Ухвала суду № 23544733, 15.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3536/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Мамчур Я.С., Шостак О.О.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Овдіенко Т.В.

пр-к позивача Павловський Б.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Київської обласної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011року у справі за позовом приватного орендного підприємства «Агрофірма «Узинська»до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»за № 56 та № 57 від 13.05.2011р.

Постановою Київського окружного адміністративногосуду від 17 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Положенням частини 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову, а податкові повідомлення-рішення форми «Р»за № 56 та № 57 від 13.05.2011р. визнав необґрунтованими і прийнятими з порушенням норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступні обставини та факти.

Судом першої інстанції встановлено, та з матеріалів справи вбачається, що у період з 11.04.2008р. по 14.04.2008р. Приватним орендним підприємством «Агрофірма Узинська»оформлено в митному режимі «Імпорт»сільськогосподарську техніку - самохідні обприскувачі APACHE AS 1010 придбані у фірми-продавця «САБА» (США) вартістю 797 900,00 грн.

Під час митного оформлення товару митним органами надано дозвіл на оформлення товару за кодом УКТЗЕД 8424819900. Відповідно до зазначеної класифікації товару позивачем було сплачено всі нараховані митні збори та платежі (у розмірі 0,2 % та 20 % загальної вартості товару, що становило 161 175, 80 грн.), та митним органом здійснено пропуск товару на митну територію України у вільний обіг.

21.04.2011р., на виконання вимог наказу Київської обласної митниці від 07.04.2011р. № 303 «Про проведення невиїзної документальної перевірки відомостей, заявлених при митному оформленні товарів «Агрофірмою «Узинська», відповідно до вимог статті 69 Митного кодексу України, Київською обласною митницею проведено невиїзну документальну перевірку відомостей, заявлених позивачем при митному оформленні товару «Самохідні обприскувачі»за кодом УКТЗЕД 8424819900, що був ввезений на територію України за період з 07.04.2008 р. по 02.04.2009р., за результатами якої складено акт № н 23/11/125000000/00385916 (далі -акт перевірки).

В акті перевірки вказано, що через методологічну помилку, допущену декларантом під час декларування товару були порушені вимоги щодо класифікації товарів згідно УКТЗЕД, що призвело до порушення вимог Закону України від 05.04.2001р. № 2371-ІІІ «Про митний тариф України (1,6 Основні правила інтерпретації УКТЗЕД), а це, в свою чергу, призвело до зниження податкового зобов'язання по сплаті ПДВ на загальну суму 15 958,00 грн..

В акті перевірки вказано, що самохідні оприскувачі повинні класифікуватись не за кодом 8424819900 згідно з УКТЗЕД - «інші пристрої для сільського господарства або садівництва» (ставка 0% ввізного мита), а у товарній позиції 8705 за кодом 8705909090.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесені оскаржувані повідомлення-рішення форми «Р»за № 56 та № 57 від 13.05.2011р., згідно яких позивачу визначено заборгованість зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 79 70,00 грн. та штрафні санкції у сумі 19 947,50 грн., та податку на додану вартість у розмірі 15 958,00 грн. та штрафні санкції у сумі 3 989,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 35 ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, 35) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 МК України, декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, натомість згідно з ч. 1, 3 ст. 86 МК, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 313 МК України, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, що відноситься до їх виключної компетенції.

При здійсненні митного оформлення ВМД позивачем виконано вимоги, передбачені у Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженому Наказом Державної митної служби № 314 від 20.04.2005.

Так, під час заповнення ВМД в графі 33 «Код товару» вказано код 8424819900 відповідно до УКТЗЕД. При цьому працівниками відповідача здійснено необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитка штампу «Під митним контролем», що підтверджується відповідними відмітками в ВМД. Здійснено також, згідно пп. 21 п. 3 Порядку, затвердженого наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005, перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД. Товар за митними деклараціями пройшов митне оформлення за кодом товару 8424819900 по УКТЗЕД без зауважень з боку митних органів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо коду товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість»та підпункту 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати документальної перевірки.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що вищезазначена правова позиція висвітлена у листі Верховного суду України від 01.01.2010, оприлюдненому у Віснику Верховного Суду України від 01.04.2010 № 4, яким останній узагальнив практику розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами.

Крім того, в аналогічній справі щодо правильності визначення коду товару за УКТЗЕД в товарній позиції 8424 при декларуванні товару на митному кордоні України № К/9991/7301/11 рішенням від 05.04.2011р. Вищий адміністративний суд України зазначав, що була наявна відсутність чіткого правового регулювання класифікації самохідних оприскувачів станом на 2008 рік. Неоднозначність визначення основних і додаткових характеристик цих товарів, що підтверджено фактом звернення в 2009 році Держмитслужби України до Департаменту з питань тарифів та торгівлі Всесвітньої митної організації, щодо надання методичної допомоги щодо підходів до класифікації товару «самохідні оприскувачі», доводить допустимість декларування у цей період самохідних оприскувачів в товарній позиції 8424, а застосування роз'яснення Державної митної служби України у листі №11/4-10.29/2985-ЕП від 02.04.2009 року про необхідність класифікації згідно з УКТЗЕД самохідних оприскувачів у товарній позиції 8705, яке введено в дію 13.08.2009 року, до спірних правовідносин які існували в 2008 році, є недоречним.

На момент декларування та митного оформлення позивачем товару існувало лише одне роз'яснення щодо кодування самохідних оприскувачів -лист управління номенклатури й класифікації товарів департаменту податків та тарифного регулювання Державної митної служби України № 37/37\-1465-ЕП від 22.03.2005р., яким у своїй діяльності керувались органи державно митної служби на момент декларування товару. Зазначений лист передбачав класифікацію товару в товарній позиції 8424 як «інші пристрої для сільського господарства або садівництва».

Слід також враховувати , що у відповідності до ст. 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства Україна чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Втім, проти представників позивача не порушувалась адміністративна чи інша справа за порушення будь-яких митних правил, відповідальність за порушення яких передбачена Главою 57 Митного кодексу України, а тому порушення законодавства України, а отже і підстав для проведення камеральної перевірки з посиланням на ст. 69 Митного кодексу не було.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що податкові повідомлення-рішення форми «Р»за № 56 та № 57 від 13.05.2011р. необґрунтованими і прийнятими з порушенням норм законодавства. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської обласної митниці - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.