Постанова № 23550917, 28.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 р. № 2-а- 15930/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Бабаєв А.І.

суддя Бідонько А.В.

суддя Котеньов О.Г.

при секретарі судового засідання Свіргун О.О.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 26.01.2012 року)

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 35/10/10-018 від 26.03.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в якому після уточнення просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова зі збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 481 125 грн. та зі збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 12 999 грн.;

- скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0000842303 від 08.08.2011 року та № 0000852303 від 08.08.2011 року;

- стягнути з державного бюджету на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову товариство зазначило, що висновки Акту перевірки є необґрунтованими.

В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив задовольнити позов.

Відповідач, Західна міжрайонна Державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проти позову заперечувала. В обґрунтування заперечень зазначила, що ПАТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" в рамках позовних вимог порушено:

- п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №34/94-ВР від 28 грудня 1994 року у редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, з урахуванням ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VІ від 17 вересня 2008 року з змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 27 квітня 2010 року № 2156-VІ "Про Державний бюджет України на 2010 рік", та Закону України від 03.12.10 року № 2774-VІ "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році", в наслідок чого занижено податок на прибуток в частині не сплати до бюджету авансового внеску за 1 півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів, призначених законом для виплати в сумі 384 900 грн.;

- п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкова накладні отримані від ТОВ "ДОМ і К" ( код 33900040 ) за березень 2010 р. в сумі 4333 грн., за квітень 2010 р. в сумі 6066 грн.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" пройшло встановлену процедуру державної реєстрації та зареєстроване Жовтневим райвиконкомом 05.11.1994 року. На час проведення перевірки перебувало на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. Зареєстроване платником ПДВ згідно Свідоцтва № 29444677.

В період з 16.06.2011 року по 14.07.2011 року фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку ПАТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" (код 00931767) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.

За результатом перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було складено Акт "Пр результати планової виїзної перевірки ПАТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" (код 00931767) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року" № 1636/23-03-05/00931767 від 21.07.2011 року (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки, в рамках позовних вимог ПАТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" порушено:

- п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №34/94-ВР від 28 грудня 1994 року у редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, з урахуванням ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VІ від 17 вересня 2008 року з змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 27 квітня 2010 року № 2156-VІ "Про Державний бюджет України на 2010 рік", та Закону України від 03.12.10 року № 2774-VІ "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році", в наслідок чого занижено податок на прибуток в частині не сплати до бюджету авансового внеску за 1 півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів, призначених законом для виплати в сумі 384 900 грн.;

- п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкова накладні отримані від ТОВ "ДОМ і К" ( код 33900040 ) за березень 2010 р. в сумі 4333 грн., за квітень 2010 р. в сумі 6066 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення № 00000842303 від 08.08.2011 року, яким ПАТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 481125,00 грн. в т.ч. за основним платежем 384900,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 96225,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 00000852303 від 08.08.2011 року, яким ПАТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12999,0 грн. в т.ч. за основним платежем 10399,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції 2600,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Щодо позовних вимог про визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова зі збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 481 125 грн. та скасування податкового повідомлення - рішення № 00000842303 від 08.08.2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №34/94-ВР від 28 грудня 1994 року крім випадків передбачених п.п 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

З аналізу наведеної норми випливає, що нарахуванню та внесенню до бюджету авансового внеску повинно передувати рішення емітента корпоративних прав про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам). В акті перевірки відсутні відомості про наявність такого рішення позивача, а представник позивача в судовому засіданні наполягав на його відсутність взагалі.

В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт прийняття позивачем рішення про сплату дивідендів, не встановлено факту нарахування та сплати дивідендів.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік", господарські товариства, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних фондах господарських товариств, частка держави яких складає 100 відсотків (крім закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006-2009 роки до 1 травня 2010 року, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, до 1 липня 2010 року.

Позивач, ПАТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ", не є державним підприємством, таким чином на позивача норми закону про бюджет на 2010 рік в частині обов'язкової сплати дивідендів поширюватися не повинні.

Тобто, висновки про необхідність нарахувати та перерахувати авансові внески на суму дивідендів за 2009 р. не відповідають вимогам зазначеного закону.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, вказана норма кореспондується з положеннями ст. 32 Закону України №514-VI.

Пунктом "д" ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №514-VІ до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

Нормами Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік", а саме на п.п.10. 11 розділу VII "Прикінцеві положення", якими були внесені зміни до ст. 15. п. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" та ч. 1 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", Закону України "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році" зазначено, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів, визначає напрями його використання.

Рішенням Конституційного Суду України від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 положення статей 14. 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України №2156-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).

