суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.201, т.1), у якому просила позов розглядати за відсутності представника про розгляд справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивач пройшов визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А01 № 081972 та взятий на податковий облік в ДПІ у Московському районі м. Харкова.

У період з 07.06.2011 року по 08.06.2011 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Бест Трейд Продакшен»з питань правомірності формування податкового кредиту за період 01.03.2011 року по 31.03.20011 року по взаємовідносинам з ПП «Харків Агро Хім»та ПП «Агромакс Трейд». За результатами перевірки складено акт від 08.06.2011 року № 1760/07-013/35244527, яким встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у березні 2011 року на суму 497312,00 грн. За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 05.07.2011 року № 0000300700, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 497312 грн. Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст. 56 ПК України, за результатами якого скарга залишена без задоволення.

У період з 01.11.2011 року по 07.11.2011 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Бест Трейд Продакшен»з питань правомірності формування податкового кредиту з період з 01.07.2010 року по 31.07.2011 року по взаємовідносинам з ПП «Харків Агро Хім». За результатами перевірки складено акту від 11.11.2011 року № 3244/23/35244527, яким встановлено порушення п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого відбулося заниження суми податку на прибуток , що підлягає сплаті до бюджету у сумі 997461,00 грн.; п.198.2, 198.3,198.6 ст.198 ПК України, пп.7.4.1, пп.7.4.4, 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень від 18.11.2011 року № 0001982302, яким підприємству збільшено суму основного платежу з податку на додану вартість у розмір 797967,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 109990,60 грн.; № 0001962302 від 18.11.2011, яким донараховано суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 997461,00 грн. на визначені штрафні санкції у сумі 210381,75 грн. Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст. 56 ПК України, за результатами якого скарга залишена без задоволення.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.08.2011 року за результатами камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку задекларованої в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року фахівцями податкового органу складено акт № 2551/07-013/35244527, яким встановлено завищення суми податкового кредиту у розмірі 876374,00 грн., порушення п..200.1, п.200.4., п.200.6-200.8 ст.200 ПК України в частині завищення суми бюджетного відшкодування у липні 2011 року на суму 1098793,00 грн.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення рішення від 16.09.2011 року № 0000400700, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 876374,00 грн. та податкове повідомлення рішення від 16.09.2011 року № 0000390700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 1098793,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 247698,00 грн. Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст. 56 ПК України, за результатами якого скарга залишена без задоволення.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

У судовому засіданні представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні позовних посилаючись та те, що при проведені перевірки контрагентів позивача встановлено, що вчинені ними господарські правовідносини із контрагентами не носили реального характеру, а тому позивачем неправомірно сформовано податковий кредит та заявлено суму бюджетного відшкодування.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З цього приводу суд зауважує, що згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ПП «Харківагрохім» укладено договір купівлі продажу від 01.09.2010 року № 8, від 05.01.2011 року № 1 (а.с.89-92) згідно яких продавець зобов'язується в порядку та у строки визначені договором передати покупцеві товар, поставка товару здійснюється за домовленістю сторін (п.п.1.1, 2.3). На виконання вказаного договору ПП «Харківагрохім»позивачу видані податкові накладні (а.с.116-132, т.1) на підставі яких підприємством сформований податковий кредит. Оплата товару проведено за безготівкові кошти, згідно платіжних доручень, які наявні у матеріалах справи (а.с.144-172, т.1); ПП «Агромакс Трейд»від 16.03.2011 року №15 на поставку пшона згідно ГОСТу 572-60, поставка здійснюється шляхом самовивозу (а.с. 93-94, т.1) На виконання вказаного договору позивачеві надані податкові накладні (а.с.137-139, т.1), на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит.

У судове засідання позивача було зобов'язано надати докази транспортування, навантаження та розвантаження товару, взяття його на відповідних бухгалтерський облік, проте зазначені докази до суду не надані.

