Ухвала суду № 23543511, 25.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р.справа № 2а-7190/08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Мельника В.В. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства " Вібур"

на постанову : Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2009р.

у справі № 2а-7190/08 /0470

за позовом: Приватного підприємства " Вібур"

до: Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції

про: скасування рішення ,

В С Т А Н О В ИВ:

У липні 2007 року Приватне підприємство " Вібур" ( далі ПП Вібур) звернулося з адміністративним позовом до Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції (далі Криворізька МДПІ) , у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.07.2008 р. № 0000662340/2, № 0000652340/2, №0051371740/2, від 04.04.2008р. № 0000662340/1, №0000652340/1, 0051371740/1, від 27.12.2007р. №0000662340/0, № 0000652340, № 0051371740/0.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 .10.2009р. у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду обґрунтовано посиланнями на наявність обставин, які свідчать про порушення підприємством норм податкового законодавства, а також посиланнями на обґрунтованість сум, визначених податкових зобов'язань.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 року по справі № 2-а-7190/08 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ПП «Вібур»у повному обсязі.

Особа, що подала апеляційну скаргу, вказує, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування своєї позиції позивач вказує, що суд не прийняв до уваги невідповідність змісту податкових повідомлень -рішень № 662340/2, № 0000652340/2 змісту акту перевірки.

Так, в названих податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що на підставі акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 17.1.3 п.17ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 цього ж закону, відповідно.

Однак, відповідачем в Акті перевірки не встановлено, що підприємством порушені п.п. 17.1.2, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також позивач зазначає, що у податковому повідомленні-рішенні № 0000652340/2 від 11.07.2008 року, прийнятому за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення - рішення № 0000652340/1 від 04.04.2008 року, вказано інші норми законодавства, які начебто порушено ПП «Вібур», ніж ті, що зазначені в податковому повідомленні-рішенні № 0000652340/1 від 04.04.2008 року.

Позивач також вважає, що в податковому повідомленні-рішенні № 0051371740/2 від 11.07.2008 року вказано на порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року, що не зазначається у висновках акту перевірки.

Як вказує позивач, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначені зобов'язання зі сплати: «налога на добавленную стоимость»; «налога на доходы частных предприятий»; «прибутковий податок з громадян».

Види податків, зборів (обов'язкових платежів) визначені Законом України «Про систему оподаткування». У оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях зазначені назви податків, справляння яких не передбачено Законом України «Про систему оподаткування».

А тому, відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування», податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач зазначає, що помилки, які мали місце при оформленні, не спростовують законність податкових повідомлень -рішень від 11.07.2008 року №0000662340/2, а також не спростовують законності та обґрунтованості висновків перевіряючих та обґрунтованість нарахованих сум податкових зобов'язань, оскільки названі документи по суті лише доводять до платника податків граничний строк сплати податкового зобов'язання. Тобто, підприємство не оскаржує податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, а оскаржує лише повідомлення -рішення, які вказують підприємству граничний строк сплати податкового зобов'язання, що, на думку відповідача, не є правильним. Як вказує відповідач, згідно з пп. 5.3.2. п.5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Скасування похідних податкових повідомлень-рішень від 11.07.2008р. №0000662340/2, №0000652340/2, №0051371740/2 не зніме з платника податків обов'язку сплатити суму податкових зобов'язань, визначених у первинних рішеннях. Що стосується назви податку, відповідач вказує, що у податкових повідомленнях -рішеннях від 11.07.2008р.№ 0000662340/2, № 0000652340/2, №0051371740/2 вказаний код платежу, згідно довідника Державного казначейства від 15.01.2007р.№ 5.

Згідно діючого законодавства під кодом платежу 3014010100 визначено податок на додану вартість, під кодом платежу 3011021000 визначений податок на прибуток приватних підприємств під кодом платежу 5011010101визначений податок з доходів найманих працівників.

У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити названу скаргу без задоволення, судове рішення- без змін.

Представник позивача до суду не прибув.

Позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Клопотання відхилено судом, виходячи з норм ч.4 ст.196 КАС . Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що позивач не надав будь -яких доказів в підтвердження обставин, зазначених у клопотанні. Судом також враховано ту обставину, що розгляд справи за клопотанням позивача відкладали тричі (а.с. 44, 55, 62 т.2).

Дослідивши апеляційну скаргу, інші матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, Криворізькою МДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП «Вібур»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р., за результатами якої 07.12.2007р. складено акт № 001633/23-33416549.

На підставі вказаного Акта перевірки Криворізькою МДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 24.12.2007р. № 0000662340/0, № 0000652340/0, № 0051371740/0, які на адресу ПП «Вібур» направлено засобами поштового зв'язку. Оскільки рішення були повернуті з відміткою поштового відділення «у зв'язку у із закінченням терміну зберігання», вказані податкові повідомлення-рішення Криворізькою МДПІ 31.01.2008р. було розміщено на дошці податкових оголошень Криворізької МДПІ, що відповідно до пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і вважається днем їх вручення платнику податків.

