Постанова № 23550957, 10.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 квітня 2012 р. № 2-а- 2100/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Дрижанові О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень

встановив:

Позовні вимоги заявлені до ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.011.2011 року № 0001162307, 000152307, 0001142307 та від 20.12.2011 року № 0004931702.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі, пославшись на те, що при проведенні перевірки представниками податкового органу дійшли необґрунтованого висновку про безтоварність правочинів, укладених позивачем з контрагентами, внаслідок чого винесли оскаржувані податкові повідомлення рішення. Реальність вчинених правочинів підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами, які надавалися фахівцям відповідача проте останнім до уваги взяті не були. Висновки про порушення приписів ч.1 ст.203, ст..ст.215,228, ч.1 ст.216 ЦК України і як насідок порушення ст..3-5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст..ст.3,4 п.7.3 , п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»,ст..ст.185,188,192,198 ПК України; абз. «г»пп.17 п.2 ст.164 ПК України, п.2.11 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»зроблені виключно на підставі актів, довідок податкових органів за результатами перевірки контрагентів.

Представники відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, просили у задоволенні вимог відмовити, посилаючись на те, що при проведенні перевірки позивача було встановлено, що позивачем не дотримано вимог чинного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, внаслідок чого підприємством неправомірно сформовані валові витрати, податковий кредит, невірно визначені суми податку з доходів фізичних осіб у періоді, що підлягав ревізії, та порушено правила ведення касових операцій у національній валюті України.

Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво, внесений до ЄДРПОУ з кодом 36226451.

У період з 11.10.2011 по 20.10.2011 року фахівцями відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.10.2011 року № 3771/233/36226451, яким встановлено порушення ч.1 ст.203, ст..ст.215,228, ч.1 ст.216 ЦК України і як насідок порушення ст..3-5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст..ст.3,4 п.7.3 , п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»,ст..ст.185,188,192,198 ПК України; абз. «г»пп.17 п.2 ст.164 ПК України, п.2.11 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»по взаємовідносинам з ПП «Контент Груп», ТОВ «Атрия», ТОВ «Аурум Проспект», ТОВ «ВКФ «Азов-Механік», ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Компанія «Єврохім», ТОВ «Етман», ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Дара-Сервіс», ТОВ «Фінвестбуд», ТОВ «Транс Агентство Метал», ПП «Олл Ленд», ТОВ «Ітер»

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 11.11.2011 року № 0001162307, яким підприємству визначено податкове зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 521346,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 78815,75 грн.; від 11.11.2011 року № 001152307, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 635897,00 грн., та нарахований штраф у сумі 99934,25 грн.; від 11.11.2011 року № 0001142307, яким визначено штрафні санкції у розмірі 1492842,06 грн. за порушення ведення касових операцій у національній валюті та від 20.12.2011 року № 0004931702, яким позивачеві збільшено суму податку з доходів фізичних осіб на 52612,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався правом адміністративного оскарження, визначеного ст.56 ПК України, за результати якого частково задоволено вимоги позивача та винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 року № 0004931702.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для встановлення порушень позивачем вимог діючого податкового законодавство стало те, що на підставі актів (довідок) перевірок контрагентів позивача ТОВ «ВКФ «Азов-Механік», ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Компанія «Єврохім», ТОВ «Етман», ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Дара-Сервіс», ТОВ «Фінвестбуд», ТОВ «Транс Агентство Метал», ПП «Олл Ленд», ТОВ «Ітер»встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу; відсутність необхідних умов для досягнення здійснення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч.1 ст.203, ст..ст.215,228, ч.1 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам здійсненим з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст..ст.3-5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст..ст.3,4 п.п.7.3.,7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України. Крім того перевіркою встановлено, що позивачем на підставі угод, укладених з ПП «Контент Груп», ТОВ «Атрия», ТОВ «Аурум Проспект»про надання інформаційно-консультаційних послуг, послуг з дослідження ринку та пошуку контрагентів і укладення з ними угод купівлі-продажу у 2010 році до складу валових витрат віднесено 1293950,00 грн. та відповідно до складу податкового кредиту з ПДВ 258790,00 грн., тоді як до перевірки не надано інформації щодо економічного обґрунтування впливу отриманих послуг на фінансово-господарську діяльність підприємства; звіти та акти виконаних робіт не дають змоги ідентифікувати, які програми дій з аналізу ринку проведені; загальна сума витрат понесених за вказаними договорами дорівнює 1293950,00 грн., тоді як оподатковуваним за вказаний період є прибуток підприємства у розмірі 106184,00 грн.; акти виконаних робіт не відповідають вимогам, що встановлені до первинних документів.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

З цього приводу суд зазначає наступне. З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п. 11 ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні". У судове засідання доказів такого звернення представником відповідача не надано.

