Постанова № 23541160, 11.04.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2012 року Справа № 5020-114/2011-1852/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Борисової Ю.В.,

Голика В.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2, довіреність №28064/4 від 19.12.2011, Моторне (транспортне) страхове бюро України;

представника відповідача - ОСОБА_3, довіреність №684 від 12.05.2009, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4;

третьої особи - явку уповноваженого представника не забезпечив, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежна страхова компанія";

третя особа - не з'явився, ОСОБА_5;

розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Альошина С.М.) від 01 лютого 2012 року у справі № 5020-114/2011-1852/2011

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8,Київ 154,02154)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Українська пожежна страхова компанія" (вул. Фрунзе, буд.40,Київ 80,04080)

ОСОБА_5 (АДРЕСА_2)

про стягнення 25585,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства „Цибулькін" про стягнення 25585,00 грн., у тому числі 25500,00 грн. у порядку відшкодування витрат на виплату страхового відшкодування та 85,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг аварійного комісара.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини транспортного засобу, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, потерпіла сторона звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України з метою отримання відшкодування, яке відповідно до платіжного доручення №62 від 25 січня 2008 року було виплачено позивачем в сумі 25500,00 грн. Після здійснення виплати грошової суми, у позивача виникло право вимоги відшкодування заподіяної шкоди у відповідача, у зв'язку з чим Моторне (транспортне) страхове бюро України просило суд стягнути в порядку регресу 25500,00 грн. Крім того, позивач зазначив, що він поніс додаткові витрати на встановлення розміру збитків ті сбір документів по справі в розмірі 85,00 грн. та просив стягнути витрати пов'язані з оплатою правової допомоги та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду уточнення позовних вимог (т.1 а.с.87-88).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.03.2011 здійснено заміну неналежного відповідача - Приватного підприємства „Цибулькін" на належного відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (т.1 а.с.90-91).

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважаючи, що позивач без поважних причин порушив строки звернення до суду щодо притягнення його в якості відповідача по справі, оскільки обставини дорожньо-транспортної пригоди і хто був власником транспортного засобу були відомі позивачу під час здійснення страхових виплат (т.1 а.с.99-100). Крім того, відповідач зазначає, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована, що не було виявлено позивачем на момент здійснення виплати.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.04.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Страхову компанію „Українська пожежна страхова компанія" (т.1 а.с.108).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11 травня 2011 року зупинено провадження у цій справі до вирішення Джанкойським міськрайонним судом спору у справі № 2-467/11 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_5 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відшкодування у порядку регресу витрат, пов`язаних зі страховими виплатами по дорожньо-транспортній події (т.1 а.с.132-134).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 червня 2011 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено частково, ухвалу господарського суду міста Севастополя від 11 травня 2011 року у справі № 5020-114/2011 скасовано, справу направлено для розгляду до господарського суду міста Севастополя (т.2 а.с.94-101).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.07.2011 залучено до участі у справі іншого відповідача фізичну особу ОСОБА_5 та припинено провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (т.3 а.с.32-33).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Севастополя від 04.07.2011 у справі № 5020-114/2011 без змін (т.3 а.с.93-99).

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2011 касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено частково, ухвалу господарського суду міста Севастополя від 04.07.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 у справі №5020-114/2011 скасовано в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог до Фізичної особи ОСОБА_5 з передачею справи в цій частині позову до господарського суду міста Севастополя для розгляду по суті, а в решті ухвалу та постанову залишено без змін (т.3 а.с.126-128).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 лютого 2012 року у справі №5020-114/2011-1852/2011 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 25500,00 грн. суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано суду доказів того, що ним перед здійсненням вищевказаної страхової виплати, було встановлено відсутність у відповідача - власника джерела підвищеної небезпеки (автобусу „БАЗ" державний номер НОМЕР_1), яким спричинено шкоду, укладеного у встановленому чинним на момент ДТП законодавством порядку, договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що на день розгляду справи позивачем не надано суду належних чи допустимих доказів того, що його право є порушеним та таким, що підлягає поновленню.

Стосовно вимог про стягнення 85,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг аварійного комісара суд першої інстанції зазначив, що Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не надає позивачу права регресної вимоги, при наявності укладеного на момент ДТП договору страхування цивільно-правової відповідальності, тому в цій частині також було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Заявник апеляційної скарги в обґрунтування своїх доводів зазначив, що посилання суду на відсутність вирішального значення для розгляду справи по суті наявності оригіналу договору страхування №ВА/1408858 від 03.08.2005 не відповідають вимогам діючого законодавства. Цей висновок спростовується діями суду щодо витребування цих доказів з відповідача, третьої особи та, відповідно, ненадання полісу страхування вказує на відсутність чинного договору страхування цивільної відповідальності на момент ДТП, та підтверджує законність проведення регламентної страхової виплати та звернення до суду з регресним позовом. Інші доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2012 року апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України прийнято до провадження колегією у складі: головуючий суддя Рибіна С.А., судді Гоголь Ю.М. та Лисенко В.А.

Розпорядженням від 12 березня 2012 року суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Голика В.С.

У судові засідання суду апеляційної інстанції з`являлись представники позивача, відповідача та третіх осіб, які підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 відкладений розгляд апеляційної скарги на 02.04.2012.

Розпорядженням від 02 квітня 2012 року суддю Лисенко В.А. замінено на суддю Борисову Ю.В.

У судовому засіданні 02.04.2012 була оголошена перерва до 11.04.2012.

Представник позивача надав суду додаткові документи для долучення до матеріалів справи, який підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на апеляційну скаргу, підтримав свої заперечення стосовно апеляційної скарги повністю.

Треті особи явку уповноважених представників у судове засідання 11.04.2012 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства.

В останнє судове засідання третя особа - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежна страхова компанія" - надала письмові пояснення, в яких підтримала апеляційну скаргу та зазначила, що договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежна страхова компанія" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 щодо транспортного засобу автобусу „БАЗ" державний номер НОМЕР_1 не укладався та відсутній у базі виданих полісів Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія".

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, сторони свої позиції висловили у письмових поясненнях, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників третіх осіб.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

ОСОБА_5 28.04.2006 о 18 годині 30 хвилин, керуючи автобусом „БАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1, на міському цвинтарі у місті Севастополі перед початком зміни напрямку руху при розвороті, не впевнився у безпеці свого маневру, не зайняв на проїзжій частині дороги відповідного крайнього лівого положення, в результаті чого у процесі розвороту здійснив зіткнення з мікроавтобусом „Мерседес", державний номерний знак НОМЕР_2, водій ОСОБА_8, який рухався у супутньому напрямку. В результаті зіткнений автобус „БАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1, перекинувся, що призвело до деформації обох транспортних засобів. Розворот здійснювався на пішохідному переході.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Ленінського районного суду міста Севастополя провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_8 відповідно до статті 124 КУАП припинено за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В діях ОСОБА_5 встановлено склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУАП, внаслідок чого він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. Проте, цією постановою провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_5 за статтею 124 КУАП припинено за спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності (т.1 а.с.22). Зазначена постанова залишена без змін постановою Апеляційного суду міста Севастополя.

У звіті про оцінку матеріальної шкоди №5055 від 28.04.2006 встановлено, що власнику транспортного засобу мікроавтобусу Merсedes-Benz 313CDi, державний номер НОМЕР_2, спричинена матеріальна шкода в розмірі 33802,00 грн., у тому числі ПДВ (т.1 а.с.25-30).

У відповідності із довідкою Відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі №15/10869 від 13.09.2007 автобусом „БАЗ", номерний знак НОМЕР_1, керував ОСОБА_5, при цьому автобус належав Приватному підприємцю ОСОБА_4 (т.1 а.с.21).

24.09.2007 ОСОБА_8 звернувся до позивача із заявою про виплату йому розміру спричиненої шкоди, посилаючись на те, що водій транспортного засобу „БАЗ", державний номер НОМЕР_1, не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (т.1 а.с.18).

Відповідно до наказу №62 від 25.01.2008 Моторним (транспортним) страховим бюро України було перераховано ОСОБА_8 25500,00 грн. за шкоду, заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу з номерним знаком СН 1801 АВ за платіжним дорученням № 2926 від 25.01.2008 (т.1 а.с.38, 39).

Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 07.05.2008 у справі № 2-257/2008 за позовом ОСОБА_8 до Приватного підприємця ОСОБА_4, за участю третьої особи ОСОБА_5, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, з урахуванням уточнень позивача, позовні вимоги задоволені частково та з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 -як власника джерела підвищеної небезпеки (автобусу „БАЗ" державний номер НОМЕР_1) стягнуто на користь позивача 8802,00 грн. матеріальної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.23).

Моторним (транспортним) страховим бюро України направлялась на адресу Приватного підприємства „Цибулькін" претензія від 29.12.2010 про відшкодування 25585,00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням регламентної страхової виплати ОСОБА_8 (т.1 а.с.40-41).

