Ухвала суду № 23546952, 15.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11313/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Аліменко В.О.

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Аліменка В.О., при секретарі -Гринчуку А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2011 р. адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД»до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД»(надалі за текстом -«Дочірнє підприємство») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000500702 від 17.05.2011 р. яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2 329 502 грн. та податкового повідомлення рішення № 0000530702 від 17.05.2011 р. яким визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 337 358 грн. 75 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2011 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній сказі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом попередньої інстанції встановлено, що у період з 07.04.2011 р. по 28.04.2011 р. посадовцями ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 р.

Результати перевірки оформлено актом № 61/07-02/21670383 від 29.04.2011 р.

За даними цього акту позивачем порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок завищення суми бюджетного відшкодування та заниження розміру податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Такий висновок податкового органу мотивовано наступним.

На підставі договорів № 40-02-10-0316 від 02.11.2010 р., № 40-02-10-0303 від 15.11.2010 р., № 40-02-10-0338 від 16.11.2010 р., № 40-02-10-0342 від 25.11.2010 р., № 40-02-10-033847 від 30.11.2010 р. укладеним з ФОП ОСОБА_3 позивачем у листопаді 2010 р. придбавалась соя на загальну суму 11 737 657 грн. 80 коп., в тому числі 1 956 276 грн. ПДВ.

Згідно договорів № 40-02-10-0342 від 25.11.2010 р. та № 40-02-10-0347 від 30.11.2010 р. Дочірнє підприємство придбало у грудні 2010 р. у ФОП ОСОБА_3 сою на загальну суму 3 858 677 грн. 96 коп., в тому числі ПДВ 643 113 грн.

Кошти за названий товар було перераховано позивачем постачальнику, а сплачений в складі його вартості податок на додану вартість включено до податкового кредиту.

Разом з тим, перевіркою контрагента позивача встановлено, що ФОП ОСОБА_3 мінімізує свої податкові зобов'язання шляхом проведення безтоварних операцій

На думку податкового органу наведене свідчить про безпідставність включення Дочірнім підприємством до податкового кредиту за листопад 2010 р. -1 956 276 грн. та за грудень 2010 р. - 643 113 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 р. на 2 329 502 грн., а також до заниження сплати податку на додану вартість в сумі 269 887 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000500702 від 17.05.2011 р. яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2 329 502 грн. та податкове повідомлення рішення № 0000530702 від 17.05.2011 р. яким Дочірньому підприємству визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 337 358 грн. 75 коп., в тому числі 269 887 грн. за основним платежем та 67 471 грн. 75 коп. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спору правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулювались статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом -Закон № 168/97-ВР).

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем було надано копії договорів, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних.

Таким чином, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що Дочірнє підприємство підтвердило своє право на податковий кредит.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на відсутність карантинних сертифікатів, як на доказ безтоварності господарських операцій, є помилковим.

У статті 1 Закону України «Про карантин рослин», в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст термінів:

- карантинна зона - територія, на якій запроваджено карантинний режим у зв'язку з виявленням карантинного організму;

- карантинний режим - особливий правовий режим, що передбачає систему фітосанітарних заходів, які здійснюються у карантинній зоні з метою локалізації та ліквідації карантинних організмів;

- карантинний сертифікат - документ, який видається органами Державної служби з карантину рослин України та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

Відповідно до статті 29 названого Закону об'єкти регулювання переміщуються територією України за наявності карантинного сертифіката у випадках: вивезення та/або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону; транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Згідно статті 33 Закону України «Про карантин рослин»у разі виявлення карантинних організмів на території України карантинний режим запроваджується: у межах декількох областей Кабінетом Міністрів України за поданням Головного державного інспектора з карантину рослин України; на території Автономної Республіки Крим, областей, декількох районів, району, населеного пункту чи території окремого господарства - відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією за поданням відповідно головних державних інспекторів з карантину рослин чи державних інспекторів з карантину рослин.

Таким чином, наявність карантинного сертифіката вимагається лише у разі перетину об'єктами регулювання карантинної зони чи транспортування імпортованих об'єктів регулювання.

В даній ситуації предметом купівлі-продажу була соя вирощена в Україні врожаю 2010 р.

При цьому відсутні будь-які дані, що свідчили б про запровадження карантинного режиму на території Кіровоградської чи Вінницької областей.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2011 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.О.Аліменко

Ухвала складена в повному обсязі 20 березня 2012 р.