ПП «Вібур»скористалося своїм правом і оскаржило податкові повідомлення-рішення від 24.12.2007р. і № 0000662340/0, № 0000652340/0, № 0051371740/0 в адміністративному порядку до Криворізької МДПІ та | Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

За результатом апеляційного оскарження Криворізька МДПІ своїм рішенням від 04.04.2008р. залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 24.12.2007р. № 0000662340/0, № 0000652340/0, № 0051371740/0, а скаргу платника податків без задоволення.

Згідно рішення про результати розгляду повторної скарги від 03.07.2008р. № 17855 Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області залишила без змін податкові повідомлення-рішення Криворізької МДПІ від 24.12.2007р. № 0000662340/0, № 0000652340/0, № 0051371740/0 (від 04.04.08 № 0000662340/1, № 0000652340/1, № 0051371740/1), а скаргу ПП «Вібур»- без задоволення.

В Акті перевірки зроблено висновок, що протягом перевіряємого періоду, в порушення вимог п.5.1, п.5.3.1 п.5.3, пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено валові витрати на загальну суму 146 493,48 грн.; в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит на загальну суму 10 667,64 грн. та в порушення пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходу фізичних осіб в сумі 480,20 грн. Зазначені порушення у відповідних податкових періодах призвели до заниження податку на прибуток на 36 623,37 грн., податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 10 667,64 грн. та податку з доходів фізичних осіб в сумі 480,20 грн.

За наслідками перевірки ПП «Вібур»донараховано 36 623,37 грн. податку на прибуток, 10 667,64 грн. податку на додану вартість, 480,20 грн. податку з доходів фізичних осіб та за донарахованими сумами застосовано штрафні санкції з податку на прибуток в сумі 14 161,43 грн. та з податку на додану вартість в сумі 5 333,82 грн. (на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), з податку з доходів фізичних осіб 960,40 грн. (на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17| Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та j державними цільовими фондами»).

Нарахування податкових зобов'язань здійснено, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи ПП «Вібур»зареєстровано розпорядженням Криворізької районної державної адміністрації 05.10.2005р. за № 12041020000000425. Засновник і директор підприємства Гонтар І Ш. є засновником (1,4%) та головним бухгалтером (основне місце роботи) TOB «Парк Плюс». Загальна чисельність працюючих складала 1 особу - директор, який працював за сумісництвом.

1. Перевіркою встановлено, що ПП «Вібур» (Покупець) за період з грудня 2005 року по вересень 2006 року було укладено 6 договорів купівлі-продажу металопродукції (або будівельних матеріалів). Відповідно до умов зазначених договорів (від 19.12.2005р., 05.01.2006р., 24.03.2006р., 26.04.2006р., 01.08.2006р., 18.09.2006р.), поставка товару здійснюється на умовах, зазначених у специфікаціях або на умовах франко-склад Продавця.

В накладних до вищевказаних договорів відправниками та платниками товару значаться інші ніж ПП «Вібур»юридичні особи (зокрема, «Макєєвський металургійний завод», ВАТ «Метал Стіл Кривий Ріг», TOB «Лемтранс», ВАТ «Сєвєродонецький завод будівельних матеріалів», TOB «Фортеліта Груп», TOB «Керамікбудсервіс»), одержувачем товару значиться TOB «Парк Плюс».

ПП «Вібур»надано залізничні накладні, які виписані на перевезення товару, який підприємством не придбавався. Одночасно вартість послуг по перевезенню товару, одержувачем якого є TOB «Парк Плюс», ПП «Вібур»включено до складу валових витрат та податкового кредиту у відповідних податкових періодах

Таким чином, до суми витрат на обслуговування вагонів включені витрати, які згідно залізничних накладних (від 22.09.2006р. № 35344969, від 09.10.2006р. № 35344990, від 21.12.2006р. № 35827424) не відносяться до господарської діяльності ПП «Вібур».

2. В перевіряємому періоді ПП Вібур»до складу валових витрат були віднесені витрати на рекламні послуги, отримувачем яких є інша юридична особа - TOB «Парк Плюс».

ПП «Вібур»(замовник) укладено договори з ПП «Дизайн-студія «Абріс»від 25.04.2006р. № 25-04/154а по проведенню рекламної компанії Замовника, з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 29.03.2007р. № 2903/1/509 на рекламне обслуговування, з TOB «Акцепт»від 29.12.2006р. про надання рекламних послуг, з TOB «Парфеон»від 01.01.2007р. № 370а про надання рекламних послуг та з TOB Ліфт»від 28.03.2007р. № 01/2803/508 про виготовлення поліграфічної продукції. Проте ПП «Вібур»не доведено використання результатів рекламних послуг у власній господарській діяльності, оскільки на макетах рекламних постерів міститься інформація та зображення логотипу іншої юридичної особи- TOB «Парк Плюс»з зазначенням номеру її контактного телефону та місцезнаходження.

Вартість вищезазначених послуг ПП Вібур»включило до складу валових витрат та податкового кредиту у відповідних податкових періодах 2006 та 2007 років.

