Рішення № 23540117, 10.04.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Справа № 1/41/10

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг"

(54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 113/1)

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Укртранспродгрупа "Вісон"

(54036, м. Миколаїв, вул. Очаківська, 1-Б)

про: стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Васильєва Л.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. від 10.01.2012р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 11.08.2011р.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних по додатковим угодам до договорів фінансового лізингу від 10.04.2007 року та 01.07.2009 року.

Ухвалою від 22.03.2012р. суд об'єднав господарські справи №№ 1/41/10, 1/42/10, 1/48/10, 1/49/10, 1/50/10, 1/51/10, 1/52/10, 1/58/10, 1/59/10, 1/60/10, 1/61/10, 1/62/10, 1/63/10, 1/64/10, 1/65/10 в одну справу за № 1/41/10.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує на те, що в разі розірвання лізингового договору припиняються зобов'язання з продажу позивачу предмету лізингу і зустрічне зобов'язання по оплаті позивачем компенсації вартості предмету лізингу, тобто відпадає підстава такої оплати.

У додатку до відзиву від 10.04.2012р. посилається на ст. 653 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленостей про розірвання договору, якщо інше не встановлено законом. Відтак, враховуючи факт розірвання договорів фінансового лізингу - припиняються всі невиконані до моменту розірвання договорів зобов'язання.

Ухвалою від 03.09.2010 року було зупинено провадження у справах №№ 1/41/10, 1/42/10, 1/48/10, 1/49/10, 1/50/10, 1/51/10, 1/52/10, 1/58/10, 1/59/10, 1/60/10, 1/61/10, 1/62/10, 1/63/10, 1/64/10, 1/65/10 до набрання законної сили рішенням господарського суду Миколаївської області у справі № 6/130/10 за позовом ТОВ "Укртранспродгрупа "Вісон" до ТОВ "Техноторг-Лізинг" про визнання частково недійсними 24 додаткових угод №1В від 01.07.2009р. до договорів фінансового лізингу № 078/1 - №078/24 від 10.04.2007р. та додаткової угоди № 1В від 24.11.2009р. до договору фінансового лізингу №078Н1 від 01.07.2009р. в частині визначення суми боргу зі сплати лізингових платежів за вказаними договорами.

Рішенням суду від 25.11.2010р. позовні вимоги товариства "Укртранспродгрупа "Вісон" були задоволені в повному обсязі. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2011р. рішення суду першої інстанції було змінено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2011р. рішення господарського суду Миколаївської області від 25.11.2010р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2010р. у справі №6/130/10 було скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалами від 24.05.2011р. справи було поновлено.

Ухвалами від 23.06.2011р. судом, за клопотанням відповідача, справу було зупинено та призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання: чи виконаний підпис на додаткових угодах № 1В від 01.07.2009 року до договорів фінансового лізингу від 10.04.2007р. №№ 078/17, 078/07, 078/11, 078/16, 078/09, 078/17, 078/22, 078/01, 078/21, 078/20, 078/18, 078/19, 078/06, 078/08, від 01.07.2009р. № 078Н1 та актах прийому-передачі від 01.07.2009р. у розділі Реквізити та підпис Сторін від імені директора Лізінгоодержувача самим ОСОБА_3 чи іншою особою та чи виконаний він за допомогою технічних засобів.

Справи та результати почеркознавчої експертизи були повернуті експертною установою до суду. Згідно висновків експертизи підписи на додаткових угодах № 1В від 01.07.2009 року до договорів фінансового лізингу від 10.04.2007р. №№ 078/17, 078/07, 078/11, 078/16, 078/09, 078/17, 078/22, 078/01, 078/21, 078/20, 078/18, 078/19, 078/06, 078/08, від 01.07.2009р. № 078Н1 та актах прийому-передачі від 01.07.2009р. у розділі Реквізити та підпис Сторін були виконані ОСОБА_3.

Ухвалами від 22.03.2012р. справу було поновлено.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд -

встановив:

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/17 від 10.04.2007р.:

10 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН»було укладено договір фінансового лізингу № 078/17.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 18 травня 2007 року № 078/ 17-1 самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231.

1 липня 2009 року згідно додаткової угоди № 1В укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/17В1 від 01.07.2009 року.

Заборгованість, яка склала 58 688,41 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009 року.

За станом на день пред'явлення позовної заяви відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 1 липня 2009 року не виконані, заборгованість в сумі 58688,41 грн. не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано пред'явлено до стягнення борг у сумі 58688,41 грн.,пеню за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 4 680,60 грн., суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2 201,64 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року в сумі 684,97 грн.

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/07 від 10.04.2007р.:

10 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН»було укладено договір фінансового лізингу № 078/07.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу вантажний сідловий тягач МАЗ-643008 вартістю 374800,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 18 травня 2007 року № 078/ 07-1 вантажний сідловий тягач МАЗ-643008.

1 липня 2009 року, згідно додаткової угоди № 1В, укладений договір за згодою сторін було розірвано, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/07В1 від 01.07.2009 року.

Заборгованість, яка склала 87489,42 грн. відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009 року.

За станом на день пред'явлення позовної заяви відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 1 липня 2009 року, не виконані, заборгованість в сумі 87489,42 грн. не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення заборгованість в сумі 87489,42 грн. пеню за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 6 977,58 грн., суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 3282,09 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року в сумі 1021,11 грн.

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/11 від 10.04.2007р.:

10 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН»було укладено договір фінансового лізингу № 078/11.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу вантажний сідловий тягач МАЗ-643008 вартістю 374800,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 18 травня 2007 року № 078/ 07-1 вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020.

1 липня 2009 року згідно додаткової угоди № 1В укладений договір за згодою сторін було розірвано, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/11В1 від 01.07.2009 року.

Заборгованість, яка склала 87489,42 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009 року.

За станом на день пред'явлення позовної заяв відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 1 липня 2009 року, не виконані, заборгованість в сумі 87489,42 грн. не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення заборгованість в сумі 87489,42 грн., пеню за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 6977,58 грн., суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 3282,09 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року в сумі 1021,11 грн.

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/16 від 10.04.2007р.:

10 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН»було укладено договір фінансового лізингу № 078/16.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 18 липня 2007 року № 078/ 16-1 самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231.

1 липня 2009 року згідно додаткової угоди № 1В укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/16В1 від 01.07.2009 року.

Заборгованість, яка за склала 58 688,41 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009 року.

За станом на день пред'явлення позовної заяви відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 1 липня 2009 року, не виконані, заборгованість в сумі 58688,41 грн. не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення заборгованість в сумі 58688,41 грн., пеню за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 4680,60 грн., суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2201,64 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року в сумі 684,97 грн.

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/09 від 10.04.2007р.:

10 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН»було укладено договір фінансового лізингу № 078/09.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 вартістю 374800,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 27.09. 2007 року № 078/ 09-1 вантажний сідловий тягач МАЗ-643008.

1 липня 2009 року згідно додаткової угоди № 1В укладений договір за згодою сторін було розірвано, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/09В1 від 01.07.2009 року.

Заборгованість, яка за склала 87489,42 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009 року.

За станом на день пред'явлення позовної заяви, відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 1 липня 2009 року, не виконані, заборгованість в сумі 87489,42 грн. не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення заборгованість в сумі 87489,42 грн., пеню за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 6977,58 грн., суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 3282,09 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року в сумі 1021,11 грн.

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/17 від 10.04.2007р.:

10 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН»було укладено договір фінансового лізингу № 078/15.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 18 липня 2007 року № 078/ 17-1 самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231.

1 липня 2009 року, згідно додаткової угоди № 1В, укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/15В1 від 01.07.2009 року.

Заборгованість, яка за склала 58 688,41 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009 року.

За станом на день пред'явлення позовної заяви, відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 1 липня 2009 року, не виконані, заборгованість в сумі 58688,41 грн. не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення основний борг в сумі58 688,41 грн., пеню за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 4 680,60 грн., суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2 201,64 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року в сумі 684,97 грн.