Суд також звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із ТОВ «ВКФ «Азов-Механік», ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Компанія «Єврохім», ТОВ «Етман», ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Дара-Сервіс», ТОВ «Фінвестбуд», ТОВ «Транс Агентство Метал», ПП «Олл Ленд», ТОВ «Ітер»сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПП «Олд Ленд»укладено договір купівлі продажу від 01.04.2011 року № 010423 (а.с.1-2, т.2). На виконання вказаних договорів підприємству видані податкові накладні (а.с.3-39,т.2) на підставі яких позивачем сформовано та віднесено до складу податкового кредиту 406732,00 грн. оплата за вказаний товар проведена як у готівковій так і безготівковій формах (а.с.14-57, т.13), транспортування від позивача покупцеві підтверджується ТТН (а.с.174-196, т.16), взяття на облік проведено по оборотно- сальдовому рахунку 281 за відповідний період.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Дара-Сервіс»укладено договір купівлі-продажу від 01.11.2010 року № 011106 (а.с.74-75, т.2), договір агрегації промислового обладнання № 011108 від 01.11.2010 року (а.с.147-150, т.2) - предметом якого є здійснення робіт зі збірки деталей у промислові вироби (агрегація промислового обладнання), договір технічного обслуговування промислового обладнання від 01.11.2010 року № 011109 (а.с.155, т.2). На виконання вказаних договорів підприємству видані податкові накладні (а.с.76-111, 151-152, 156-188 т.2) на підставі яких позивачем сформовано та віднесено до складу податкового кредиту у грудні 2010 року - 71517,00 грн., у березні 2011 року-529495,00 грн., оплата за вказаний товар проведена згідно платіжних доручень, які наявні у матеріалах справи (касові ордери) та платіжних доручень банку (а.с.15-51, т.5), відвантаження товарів підтверджується видатковими накладними (а.с.113-146,т.2), транспортування від позивача покупцеві підтверджується ТТН (а.с.145-173, т.16), взяття на облік проведено по оборотно- сальдовому рахунку 281 за відповідний період, виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт (а.с.153-154,189-220 т.2).

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дім пива»укладено договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 02.05.2011 року № 020520- а.с.1, т.3. На виконання вказаних договорів підприємству видані податкові накладні (а.с.2-72, т.2) на підставі яких позивачем сформовано та віднесено до складу податкового кредиту у травні 2011 року - 782732,06 грн., у червні 2011 року - 424,30 грн., оплата за вказаний товар проведена як у готівковій так і безготівковій формах (а.с.а.с.21-38, т.7), відвантаження ТМЦ проведене на підставі видаткових накладних (а.с.73-138, т.3), транспортування від позивача покупцеві підтверджується ТТН (а.с.81-122, т.16), взяття на облік проведено по оборотно- сальдовому рахунку 281 за відповідний період.

Між позивачем та ТОВ «Етман»укладено договір купівлі-продажу від 01.02.2011 року № 010210 (а.с.139, т.3). На виконання вказаних договорів підприємству видані податкові накладні (а.с.140-179, т.3) на підставі яких позивачем сформовано та віднесено до складу податкового кредиту у розмірі -333271,00 грн., оплата за вказаний товар проведена як у готівковій так і безготівковій формах (а.с.13-61, т15), відвантаження ТМЦ проведене на підставі видаткових накладних (а.с.180-205, т.3) транспортування від позивача покупцеві підтверджується ТТН (а.с.123-144, 208 т.16), взяття на облік проведено по оборотно- сальдовому рахунку 281 за відповідний період.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання усних договорів поставки з ТОВ «Транс агентство Метал»від 03.03.20110 року, 21.04.2010 року, від 23.04.2010 року позивачу поставлено ТМЦ, на виконання вказаних договорі позивачеві надані податкові накладні (а.с19,22,24,26,28, т.4) на підставі яких позивачем сформовано та віднесено до складу податкового кредиту у березні 6281,00 грн., у квітні 42315,42 грн., оплата за вказаний товар проведена у безготівковій формі згідно платіжних доручень (а.с.43-47, т.4), відвантаження ТМЦ проведене на підставі видаткових накладних 20-(а.с.21,23,25,27, т.4) транспортування від позивача покупцеві підтверджується ТТН (а.с.197-198, 209, т.16), взяття на облік проведено по оборотно- сальдовому рахунку 281 за відповідний період.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання усного договору поставки від 27.08.2010 року ТОВ «Компанія «Єврохім»на адресу позивача здійснено поставку товару. Відвантаження товару проведено на підставі видаткової накладної № ев 0001298 від 27.08.2010 року та видано позивачеві податкову накладну від 26.08.2010 року № 0001302, на підставі якої підприємством до складу податкового кредиту віднесено 4784,35 грн. Оплата придбаного товару здійснена у безготівковій формі (а.с. 59, т.4). Транспортування придбаних за вказаним договором ТМЦ підтверджується ТТН (а.с.199, т.16), взяття на облік проведено по оборотно- сальдовому рахунку 281 за відповідний період.

