Постанова № 23549916, 12.04.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-687/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Пасічник Ю.П., секретар - Юрчук Л.М.,

за участю представників: позивача -Слюсар О.В., Омелькін О.М., відповідача -Бобух С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Формула Петрол»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,?

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Формула Петрол» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012р. №0000362330, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 522965 грн., в т.ч. 348643 грн. за основним платежем та 174322 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.02.2012 р. відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке прийнято на підставі акта перевірки складеного відповідачем з питань дотримання податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ПТК «Донбас»за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р.

Висновки відповідача щодо необхідності збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «ПТК «Донбас», є неправомірним оскільки господарські операцій проведені на підставі нікчемного правочину. У зв'язку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказує, що право на податковий кредит виникає з моменту настання першої з подій: або дати списання коштів з рахунку, або дати отримання товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали та просили суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні»у зв'язку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В судовому засіданні 12.04.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 17.04.2012р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ПТК «Донбас» за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р.

Результати перевірки оформлені актом №24/2330/23678041 від 06.02.2012 р. (а.с.11-17).

В ході перевірки встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України в результаті чого зроблено висновок про заниження податку на додану вартість за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. всього в розмірі 348643 грн. в т.ч. за вересень 2011 р. в сумі 348643 грн.

22.02.2012 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362330, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 522965 грн., в т.ч. 348643 грн. за основним платежем та 174322 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.18).

Визначаючи позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ПТК «Донбас».

Згідно акту про неможливість проведення зустрічної перевірки щодо господарських відносин ТОВ «ПТК «Донбас»щодо документального підтвердження господарських відносин, із платником податків та зборів ТОВ «Легал Світ»від 15.12.2011р. №1244/23-212/36456448, складеного посадовими особами ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова (а.с.138-143), встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за вересень 2011 р.

Згідно висновків ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, у ТОВ «ПТК «Донбас»відсутній кваліфікований персонал, відсутні основні засоби, у т.ч. транспорті засоби, відсутні приміщення для зберігання товару, платник не знаходиться за місцезнаходженням.

Враховуючи висновки вказаного акту, відповідачем зазначається, що усі операцій купівлі-продажу ТОВ «ПТК «Донбас», не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», в даному випадку позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «ПТК «Донбас», а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (покупець) та ТОВ «ПТК «Донбас»(продавець) був укладений договір поставки нафтопродуктів №15-2/08-11 від 15.08.2011р. (а.с.19,20).

Протягом вересня 2011р. на виконання умов вказаного договору та на підставі видаткових накладних (а.с.21-26) ТОВ «ПТК «Донбас» передано позивачеві дизельне паливо в кількості 242847 літрів на загальну суму з ПДВ 2091859,95 грн.

Оплата вартості поставленого дизельного пального здійснена в безготівкову порядку, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с.60-72, 86-102).

ТОВ «ПТК «Донбас» виписано позивачеві податкові накладні №1 від 01.09.2011р., №60 від 20.09.2011р., №79 від 23.09.2011р., №85 від 26.09.2011р., №87 від 26.09.2011р., №94 від 27.09.2011р. (а.с.86-102) на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту вересень 2011 року включено 348643,31 грн. податку на додану вартість сплаченого у складі вартості дизельного пального.

Транспортування товару від продавця до покупця здійснювалося за рахунок позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (а.с.33-44) та подорожніми листами вантажного автомобіля (а.с.45-56).

Факт надання транспортних послуг підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 30.09.2011р. (а.с.122).

Перевізником дизельного пального виступало ТОВ «Катіон», яке використовувало орендовані транспорті засоби, що підтверджується договором оренди автомобіля від 01.01.2011р. (а.с.124), свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с.125-128) та ліцензією на внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажним автомобілями, причепами та напівпричепами (а.с.129).

Також, позивачем, на підтвердження фактичної можливості зберігати паливно-мастильні матеріали, надано договір оренди ємностей від 10.12.2010р. (а.с.145), а також надано первинні документи, які підтверджують подальше спрямування (реалізацію), в т.ч. і дизельного пального отриманого від ТОВ «ПТК «Донбас», кінцевим споживачам (а.с.146-182).

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «ПТК «Донбас», оскільки, як свідчить п. 2.11. акту перевірки (а.с.12), в ході перевірки первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «ПТК «Донбас» використовувались, але юридична оцінка їм не надавалась, а за основу був взятий лише акт складений посадовими особами ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

При цьому суд критично оцінює посилання відповідача на вказаний акт, як на доказ нікчемності угод між позивачем та ТОВ «ПТК «Донбас», оскільки вказаний акт носить суто формальний характер, суперечать фактичним обставин справи та містить суперечливі висновки.

Так, в акті зазначається про неможливість перевірки ТОВ «ПТК «Донбас» через відсутність за юридичною адресою і при цьому зазначається, що керівник підприємства Дяков Д.Г. надає письмові пояснення з приводу діяльності очолюваного ним підприємства. А тому виникає цілком логічне запитання, яким чином посадові особи ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова змогли отримати пояснення від керівника, якщо підприємство, за їх висновками відсутнє за юридичною адресою.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товару придбаного у ТОВ «ПТК «Донбас»в вересні 2011р.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ТОВ «ПТК «Донбас»суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для зменшення позивачеві від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 р. стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ТОВ «ПТК «Донбас» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкову накладну, складену належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту такої суми податку на додану вартість.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 22.02.01.2012р. №0000362330, яким визначено грошове зобов'язання за платежем податку на додану вартість в сумі 522965 грн., у тому числі 348643 грн. за основним платежем та 174322 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 2146,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 17.04.2012р.

Суддя-підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Пасічник Ю.П.