Постанова № 23548853, 23.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

< Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2011 р. (16:02) Справа №2а-5222/11/0170/23

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Алексєєвої Т.В.,

при секретарі Лапшині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія»

до Відділу Державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим

про скасування постанови та відстрочення та розстрочення примусового виконання рішення

за участю:

від позивача - представник за довіреністю №01/11 від 03.01.11 р. ОСОБА_1,

від відповідача - представник за довіреністю ОСОБА_2 №03-19/465 від 19.01.11 р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим про скасування постанови та відстрочення та розстрочення примусового виконання рішення.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що відповідач прийняв постанову про накладання арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія» без урахування спеціалізації сільськогосподарського виробництва та Законів України «Про державну підтримку сільського господарства України» та «Про колективне сільськогосподарське підприємство», оскільки позивач є виробником сільськогосподарської продукції, а саме: займається вирощуванням зернових культур.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти позову заперечував, позиція відповідача викладена у запереченнях на позов (а.с. 25-27).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача суд

ВСТАНОВИВ:

На виконанні, ВДВС Первомайського РУЮ знаходиться зведене виконавче провадження №17, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія» на користь стягувачів 1175816,55 грн., в тому числі по примусовому виконанню наказу Господарського суду №2-21/5252-2009 від 21.12.2009 щодо стягнення на користь ОСОБА_3 78327,83 грн., наказу Господарського суду №2-18/9424 від 02.11.2004 р. щодо стягнення на користь ВАТ «Ощадбанк» 579119,14 грн., наказу Господарського суду №2-29/17166-2007А від 02.11.2009 р. щодо стягнення на користь Держави 126587,41 грн., ухвали Господарського суду №2-16/2094-2010 від 20.05.2010 р. щодо стягнення на користь ТОВ «Торговельний дім Вассма» 24789,000 грн., виконавчого листу Окружного адміністративного суду АР Крим №2а-2098/10/4/0170 від 11.06.2010 р. щодо стягнення на користь держави 297257,03 грн., постанов державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору на суму 117581,66 грн. (а.с.18).

В межах виконавчого провадження відповідачем проведено виконавчі дії - встановлено відсутність у боржника (позивача) власного нерухомого майна та транспортних засобів (які знаходяться в оренді), а також іншого майна, на яке можливо звернути стягнення. На виявлені рахунки боржника постановами від 16.02.2005 р., 22.06.2005,03.08.2005 р., 05.04.2007 р., 27.03.2008 р., 17.04.2008 р., 05.06.2008 р., 12.10.2008 р., 29.04.2009 р., 21.01.2010 р.,13.09.2010 р., 22.04.11 р. накладено арешт на кошти. Актом опису та арешту від 08.12.2006 р. накладено арешт на касову книгу підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови, суд керувався критеріями, закрапленими у частині 3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких, суб'єкти владних повноважень повинні дотримуватися, при реалізації своїх дискреційних повноважень, а саме, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виникнення, на спірні правовідносини, розповсюджувалися норми Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 04.11.2010 р. (надалі - Закон України «Про виконавче провадження»).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідачем по справі є Відділ Державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим, правовий статус якого визначається Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N606-XIV.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Отже, органи Державної виконавчої служби у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Позивач, ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія», зареєстровано рішенням первомайської районної державної адміністрації АР Крим від 30.05.2001 р., ідентифікаційний код 31338472.

Предметом позову по даній справі є скасування постанови Відділу Державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим, про арешт коштів від 22.04.2011 р. та відстрочка виконання рішення суду до 01.09.2011 р., а також розстрочка виконання вказаного рішення до 01.10.2011 р. - 325000 грн., 01.11.2011 р. - 325000 грн., до 01.12.2011 р. - 325000 грн., до 01.01.2012 р. - 318398 грн.

Позивач є боржником у зведеному виконавчому провадженні, що підтверджується матеріалами справи.

22.04.11 р. державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим, з метою виконання звідного виконавчого провадження по стягненню з боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія») були арештовані грошові кошти Підприємства в межах суми 1293398,21 грн., у тому числі, які знаходяться на рахунках №26008305329200, 26040318329200 (а.с. 18).

06 травня 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим, в якому просив скасувати вказану постанову та розстрочку виплати заборгованості у розмірі 1293398,21 грн. до 01.01.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в обґрунтування позовних вимог зазначав, що його платоспроможність пов'язана зі специфікою сільськогосподарської діяльності, якою він займається, згідно із статутом, а саме: вирощування зернових культур, насіння соняшника, рапсу, та льону, та отримає прибуток та надходження коштів на рахунки саме від збору вражаю в пору жнива, тобто, в період серпень-вересень. Як зазначає позивач, до періоду збору вражаю, всі надходження на рахунки мають характер позикових коштів, та мають цільове призначення, а тому накладання арешту на ці кошти може спричинити загибель незавершеного виробництва та призведе до неотримання прибутку та неможливість погашення заборгованості перед кредиторами в цілому. Крім того, як зазначав позивач, підставою відсутності прибутків та ненадходження коштів на банківські рахунки від діяльності підприємства, стала наявність форс-мажорних обставин (надзвичайні події, умови) у 2004, 2007, 2009, 2010 р. (а.с. 96-103).

З такими доводами позивача суд не може погодитися з наступних підстав.

Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Органами державної виконавчої служби підлягають виконанню, в тому числі, виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів.

Права та обов'язки державних виконавців встановлені статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до цієї статті державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

У статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Згідно положень ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Приписи ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів протиправності дій відповідача, під час складання постанови про арешт коштів позивача від 22.04.11 р. чи інших підстав для її скасування.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, суд не вбачає протиправності в діях відповідача щодо винесення постанови про арешт грошових коштів позивача та підстав для скасування відповідної постанови від 22.04.11 р.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що предметом спору є оскарження постанови Відділу Державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим про арешт коштів позивача від 22.04.11 р.

Проте за змістом вимог позивач просить, в тому числі відстрочити виконання рішення та розстрочити виконання рішення строком на 4 місяця до 01.10.11 р. - 325000 грн.; до 01.11.11 р. - 325000 грн.; до 01.10.11 р. - 325000 грн.; до 01.01.12 р. - 318398,21 грн., а також замінити примусове виконання рішення на добровільне виконання за зазначеним порядком та ні чим не обґрунтовує ці вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Згідно положень ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку. Щодо інших рішень відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються. . Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відтак, позивач звернувся до суду з вимогами, які не обґрунтував належним чином, не виклав належним чином їх зміст та не зазначив, яким саме чином та у який спосіб відповідач порушив його права в цьому випадку.

На підставі викладеного суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 30.05.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя підпис Алексєєва Т.В.

< Текст >