Із наявних у матеріалах справи документів, пояснень представників сторін встановлено, що між позивачем та ТОВ «Фінвестбуд»укладено договір купівлі-продажу від 05.01.2011 року № 050108 (а.с.29, т.4). На виконання вказаного договору позивачеві видана податкова накладна від 07.02.2011 року № 3501, на підставі якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 12598,51 грн. Відвантаження товару здійснено на підставі видаткової накладної № 3501 від 07.02.2011 року, перевезення придбаних ТМЦ здійснено ТОВ «Гаранттрансервис», про що позивачеві надані ТТН (а.с.202-203, т.16). оплата товару проведена у безготівковій формі, відповідно до платіжних доручень, які наявні у матеріалах справи (а.с.63,т.4 ), взяття на облік проведено по оборотно- сальдовому рахунку 281 за відповідний період.

На виконання усної угоди, укладеної з ТОВ "ВКФ "Азов-Механік" на підставі видаткової накладної позивачу (а.с.27, т.4) здійснені поставки товару на загальну суму 52800 грн. На виконання умов договору підприємству видана податкова накладна від 30.04.2010 року № 79 (а.с.28, т.4), на підставі якої позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 8800 грн. Взяття на облік проведено по оборотно- сальдовому рахунку 281 за відповідний період, оплата за придбаний товар здійснена відповідно до платіжних доручень (а.с.55, т.4)

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ "Ітер" укладено договір купівлі продажу від 04.01.2010 року № 0401427. На виконання вказаного договору підприємству видані податкові та видаткові накладні (а.с.16-33, т.10) на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, оплата за вказаний товар проведена у безготівковій формі (а.с.116-126, т.4), відвантаження ТМЦ проведене на підставі видаткових накладних (а.с.6, т.10) транспортування від позивача покупцеві підтверджується ТТН (а.с.210-220, т.16), взяття на облік проведено по оборотно- сальдовому рахунку 281 за відповідний період.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ "Інтехмаш" укладено договір купівлі продажу від 01.05.2011 року № 010517. На виконання вказаного договору підприємству видані податкові накладні (а.с.7-13, т.10) на підставі яких позивачем сформовано та віднесено до складу податкового кредиту у розмірі -111223 грн., оплата за вказаний товар проведена у безготівковій формі (а.с.73,75-77, т.4), відвантаження ТМЦ проведене на підставі видаткових накладних (а.с.6, т.10) транспортування від позивача покупцеві підтверджується ТТН (а.с.200, т.16), взяття на облік проведено по оборотно- сальдовому рахунку 281 за відповідний період.

Подальша реалізація товарів та послуг придбаних позивачем у зазначених вище контрагентів, підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договорів, видатковими накладними, платіжними дорученнями на оплату придбаних товарів, довіреностями, ВМД, які наявні у матеріалах справи.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що в судовому засіданні позивачем доведена реальність вчинених правочинів, а висновки податкового органу про невідповідність договорів, укладених між позивачем та зазначеними вище контрагентами ч.1 ст.203, ст..ст.215,228, ч.1 ст.216 ЦК України є необґрунтованими.

Відповідно до приписів п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на момент їх підписання та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Суд також зазначає, що Законом України "Про податок на додану вартість" не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість. В судове засідання доказів виключення контрагентів з реєстру платників податку на додану вартість та оприлюднення на web-сайті Державної податкової адміністрації України даних про анульовані його свідоцтва платника податку на додану вартість на момент укладення договорів та видачі податкових накладних суду не надано та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по договорам з ТОВ «ВКФ «Азов-Механік», ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Компанія «Єврохім», ТОВ «Етман», ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Дара-Сервіс», ТОВ «Фінвестбуд», ТОВ «Транс Агентство Метал», ПП «Олл Ленд», ТОВ «Ітер»та відповідно правомірно сформований податковий кредит.

Стосовно податкового повідомлення рішення від 20.12.2011 року № 0004931702, яким позивачеві донарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 52612, 00 грн., суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що оплата по договорам укладеним позивачем з ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Етман», ПП «Олл Ленд»частково проведена за готівкові кошти. Пунктом 1.2., 1.15 ст..1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід визначений як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість. Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з п.п.4.2.1 п.4.2., пп. «г»п.4.2.9. п.4.2. ст..4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються в т.ч. доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), в т.ч. у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

З вказаної суми податковий агент в силу приписів п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість»утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Аналогічні за змістом норми містяться у п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України.

Матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджено, що підставою донарахування позивачеві сум податку з доходів фізичних осіб, стало те, що при подання робітником ОСОБА_1 авансових звітів про витрачені ним суми покривалися витрати за придбані товари (послуги) по взаємовідносинам з підприємствам, фінансово-господарські відносини з якими не знайшли підтвердження, а тому вказані суми є доходом зазначеного працівник та підлягають відповідно оподаткуванню.

Оскільки судовим розглядом встановлено правомірність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Етман», ПП «Олл Ленд», суд приходить до висновку про неправомірність донарахування позивачеві суми податку з доходів фізичних осіб в цій частині податкового повідомлення рішення.

Щодо податкового повідомлення рішення від 11.11.2011 року № 0001142307 про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 1492842,06 грн. за порушення правил ведення касових операцій, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом періоду, що підлягав ревізії ТОВ «Компані Плазма»здійснювало розрахунки з постачальниками товарі (робіт, послуг) як у безготівковій формі, так і за готівкові кошти -шляхом видачі коштів під звіт та їх внесенням в касу постачальника.

Згідно п.2.11. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України; видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми; видача готівкових коштів під звіт на закупівлю товарів для виробничих (господарських) потреб дозволяється на строк не більше 2-х робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Судовим розглядом встановлено, що підставою донарахування штрафних санкцій за порушення порядку ведення касових операцій стало те, що ТОВ «Компані «Плазма»з каси підприємства видані готівкові кошти під звіт директору Товариства ОСОБА_1 для здійснення розрахунків з постачальниками товарів (робіт, послуг) в тому числі з тими, відносини з якими реально в ході перевірки не підтверджені чим порушено приписи п.2.11. Положення НБУ № 637.

Оскільки судовим розглядом встановлено правомірність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Етман», ПП «Олл Ленд», суд приходить до висновку про неправомірність донарахування позивачеві штрафних санкцій за порушення правил ведення касових операцій в цій частині податкового повідомлення рішення.

Щодо договорів про надання послуг, укладених з ПП «Контент Груп», ТОВ «Атрия», ТОВ «Аурум Проспект», суд зазначає наступне. Приписами ч. 1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Тобто звіт про виконання робіт має свідчити про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результат, котрий замовник може використати в діяльності, що приносить дохід.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Атрія»укладений договір від 01.07.2010 року № 010702 та № 010703 від 01.07.2010 року предметом якого було дослідження ринку підіймально-транспортного обладнання про надання інформаційно-консультаційних послуг, предметом якого є проведення інформування підприємств України про продукцію позивача (а.с.34-36, 39-41, т.10). Згідно п. 1.1 договору № 010702 виконання послуг оформляється двусторннім актом здавання-прийняття робіт/послуг, за договором № 010703 результати досліджень надаються замовнику у письмовому вигляд (п.5.2. Договору).

На підтвердження реальності виконання договору від 01.07.2010 року № 010702 позивачем надано суду податкова накладна від 01.09.2010 року № 1, акт надання послуг від 01.09.2010 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін (а.с.37,38, т.10). Проте вказаний акт не містить чіткого, деталізованого переліку наданих послуг, що в свою чергу унеможливлює можливість встановити зв'язок витрат на послуги з господарською діяльністю підприємства.

