Постанова № 23541006, 18.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11»квітня 2012 р. Справа №5021/2957/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 - особисто;

відповідача -ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 21.11.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщення Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача -ОСОБА_1, м.Суми (вх.№1016С/2-7), на рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2012 року у справі №5021/2957/2011,

за позовом ОСОБА_1, м.Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Магазин «Славутич», м.Суми,

про стягнення 89980,76 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року ОСОБА_1 подала до господарського суду Сумської області позовну заяву, в якій просила суд стягнути з відповідача, ТОВ «Торгівельна фірма «Магазин «Славутич», 89980,76 грн., в тому числі кошти в сумі 67600,00 грн., що були внесені як додатковий вклад до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Магазин «Славутич», 16885,08 грн. інфляційних збитків, 5495,68 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.02.2012 року по справі №5021/2957/2011 (суддя Гудим В.Д.) у позові відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2012 року у справі №5021/2957/2011 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що господарський суд Сумської області під час прийняття оскаржуваного рішення порушив норми ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а також безпідставно не застосував норми статей 71, 79, 612, 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

До початку судового засідання 11.04.2012 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3195), в якому зазначає, що суд першої інстанції обґрунтував рішення не на підставі аналізу норм права чи фактичних обставин справи, а шляхом дослідження преюдиціальних фактів.

Відповідач вказує, що саме у частині тверджень позивача про обов'язковість для господарського суду фактів, встановлених судовими рішеннями Зарічного районного суду м.Суми у справах №2-1282/2006 та №2-27/2008 року, то він погоджувався із такими висновками позивача. Відповідач також вважає, що вказаними судовими рішеннями встановлено факти, які є обов'язковими для господарського суду, а тому суд першої інстанції зобов'язаний був їх врахувати під час прийняття рішення по справі. Зокрема, такими фактами є порушення законодавства учасниками товариства під час прийняття рішень загальних зборів товариства 05.11.2003 року та 31.05.2004 року та незаконність вказаних рішень.

Таким чином, відповідач вважає, що господарський суд Сумської області під час прийняття оскаржуваного рішення порушив норми ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник відповідача оголосив свій відзив на апеляційну скаргу та просив прийняти законне і обґрунтоване рішення по суті апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

25.02.1994 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Магазин «Славутич»та проведена його державна реєстрація.

Рішеннями зборів учасників ТОВ «Торгівельна фірма «Магазин «Славутич»від 05.11.2003 року був збільшений статутний фонд товариства. Зокрема, 05.11.2003 року загальними зборами учасників товариства у зв'язку з необхідністю проведення ремонту приміщення товариства було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу товариства до 118000,00 грн. шляхом внесення додаткових коштів учасниками, а саме, ОСОБА_1 у розмірі 32000,00 грн..

Рішенням загальних зборів товариства від 31.05.2004 року був збільшений статутний капітал товариства до 163600,00 грн. за рахунок додаткових внесків учасників товариства ОСОБА_1 в сумі 35600,00 грн. та ОСОБА_3 у сумі 10000,00 грн.

Отже, на підставі вищезазначених рішень загальних зборів товариства ОСОБА_1 були внесені до статутного капіталу товариства грошові кошти в загальній сумі 67600,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами (а.с. 19). У зв'язку з зазначеним були перерозподілені частки учасників товариства, зокрема, доля позивача у статутному капіталі товариства була збільшена у 2003 році до 72,76 % статутного капіталу, у 2004 році до 74,24 % статутного капіталу, а долі інших учасників, що відмовилися додатково вносити кошти, були зменшені.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми по справі №2-1282/2006р. від 23.11.2006 року було визнано незаконними рішення загальних зборів товариства від 05.11.2003 року та від 31.05.2004 року щодо перерозподілу часток учасників товариства.

