Ухвала суду № 23544703, 13.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6533/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лавіком»до Кагарлицької ОДПІ у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив визнати протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача №0002991600/0 від 24.06.2010.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач подав декларації з податку на додану вартість за березень 2010 до Кагарлицької ОДПІ у Київській області у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181. Однак, вказані податкові декларації не були прийняті відповідачем, оскільки, на думку відповідача, були заповнені всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, а саме невірно вказаний номер свідоцтва про реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість.

Відповідачем 24.06.2010 проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку своєчасності подання позивачем декларації з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складений акт від 24.06.2010 № 197/16-00/31265056, в якому відображені порушення позивачем вимог п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», а саме не подання податкової звітності за березень 2010 у встановлені строки.

На підставі акта перевірки, позивачеві, враховуючи приписи п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закон №2181, а саме: за несплату узгоджених сум податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом №2181, нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн., про що прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.06.2010 № 0002991600/0.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що податкова звітність подана позивачем за березень 2010 визнана відповідачем недійсною, а тому вважається неподаною і у зв'язку з цим оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у свідоцтві платника податків № 13794739, серії НБ №048142 від 25.01.2001 відповідачем при його видачі була допущена помилка у номері свідоцтва, що ним не оспорюється. Саме зазначений недолік і став підставою для невизнання контролюючим органом поданих позивачем декларацій з податку на додану вартість за березень 2010.

У зв'язку з виявленням вказаного недоліку відповідачем на адресу позивача був направлений лист від 09.12.2008 № 9183/10/29-0 з пропозицією замінити наявне свідоцтво платника податку на додану вартість відповідно до пункту 21 Положення про реєстр платників податку на додану вартість № 79 від 01.03.2000, оскільки реквізити свідоцтва (саме його номер) не відповідають алгоритму його формування та даним реєстру.

За результатами проведених консультацій між сторонами, 22.04.2010 позивачем було подано до відповідача реєстраційну заяву платника податку на додану вартість для його перереєстрації.

02.05.2010 позивачу було видано нове свідоцтво платника податків на додану вартість за №100281007, серії НБ № 383407.

Відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, або не скріплено печаткою платника податків.

Колегія суддів зазначає, що форма податкової декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/10982, згідно з яким встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Перелік підстав для невизнання податкової звітності також передбачено пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827 (далі - Методичні рекомендації № 827), а саме якщо: у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); не скріплено печаткою платника податків; відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; подана ксерокопія звітних документів; звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що сторонами не заперечувався той факт, що у декларації з податку на додану вартість за березень 2010 позивачем використовувались реквізити свідоцтва платника податку на додану вартість № 13794739, отриманого ним 25.01.2001 та чинного до 02.05.2010.

Відповідно до п. 3 глави 4 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженої наказом Державної податкової адміністрації N 79 від 01.03.2000 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04. 2000 за N 208/4429 (в редакції чинній на момент подачі позивачем податкової звітності за березень 2010), у період перереєстрації до початку дії нового Свідоцтва платник ПДВ використовує реквізити старого Свідоцтва. За потреби податковий орган повертає платнику ПДВ на цей період старе Свідоцтво та необхідну кількість засвідчених копій старого Свідоцтва із спеціальними записами про термін дії.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем подано податкову звітність за березень 2010 року у межах та у спосіб, які передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», в свою чергу відповідачем протиправно не визнано вказану податкову звітність як податкову декларацію, а тому оскаржуване податкове-повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0002991600/0 від 24.06.2010.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 19.03.2012.