3. Як свідчить зміст акту перевірки та підтверджено матеріалами справи , між ПП «Вібур»та TOB «Парк Плюс»укладено договір найму транспортних засобів від 14.11.2005р. № 115/1. В листопаді 2005р. Підприємством позивача укладено договори доручення з фізичними особами, які не є працівниками ПП «Вібур», на здійснення дій пов'язаних з перевезенням вантажів на автотранспорті. Згідно п.2 договорів доручення підприємство зобов'язується забезпечити виконавців грошовими коштами, необхідними для оплати проїзних білетів та добовим утриманням (витратам на відрядження). Протягом липня 2006р.-червня 2007р., на підставі авансових звітів про витрати на відрядження підприємством віднесено до складу валових витрат 14 041,50 грн. та; компенсовано деяким громадянам у грудні 2006р. витрати на господарські потреби в розмірі 3 693,83 грн. «касові ордери від 26 12.2006р. № 35, № 36, № 37).

У відповідності з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п.5.1 ст.5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт. Послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб.

До валових витрат, згідно пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 вказаного Закону включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податків.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Згідно пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх І використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким І придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з викладених у акті обставин та названих норм законодавства, суд першої інстанції правомірно погодився з висновком податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат та показників податкового кредиту з податку на додану вартість.

Дослідивши зміст апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач оспорює лише обставини, пов'язані із виплатою коштів фізичним особам, та зазначає, що у видаткових касових ордерах вказано про видачу грошових коштів вказаним особам на господарські потреби підприємства.

Податкова та суд першої інстанції, на думку позивача, проігнорували той факт, що кошти видавалися на господарські потреби підприємства, що і призвело до безпідставного донарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій.

З зазначеним не можна погодитись з наступних підстав.

Підпунктом 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Аналіз діючого законодавства, зокрема приписів статей 4, 7, 8, 13, 14, 16, 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та ст.1216 Цивільного кодексу України свідчить про те, що оподаткування подарунків у вигляді грошових коштів або матеріальних цінностей, отриманих платником податку від осіб, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковими агентами (працедавці та інші особи), провадиться на підставі пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 вказаного Закону за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 цього Закону та з урахуванням вимог статей 8, 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

При цьому, згідно абз. «б»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ПП «Вібур», як податковий агент відносно фізичних осіб, яким проводилися виплати за авансовими звітами, зобов'язане було подати до Криворізької МДПІ податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (плаченого) на користь цих осіб, а також сум утриманого з них податку. Зі змісту акту перевірки вбачається, що ПП «Вібур»звіти за формою 1-ДФ про виплачені доходи за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р. до Криворізької МДПІ надавалися, проте в них не відображені виплати фізичним особам найманим працівникам.

Таким чином в порушення пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 та пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ПП «Вібур»виплатило з каси підприємства 3 693,83 грн. громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не перебувають з ПП «Вібур»у трудових відносинах та не утримало податок з доходів фізичних осіб.

Крім спростування по суті податкових зобов'язань, визначених на підставі Закону«Про податок з доходів фізичних осіб»особа, що подала апеляційну скаргу, також вказує, що Криворізькою МДПІ у Акті перевірки не встановлено порушення ПП «Вібур»пп.17.1.2 та гаї. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», проте в податкових повідомленнях-рішеннях № 0000662340/2 та № 0000652340/2 зазначено, що їх прийнято на підставі встановленого Актом документальної перевірки порушення пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону;

- у податковому повідомленні-рішенні від 11.07.2008р. № 0000652340/2 зазначено інші порушення, ніж були вказані в оскаржуваному ПП «Вібур»в адміністративному порядку податковому повідомленні- рішенні від 04.04.2008р. № 0000652340/1;

- у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях зазначені назви податків, справляння яких »Законом України «Про систему оподаткування»не передбачено, а тому донараховані суми податкових зобов'язань та штрафних санкцій сплаті не підлягають.

На думку суду апеляційної інстанції, названі порушення не можуть бути підставою для скасування податкових повідомлень -рішень з наступних підстав.

У податкових повідомленнях -рішеннях, прийнятих за результатами розгляду скарги платника податків ДПА у Дніпропетровській області, невірно заповнено графу «встановлено порушення». Зокрема, в ній зазначено норми ст.17 Закону 2181.

Однак, невірне, із зміщенням, заповнення граф податкового повідомлення -рішення, не може бути підставою для його скасування, у разі, коли воно є вірним по суті та включає всі необхідні відомості ( дати назви платника податку, адресу, правові підстави перевірки та норми законодавства, що порушено, суму донарахування, тощо).Зазначення у похідному податковому повідомленні-рішенні назви податку на російській мові також не може бути підставою для скасування названого рішення, оскільки у податкових повідомленнях -рішеннях від 11.07.2008 року № 0000662340/2, №0000652340/2, №0051371740/2 вказаний код платежу , згідно довідника Державного казначейства від 15.01.2007 р. № 5.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу Приватного підприємства " Вібур" слід залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

Ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства " Вібур" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.А. Проценко