Рішення № 23539356, 22.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.03.12 р. Справа № 11/301

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Соболєвої С.М., суддів Тоцького С.В., Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянув матеріали справи за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області, ЄДРПОУ 00131268,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Микитреактивпроект», м.Горлівка Донецької області, ЄДРПОУ 31534327,

про стягнення 891,12 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Микитреактивпроект», м.Горлівка Донецької області, про стягнення 891,12грн., у тому числі 783,74 грн. суми основного боргу, 32,14 грн. 3% річних та 75,24 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору №260510-2ДС1.3/20 від 26.05.2010р. щодо оплати за поставлені відходи, внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: договору на роботи пов'язані зі збиранням, заготівлею та утилізацією окремих видів відходів №260510-2ДС1.3/20 від 26.05.2010р., накладної №26Б від 26.05.2010р., акту приймання-передачі виконаних робіт від 26.05.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 625, ч.2 та ч.3 ст.692 Цивільного Кодексу України, ст.ст.1, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається у вищенаведеному складі суду згідно розпорядження виконуючого обов'язки господарського суду Донецької області від 22.02.2012р.

Представник позивача у судовому засіданні 22.03.2012р. наполягав на задоволенні позову. При цьому, через канцелярію суду надав клопотання про долучення до матеріалів справи засвідченої копії виписки банку за 08.11.2011р., яка підтверджує виплату основної суми боргу Відповідачем. Дане клопотання задоволено судом.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив та витребуваних документів не представив.

Оскільки ухвали суду спрямовувались за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як його місцезнаходження, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Вислухав в судовому засіданні представника Позивача, дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» Донецькі електричні мережі (дана юридична особа перейменована у Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» відповідно до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008р., як свідчать його уставні документи) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Микитреактивпроект» укладено договір на роботи пов'язані зі збиранням, заготівлею та утилізацією окремих видів відходів №260510-2ДС1.3/20 від 26.05.2010р.

Оцінивши зміст наведеного господарського договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми, Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору Позивач зобов'язується передати (поставити), а Відповідач прийняти відходи: полімерні, акумулятори отпрацьовані, у т.ч. електроліт, відходи макулатури (упаковка), склобій, відходи гумових виробів, у т.ч. шини б/у, відходи текстильних матеріалів.

Відповідно до р.4 договору, відходи постачаються партіями. Обсяг кожної партії узгоджується сторонами перед кожною поставкою (п.4.1); доставка відходів здійснюється транспортом Позивача (п.4.2); приймання відходів оформлюється актом приймання-передачі (п.4.3); оплата за поставлені відходи здійснюється згідно виставлених рахунків протягом 10 днів з моменту підписання акта приймання-передачі (п.4.4); форма оплата - будь-яка (п.4.5).

Строк дії договору №260510-2ДС1.3/20 від 26.05.2010р., обумовлений його п.7.2, встановлений до 31.12.2010р.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за спірним правочином Позивачем представлено суду копію накладної №26Б від 26.05.2010р., з якої вбачається, що Відповідачу здійснена поставка (мовою оригіналу): «АКБ УТИЛЬ» на загальну суму 783,74 грн. останнім його прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами сторін, засвідченими печатками підприємств на даному первинному документі.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Приймаючи до уваги ідентичність виду товару, поставленого за означеною накладною обумовленому спірним правочином, посилання у даному первинному документі на договір №260510-2ДС1.3/20 від 26.05.2010р., як правову підставу здійснення господарської операції, а також системний аналіз наведених норм та обставин, суд вважає, що надана Позивачем накладна є належним доказом здійснення передачі Відповідачу відходів та прийняття їх останнім саме в межах спірного договору.

Зазначені обставини у порядку статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Одночасно, матеріали справи містять копію акту прийому-передачі робіт від 26.05.2010р. до вказаного договору, яким підтверджено факт прийняття відходів Відповідачем від Позивача на суму 783,74 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Отже, за викладених обставин, належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі відходів у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов договору на роботи пов'язані зі збиранням, заготівлею та утилізацією окремих видів відходів №260510-2ДС1.3/20 від 26.05.2010р. на загальну суму 783,74 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, Відповідач повинен був розрахуватись за отримані відходи протягом 10 днів з моменту підписання акта приймання-передачі. З огляду на зміст цього акту, копія якого міститься у матеріалах справи, підписаного та скріпленого печатками з боку обох сторін, днем його підписання є 26.05.2010р.

Зважаючи на викладене, остаточний розрахунок за зобов'язанням з оплати 783,74грн. за договором №260510-2ДС1.3/20 від 26.05.2010р. Відповідачем повинен був бути здійснений не пізніше 05.06.2010р.

Проте, з огляду на фактичні обставини справи, грошове зобов'язання на суму 783,74 грн. на момент звернення Позивача із даною позовною заявою (21.10.2011р.) Відповідачем не виконане, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Одночасно, після подання даної позовної заяви та порушення провадження по справі, Відповідачем сплачено суму боргу у розмірі 783,74 грн. в повному обсязі, припинивши у такий спосіб існування предмету спору в частині стягнення заборгованості за поставлені відходи. Вказана сплата підтверджена документально, а саме випискою банку з поточного рахунку Позивача за 08.11.2011р.

Отже, у такій спосіб припинено існування предмету спору в частині стягнення заборгованості за передані відходи в сумі 783,74 грн.

Оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" від 23.08.94 р. №02-5/612.

При цьому, враховуючи, що на момент звернення Позивача із розглядуваним позовом (згідно відмітки канцелярії суду позов надійшов 21.10.2011 року) заборгованість у розмірі 783,74грн. не була погашена, судові витрати, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.

Виходячи з наведеного та враховуючи приписи п.4.4 договору №260510-2ДС1.3/20 від 26.05.2010р, вбачається прострочення виконання Відповідачем платежів за поставлений товар.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок останнього сплатити за вимогою Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат становить 75,24грн., 3% річних - 32,14грн. від суми загального боргу у розмірі 783,74 грн. за період з 06.06.2010р. по 17.10.2011р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" та порядок і період нарахування, суд дійшов висновку про задоволення вказаних позовних вимог у розмірі, визначеному Позивачем.

Приймаючи до уваги, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов правочину, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Микитреактивпроект», м.Горлівка Донецької області, про стягнення 783,74 грн. суми основного боргу

2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Микитреактивпроект», м.Горлівка Донецької області, про стягнення 32,14 грн. 3% річних та 75,24 грн. інфляційних нарахувань, задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Микитреактивпроект» (84625, Донецька область, м.Горлівка, Центрально-міський район, вул.Щетініна, б.46, ЄДРПОУ 31534327, банківські реквізити не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, б.11, ЄДРПОУ 00131268, п/р26004301745393 у філії ГУ ПАТ «Промінвестбанк» у Донецькій області, МФО 334635) 107,38грн., у тому числі 32,14 грн. 3% річних та 75,24 грн. інфляційних нарахувань.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Микитреактивпроект» (84625, Донецька область, м.Горлівка, Центрально-міський район, вул.Щетініна, б.46, ЄДРПОУ 31534327, банківські реквізити не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, б.11, ЄДРПОУ 00131268, п/р26004301745393 у філії ГУ ПАТ «Промінвестбанк» у Донецькій області, МФО 334635) витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

5. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

6. У судовому засіданні 22.03.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення підписано 27.03.2012р.

Головуючий суддя Соболєва С.М.

Суддя Сич Ю.В.

Суддя Тоцький С.В.