Постанова № 23549121, 12.04.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 квітня 2012 р. Справа № 2а/0270/1461/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Тульчинських електричних мереж"

до: управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області

про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії з відшкодування

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Тульчинські електричні мережі" (далі СО "Тульчинські електричні мережі") з позовом до управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області (далі УПСЗН Тульчинської РДА) про визнання відмови протиправною та стягнення частини вартості електроенергії в сумі 5687,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що відповідач відмовив у відшкодуванні витрат пов'язаних із наданням пільг з оплати електроенергії без норм споживання особам, на яких поширюється дія Закону України "Про міліцію", посилаючись на умови укладених договорів між сторонами, відповідно до яких УПСЗН Тульчинської РДА зобовязано приймати розрахунки стосовно наданих послуг громадянам, що мають право на пільги та житлові субсидії в межах встановлених норм споживання електричної енергії та відповідно до кошторисних призначень та фактичних надходжень з Державного бюджету України. На думку позивача, така відмова є неправомірною, оскільки положення Закону, які обмежують надання пільг в рамках норм споживання визнані неконституційними.

За таких обставин позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте до суду надійшла заява вх. №9497 від 12.04.2012 року про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності. Одночасно подано письмові заперечення (а.с.34-35), в яких просить у задоволені позову відмовити, оскільки умови укладених між сторонами договорів не покладають на відповідача обовязку відшкодовувати вартість електроенергії, надану громадянам-пільговикам, без норм споживання.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Відповідно до договорів на фінансування житлових субсидій і пільг населенню, проведення обліку та розрахунків за спожиту електроенергію пільговими категоріями громадян Тульчинського району, укладених між сторонами в 2011 р., позивач зобов'язаний подавати до 4 числа по закінченню звітного місяця розрахунки на відшкодування компенсації по електроенергії громадян, які користуються пільгами за формою 2-пільга, а управління праці зобов'язано провести розрахунки в межах норм споживання та в обсягах, відповідних сумі коштів, яка передбачена на фінансування житлових субсидій і пільг.

На виконання умов даних договорів позивачем надавались щомісяця розрахунки та списки пільговиків, однак, кошти за наданні пільги відшкодовувались у межах норм споживання, визначених Постановою КМ України від 01.08.1996 р. № 879 Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати.

20 лютого 2012 року ПАТ "Вінницяобленерго" в особі "СО Тульчинських електричних мереж" листом №СО-71-34 (а.с.7) звернулося до відповідача з метою врегулювання спірного питання, яке стосується відшкодування останнім витрат, повязаних із наданням пільг по оплаті електроенергії.

Проте, 29 лютого 2012 року листом №534 (а.с.8) відповідачем було відмовлено позивачу у відшкодуванні витрат, повязаних із наданням пільг з оплати електроенергії без норм споживання особам на яких поширюється дія Закону України Про міліцію.

З огляду на відсутність у відповідача відповідно умов укладених між сторонами договорів обовязку відшкодовувати частину вартості електроенергії, надану громадянам-пільговикам, поза норм споживання, управлінням праці не приймались до відшкодування розрахунки, в яких були зазначені до відшкодування кошти поза межами норм споживання,

Такими чином, за період з жовтня по грудень 2011 року відповідачем не відшкодовано позивачу пільги на оплату електроенергії поза межами норм споживання в розмірі 5687,08 грн.

З висновком відповідача, який став підставою для відмови позивачеві у виплаті коштів для відшкодування пільг, суд не погоджується виходячи із наступного.

Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

З аналізу статті 22 Закону України "Про міліцію" вбачається, що даною статтею передбачено соціальний захист працівників міліції.

Так, частина 4 статті 22 Закону України Про міліцію, із врахуванням змін, внесених Законом України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, зобовязувала працівникам міліції та членам їх сімей надати 50-ти процентну знижку по оплаті спожитої електроенергії, в межах норм встановлених законодавством.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10рп/2008 внесені Законом України про Державний бюджет України на 2008 рік зміни до вказаної статті, в частині, що стосується встановлення меж норм споживання - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними).

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин стаття 22 Закону України Про міліцію передбачає надання пільг працівникам міліції та членам їх сімей у вигляді 50-ти процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива без обмеження норм споживання.

Цією ж статтею, передбачено, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

Статтею 9 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії визначено, що державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. До їх числа належать, зокрема, нормативи користування житлово-комунальними послугами щодо яких держава надає пільги.

Згідно Додатку №3 "Про Державний бюджет України на 2011 рік", а саме коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету №3511150 надання пільг таких категорій споживачів здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 р. № 256, відповідача визначено головним розпорядником коштів, який зобовязаний проводити відповідні відшкодування.

Статтею 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії закріплено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання електричної енергії.

Згідно зі статтею 21 вказаного Закону, окремо визначаються нормативи коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств, установ і організацій соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення. Нормативи фінансування встановлюються під час прийняття Закону України про Державний бюджет України на поточний рік, а також під час формування бюджетів соціальних фондів.

Відтак, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на те, що з 22 травня 2008 року (з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення) ПАТ Вінницяобленерго, як електропостачальна організація, зобовязана надавати електроенергію по пільговому тарифу, зокрема, 50 % знижку по оплаті спожитої електроенергії на весь її обсяг.

Отже, позивачу, як енергопостачальній організації, повинно відшкодовуватися відповідачем 50 відсотків вартості використаної електроенергії особами, на яких поширюється дія статті 22 Закону України Про міліцію, без врахування норм спожитої електроенергії, визначених постановою КМУ від 01.08.1996 року № 879.

Судом з розрахунків, наданих позивачем встановлено, що УПСЗН Тульчинської РДА зобовязано відшкодувати позивачу кошти в розмірі 5687,08 грн.

Крім того, в процесі розгляду справи встановлено, що між сторонами відсутній спір з приводу переліку та кількості осіб, які мають право на пільги відповідно до статті 22 Закону України Про міліцію.

Статтею 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом України Про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, цільове спрямування цих видатків.

Відповідно пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно пункту 2.1 наказу Державного казначейства України № 136 від 09 серпня 2004 року та статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобовязання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом поточного бюджетного року.

Показники Державного бюджету на 2011 рік в частині виплат, які встановлені статтею 22 Закону України Про міліцію розраховано, виходячи з положень Постанови № 879, і передбачають призначення для взяття зобовязань щодо перерахунку пільг.

Проте, суд вважає, що розпорядники бюджетних коштів з врахуванням вимог бюджетного законодавства, у випадку виникнення обставин, які потребують додаткових видатків з бюджету, можуть звернутися з пропозицією про збільшення бюджетних асигнувань чи врахувати їх у кошторис наступного бюджетного року, подавши завчасно пропозиції щодо включення видатків за минулі роки при формуванні бюджету на наступний рік.

Так, за змістом статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у пункті б пункту 4 частини першої статті 89 цього кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року за № 256 (Порядок) передбачено, що фінансування видатків бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті автономної республіки Крим, бюджетах м. Києва і Севастополя, міст республіканського і обласного значення, та у районних бюджетах на зазначені цілі. Головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Цим же положенням пунктом 6 передбачені дії які необхідно здійснити головним розпорядником коштів місцевих бюджетів у разі виникнення додаткових зобовязань.

Так, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа фінансовим органам обласних, управлінням Державного казначейства в областях.

Більш того, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №256 поміж іншого установлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Посилання відповідача на умови договору, які не передбачають обовязку відшкодувати пільги понад норми споживача як на підставу для відмови у такому відшкодуванні, судом до уваги не беруться, оскільки вони не відповідають змісту проаналізованого вище законодавства, згідно із яким відповідач зобовязаний здійснити відшкодування частини вартості електроенергії, наданої громадянам-пільговикам, без норм споживання.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність відмови позивачу у відшкодуванні витрат, пов'язаних із наданням пільг по оплаті електроенергії особам на яких поширюється дія Закону України "Про міліцію".

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області у відшкодуванні пільг громадянам, які мають право на пільги, згідно Закону України "Про міліцію".

3. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області (вул. Леніна, 1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600) на користь публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Тульчинські електричні мережі" (вул. Пушкіна, 1 м. Тульчин, Вінницька область, 23600, р/р 260313012868 Вінницьке облуправління АТ "Ощадбанк" МФО 302076, код 25510311, п/р 2600737603801 МФО 300272 відділення № 1 ПАТ "Енергобанк" м. Тульчин) невідшкодовані кошти по пільговій категорії : "Звільненим за віком, хворобою або вислугою років працівників міліції" в розмірі 5687, 08 грн. (п`ять тисяч шістсот вісімдесят сім грн. 08 коп.).

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Тульчинські електричні мережі" (вул. Пушкіна, 1 м. Тульчин, Вінницька область, 23600, р/р 260313012868 Вінницьке облуправління АТ "Ощадбанк" МФО 302076, код 25510311, п/р 2600737603801 МФО 300272 відділення № 1 ПАТ "Енергобанк" м. Тульчин) судовий збір в розмірі 139, 49 грн. (сто тридцять дев`ять грн. 49 коп.), сплаченого згідно платіжних доручень №№ 195, 196 від 23.03.2012 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович