Ухвала суду № 23548605, 04.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2012 р. м. Київ К-10800/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року

у справі № 2-а-10873/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссигнал ОЛК»

до Державної податкової інспекції у місті Вінниці

про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссигнал ОЛК»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Вінниці (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Вінниці від 19 вересня 2008 року № 0001162330/0 та № 0001152330/0.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0001162330/0 від 19 вересня 2008 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0001152330/0 від 19 вересня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Транссигнал ОЛК»6,80 грн. судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Транссигнал ОЛК», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу ДПІ у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у м. Вінниці задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Вінниці провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «Транссигнал ОЛК»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01 липня 2007 року по 01 червня 2008 року, за результатами якої було складено акт № 2221/2330/32054869 від 09 вересня 2008 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені: вимоги пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 209620,00 грн., в тому числі: за грудень 2007 року на 46513,00 грн., за квітень 2008 року на 899,00 грн., за травень 2008 року на 162208,00 грн.; вимоги пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду, по податковій декларації з податку на додану вартість на 102284,00 грн., в тому числі: за вересень 2007 року на 550,00 грн., за жовтень 2007 року на 47980,00 грн., за січень 2008 року на 33274,00 грн., за лютий 2008 року на 20480,00 грн.

19 вересня 2008 року ДПІ у м. Вінниці на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001162330/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Транссигнал ОЛК»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 153428,00 грн., у тому числі: 102285,00 грн. за основним платежем, 51143,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

19 вересня 2008 року ДПІ у м. Вінниці на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001162330/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ТОВ «Транссигнал ОЛК»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 209620,00 грн., у тому числі: за травень 2008 року на 162208,00 грн., за квітень 2008 року на 899,00 грн., за грудень 2007 року на 46513,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач правильно обчислив та сплатив податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, при розмитненні товару, за наявності вантажних митних декларацій, оформлених відповідно до вимог законодавства, відтак правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену митним органам. Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що поняття «митна вартість»та «звичайна ціна»не є тотожними поняттями при здійсненні податкових платежів, а законодавство України не містить положень про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що ТОВ «Транссигнал ОЛК», імпортуючи вживані автотранспортні засоби, до складу податкового кредиту включало суму податку на додану вартість, обчисленого із загальної суми митної вартості та мита, а до складу податкових зобовязань при реалізації названого товару суму, обчислену із ціни реалізації, яка при цьому вища за ціну придбання позивачем транспортних засобів, але нижча за їх митну вартість.

Викладені обставини слугували підставою для висновку податкового органу про заниження платником бази оподаткування податком на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість на суму 102284,00 грн. та, як наслідок, до завишення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 209620,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з абзацом 1 підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

У відповідності до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу 1 підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України товарів згідно вимог пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», натомість податковий орган з посиланням на пункт 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» дійшов висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною.

Колегія суддів відзначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відхилили вказані доводи податкового органу, як необґрунтовані, оскільки пункт 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) та стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивачем були правомірно сформовані податкові зобовязання за операціями з продажу імпортованих товарів на території України, виходячи із договірної вартості, у звязку з чим підстави для визначення ТОВ «Транссигнал ОЛК» податкових зобовязань з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування спірними податковими повідомленнями-рішеннями відсутні.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Вінниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева