Постанова № 23540818, 16.01.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.12 Справа № 5015/5302/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Данко Л.С.

Дубник О.П.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства (далі ПрАТ) «Галичина»№ 24/11-01 від 24.11.2011р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2011р. (повний текст рішення виготовлено та підписано 17.11.2011 року)

у справі № 5015/5302/11

за позовом Приватного акціонерного товариства (далі ПрАТ) «Страхова компанія «Соверен», м. Київ

до відповідача ПрАТ «Галичина», Львівська область, м. Радехів

про стягнення 2948,34 грн.

за участю представників:

від позивача -не з'явився;

від відповідача -не з'явився.

Повна постанова складена 17.04.2012р.

Заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано копії ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду в судовому засіданні), які є в матеріалах справи.

3 січня 2012 року апеляційному господарському суду від позивача поступило клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому позивач просив розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача, а також відзначив, що рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2011р. підтримує в повному обсязі та просить залишити його без змін.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином, явка учасників судового процесу у засідання апеляційного господарського суду обов'язковою не визнавалась, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2011р. у справі № 5015/5302/11 (з врахуванням ухвали Господарського суду Львівської області від 29.11.2011р. у справі № 5015/5302/11 про виправлення описки), суддя Синчук М.М., позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Галичина»на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»2948,34 грн. - фактично понесених витрат, 102,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 993, 1187, 1194 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що, оскільки винна у завданні шкоди особа була притягнута до адміністративної відповідальності, вона застрахувала свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами, то суд першої інстанції визнав вимоги позивача до відповідача про стягнення 2948,34 грн. завданої матеріальної шкоди обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ «Галичина», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задоволити, рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2011р. у справі № 5015/5302/11 в частині стягнення із ПрАТ «Галичина»на користь ПрАТ «Страхова компанія «Соверен»2307,60 грн. фактично понесених витрат скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, мотивуючи свої доводи тим, що оскаржуване судове рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, не було зазначено, чому судом відхилено як доказ звіт про оцінку № 367 від 14.09.2010р. та взято до уваги саме рахунок-фактуру № 0053-10 від 01.11.2010р. та попередню калькуляцію ремонту автомобіля від 09.09.2011р. При цьому суд проігнорував ту обставину, що із рахунку-фактури та попередньої калькуляції ремонту автомобіля незрозуміло, чи СТО було проведено ремонт саме тих пошкоджень, за які відповідальними є ПрАТ «Галичина», та чи не було додатково проведено ремонт також і інших вузлів, агрегатів з метою протиправного покладення вартості ремонту на ПрАТ «Галичина».

Також, скаржник вказує, що висновок суду про те, що розмір матеріального збитку, за який відповідальне ПрАТ «Галичина»становить 29248,34 грн., не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки розмір матеріальних збитків завищений на 2307,60 грн. і становить насправді 26940,74 грн. Відтак стягненню з ПрАТ «Галичина»підлягало не 2948,34 грн., а лише 640,74 грн.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд встановив наступне.

ПрАТ «Страхова компанія «Соверен»звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ЗАТ «Галичина»(змінено назву на ПрАТ «Галичина») про стягнення 2 948,34 грн. матеріальної шкоди.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 25.02.2010 р. позивач (страховик) уклав з ОСОБА_3 (страхувальник) договір страхування транспортного засобу №1-055-005\10 (надалі -Договір, т.1, а.с.а.с.11-12), за яким був застрахований автомобіль марки КІА, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до цього Договору, позивач взяв на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування у випадку пошкодження застрахованого автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП).

4 вересня 2010р. у м. Києві на просп. Г. Сталінграду, 8-А, сталася ДТП за участю транспортних засобів, автомобіля марки Beijing DJ-1043, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля марки КІА, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 (довідки про дорожньо-транспортну пригоду, т.1, а.с.а.с.15, 16).

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 04.10.2010р. у справі № 3-10596 2010 рік (т.1, а.с.а.с.17-18) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні цього правопорушення за ст. 124 КпАП України. Вказаною постановою встановлено, що керуючи транспортним засобом марки Beijing DJ-1043, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 не вжив заходів для її об'їзду та зупинки автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль марки КІА, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Внаслідок ДТП автомобілю марки КІА, реєстраційний номер НОМЕР_1, було завдано механічних пошкоджень.

Згідно Звіту №367 від 14.09.2010 р. про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки КІА, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1, а.с.а.с.22-51), пошкодженого внаслідок ДТП, вартість матеріального збитку без врахування товарної вартості складає 31062,64 грн. У пункті 3.2. Звіту №367 «Обмежуючі умови»вказано, що звіт про оцінку містить професійну думку Оцінювача відносно розміру матеріального збитку КТЗ (колісний транспортний засіб) і не може бути гарантією того, що власник КТЗ зможе відремонтувати його за суму, яка дорівнює розміру матеріального збитку.

У договорі страхування транспортного засобу №1-055-005\10, яким застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки КІА, реєстраційний номер НОМЕР_1, визначена франшиза у розмірі 800,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури № 0053-10 від 01.11.2010р. (т.1, а.с.21) та попередньої калькуляції ремонту автомобіля від 09.09.2011р. (т.1, а.с.19-20) вартість відновлювального ремонту автомобіля становила 29248,34 грн., з врахуванням франшизи в розмірі 800,00 грн., що передбачена п. 2.6. Договору страхування.

Відповідно до Страхового акту № 11/10-26 Т від 23.11.2010р. (т.1, а.с.а.с.8-9) ПрАТ «Страхова компанія «Соверен»(позивач у справі) виплатила страхове відшкодування на користь власника автомобіля марки КІА, реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 28448,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1870 від 26.11.2010р. (т.1, а.с.10).

Відповідно до Довідки ВДАІ з обслуговування Оболонського району від 22.11.2010 р. № 10/4079 (т.1, а.с.16) автомобіль марки Beijing DJ-1043, реєстраційний номер НОМЕР_2, належав ВАТ «Ковельмолоко».

Листом від 26.07.2011р. № 357 ВАТ «Ковельмолоко»(т.1, а.с.57) повідомило позивача про те, що відповідно до Договору 1-10 від 29.12.2009р. (т.1, а.с.а.с.58-59) та Акту передачі-приймання №1-10 від 29.12.2009р. (т.1, а.с.а.с.60-66), автомобіль марки Beijing DJ-1043, реєстраційний номер НОМЕР_2, переданий в оренду ЗАТ «Галичина». Строк дії Договору 1-10 від 29.12.2009 р. до 31.12.2013р.

За станом на 04.09.2010 р. цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Beijing DJ-1043, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА», яким відповідно до страхового акту № 00051738 від 23.03.2011р. (т.1. а.с.52) було виплачено страхове відшкодування на користь ПрАТ «Страхова компанія «Соверен»(позивач у справі) у розмірі 25500,00 грн. (в межах ліміту відповідальності за полісом), що підтверджується витягом з банківської виписки (платіжне доручення № 010102 від 25.03.2011 р. на суму 25500,00 грн.) (т.1, а.с.53).

Для врегулювання спору в досудовому порядку позивач направив до відповідача претензію за вих. №682 від 04.05.2011р. (т.1, а.с.а.с.54-55) про відшкодування збитків. Відповідачем отримано претензію 12.05.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №07892627 (т.1, а.с.56).

За станом на день розгляду справи у суді першої інстанції відповідач частково визнав заборгованість на суму 640,74 грн.

При прийнятті постанови апеляційний господарський погоджується з місцевим господарським судом у наступному.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 27 Закону України «Про страхування», 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Майнова шкода, завдана неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки, позивач - ПрАТ «Страхова компанія «Соверен», виплатив страхове відшкодування страхувальнику, до позивача переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки, тобто до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», яке виступало страховиком цивільно-правової відповідальності, винної у скоєнні ДТП особи, у межах визначеного законодавством ліміту 25500,00 грн., які ПрАТ «СК «УНІКА»сплатило, а також до відповідача у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), виплаченим позивачем страхувальнику, на суму 2948,34 грн.

Доказів оплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 2948,34 грн. відповідачем суду не подано.

Враховуючи вище наведене, місцевий господарський суд підставно дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 2948,34 грн.

Щодо посилань скаржника на те зокрема, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було зазначено, чому судом відхилено як доказ звіт про оцінку № 367 від 14.09.2010р. та взято до уваги саме рахунок-фактуру № 0053-10 від 01.11.2010р. та попередню калькуляцію ремонту автомобіля від 09.09.2011р., при цьому суд проігнорував ту обставину, що із рахунку-фактури та попередньої калькуляції ремонту автомобіля незрозуміло, чи СТО було проведено ремонт саме тих пошкоджень, за які відповідальними є ПрАТ «Галичина»та чи не було додатково проведено ремонт також і інших вузлів, агрегатів з метою протиправного покладення вартості ремонту на ПрАТ «Галичина», то суд апеляційної інстанції відзначає, що такі твердження є безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Звіту №367 від 14.09.2010 р. про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки КІА, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1, а.с.а.с.22-51), пошкодженого внаслідок ДТП, вартість матеріального збитку без врахування товарної вартості складає 31062,64 грн., а відповідно до попередньої калькуляції ремонту автомобіля від 09.09.2011р. (т.1, а.с.19-20) вартість відновлювального ремонту автомобіля становила 29248,34 грн.

Тобто, з наведеного вбачається, що страховик (позивач) при визначенні розміру страхового відшкодування, взяв за основу попередню калькуляцію ремонту автомобіля від 09.09.2011р., відповідно до якої вартість відновлювального ремонту автомобіля є меншою, а ніж у Звіті № 367 від 14.09.2010р.

Отже, у цьому випадку позивачем не було порушено, як на це вказує скаржник, вимог положень норми ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні», оскільки позивач визначив розмір страхового відшкодування менший, ніж вказаний у Звіті про оцінку.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2011 року у справі № 5015/5302/11 без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ «Галичина»без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Дубник О.П.