Такого самого висновку щодо незаконності прийнятих загальними зборами рішень від 05.11.2003 року та від 31.05.2004 року про збільшення статутного капіталу та перерозподілу часток учасників дійшов Зарічний районний суд м.Суми у справі №2-27/2008р. Рішенням від 24.09.2008 року Зарічний районний суд м.Суми підтвердив, що відповідач не мав права збільшувати статутний капітал та приймати на підставі цього додаткові внески учасників.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 року по справі №2-27/2008 рішення Зарічного районного суду м.Суми від 24.09.2008 року по справі №2-27/2008 залишено без змін. Вказана постанова набрала чинності та ніким не була оскаржена.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Так, Зарічний районний суд м.Суми №2-27/2008р. у рішенні від 24.09.2008 року встановив, що відповідно до рішення зборів учасників товариства від 31.05.2004 року до статутного капіталу вносились додаткові грошові кошти з метою покриття збитків товариства.

Статтею 144 Цивільного кодексу України встановлено, якщо вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів.

Таким чином, у разі збитковості товариства воно повинно було зменшити статутний капітал або здійснити додаткові внески, а ніяк не збільшувати його.

Зі змісту статті 144 Цивільного кодексу України слідує, що якби учасники товариства прийняли рішення про внесення додаткових вкладів для збільшення вартості чистих активів, без зміни часток учасників, не збільшуючи статутного капіталу, то рішення повністю відповідало нормам діючого законодавства України. Тому збільшення статутного капіталу товариства з перерозподілом часток між учасниками шляхом внесення додаткових вкладів суперечить статті 144 Цивільного кодексу України.

Отже, ОСОБА_1 безпідставно було внесено 67600,00 грн. додаткових внесків у статутний капітал, оскільки рішення загальних зборів ТОВ «Торгівельна фірма «Магазин «Славутич», на підставі яких зазначені грошові внески були внесені, суперечать нормам матеріального права, що підтверджується матеріалами справи та судовими рішеннями Зарічного районного суду м.Суми та постановою Харківського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, відповідач -ТОВ «Торгівельна фірма «Магазин «Славутич», повинен повернути позивачу грошові кошти у розмірі 67600,00 грн., які були додатковим внеском у статутний капітал товариства, оскільки підстава, на якій вони були внесені, відпала, що підтверджується рішеннями Зарічного районного суду м.Суми.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 16885,08 грн. інфляційних збитків та 5495,68 грн. -3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Строк виконання цивільних зобов'язань взагалі і грошових зокрема визначається за правилами, встановленими ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивач в обґрунтування вказаних позовних вимог посилається на те, що відповідач був зобов'язаний повернути позивачеві 67600,00 грн. 02.04.2009 року після набрання законної сили рішення Зарічного районного суду м.Суми по справі №2-27/2008р.

Однак, вказаним рішенням суду встановлюється обов'язок повернути ОСОБА_3 10000,00 грн. внесених як додатковий вклад. Проте, щодо повернення ОСОБА_1 67600,00 грн. у вказаному рішенні Зарічного районного суду м.Суми не вказується. Таким чином, вважати, що з моменту набрання законної сили рішення Зарічним районним судом м.Суми по справі №2-27/2008р. у ТОВ «Торгівельна фірма Магазин «Славутич»виник обов'язок повернути 67600,00 грн., суми додаткового вкладу, немає правових підстав.

З матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено, що ОСОБА_1 зверталася до відповідача з претензією або з вимогою про повернення 67600,00 грн., внесених як додатковий вклад. Такий обов'язок виник у відповідача з моменту прийняття даної постанови Харківським апеляційним господарським судом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 67600,00 грн. внесених як додатковий вклад є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині, а саме - в частині стягнення з відповідача 16885,08 грн. інфляційних збитків та 5495,68 грн. -3% річних - позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2012 року - частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 91, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача -ОСОБА_1, м.Суми задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2012 року у справі №5021/2957/2011 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення суду першої інстанції в наступній редакції:

«Позов ОСОБА_1 м.Суми задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Магазин «Славутич», м.Суми (40000, м.Суми, вул. Харківська, 4, код ЄДРПОУ 14008264, р/р 2600070563 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на користь ОСОБА_1, м.Суми (40034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 67600,00 грн. внесених як додатковий вклад, 1352,00 грн. судового збору за подання позову та 804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В частині позовних вимог про стягнення 16885,08 грн. інфляційних збитків та 5495,68 грн. -3% річних, в позові відмовити.»

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2012 року.