Приватне підприємство „Цибулькін" листом №1-07/02 від 10.01.2011 повідомило Моторне (транспортне) страхове бюро України про те, що підприємство не має жодного відношення до ДТП за участю автобусу „БАЗ", державний номер НОМЕР_1, а громадянин ОСОБА_5 ніколи на підприємстві не працював, у зв'язку з чим претензія є направленою на адресу підприємства помилково (т.1 а.с.43).

За даних обставин позивач звернувся до суду з відповідним позовом до Приватного підприємства „Цибулькін".

Втім, судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство „Цибулькін" не є належним відповідачем у справі, у зв'язку з чим ухвалою суду від 28.03.2011 була здійснена заміна неналежного відповідача - Приватного підприємства „ОСОБА_4" на належного - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, який є власником транспортного засобу - автобусу „БАЗ", державний номер НОМЕР_1, яким керував громадянин ОСОБА_5, та визнаний винним у вищевказаній ДТП.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі (стаття 4 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до статті 6 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого (стаття 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Договір страхування на транспортний засіб - автомобіль „БАЗ", державний номер НОМЕР_1, в матеріалах справи відсутній, судовій колегії не наданий.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву (статті 22, 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Моторне (транспортне) страхове бюро України створено у відповідності із статтею 39 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Основним завданням МТСБУ, в силу пункту 39.2 статті 39 даного Закону, є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Правовими підставами заявленої вимоги позивачем зазначені положення Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Факт звернення ОСОБА_8 з відповідною заявою підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.18).

Постановою Ленінського районного суду міста Севастополяпо справі №2-257/2008 від 07.05.2008 встановлено, що автомобіль „БАЗ", державний номер НОМЕР_1, належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).

Згідно частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статі 1191 Цивільного кодексу України).

Отже, до позивача як особи, що відшкодувала шкоду, завдану ОСОБА_8, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Крім того, спеціальними нормами, якими врегульовані відносини сторін, зокрема, в силу пункту 38.2 статті 38 Закону встановлено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону (пункт 38.2.1 статті 38 Закону).

Судом першої інстанції в рішенні зазначено, що відповідачем докази страхування ним цивільно-правової відповідальності транспортного засобу - автобусу „БАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1, не надані, однак Приватним акціонерним товариством „Українська пожежна страхова компанія" підтверджено, що відповідач здійснював страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів стосовно належних йому близько 20 транспортних засобів, в тому числі і того, що приймало участь у ДТП, та підтверджена наявність у нього договору страхування №ВА/1408858 від 03.08.2005, укладеного з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, надання суду оригіналу якого є неможливим у зв'язку з втратою.

Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що позивач не встановив наявність у відповідача - власника джерела підвищеної небезпеки (автобусу „БАЗ" державний номер НОМЕР_1), яким спричинено шкоду, укладеного у встановленому чинним на момент ДТП законодавством порядку договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що позбавляє його права на заявлення регресної вимоги.

Судова колегія не може погодитись з даним висновком у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 11 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Згідно Положення „Про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яке затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 березня 2005 року №3790 (в редакції на момент скоєння ДТП та виникнення відповідальності, яка передбачена статтею 124 КУАП) Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) - єдине об'єднання страховиків, членство в якому є обов'язковою умовою для страховиків, що здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності; оператор єдиної централізованої бази даних (далі - оператор) - дирекція МТСБУ - орган управління МТСБУ, який забезпечує створення, ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення єдиної централізованої бази даних, збереження і захист інформації, що міститься в ній.

Пунктом 2.3. цього Положення зазначено, що страховики подають оператору інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників у порядку та в терміни, встановлені Президією МТСБУ.

Таким чином, на момент скоєння ДТП - 28 квітня 2006 року - договір страхування №ВА/1408858 від 03.08.2005 повинен був бути внесений до централізованої бази даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак позивачем до матеріалів справи наданий витяг з бази даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з якого вбачається, що за даними третьої особи - Приватного акціонерного товариства „Українська пожежна страхова компанія" -цей бланк втрачений.

З письмових пояснень Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" також вбачається, що договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежна страхова компанія" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 щодо транспортного засобу - автобусу „БАЗ", державний номер НОМЕР_1, не укладався та відсутній у базі виданих полісів Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія".

Бланк полісу № ВА/1408858 втрачений, про що Приватне акціонерне товариство "Українська пожежна страхова компанія" надало Інформацію до централізованої бази даних з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та підтвердив це в судових засіданнях.

Відповідач договір страхування транспортного засобу - автобусу „БАЗ", державний номер НОМЕР_1, суду не надав, посилаючись на його знищення.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що у відсутності договору страхування № ВА/1408858 від 03.08.2005 неможливо встановити той факт, що у даному полісі був зареєстрований транспортний засіб - автобус „БАЗ" державний номер НОМЕР_1.