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078Н1 від 01.07.2009р.:

01 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг» та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН» було укладено договір фінансового лізингу № 078Н1.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу вантажний сідловий тягач МАЗ-643008 вартістю 397750,00 грн. в кількості 12 шт. на суму 4773000,00 грн. та самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 вартістю 166 400,00 грн. в кількості 12 шт. на суму 1 996 800,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 01 липня 2009 року № 078Н1-01-№078Н1-12 вантажні сідлові тягачі МАЗ-643008 в кількості 12 одиниць, а відповідно до актів прийому -передачі № 078Н1-13 - № 078Н1-24 самоскидні полу причепи «Тонар»- 95231 в кількості 12 одиниць.

24 листопада 2009 року згідно додаткової угоди № 1В укладений договір за згодою сторін було розірвано, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008 в кількості 12 одиниць та самоскидний полупричепи «Тонар»- 95231 в кількості 12 одиниць було повернуто позивачу, що підтверджується актами № 078Н1В-01 - № 078Н1В-24 від 24.11.2009 року.

Заборгованість, яка за склала 1617230,00 грн. відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, мала бути сплачена відповідачем в строк до 15.12.2009 року.

За станом на день пред'явлення позовної заяви, відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 24 листопада 2009 року, не виконані, заборгованість в сумі 1617230,00 грн. не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення основний борг 1617230,00 грн., пеню за період з 16.12.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 27249,22 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 16.12.2009р. по 15.01.2010 р. в сумі 3987,69 грн.

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/22 від 10.04.2007р.:

10 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН»було укладено договір фінансового лізингу № 078/22.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 27 вересня 2007 року № 078/ 22-1 самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231.

1 липня 2009 року згідно додаткової угоди № 1В укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/22В1 від 01.07.2009 року.

Заборгованість, яка за склала 58 304,80 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009 року.

За станом на день пред'явлення позовної заяви відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 1 липня 2009 року не виконані, заборгованість в сумі 58304,80 грн. не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення основний борг 58 304,80 грн., пеню за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 4 650,01 грн., суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2 187,25 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року в сумі 680,49 грн.

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/01 від 10.04.2007р.:

10 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН»було укладено договір фінансового лізингу № 078/01.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 вартістю 366 800,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 18 травня 2007 року № 078/ 01-1 сідловий тягач МАЗ-643008.

1 липня 2009 року, згідно додаткової угоди № 1В, укладений договір за згодою сторін було розірвано, сідловий тягач МАЗ-643008 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/01В1 від 01.07.2009 року.

Заборгованість, яка за склала 87036,85 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009 року.

За станом на день пред'явлення позовної заяви, відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 1 липня 2009 року, не виконані, заборгованість в сумі 87036,85 грн. не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення суму боргу 87036,85 грн., пеню за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 6941,49 грн., суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 3265,11 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року в сумі 1015,83 грн.

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/21 від 10.04.2007р.:

10 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН»було укладено договір фінансового лізингу № 078/21.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 27 вересня 2007 року № 078/ 21-1 самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231.

1 липня 2009 року згідно додаткової угоди № 1В укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/21В1 від 01.07.2009 року.

Заборгованість, яка за склала 58 304,80 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009 року.

За станом на день пред'явлення позовної заяви, відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 1 липня 2009 року, не виконані, заборгованість в сумі 58304,80 грн. не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення основний борг 58 304,80 грн., пеню за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 4 650,01 грн., суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2 187,25 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року в сумі 680,49 грн.

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/20 від 10.04.2007р.:

10 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН»було укладено договір фінансового лізингу № 078/20.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 27 вересня 2007 року № 078/ 20-1 самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231.

1 липня 2009 року згідно додаткової угоди № 1В укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/20В1 від 01.07.2009 року.

Заборгованість, яка за склала 58 304,80 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009 року.

За станом на день пред'явлення позовної заяви, відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 1 липня 2009 року, не виконані, заборгованість в сумі 58304,80 грн. не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення 58 304,80 грн. основного богу, пеню за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 4 650,01 грн., суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2 187,25 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року в сумі 680,49 грн.

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/18 від 10.04.2007р.:

10 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН»було укладено договір фінансового лізингу № 078/18.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 18 липня 2007 року № 078/ 18-1 самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231.

1 липня 2009 року згідно додаткової угоди № 1В укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/18В1 від 01.07.2009 року.

Заборгованість, яка за склала 58688,41 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009 року.

