Ухвала суду № 23542688, 22.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р. справа № 2а9707/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу повного товариства «Ломбард «Кредит центр»Панич і компанія»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у справі №2а-9707/09/0470 за позовом повного товариства «Ломбард «Кредит центр»Панич і компанія»до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,-

в с т а н о в и В:

Повне товариство «Ломбард «Кредит центр»Панич і компанія»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №21250/0002261701/0/17-328/34974181 від 14.07.2009 року, яким визначені визначено податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 350,34 грн., в т.ч. за основним платежем 116, 78 грн., штрафні санкції 233,56 грн.; визнати недійсною податкову вимогу від 27.07.2009 р. №1/677 про сплату 350, 34 грн. Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що під час виплати грошових коштів за договорами позики ломбард є податковим агентом і повинен нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, у звязку з чим донарахування контролюючим органом податкових зобовязань позивачу здійснено обґрунтовано.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне зясування обставин справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не прийнято до уваги того факту, який свідчить про не одержання ломбардом коштів, що перевищують забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду). При цьому, доходом, який підлягає оподаткуванню, позивач вважає грошову суму, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 15.06.2009 року по 06.07.2009 року повноважними особами ДПІ проведено виїзну планову перевірку ПТ «Ломбард«Кредит центр»Панич і компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.04.2007 року по 31.03.2009 року.

За результатами перевірки складено Акт №3225/15/22/34974181 від 09.07.2009 року, в якому, зокрема, зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п. «б»п. 19.2 ст..19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», абз.2 ст.9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів»

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що у перевіряємому періоду товариство надавало кошти у вигляді позики на умовах фінансового кредиту на підставі договорів про надання ломбардом фінансового кредиту, під час якого обовязковим для Позичальників є також укладання договору застави майна до ломбарду. Перевіркою первинних документів встановлено, що ломбард під час закінчення строку дії позики, у разі невиконання боржником (позичальником) своїх обовязків, проводив реалізацію предметів застава, а саме: золотих виробів та лому із дорогоцінних металів. Відповідно до первинних документі на поточний рахунок позивача від Державної скарбниці України надійшли грошові кошти від реалізації цінностей заставленого майна фізичних осіб, що не виконали зобовязання фінансових договорів на загальну суму 778, 51 грн., ПДВ 116, 78. При цьому, підприємством не утримувався та не перераховувався до бюджету податок з доходу фізичних осіб.

На підставі складеного Акту перевірки ДПІ у м.Дніпродзержинську прийнято податкове повідомлення рішення №21250/0002261701/0/17-328/34974181 від 14.07.2009 року про сплату податкового зобовязання в сумі 350,34 грн., в т.ч. за основним платежем 116, 78 грн., штрафні санкції 233,56 грн..

Правомірність та обґрунтованість рішень відповідача про визначення податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, у межах наданих повноважень, проведено перевірку та на підставі і у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», прийнято рішення про визначення податкових зобовязань.

Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з наступних підстав.

За наслідками перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з огляду на позицію позивача, яка полягає у тому, що доходом, який підлягає оподаткуванню, позивач вважає грошову суму, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю.

Відповідно до пп.4.3.23 п.4.3 ст.4 Закону №889-IV до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, віднесено основну суму кредиту, що отримується платником податку,

За змістом цього підпункту сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до настання визначеного договором строку її повернення ця сума не є обєктом оподаткування. Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобовязання та реалізації заставленого майна виникає обєкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих у позику і не повернутих у встановлений договором строк.

При цьому також може виникнути обєкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться в ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Таким чином, обєктом оподаткування є не лише сума, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, а й сума позики, забезпечена заставою, в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобовязання та реалізації заставленого майна

Згідно з п.1.15. ст.1 Закону №889-IV податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидентаюридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

З огляду на положення пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 та п.12.3 ст.12 Закону №889-IV ломбард є податковим агентом, оскільки саме за його посередництвом продається майно боржника, саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

Отже, оскільки під час виплати грошових коштів за договорами позики ломбард є податковим агентом і повинен нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, то донарахування контролюючим органом податкових зобовязань позивачу здійснено обґрунтовано, а відтак відсутні підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення. Відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення свідчить і про відсутність підстав для скасування податкової вимоги, яку сформовано відповідачем у звязку з несплатою позивачем вказаних податкових зобовязань.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Повного товариства «Ломбард «Кредит центр»Панич і компанія» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у справі №2а-9707/09/0470 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбачено ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 23.03.2012 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк