Постанова № 23549755, 29.03.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року 14:49 Справа № 0870/1894/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.

при секретарі Павлові С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Енергодарської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької

області Державної податкової служби, м. Енергодар Запорізької області,

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «Електропідвенмонтаж-10», м. Енергодар Запорізької області,

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінгва Плюс»,

м. Запоріжжя

про визнання угоди недійсною та стягнення,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю №3883/10/10-013 від 16.03.2012;

від відповідача 1: ОСОБА_2, за довіреністю № 12/633 від 05.05.2011;

відповідача 2: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Енергодар Запорізької області звернулась із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» (далі - ПАТ «Електропівденмонтаж-10», відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінгва Плюс» (далі - ТОВ «Лінгва Плюс», відповідач-2), в якому просить суд визнати недійсною угоду: договір купівлі-продажу №47-03 КП від 20.09.2010р., укладений між ПАТ «Електропівденмонтаж-10» та ТОВ «Лінгва Плюс» та стягнути в доход держави усе одержане ними за даною угодою.

В обґрунтування позову позивач посилається зокрема на те, що в грудні 2011р. під час проведення планової документальної перевірки ПАТ «Електропівденмонтаж-10» за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 встановлені взаємовідносини з ТОВ «Лінгва Плюс», зокрема було укладено договір купівлі-продажу №47-03 КП від 20.09.2010р., згідно якого ПАТ «Електропівденмонтаж-10» придбало у ТОВ «Лінгва Плюс» обладнання. Розрахунки за придбане обладнання проведено у повному обсязі, у розмірі 634 274,40 грн. Під час відпрацювання взаємовідносин між ПАТ «Електропівденмонтаж-10» та ТОВ «Лінгва Плюс» позивач дійшов висновку про те, що між вищенаведеними підприємствами здійснено укладання правочину, який не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Позивач вважає, що ПАТ «Електропівденмонтаж-10» проведено документування правочину без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплатою податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України в загальній сумі 634 274,40 грн. При цьому позивач посилається на:

- факт недекларування ТОВ «Лінгва Плюс» податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ПАТ «Електропівденмонтаж-10»,

- відсутність ТОВ «Лінгва Плюс» за місцем його реєстрації,

- те, що аналіз баз даних податкових органів свідчить про заснування засновниками ТОВ «Лінгва Плюс» мережі підприємств нетривалої діяльності без мети отримання прибутку в правовому полі, а для реалізації протизаконних схем мінімізації податків по ланцюгах фіктивного постачання,

- те, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, Клименко Юлія Юріївна (керівник і головний бухгалтер ТОВ «Лінгва Плюс») не отримувала доходи від ТОВ «Лінгва Плюс», підписи на договорі, податковій та видатковій накладній від імені Клименко Ю.Ю. не співпадають з підписами на статутних документах ТОВ «Лінгва Плюс», керівник та головний бухгалтер ТОВ «Лінгва Плюс» Клименко Ю.Ю. була в 2010 році ще засновником ТОВ «Раутан ЛТД», щодо посадових осіб якого триває провадження кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України,

- те, що згідно даних податкової звітності ТОВ «Лінгва Плюс» на підприємстві відсутні трудові ресурси, активи, виробничі потужності, складські приміщення, транспортні засоби для зберігання та транспортування товару та для здійснення відповідної фінансово-господарської діяльності,

- акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лінгва Плюс» №553/2310/37129084 від 16.06.2011р., за результатами якої встановлено відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість операцій з контрагентами в розумінні ст. 185 ПК України.

Ухвалою суду у судовому засіданні 19.03.2012р. згідно ст. 55 КАС України було допущено заміну позивача по справі його правонаступником - Енергодарською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягають на задоволенні позову.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечив проти позову, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позовну заяву вх. №11126 від 14.03.2012 р. у яких зокрема зазначив, що оспорюваний правочин, який повністю виконаний як в частині поставки товару та в частині його оплати не може вважатися фіктивним, а відповідна господарська операція - такою, що насправді не здійснювалася, відповідач-1 також вважає, що міркування позивача наведені у позовній заяві не відповідають принципу належності доказів, оскільки в дійсності не спростовують правомірності господарської операції, оформленої оспорюваним правочином.

Представник Відповідача-2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач-2 повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, справа розглянута судом за відсутності представника відповідача-2.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

20 вересня 2010р. між ТОВ «Лінгва Плюс» (Продавець) та ЗАТ «Електромонтаж-10» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 47-03 КП, за яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання, зазначене у специфікації (Додаток №1), що є невід`ємною частиною договору. Загальна сума обладнання (сума договору) складає 634 274,40 грн., в т.ч. ПДВ 105712,40 грн.

Придбання товару за вищезазначеним договором відбулося зокрема відповідно до податкової та видаткової накладних за №290902 від 29.09.10 на поставку обладнання на загальну суму 634 274,40 грн., в т.ч. ПДВ 105712,40 грн.

Оплата за обладнання за вказаним договором відбувалась на розрахунковий рахунок ТОВ «Лінгва Плюс» у період з 24.11.2011р. по 14.01.2011р. у повному обсязі.

Сума ПДВ у розмірі 105 712,40 грн. сплаченого Покупцем за договором №47-03 КП від 20.09.2010р. була включена ПАТ «Електропівденмонтаж-10» до складу податкового кредиту ПДВ у жовтні 2010 року.