Таким чином, відсутність у централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оператором якої є позивач, відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності транспортного засобу - автобусу „БАЗ", державний номер НОМЕР_1, дає судовій колегії підстави вважати правомірними дії МТСБУ з виплати ОСОБА_8 спричиненої шкоди в розмірі 25500,00 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи недоведеність договірних відносин у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежна страхова компанія" та відповідачем, колегія суду апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 25500,00 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг аварійного комісара в розмірі 85,00 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні цієї частини дійшов висновку, що Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не надає позивачу права регресної вимоги.

Судова колегія також вважає дану вимогу такою, що не підлягає задоволенню, проте з інших підстав.

Відповідно до пункту 41.4 статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює оплату послуг аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, залучених відповідно до пункту 40.3 статті 40 цього Закону.

Пунктом 40.3 статті 40 Закону визначено, що МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону, та необхідності перевірки дій страховика відповідно до пункту 36.3 статті 36 цього Закону.

Відповідно до пункту 4 статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює оплату послуг аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, залучених відповідно до пункту 40.3 статті 40 цього Закону.

В суд першої інстанції позивач докази необхідності залучення аварійного комісара та виконання ним певних дій не надав.

Судовій колегії апеляційної інстанції були надані рахунок № від 25 вересня 2007 року з призначенням платежу за сбір документів по справі №3149 та акт виконаних робіт за дорученням МТСБУ №3149 від 21 вересня 2007 року, з яких вбачається, що послуги аварійного комісара складають 100,00 грн.

При цьому позивачем не доведено, що справа №314-27-3149 нз, яка зазначена у наказі №62 від 25.01.2008 , та справа №3149, на яку є посилання у рахунку №6 від 25.09.2007, та в акті виконаних робіт від 25.09.2007, є однією і тією ж самою справою.

Крім того, перелік документів, які аварійний комісар передав позивачеві, співпадає з переліком документів, які ОСОБА_8 передав позивачеві із заявою про відшкодування шкоди. З наданих документів також вбачається, що аварійний комісар виставив позивачеві рахунок на 100,00 грн., однак позивач перерахував йому тільки 85,00 грн., якихось пояснень з цього приводу представник позивача надати не зміг.

Таким чином, позивач не довів того, що аварійний комісар надав йому послуги, необхідні для здійснення виплати ОСОБА_8 (а саме установку розміру збитків та сбір додаткових документів).

Отже, колегія суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем не надані належні та допустимі докази, які б підтвердили наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині 85,00 грн. витрат на оплату послуг аварійного комісара.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність правових підстав для задоволення 25500,00 грн. у порядку відшкодування витрат на виплату страхового відшкодування.

На підставі вищевикладеного судова колегія дійшла висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та, як слідство, невірне застосування ним норм матеріального права.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає наявними підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у справі та прийняття нового рішення про задоволення вимог позивача частково.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 2000,00 витрат на правову допомогу, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Так, адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України (стаття 2 Закону України "Про адвокатуру").

Повноваження адвоката як представника можуть посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордеру адвоката обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій; витяг засвідчується підписом сторін договору.

В якості понесення відповідних витрат позивачем надані документи: контракт про надання правової допомоги від 01.04.2009 №36 (т.1 а.с.14-15), укладений між Моторним (транспортним) страховим бюро України (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець); свідоцтво про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2; свідоцтво про сплату єдиного податку (т.1 а.с.17); диплом (реєстраційний номер НОМЕР_4 від 17.07.2004 (т.1 а.с.13).

Як свідчать матеріали справи та вбачається з контракту про надання правової допомоги від 01.04.2009, виконавцем за контрактом виступає Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, який не є адвокатом.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що в даному випадку відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат, понесених на оплату послуг, наданих за вказаним контрактом, оскільки вони не можуть бути віднесені до витрат, понесених на оплату послуг адвоката.

При цьому, судова колегія зазначає що позивач не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом про стягнення цієї суми.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент звернення позивача до суду) витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони процесу пропорційно задоволеному розміру позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом другим частини першої статті 103, пунктом 3 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 01 лютого 2012 року у справі № 5020-114/2011-1852/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) (Русанівський бульвар, буд. 8,Київ 154,0215, ідентифікаційний код 21647131) 25990,00 грн., з яких: понесені витрати в розмірі 25500,00 грн., державне мито в розмірі 255,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

3. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді Ю.В. Борисова

В.С. Голик