Суд звертає увагу, позивачем у контрагентів придбано значний загальний об'єм пшона, проте документів на підтвердження надання послуг з відвантаження та розвантаження товару та доставляння товару до покупця не надано.

П. 9 наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

До суду не подано доказів відображення в бухгалтерському обліку транспортно - заготівельних витрат (затрат за вантажно-розвантажувальні роботи) у зв'язку з придбанням товару у зазначених контрагентів.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007 року "Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів" (далі -Наказ № 2) з метою організації бухгалтерського обліку запасів розпорядчим документом, затвердженим (схваленим) власником (уповноваженим органом), визначаються: форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, які непередбачені типовими формами первинного обліку; порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат (п.1.4 Наказу № 2)

Надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами. (п.3.1 наказу № 2)

Типові форми надходження запасів на підприємство затверджено Наказом Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996р. "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", серед яких журнал обліку вантажів, що надійшли (форма № М-1), акт про приймання матеріалів (форма № М-7) та інші.

Приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером. (п.3.6 Наказу). Якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею). (п.3.8 Наказу № 2).

Позивачем не подано до суду документів, що свідчать про приймання, оприбуткування та рух товару у відповідності з вищезазначеними нормативно -правовими актами.

Відповідно ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Відповідно до абз. 27 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Таким чином, у позивача, як отримувача товарів при придбанні та як вантажовідправника при продажу товару, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Товарно-транспортна накладна є документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а відтак, має зберігатись разом з видатковими накладними.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач таких доказів до суду не надав.

Окрім того суд зазначає, що актом від 08.06.2011 р. № 2114/23-212/37091125 (а.с.11,т.3) про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Харківагрохім»встановлено, відсутність автомобілів, які знаходяться в належному стані та відповідають санітарним вимогам для здійснення перевезень, кількісний склад працівників складає 1 особа, що свідчить про недостатність трудових ресурсів, які повинні бути задіяні в наданні вантажно - розвантажувальних послуг та перевезенні вантажів автомобільним транспортом власними силами.

Відповідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищезазначеного позивач не надав до суду документів, які б підтверджували рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування.

Враховуючи відсутність зазначених вище, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україно" № 996-ХІV від 16.07.1999 р. (далі -Закон № 2996) визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже будь які документи, в тому числі і видаткові накладні, акти виконаних робіт, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є поставою недійсності правочину. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відсутність відповідних документів, які підтверджують факт перевезення, надання послуг з його перевезення, навантаження та розвантаження товару вказує на відсутність реального виконання договору.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільною виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Між тим, сторони, укладаючи вищевказані договори поставки не ставили за мету здійснення господарської діяльності, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції (послуг) та отримання доходу від цих операцій, а мали намір спрямований на отримання податкової вигоди та безпідставне ухилення від сплати податку до державного бюджету.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позивач не надав доказів, що спростовують твердження відповідача, а відповідач під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2011 року № 0001982302, яким підприємству збільшено суму основного платежу з податку на додану вартість у розмір 797967,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 109990,60 грн.; № 0001962302 від 18.11.2011, яким донараховано суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 997461,00 грн. на визначені штрафні санкції у сумі 210381,75 грн.; від 05.07.2011 року № 0000300700, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 497312 грн.; від 16.09.2011 року № 0000400700, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 876374,00 грн. та податкове повідомлення рішення від 16.09.2011 року № 0000390700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 1098793,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 247698,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Державного казначейства України в Харківській області відшкодувати податок на додану вартість, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Приписами п.200.13 ст.200 ПК України визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Оскільки, судовим розглядом встановлено правомірність винесення податкового повідомлення рішення від 16.09.2011 року № 0000390700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 1098793,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 247698,00 грн., суд вважає вимогу про зобов'язання зобов'язання Головного управління Державного казначейства України в Харківській області відшкодувати податок на додану вартість, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок такою що не підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 ПК України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Бест Трейд Продакшен" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, за участі Прокуратури Харківської області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 06.04.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.