Постанова № 23550988, 12.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

12 квітня 2012 р. справа № 2-а- 2463/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,

представника позивача - Летючого В.П.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Кооперативу "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Кооператив "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000072302 від 08.02.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення -рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті № 235/2302/21210807 від 25.01.2012 р. На думку позивача, податковий кредит з ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ "Трубопласт Україна" сформований правильно, без порушення закону. З обставинами діяльності контрагента кооператив обізнаний не був, невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку контрагентом платника податків не тягне за собою ніяких правових наслідків саме для цього платника податків. За таких обставин, спірне рішення податкового органу суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, (з урахуванням уточнених позовних вимог) Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за наслідками проведеної перевірки ДПІ виявлено факт порушення Кооперативом "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики (податковий номер 21210807) вимог п.198.2, п.198.3, ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: відображення в податковому обліку з податку на прибуток податкових накладних на суму ПДВ - 24.128,00грн., які були виписані ТОВ "Трубопласт Україна" за господарськими операціями, що фактчино не відбулись. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи заперечень, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Кооператив "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики, пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 21210807, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Як з'ясовано судом, спірне податкове повідомлення-рішення № 0000072302 від 08.02.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі - 24.129,23грн. (основний платіж - 24.128,00грн., штраф - 1,00грн.) було винесене ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова з посиланням на акт перевірки № 235/2302/21210807 від 25.01.2012 р.(а.с.6-10 )

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності Кооперативу "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики суб'єктом владних повноважень було виявлено порушення п.198.2, п.198.3, ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2011року по 31.05.2011 року на суму ПДВ 24.128,00грн. за рахунок податкових накладних, складених ТОВ «Трубопласт Україна" за господарськими операціями, котрих фактично не відбулось.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті № 235/2302/21210807 від 25.01.2012 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних у справі документів, 23.03.2011р. між позивачем, Кооператив "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики (в якості Покупця) та ТОВ «Трубопласт Україна" (в якості Постачальника) було укладено договір № б/н, предметом якого поставка товару в асортименті (а.с. 19)

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за вказаним правочином позивач подав до суду виписані ТОВ «Трубопласт Україна" видаткові накладні: №310304 від 31.03.2011р. на суму 64312,63 грн. (ПДВ - 10718,77 грн.), № 154 від 06.05.2011р. на суму 17739,98 грн. (ПДВ - 2 956,66 грн.), № 010458 від 01.04.2011р. на суму 11 683,20 грн. (ПДВ - 1947,20 грн.) , № 050434 від 05.04.2011 на суму 51 033,60 (ПДВ - 8 505,60 грн.); податкові накладні: № 90 від 06.05.2011р. на суму 17739,98 грн. (ПДВ - 2 956,66 грн.), № 59 від 01.04.2011р. на суму 11 683,20 грн. (ПДВ - 1 947,20 грн.) , № 121 від 05.04.2011 на суму 51 033,60 (ПДВ - 8 505,60 грн.) (а.с. 21-27).

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що податкова накладна № 106 від 31.03.2011р. на суму 64312,63 грн. (ПДВ - 10718,77 грн.) позивачем до суду не надана.

З приводу цієї обставини суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки в ході розгляду даного спору позивач не подав до суду належного та допустимого доказу наявності права на формування податкового кредиту з ПДВ за податковою накладною №106 31.12.2011р., не навів жодних обставин, в силу яких подання цього документу є неможливим, то суд вирішуючи справу, виходить з факту відсутності у позивача права на збільшення податкового кредиту з ПДВ за даним епізодом.

Також позивачем були подані до суду платіжні доручення: №854 від 23.03.2011р. на загальну суму 64.312,63грн. та платіжні доручення, які значаться в акті перевірки, але позивачем до матеріалів справи не надані платіжні доручення: №945 від 19.05.2011р. на загальну суму 62.716,80 грн., №995 від 16.06.2011р. на загальну суму 17.739,99грн. Разом з тим, всі перелічені платіжні доручення виконані установами банків, згідно з виписками банку. (а.с.28-30).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши оглянуті і приєднані до справи копії первинних документів за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що документи не містять реквізитів "прізвище, ім'я та по батькові", посад осіб, яка відвантажила та прийняла товар, не містять реквізитів довіреностей, за якими отримувався товар, підпис на видатковій накладній № 154 від 06.05.2011р. не засвідчений печаткою підприємства.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи мають явні дефекти, а відтак, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Досліджуючи питання фізичного переміщення товарів у спірних правовідносинах, суд відмічає, що за доводами позивача товар, крім вантажоприймальної платформи, мав компактні розміри перевозився власним легковим автотранспортом працівників кооперативу та транспортом ТОВ "Делівері", з яким кооперативом укладено договір на транспортно-експедиторські послуги № Д-2175 від 0101.2011р. (а.с 87 ).

З приводу даних доводів позивача суд зазначає, що правовідносини з приводу використання юридичною особою транспортного засобу, котрий належить фізичний особі, врегульовані ст.ст.798-805 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ч.2 ст.799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Між тим, в ході розгляду справи позивач не подав до суду нотаріально посвідчених договорів оренди (найму) належних фізичним особам транспортних засобів.

В матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б засвідчували наявність у спірних правовідносинах визначених законодавством підстав використання кооперативом у власній господарській діяльності транспортних засобів, котрі належні працівникам кооперативу, як-то: трудових угод з відповідними умовами, документів про виплату кооперативом компенсації працівникам за використання належних їм транспортних засобів, документів про відшкодування кооперативом витрат працівників на придбання паливно-мастильних матеріалів, подорожніх листів тощо.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що твердження позивача про перевезення товарів за допомогою належних працівникам кооперативу легкових транспортних засобів, не доведено належними та допустимими доказами, а відтак, відхиляється судом.

Стосовно доводу позивача про перевезення вантажоприймальної платформи (3,00*8,00)м для Полтавського КАТП вантажним автотранспортом АО АТП-16361 відповідно до договору від 03.02.2011р., рахунку-фактури № 397 від 08.04.2011р. та акту виконаних робіт від 09.04.2011р. (а.с.84-86) на замовлення кооперативу, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З пояснень представника позивача судом встановлено, що у спірних правовідносинах товар від ТОВ «Трубопласт»до позивача, кооперативу «Призма»доставлявся автомобільним транспортом.

У зв'язку з цим, судом витребовувались від позивача товаро-транспортні накладні як докази реальності господарських операцій з придбання товару.

Позивач таких доказів суду не надав, внаслідок чого обов'язку, покладеного ч.2 ст.49 і ч.1 ст.71 КАС України, не виконав.

Таким чином, суд не знаходить підстав для висновку про реальність господарських операцій з придбання товару між позивачем, кооперативом «Призма»та контрагентом -ТОВ «Трубопласт Україна», так як позивачем не доведено фактичного здійснення господарських операцій, що згідно з актом перевірки акті № 235/2302/21210807 від 25.01.2012р. і слугувало підставою для судження податкового органу про завищення кооперативом податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до вимог п. 198.1, п.198.2., п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивач не довів реальності господарських операцій з ТОВ "Трубопласт Україна", а факт фізичної наявності товару не може бути визнано судом належним та допустимим доказом отримання цього товару саме від ТОВ "Трубопласт Україна".

З огляду на приписи ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що лише часткова наявність податкових накладних та проведення оплати вартості товару за відсутності інших належно оформлених обов'язкових первинних документів, котрі опосередковують фізичне переміщення товару, не дає платнику податків права на збільшення податкового кредиту з ПДВ, так як реальність господарських операцій саме з контрагентом не знайшла підтвердження добутими по справі доказами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст. 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Кооперативу "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішення - відмовити в повному обсязі.

2. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

3.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 17.04.2012 року.

Суддя О.В. Старосєльцева