За станом на день пред'явлення позовної заяви, відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 1 липня 2009 року, не виконані, заборгованість в сумі 58688,41 грн., не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення 58688,41 грн. основного боргу, пеню за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 4 680,60 грн., суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2 201,64 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року в сумі 684,97 грн.

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/19 від 10.04.2007р.:

10 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН»було укладено договір фінансового лізингу № 078/19.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 вартістю 263 900,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 27 вересня 2007 року № 078/ 19-1 самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231.

1 липня 2009 року, згідно додаткової угоди № 1В, укладений договір за згодою сторін було розірвано, самоскидний полупричіп «Тонар»- 95231 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/19В1 від 01.07.2009 року.

Заборгованість, яка за склала 58 304,80 грн. відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009 року.

За станом на день пред'явлення позовної заяви, відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 1 липня 2009 року, не виконані, заборгованість в сумі 58304,80 грн. не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення 58304,80 грн. основного боргу, пеню за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 4 650,01 грн., суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 2 187,25 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року в сумі 680,49 грн.

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/06 від 10.04.2007р.:

10 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН»було укладено договір фінансового лізингу № 078/06.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020 вартістю 374800,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 18 травня 2007 року № 078/ 06-1 вантажний сідловий тягач МАЗ-643008.

1 липня 2009 року, згідно додаткової угоди № 1В, укладений договір за згодою сторін було розірвано, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/06В1 від 30.06.2009 року.

Заборгованість, яка за склала 88151,19 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди, мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009 року.

За станом на день пред'явлення позовної заяви відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 1 липня 2009 року не виконані, заборгованість в сумі 88151,19 грн. не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення 88151,19 грн. основного боргу, пеню за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 7030,36 грн., суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 3306,92 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року в сумі 1028,83 грн.

За додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/08 від 10.04.2007р.:

10 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Лізинг»та Закритим акціонерним товариством «УКРТРАНСПРОДГРУПА «ВІСОН»було укладено договір фінансового лізингу № 078/08.

Згідно умов п. 1.1. та 2.1. договору, позивач зобов'язувався набути у власність та за умови сплати авансового платежу, передати у користування відповідачу вантажний сідловий тягач МАЗ-643008 вартістю 374800,00 грн., а відповідач повинен був прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, зазначені в підписаному сторонами додатку №1 до договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, передав у користування відповідачу згідно акту прийому - передачі від 29.09. 2007 року № 078/ 08-1 вантажний сідловий тягач МАЗ-643008-060-020.

1 липня 2009 року, згідно додаткової угоди № 1В, укладений договір за згодою сторін було розірвано, вантажний сідловий тягач МАЗ-643008 було повернуто позивачу, що підтверджується актом № 078/08В1 від 01.07.2009 року.

Заборгованість, яка за склала 87489,42 грн., відповідно до умов пунктів 4, 6 вказаної додаткової угоди мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.08.2009 року.

Станом на день пред'явлення позовної заяви, відповідачем пункти 4 та 6 додаткової угоди №1В від 1 липня 2009 року, не виконані, заборгованість в сумі 87489,42 грн. не сплачена.

Згідно із вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що у разі порушення строків погашення зазначеної заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення 87489,42 грн. пеню за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року в сумі 6977,58 грн., суму збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 3282,09 грн., три відсотка річних від простроченої суми за період з 26.08.2009 по 15.01.2010 року в сумі 1021,11 грн.

Станом на день розгляду справи у суді відповідач заборгованість за вищевказаними угодами не сплатив.

Згідно з приписами ч.1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що розмір лізингових платежів є істотною умовою договору лізингу, а в силу статті 11 Закону своєчасна його сплата є зобов'язанням позивача.

Стаття 16 названого Закону встановлює, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. При цьому лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Усі додаткові угоди про розірвання договорів фінансового лізингу, наслідком укладення яких є припинення дії усіх договорів фінансового лізингу, укладені за взаємною згодою обох сторін, тобто за їх вільним волевиявленням. При цьому сторони дійшли згоди щодо розміру заборгованості позивача перед відповідачем з лізингових платежів за кожним договором фінансового лізингу, яка існує станом на дату припинення дії цих договорів, та строку її сплати.

