Рішення № 23540184, 05.04.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2012 Справа № 18/3640/11

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

про стягнення 19 522 293,50 грн.

та за зустрічним позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1

про визнання пункту 7.3.1 договору про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р. недійсним з моменту укладення

Головуючий суддя Ківшик О.В.

Суддя Тимощенко О.М.

Суддя Босий В.П.

Представники

від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" : ОСОБА_1, довіреність № 136/10 від 26.12.2011 р.;

від Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго": ОСОБА_2, довіреність № 19/3263 від 06.10.2011 р..

05.04.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : Розглядаються :

(1) позовна заява Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 19 522 293,50 грн. заборгованості останнього, що виникла внаслідок неналежного виконання умов укладеного 20.12.2010 р. між сторонами договору № 06/10-2332 ТЕ-24 про закупівлю природного газу за державні кошти (з урахуванням додаткових угод), в тому числі 16 686 991,46 грн. основний борг, 1 620 824,34 грн., пеня за період з 08.06.2011 р. по 08.12.2011 р., 690 380,74 гр. втрати від інфляційних процесів за період з березня 2011 р. по червень 2011 р., 524 096,96 грн. 3 % річних за період з 21.02.2011 р. по 08.12.2011 р.

(2) та позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання пункту 7.3.1 договору про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р. недійсним з моменту укладення.

Листом № 19-04/3640 від 24.01.2012 р. (вх. № 1094д від 25.01.2012 р.) Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" уточнило предмет зустрічного позову з огляду на ідентифікацію оспорюваного договору, а саме : про визнання пункту 7.3.1 договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2332 ТЕ-24 від 20.12.2010 р. недійсним з моменту укладення.

Розпорядженням голови господарського суду Полтавської області від 09.02.2012 р. дану справу призначено до колегіального розгляду в складі зазначеної вище колегії суддів.

Позивач за первісним позовом - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Відповідач за первісним позовом - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - проти позову заперечує в частині вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків та просить відстрочити стягнення основного боргу (відзив № 19-5/9 від 04.01.2012 р. (вх. № 174д від 05.01.2012 р.).

Крім того, Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулося із зустрічною позовною заявою № 19/5-1 від 10.01.2012 р. (вх. № 63/12 від 11.01.2012 р.) до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", відповідно до якої просить суд визнати пункт 7.3.1 договору про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р. недійсним з моменту укладення.

Даний зустрічний позов ухвалою про відкладення розгляду даної справи від 12.01.2012 р. було прийнято судом для спільного розгляду з первісним позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вх. № 4221/11 від 12.12.2011 р. у справі № 18/3640/11.

Відповідач за зустрічним позовом позов не визнає за мотивами відзиву на зустрічну позовну заяву № 31/10-574 від 23.01.2012 р. (вх. № 1193д від 26.01.2012 р.). В обґрунтування заперечень останній посилається, на те, що Договір про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р. схвалений обома сторонами та вчинений відповідно до чинного законодавства, а тому підстави для визнання пункту 7.3.1 вищезазначеного договору недійсним відсутні.

Відповідач за первісним позовом - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - заявив суду клопотання (зазначене у відзиві на позовну заяву) про відстрочення виконання рішення на два роки. Суд відмовив у задоволенні даного клопотання за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Відповідач за первісним позовом - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - заявив суду клопотання (зазначене у відзиві на позовну заяву) про зменшення розміру пені до 1%. Суд частково задовольнив дане клопотання за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,

суд встановив:

20.12.2010 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (покупець) укладено Договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2332ТЕ-24 (далі - договір поставки, а.с. 38-45), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити вказаний у п. 1.2 Договору обсяг газу.

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. (ч. 2 пп. 1.1 Договору поставки);

- постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р. газ в обсязі 118 546,00 тис. куб.м., в тому числі по місяцях (тис. куб.м.) : січень - 23 000,0; лютий - 16 500,0, березень - 15 900,0, квітень - 7 000,0, травень - 2 730,0, червень - 1 850,0, липень - 2 2200, серпень - 2 230,0, вересень - 2 7580,0, жовтень - 9 256,0, листопад - 15 415,0 та грудень - 19 695,0 (п. 1. Договору поставки);

- ціна за 1000 куб.м. природного гаду становить 840,196 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того : збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2% та ПДВ за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -234,00грн., крім того, ПДВ -20% (п. 3.1 Договору поставки);

- сторони домовились, що ціна за 1000 куб.м. природного газу встановлюється на рівні граничного ціни за газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи (пп. 3.1.1 Договору поставки);

- оплата за газ здійснюється покупцем поетапно у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 Договору поставки);

- покупець зобов'язаний : своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений газ; підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником у відповідному місяці (п. 6.1.1 6.1.2 Договору поставки);

- у випадку порушення покупцем умов п. 4.1. Договору поставки (щодо оплати) покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. (п. 7.3.1 Договору поставки);

- строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 9.3 Договору поставки).