На підтвердження подальшого використання результатів послуг, отриманих за вказаним договором у власній господарській діяльності, позивач надав суду договори поставки від 27.07.2010 року № 27/07-1, купівлі-продажу від 01.07.2010 року, договір поставки № 12-07-01 від 12.07.2010 року, договір № 308/1 від 28.07.2010 року, проте суд зауважує, до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що вказані договори укладені саме за наслідками отримання консультаційних послуг від ТОВ «Атрія».

Відповідно до р.2 Договору № 010703 (а.с.39, т.2) напрямком досліджень визначені - можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкту досліджень на території щодо якої проводяться дослідження; визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку; попит на продукція, перспективи розвитку; відомості про потенційних споживачів.

Позивачем надано суду «Исследование рынка подъемно-транспортного оборудования»(а.с.44-250, т.10). Проте, дослідивши зміст тексту Звіту суд встановив, що він носить загальний характер: містить лише загальний опис устаткування, звіт не містить інформації щодо можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкту досліджень, інформації про потенційних споживачів, попиту на продукцію тощо, тобто не просліджується конкретного персонального підходу до завдання по договору, визначених розділом 2.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Аурум Проспект»укладено договори:

про надання інформаційних послуг від 30.11.2010 року № КП 1110-2 (а.с.4-12, т.11) предметом якого визначено надання спеціальних інформаційних послуг, кваліфікованої консультацій з питань оптимізації роботи сайту позивача. Виконання послуг за вказаним договором фіксується та підтверджується на основі акту приймання-передачі наданих послуг, який складається та підписується сторонами та є невід'ємною частиною Договору (п.7.1 Договору). На підтвердження виконання договору підприємством надано акт виконаних робіт від 24.12.2010 року та податкова накладна від 24.12.2010 року № 241208.

про надання маркетингових послуг від 30.11.2010 року № МП-1110-2, предметом якого є надання маркетингових послуг за напрямком рекламної підтримки та просування на ринку, маркетингових досліджень стосовно товару Замовника. Виконавець надає результати досліджень у вигляді письмового інформаційного звіту , при цьому звіт повинен містити конкретні практичні рекомендації для господарської діяльності Замовника, при здаванні результатів дослідження сторони складають акт у двох примірниках (п.п.2.4., 2.5 Договору-а.с.15-20, т.11). на підтвердження реальності вчинення правочину позивачем у судове засідання надано акт виконаних робіт від 27.12.2010 року та «Исследование рынка полотна нетканого (ткань)»- а.с.23-203, т.11. Дослідивши звіт доданий позивачем до вказаного договору про надання послуг суд зазначає, що встановив, що він носить загальний характер: містить лише загальний опис тканин та наповнювачів, звіт не містить інформації щодо можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкту досліджень, інформації про потенційних споживачів, попиту на продукцію тощо, тобто не просліджується конкретного персонального підходу до завдання по договору, визначеного пунктами 1.4.1,1.4.2 .

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ПП «Контент Груп»укладено договори:

надання юридичних послуг від 01.01.2010 року № 010117, п.1.2. якого визначено, що на підтвердження факту надання послуг замовником юридичних послуг та виконавцем щоквартально складається акт здачи-приймання наданих послуг (а.с.203 -205, т.11). На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано звіт без номеру та дати (а.с.206, т.11)

договір від 01.01.2010 року № 010106 про надання інформаційно-консультаційних послуг (а.с.208-210, т. 11), предметом якого є надання інформаційно-консультаційних послуг, проведення інформування підприємств України про продукцію позивача (п.1.1.), підтвердженням факту виконання послуг за вказаним договором є двосторонні акти, підписані сторонами (а.с.1.2). На підтвердження виконання послуг за вказаним договором підприємством на дано акти надання послуг та податкові накладні (а.с.211-218, т.11)

договір надання послуг від 01.01.2010 року № 010111 (а.с.219-221, т.12). предметом вказаного договору є проведення досліджень можливості та перспектив ведення комерційних операцій щодо об'єкта досліджень на території, щодо якої проводиться дослідження, визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку; попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів. Позивачем надано суду акт приймання передачі наданих послуг від 10.03.2010 року, «Исследовние рынка пищевой соды»(а.с.222, 224-250, т.11, а.с.1-188, т.12). Проте, дослідивши зміст тексту Звіту суд встановив, що він носить загальний характер: містить лише загальний опис устаткування, звіт не містить інформації щодо можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкту досліджень, інформації про потенційних споживачів, попиту на продукцію тощо, тобто не просліджується конкретного персонального підходу до завдання по договору, визначених розділом 2.