Заборгованість за договорами фінансового лізингу виникла не з факту укладання додаткових угод до договорів, а безпосередньо з факту нарахування лізингових платежів відповідно до умов договорів фінансового лізингу протягом їх дії.

Наслідком розірвання договорів фінансового лізингу також є припинення передбачених договорами права позивача на набуття у власність об'єктів лізингу та обов'язку відповідача передати їх у власність позивачу. Між тим, припинення зазначених права та обов'язку не свідчить про недійсність визначених у спірних пунктах додаткових угод сум боргу позивача зі сплати лізингових платежів, до складу яких входить частина вартості предмета лізингу, оскільки сплата лізингових платежів є зобов'язанням позивача, яке виникло до розірвання договорів фінансового лізингу і підлягає виконанню з огляду на положення ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, ст.193 ГК України та п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача стосовно того, що зобов'язання припинились розірванням договорів фінансового лізингу судом до уваги не приймаються виходячи з такого: домовленість сторін про розірвання договору лізингу не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів. Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 19.12.2011у справі № 7/114/10.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.

В спірних правовідносинах відповідачами дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Укртранспродгрупа "Вісон" (54036, м.Миколаїв, вул.Очаківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 30976782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" (54025, м.Миколаїв, пр.Героїв Сталінграду, 113/1, код ЄДРПОУ 34234628):

-за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/11 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 87489,42 грн., пеню в сумі 6977,58 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 3282,09грн., три відсотки річних в сумі 1021,11 грн.

-за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/16 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58688,41 грн., пеню в сумі 4680,60 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2201,64 грн., три відсотки річних в сумі 684,97 грн.

-за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/09 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 87489,42 грн., пеню в сумі 6977,58 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 3282,09 грн., три відсотки річних в сумі 1021,11 грн.

-за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/07 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 87489,42 грн., пеню в сумі 6977,58 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 3282,09 грн., три відсотки річних в сумі 1021,11 грн.

-за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/22 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58304,80 грн., пеню в сумі 4650,01 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2187,25 грн., три відсотки річних в сумі 680,49 грн.

-за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078Н1 від 01.07.2009р.: заборгованість в сумі 1617230,00 грн., пеню в сумі 27249,22 грн., три відсотки річних в сумі 3987,69 грн.

-за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/15 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58688,41 грн., пеню в сумі 4680,60 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2201,64 грн., три відсотки річних в сумі 684,97 грн.

-за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/21 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58304,80 грн., пеню в сумі 4650,01 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2187,25 грн., три відсотки річних в сумі 680,49 грн.

-за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/20 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58304,80 грн., пеню в сумі 4650,01 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2187,25 грн., три відсотки річних в сумі 680,49 грн.

-за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/18 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58688,41 грн., пеню в сумі 4680,60 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2201,64 грн., три відсотки річних в сумі 684,97 грн.

-за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/01 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 87036,85 грн., пеню в сумі 6941,49 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 3265,11 грн., три відсотки річних в сумі 1015,83 грн.

-за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/19 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58304,80 грн., пеню в сумі 4650,01 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2187,25 грн., три відсотки річних в сумі 680,49 грн.

-за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/06 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 88151,19 грн., пеню в сумі 7030,36 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 3306,92 грн., три відсотки річних в сумі 1028,83 грн.

-за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/08 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 87489,42 грн., пеню в сумі 6977,58 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 3282,09 грн., три відсотки річних в сумі 1021,11 грн.

- за додатковою угодою № 1В від 01.07.2009р. до договору фінансового лізингу № 078/17 від 10.04.2007р.: заборгованість в сумі 58688,41 грн., пеню в сумі 4680,60 грн., збільшення суми боргу внаслідок індексу інфляції 2201,64 грн., три відсотки річних в сумі 684,97 грн.

-державне мито в сумі 28021,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 3540,00 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Укртранспродгрупа "Вісон" (54036, м.Миколаїв, вул.Очаківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 30976782) на користь Миколаївського державного криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївській області /, м. Миколаїв, вул.. Акіма, 2-А, код ЄДРПОУ 25574110/ вартість проведення експертного дослідження в сумі 16428,75 грн.

Видати наказ.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.І. Васильєва

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2012р.