Крім того, необхідно зауважити, що за рішеннями Конституційного суду від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, було встановлено, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу України. Визначений цими статтями перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Із змісту положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, і стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Статтею 152 Конституції України визначено, що Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Таким чином суд не бере до уваги посилання відповідача на норми законодавства, які відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 визнані неконституційними.

Суд зазначає, що перевірка позивача ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проводилась з 16.06.2011 року по 14.07.2011 року, тобто відповідач був зобов'язаний бути обізнаний з Рішенням Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 та не застосовувати у відношенні позивача норми, визнані неконституційними.

Крім того, відносини, пов'язані з виплатою дивідендів, регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про господарські товариства", Законом України "Про акціонерні товариства" та Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція, іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Тобто, акція як документ, засвідчує участь в товаристві.

Згідно приписів п. 1.9 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Тобто, дивіденд - це платіж, який провадиться юридичною особою на користь акціонерів у зв'язку з розподілом її прибутку.

Прибуток є показником фінансових результатів господарської діяльності товариства. Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства. І саме цей прибуток, що залишається після сплати встановлених законодавством платежів, підлягає розподілу на загальних зборах.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.

Строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) та визначення порядку покриття збитків належить до виключної компетенції загальних зборів, а отже, не може бути передане іншим органам товариства.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Таким чином, виплата дивідендів - це право, а не обов'язок учасника. Обов'язки учасників перелічені в ст. 11 цього Закону і серед них відсутній обов'язок направляти частину прибутку на виплату дивідендів.

Частиною 1 п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України №334/94-ВР визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки щодо порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР із змінами та доповненнями в частині несплати позивачем авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток.

За таких підстав позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова зі збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 481 125 грн. та скасування податкового повідомлення - рішення № 00000842303 від 08.08.2011 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова зі збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 12 999 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000852303 від 08.08.2011 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова за результатами перевірки правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у березні та квітні 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "ДОМ і К".

Так, між ПАТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" та ТОВ "ДОМ І К" було укладено договір № 2010/14 від 25.01.2010 року, відповідно до якого ТОВ "ДОМ І К" (виконавець) зобов'язується надати будівельно - ремонтні роботи за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, б. 88, вул. Котлова, б. 181, Достоєвського, б. 3., а позивач (замовник) сплачує вартість виконаних робіт.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "ДОМ І К" виконало будівельно - ремонтні роботи ПАТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ", що підтверджується актами виконаних робіт. ТОВ "ДОМ І К" видано податкові накладні на суму ПДВ -10339,00 грн.

ПАТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" в свою чергу на виконання умов договору було здійснено оплату зазначених робіт безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договору надання послуг, укладеного з ТОВ "ДОМ І К".

Суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні отриманих послуг, на підставі виданих ТОВ "ДОМ І К" податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації за березень та квітня 2010 року.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (діяв на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 168/97-ВР) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" виконало вимоги, передбачені п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих робіт від ТОВ "ДОМ І К", яке, в свою чергу, виконало вимоги п.7.2.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" -видало ПАТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені ним суми податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманих робіт від ТОВ "ДОМ І К".

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що право ПАТ "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" на податковий кредит не виникло, оскільки ТОВ "ДОМ І К" не подало декларацію з ПДВ за березень та квітень 2010 року, тобто не задекларувало податкових зобов'язань від здійснення правочину з позивачем у перевіряємому періоді, виходячи з наступного.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому неподання контрагентом декларації з ПДВ та ухилення ним від сплати податкового зобов'язання з ПДВ не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон України "Про податок на додану вартість" (діяв на час виникнення спірних правовідносин), не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, у разі ухилення від його сплати продавцем з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, неподання продавцем декларації з ПДВ та ухилення ним від сплати податку при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, виходячи з наведеного аналізу норм права, суд дійшов висновку, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при неподанні декларації з ПДВ та ухиленні від сплати податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів правомірності дії зі збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 12 999 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000852303 від 08.08.2011 року.

Враховуючи вище зазначене суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова зі збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 12 999 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000852303 від 08.08.2011 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов публічного акціонерного товариства "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова зі збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 481 125 грн. та зі збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 12 999 грн.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0000842303 від 08.08.2011 року та № 0000852303 від 08.08.2011 року - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "ЕЛЕВАТОРМЛИНМАШ" (код ЄДРПОУ 00931767) судові витрати у розмірі 28 (двадцять вісім грн. 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Бабаєв А.І.

Суддя Бідонько А.В.

Суддя Котеньов О.Г.

Повний текст постанови виготовлений 30.03.2012 року.