До Договору поставки між сторонами було складено Додаток № 1, у якому сторони узгодили, зокрема, те, що приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість (п. 2.2 Додатку до Договору поставки);

Між сторонами було укладено Додаткові угоди до Договору поставки, а саме : № 1 від 28.01.2011 року, №2 від 04.04.2011 року, № 3 від 11.07.2011 року, № 4 від 30.08.2011 року, згідно яких сторони змінювали, зокрема, наступне :

- назву Договору, а саме : "Договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2332ТЕ-24 від 20.12.2010 р. " змінено на : "Договір про поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-2332ТЕ-24 від 20.12.2010 р." ;

- ціну газу, а саме :

1) з 01.04.2011 р. ціна за 1000 куб.м. природного гаду становить 815,000 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того : збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2% та ПДВ за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -259,00грн., крім того, ПДВ -20% (п. 1 Додаткової угоди № 2 до Договору поставки);

2) з 01.07.2011 р. ціна за 1000 куб.м. природного гаду становить 790,20 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того : збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2% та ПДВ за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -285,00грн., крім того, ПДВ -20% (п. 1 Додаткової угоди № 3 до Договору поставки);

03.10.2011 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 5 до Договору поставки, згідно якої сторони узгодили, що з 01.10.2011 р. вважається Договір поставки № 06/10-2332ТЕ-24 від 20.12.2010 р. в частині поставки природного газу припиненим.

Факт передачі постачальником та прийняття покупцем природного газу за період з січня 2011 року по вересень 2011 року включно на загальну суму 97 723 475,76 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с.51-60).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено часткову оплату вартості отриманого ним природного газу в сумі 81 036 484,30 грн..

На момент подання позову заборгованість відповідача за отриманий природний газ складає 16 686 991,46 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом стягнення з відповідача 19 522 293,50 грн. заборгованості останнього, що виникла внаслідок неналежного виконання умов укладеного 20.12.2010 р. між сторонами договору № 06/10-2332 ТЕ-24 про закупівлю природного газу за державні кошти (з урахуванням додаткових угод), в тому числі 16 686 991,46 грн. основний борг, 1 620 824,34 грн., пеня за період з 08.06.2011 р. по 08.12.2011 р., 690 380,74 гр. втрати від інфляційних процесів за період з березня 2011 р. по червень 2011 р., 524 096,96 грн. 3 % річних за період з 21.02.2011 р. по 08.12.2011 р.

Відповідач звернувся із зустрічним позовом з вимогою про визнання пункт 7.3.1 Договору про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р. недійсним з моменту укладення.

В обґрунтування вимог за зустрічним позовом останній посилається на те, що він підписував вищезазначений Договір під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для нього умовах.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України отриманий природний газ оплатив не у повному обсязі, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 16 686 991,46 грн..

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16 686 991,46 грн. основного боргу за отриманий природний газ підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 524 096,96 грн. за період з 21.02.2011 р. по 08.12.2011 р. та інфляційних нарахувань у розмірі 690 380,74 грн. за період з березня 2011 р. по червень 2011 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.3.1. Договору поставки сторони передбачили, що у випадку невиконання покупцем умов п. 4.1. Договору (щодо оплати) покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 620 824,34 грн. пені за період з 08.06.2011 року по 08.12.2011 року, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання № 19/2951 від 04.04.2012 р. (вх.. № 4706д від 05.04.2011 р.) про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково за наступного мотивування.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Матеріали справи та надані відповідачем пояснення свідчать про те, що відповідач є підприємством комунальної форми власності і надає послуги централізованого опалення та постачання гарячої води для населення, бюджетних установ і організацій. Джерелом розрахунків за спожитий відповідачем природний газ є розрахунки споживачів за надані відповідачем послуги та субвенції з бюджетів різних рівнів на погашення різниці у тарифах на теплову енергію.

Згідно ст. 31 Закону України № 1875-ІV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Відповідач посилається на те, що заборгованість за отриманий природний газ в розмірі 16 686 991,46 грн. є різницею у тарифах на теплову енергію, і до цього часу йому з бюджету не відшкодована. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунком різниці між фактичною втратою природного газу та передбаченою в тарифах на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води для населення за січень-вересень 2011 р. та розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію для населення за січень-вересень 2011 р..