Після відпрацювання позивачем вищезазначених взаємовідносин між ПАТ «Електропівденмонтаж-10» та ТОВ «Лінгва Плюс» Енергодарська ОДПІ звернулася до суду з відповідним позовом, посилаючись на те, що між підприємствами проведено фактично документування без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження об'єкту оподаткування.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» N 509-XII від 04.12.1990, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У позові податковий орган посилається в обґрунтування позовних вимог на те, що відповідачами здійснено укладання правочину, який не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Так, згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При цьому, як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства», судам потрібно врахувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Позивачем суду не надано і не зазначено жодного належного та допустимого доказу наявності умислу в діях посадових осіб сторін договору № 47-03 КП від 20.09.2010р. на вчинення такого правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, яким на думку суду зокрема може бути вирок суду по кримінальній справі, який набрав законної сили.

Так, згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Щодо інших обставин, на які посилається позивач, суд вважає, що вони не можуть достовірно свідчити про недійсність оспорюваного правочину, натомість рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, надані позивачем докази свідчать про те, що деякі обставини, пов'язані з господарською діяльністю відповідача, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог - відсутність ТОВ «Лінгва Плюс» за юридичною адресою, анулювання свідоцтва платника ПДВ, розпочалися після зміни юридичної адреси і керівництва, що в свою чергу відбулося через рік після укладення оспорюваного правочину і через вісім місяців після його повного виконання.

Також, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на низку кримінальних справ і документи, здобуті під час їх розслідування, але жодна з цих кримінальних справ безпосередньо не стосується ані оспорюваного правочину ані відповідачів. Зв'язок цих кримінальних справ з предметом позову полягає лише в тому, що директором одного із згадуваних у кримінальних справах підприємств певний час виступала особа, яка одночасно очолювала ТОВ «Лінгва Плюс».

Акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лінгва Плюс» №553/2310/37129084 від 16.06.2011р., на який посилається позивач, також не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ, оскільки зазначена перевірка була проведена ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя у період з 09.06.2011 по 10.06.2011 і у зв'язку з відсутністю ТОВ «Лінгва Плюс» за юридичною адресою, податковим органом під час проведення перевірки не було вручено ТОВ «Лінгва Плюс» запит про надання документів і відповідно не було отримано жодних документів, зокрема на підтвердження проведення спірної господарської операції з ПАТ «Електропівденмонтаж-10». Натомість первинні документи щодо спірної господарської операції з купівлі-продажу наявні в матеріалах справи і додані до адміністративного позову самим позивачем.

Не надано позивачем також суду належних та допустимих доказів того, що первинні документи підписані не уповноваженою особою.

Щодо посилання позивача на відсутність документальних доказів виконання умов транспортування, передбачених договором купівлі продажу №47-03 від 20.09.2010 року, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.4 спірного договору, доставка обладнання здійснюється Продавцем на склад, зазначений Покупцем.

При цьому не знаходять свого підтвердження матеріалами справи посилання позивача на те, що транспортування фактично здійснювалось власними силами покупця. Так, згідно доданих позивачем до позовної заяви пояснень головного бухгалтера «Електропівденмонтаж-10» вбачається, що доставка матеріалів і обладнання може здійснюватися самовивозом за усною домовленістю з постачальником товару, навіть якщо у договорі обумовлена поставка ТМЦ постачальником. Таким чином у поясненнях зазначено про можливість здійснення транспортування власними силами, а не про факт такого транспортування, що відбувся за спірним правочином. Крім того, згідно відповіді ПАТ «Елекропівденмонтаж-10» вих. № 25/325 від 28.02.12 на запит і.о. начальника ВПМ ДПІ у м. Енергодар №2612/10/07-09 від 20.02.2012р., у ТОВ «Лінгва Плюс» у вересні 2010р. придбавались основні засоби для потреб підприємства, поставка основних засобів здійснювалась на виробничі ділянки безпосередньо матеріально-відповідальними особам (начальникам ділянок) транспортом продавця.

З огляду на вищенаведене відсутні підстави вважати, що у відповідача 1 обов`язково повинні бути в наявності документи щодо транспортування, як-то: дорожні листи, талон замовника до дорожнього листа, типова форма № 1-ТЗ, договір транспортного експедирування, договори на придбання транспортних послуг з залученням сторонніх організацій, на відсутність яких посилається позивач у позові.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних типової форми №1-ТН, суд зазначає, що один лише факт відсутності у покупця за спірним договором купівлі-продажу товарно-транспортної накладної на товар, не може бути єдиним і достатнім доказом недійсності договору купівлі-продажу.

Крім того, відповідачем 1 суду надані документи щодо передачі придбаного обладнання та його наявності - акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Також не доведено позивачем факт відсутності на підприємстві ТОВ «Лінгва Плюс» на час здійснення спірного правочину трудових ресурсів, транспортних засобів, основних фондів, достатніх для вчинення саме спірного правочину, оскільки таких висновків податковий орган дійшов переважно лише на підставі даних податкової звітності ТОВ «Лінгва Плюс».

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 86 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів недійсності договору купівлі-продажу № 47-03 КП від 20.09.2010р., укладеного між ПАТ «Електропівденмонтаж-10» та ТОВ «Лінгва Плюс», з огляду на що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Енергодарської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінгва Плюс» про визнання угоди недійною та стягнення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя (підпис) Н.В. Стрельнікова