договір надання послуг від 01.04.2010 року № 010409 (а.с.60-62, т.12). предметом вказаного договору є проведення досліджень можливості та перспектив ведення комерційних операцій щодо об'єкта досліджень на території, щодо якої проводиться дослідження, визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку; попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів. Позивачем надано суду акт приймання передачі наданих послуг від 15.06.2010 року, «Исследовние рынка двоокиси титана в Украине»(а.с.65-188, т.12). Проте, дослідивши зміст тексту Звіту суд встановив, що він носить загальний характер: містить лише загальний опис устаткування, звіт не містить інформації щодо можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкту досліджень, інформації про потенційних споживачів, попиту на продукцію тощо, тобто не просліджується конкретного персонального підходу до завдання по договору, визначених розділом 2.

Стосовно актів виконаних робіт за договорами з ТОВ «Аурум Проспект», ПП «Контент Груп», наданими позивачем суду -а.с.13,21,т.11, суд зауважує, що вони не містить чіткого, деталізованого переліку наданих послуг, що в свою чергу унеможливлює можливість встановити зв'язок витрат на послуги з господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, про необґрунтованість витрат на консультаційні послуги за договорами, укладеними позивачем з ПП «Контент Груп», ТОВ «Атрия», ТОВ «Аурум Проспект»та недоведеність використання їх результатів у подальшій господарській діяльності, а тому вони не можуть бути віднесені на результати господарської діяльності позивача, оскільки відсутні самі обставини витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про правомірність висновку акту перевірки стосовно порушень позивачем приписів ст.3-5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст..ст.3,4 п.7.3 , п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»по договорам з вказаними контрагентами, та вважає, що в цій частині позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Судовим розглядом також встановлено, що за вказаними договорами оплата послуг частково здійснена у готівковій формі (а.с.160-201,т.4)

Враховуючи викладене вище, суд також вважає правомірними висновки акту перевірки та відповідно прийнятих за його наслідками податкових повідомлень рішень, стосовно порушення позивачем приписів абз. «г»пп.17 п.2 ст.164 ПК України, п.2.11 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено в повному обсязі обґрунтованості винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в частині скасування податкових повідомлень рішень в частині донарахування позивачеві суми податків за основними платежами та штрафні санкції по господарським відносинам з ТОВ «ВКФ «Азов-Механік», ТОВ «Дім Пива», ТОВ «Компанія «Єврохім», ТОВ «Етман», ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Дара-Сервіс», ТОВ «Фінвестбуд», ТОВ «Транс Агентство Метал», ПП «Олл Ленд», ТОВ «Ітер». В іншій частині позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку визначеному ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити частково.

Податкове повідомлення рішення від 11.11.2011 року № 0001162307 в частині донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій по взаємовідносинам із ПП " Контент -Груп", ТОВ "Аурум Проспект", ТОВ "Атрія" залишити без змін. В іншій частині податкове повідомлення рішення від 11.11.2011 року № 0001162307 скасувати.

Податкове повідомлення рішення від 11.11.2011 року № 0001152307 в частині донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій по взаємовідносинам із ПП " Контент -Груп", ТОВ "Аурум Проспект", ТОВ "Атрія" залишити без змін. В іншій частині податкове повідомлення рішення від 11.11.2011 року № 0001152307скасувати.

Податкове повідомлення рішення від 11.11.2011 року № 0001142307 в частині нарахування штрафних санкцій по взаємовідносинам із ПП " Контент -Груп", ТОВ "Аурум Проспект", ТОВ "Атрія" залишити без змін. В іншій частині податкове повідомлення рішення від 11.11.2011 року № 0001142307 скасувати.

Податкове повідомлення рішення від 20.12.2011 року № 0004931702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по взаємовідносинам із ПП " Контент -Груп", ТОВ "Аурум Проспект", ТОВ "Атрія" залишити без змін. В іншій частині податкове повідомлення рішення від 20.12.2011 року № 0004931702 скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Компані Плазма" (код 36226451) судовий збір у розмірі 1089 (одна тисяча вісімдесят дев'ять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 13 квітня 2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.