Згідно наданого відповідачем звіту про фінансовий стан підприємства, останнє знаходиться у важкому фінансовому стані та несе збитки від реалізації послуг по теплопостачанню : станом на 30.09.2011 року збитки склали 22 971,0 тисяч гривень.

Суд приймає до уваги ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором поставки № 06/10-2332ТЕ-24 від 20.12.2010 року, а саме -той факт, що незважаючи на збиткову діяльність відповідач забезпечив оплату на рівні 82,9 % від отриманого газу. Застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 1 620 824,34 грн. може привести до погіршення фінансового стану Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", яке забезпечує життєво необхідними послугами населення та соціальну сферу в місті Полтава.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України та на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача частково та з метою захисту інтересів кредитора від інфляційних процесів в економіці зменшити розмір пені до 10%.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 162 082,43 грн. пені, в частині стягнення з відповідача 1 458 741,91 грн. пені у позові слід відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відстрочити стягнення основного боргу.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Проте, відстрочення виконання судового рішення може бути надано судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Розглянувши обґрунтування заявленого Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" клопотання про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області строком на 2 роки, суд дійшов висновку, що ті обставини, на які заявник посилається як на підставу надання відстрочки виконання рішення, не є винятковими.

Посилання відповідача на важкий фінансовий стан підприємства не є винятковими обставинами. При цьому економічна криза негативно вплинула і на фінансово-господарську діяльність позивача, тобто сторони перебувають у рівних умовах. Крім того, відповідачем за первісним позовом не надано суду будь-яких обґрунтувань щодо визначеного ним дворічного строку відстрочення виконання рішення.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" суду не надано.

З огляду на зазначене, клопотання Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про відстрочку виконання судового рішення на два роки задоволенню не підлягає.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до чинного процесуального законодавства України (ст. 121 Господарського процесуального кодексу України) відповідач за первісним позовом не позбавлений права звернутись з вищезазначеним клопотанням після прийняття даного рішення, оскільки відстрочення виконання рішення може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

В частині вимог за зустрічним позовом слід зазначити наступне.

В обґрунтування вимог за зустрічним позовом з вимогою про визнання пункт 7.3.1 Договору про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р. недійсним з моменту укладення, останній посилається на те, що він підписував вищезазначений Договір під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для нього умовах.

Підпунктом 2 п. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Положеннями ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами Договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2332ТЕ-24 від 20.12.2010 р. містить визначення товару, ціну, підписаний представниками сторін та їх печатками. Враховуючи вищевикладене, сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, а тому між сторонами відбулось вчинення правочину - укладання договору поставки. Даний факт не спростовується сторонами.

У п. 7.3.1 Договору поставки сторони передбачили, що у випадку невиконання покупцем умов п. 4.1. Договору (щодо оплати) покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ст. 207 Господарського кодексу України) .

Однією з підстав недійсності правочину згідно п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, при цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 233 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Посилання позивача за зустрічним позовом в обґрунтування підстав визнання недійсним 7.3.1 Договору поставки на приписи ст. 233 Цивільного кодексу України судом як правомірне не оцінюється, оскільки :

- позивачем по зустрічному позову не доведено наявності тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умов при укладанні спірного договору;

- редакція спірного пункту Договору поставки відповідає приписам ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 3 Цивільного кодексу України.

На наявність будь-яких інших підстав недійсності оспорюваного правочину в частині п. 7.3.1 позивач не посилається.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у зустрічному позові слід відмовити.

Заперечення відповідачем за зустрічним позовом суд визнає правомірними.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" при подачі первісного позову, покладаються на Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго"; судові витрати, понесені Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" при подачі зустрічного позову, покладаються на останнього.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 78, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а), р/р 26004301999 в філії Октябрського відділення № 43 ВАТ "Ощадбанк" м. Полтава, МФО 391098, код ЄДРПОУ 03338030 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1), р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827 - 16 686 991,46 грн. основного боргу, 162 082,43 грн. пені, 690 380,74 грн. інфляційних втрат, 524 096,96 грн. трьох процентів річних, 56 460,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. У відстроченні виконання даного рішення відмовити.

5. У зустрічному позові відмовити.

Головуючий суддя Ківшик О.В.

Суддя Тимощенко О.М.

Суддя Босий В.П.

Повне рішення складене 09.04.2012 р.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.