Постанова № 23551034, 06.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2012 р. № 2а- 1360/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Мелконян А.П.

у присутності представників сторін

позивача Оники С.В.

відповідача Дубової К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив

Позовні вимоги заявлені до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення від 28.09.2011 року № 0000761540 та від 21.11.2011 року № 0001081540.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, пославшись на те, що відображені в акті перевірки №1574/15-409/37190987 від 14.09.2011 року висновки ДПІ про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем з ТОВ "Продукт Холдінг" є хибними, наполягав на правильності обчислення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, так як не допускав порушень п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4., п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Представники відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, просили у задоволенні вимог відмовити у повному обсязі пославшись на те, що позивачем не доведено реальності вчинених правочинів з ТОВ «Продукт Холдинг», а тому оскаржувані рішення винесені податковим органом обґрунтовано з урахуванням усіх фактичних обставин та не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив наступні обставини.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова та є платником податку на додану вартість.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АПК Харківцукрозбут»щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Продукт Холдінг»за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року. За результатами перевірки складений акт №1574/15-409/37190987 від 14.09.2011 року, яким встановлені порушення п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.10, п.201.11 ст.201 ПК України, внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 4018230,34 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 28.09.2011 року № 0000761540, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4018230,34 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 1004557,59 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податкового повідомлення рішення, позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченого ст..56 ПК України, за результатами якого податкове повідомлення рішення від 28.09.2011 року № 0000761540 скасоване в частині застосування штрафних санкцій та винесено податкове повідомлення рішення від 21.11.2011 року № 0001081540, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4018230,34 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 1,00 грн.

Перевіривши оскаржуване рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Згідно з матеріалами справи між позивачем та ТОВ «Продукт Холдинг»укладено договір від 11.02.2011 року №01/02, предметом якого є зберігання цукру-піску, що переданий ТОВ «Продукт Холдинг». На виконання вказаного договору ТОВ «Продукт Холдинг»згідно актів передання-приймання продукції на зберігання (а.с.79-82, т.1) передано цукор-пісок.

Між позивачем (покупцем) та ТОВ «Продукт Холдинг»(продавець) укладено договір купівлі-продажу від 03.12.2010 року № 2010/5 згідно якого продавець зобов'язується поставити а покупець прийняти та оплатити цукор-пісок у кількості, визначеній у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (а.с83-105, т.1)

На виконання вказаного договору позивач отримав від ТОВ «Продукт Холдинг» податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту за період квітень-травень 2011 року суму ПДВ - 4018230,34 грн. (а.с.33-48 т.1) Розрахунки за договором проведені у безготівковій формі, що підтверджується доданими до суду банківськими виписками. (а.с. 204-227 т.1).

Згідно п.2.3. Договору часом поставки, переходу права власності на відповідну партію товару від продавця до покупця при поставці залізничним транспортом -момент передачі товару перевізнику, що відповідає даті, яка відзначається у квитанції про прийняття перевізником відповідної партії товару.

Згідно відповідних специфікацій до Договору, які є його невід'ємною частиною, визначено, що датою поставки є момент передачі товару перевізнику, базис поставки - станція вантажоотримувача (п.2,4 специфікацій)-а.с.87-104, т.1

Судом було зобов'язано позивача надати докази транспортування, навантаження та розвантаження товару, однак зазначені докази до суду надані не були.

Пунктом 9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

До суду не подано доказів відображення в бухгалтерському обліку транспортно заготівельних витрат (затрат за вантажно-розвантажувальні роботи) у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Продукт Холдинг».

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007 року «Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів»(далі Наказ № 2) з метою організації бухгалтерського обліку запасів розпорядчим документом, затвердженим (схваленим) власником (уповноваженим органом), визначаються: форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, які непередбачені типовими формами первинного обліку; порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат (п.1.4 Наказу № 2)

Надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами. (п.3.1 наказу № 2)

Типові форми надходження запасів на підприємство затверджено Наказом Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996р. «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», серед яких журнал обліку вантажів, що надійшли (форма № М-1), акт про приймання матеріалів (форма № М-7) та інші. Приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером. (п.3.6 Наказу)

Якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею). (п.3.8 Наказу № 2)

Позивачем не подано до суду документів, що свідчать про приймання, оприбуткування та рух товару у відповідності з вищезазначеними нормативно правовими актами.

На підтвердження поставки товарів за договором купівлі продажу, укладеного з ТОВ «Подукт Холдинг»позивачем надано до суду накладні на поставку товару залізничним транспортом та відповідні листи на підтвердження відправки вагонів (а.с.128-203, т.1), проте суд зауважує, що зі змісту вказаних документів вбачається, що вони стосуються договору відповідального зберігання від 11.02.2011 року № 01/02.

ТОВ «АПК Харківцукорзбут»надано до суду договір № АР-10/2-7 від 01.09.2010р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом та договір № Ар-09/2-5 від 01.11.2010р. транспортного експедирування укладені з ТОВ «Архар». (а.с.105-110, т.1) Суд зазначає, що документів на підтвердження перевезення продукції при подальшій реалізації від ТОВ «АПК Харківцукорзбут»до суду не надано.

Відповідно ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз. 27 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів при придбанні та як вантажовідправника при продажу товару, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Товарно-транспортна накладна є документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а відтак, має зберігатись разом з видатковими накладними.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач таких доказів до суду не надав.

Надані до суду копії договору № АР-10/2-7 від 01.09.2010р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом та договору № Ар-09/2-5 від 01.11.2010р. транспортного експедирування укладені з ТОВ «Архар»не підтверджують транспортування продукції, оскільки сам факт їх укладання не свідчить про їх фактичне виконання.

Відповідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищезазначеного позивач не надав документів до суду по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україно" № 996-ХІV від 16.07.1999 р. (далі Закон № 2996) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь які документи, в тому числі і видаткові накладні, акти виконаних робіт, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є поставою недійсності правочину. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відсутність відповідних документів, які підтверджують факт перевезення, надання послуг з його перевезення, навантаження та розвантаження товару вказує на відсутність реального виконання договору.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільною виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Між тим, сторони, укладаючи вищевказані договори поставки не ставили за мету здійснення господарської діяльності, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції (послуг) та отримання доходу від цих операцій, а мали намір спрямований на отримання податкової вигоди та безпідставне ухилення від сплати податку до державного бюджету.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, правочини укладені між позивачем та ТОВ "Продукт Холдинг" суперечать інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позивач не надав доказів, що спростовують твердження відповідача, а відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень дів на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд вважає адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню. судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.160-163,167,185,186 КАС України суд,

постановив

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 11.04.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.