Постанова № 23537518, 11.04.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/506/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

прокурора - Бондаренка А.Г.,

представників позивача - Михайлової І.М., Ручій В.В., Харченка О.В.,

представників відповідача - Костенко Т.В., Оринчина В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Атол" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Атол" (далі - позивач, ТОВ НВП "Атол") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - відповідач, Полтавська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2011 року № 0000702301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року внаслідок відображення понесених на придбання цінних паперів витрат пізніше 1095 днів є безпідставними, так як позивачем на підставі роз'яснень ДПА України витрати на придбання у 2005 та 2007 роках цінних паперів відображені у декларації з податку на прибуток підприємства в момент отримання доходів від подальшого продажу цінних паперів, тобто у 1 кварталі 2011 році. Законом не обмежено право платника податку щодо строку відображення витрат з операцій з цінними паперами в декларації з податку на прибуток.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити в його задоволенні. В обґрунтування письмових заперечень відповідач посилався на те, що законодавчими актами не передбачено декларування витрат за звітні періоди, що виходять за межі податкового контролю. Від дня придбання позивачем векселів минуло 1095 днів, тобто минув строк давності, тому висновки акту перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства та спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 05.09.2011 року по 14.10.2011 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ НВП «Атол» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року.

За наслідками перевірки Полтавською МДПІ складено акт від 21.10.2011 року № 851/23/30296771, у висновках якого відображено порушення ТОВ НВП «Атол» підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 257 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: підприємством завищено витрати від операцій з цінними паперами, зокрема, за 1 квартал 2011 року в сумі 18 995 000 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.11.2011 року № 0000702301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 18 995 000 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок перевіряючих, викладений у акті перевірки від 21.10.2011 року № 851/23/30296771, про включення до складу витрат 1 кварталу 2011 року вартості векселів, придбаних ТОВ НВП «Атол» у жовтні 2005 року на суму 15 595 000 грн. та червні 2007 року на суму 3 400 000 грн., по яких минуло 1095 днів від дати придбання.

Відповідно до договору від 29.09.2005 року № К-314/10 позивач придбав у ТОВ «Хімреактив» вексель № 30013111042 номінальною вартістю 16 500 000 грн., емітованого ТОВ «Реакційні труби»(векселедавець). Договірна ціна продажу векселя 15 595 000 грн.

26.06.2007 року між позивачем та TOB "Апогей" укладено договір купівлі-продажу векселів № Б-227/1, відповідно до якого TOB "Апогей" передає ТОВ НВП «Атол», а Покупець приймає два векселі № 30013111405 номінальною вартістю 3 465 000 грн., векселедавця - ТОВ «Реакційні труби», та АА 0141887 номінальною вартістю 15 000 000 грн., векселедавця ТОВ «Міжгалузева машинобудівна корпорація». Договірна вартість продажу векселів - 17 000 000 грн.

Сторонами складено акти прийому-передачі векселів від 03.10.2005 року та 26.06.2007 року, згідно яких ТОВ НВП «Атол» прийняв вище вказані векселі.

03.03.2011 року позивач продав векселі № 30013111042 номінальною вартістю 16 500 000 грн. та № 30013111405 номінальною вартістю 3 465 000 грн. ТОВ «Реакційні труби», згідно договору купівлі-продажу векселів № Б-11-91/4. Договірна вартість продажу векселів - 19 965 000 грн.

Операції з цінними паперами позивач відобразив в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що цінний папір - це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Зазначене правило поширюється на всі цінні папери, в тому числі і векселі.

Таким чином, в усіх операціях, крім операцій з випуску та погашення, векселі виступають як товар згідно з правилами податкового законодавства.

Частиною 1 пункту 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з положеннями вищевказаного Закону під терміном "торгівля цінними паперами" слід розуміти, зокрема, будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів торговцями цінними паперами, чий статус встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок, а також будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів особами, які не мають статусу торговців цінними паперами (пункт 7.6.2).

Виходячи з юридичної природи договорів купівлі-продажу від 29.09.2005 року № К-314/10, від 26.06.2007 року № Б-227/1, укладених між позивачем та ТОВ «Хімреактив», TOB "Апогей", враховуючи, що згідно вказаних договорів ТОВ НВП «Атол» придбав векселі за грошові кошти та став їх власником, а операції з такими цінними паперами не були пов'язані з їх випуском (емісією) та погашенням, відтак зазначені векселі є товаром.

Таким чином, відповідно до пункту 1.31 і підпункту 7.6.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ці операції з метою оподаткування відносяться до операцій з торгівлі цінними паперами.

Відповідно до пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" його норми розповсюджуються на всі операції, крім емісії та погашення, тобто на ті, в яких цінні папери виступають товаром.

Отже, якщо цінні папери виступають товаром згідно з пунктом 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то в цьому випадку вартість таких цінних паперів відображається за нормами пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Водночас, абзацом п'ятим підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що норми пункту 7.6, який визначає порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами, не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що її приписи стосуються лише підприємств, які здійснили емісію (випуск) цінних паперів, а також операції із зворотного викупу або погашення емітованих цінних паперів таким платником податку, тобто емітентів.

Таким чином, доходи або витрати саме емітента в процесі емісії або зворотнього викупу корпоративних прав не відображаються в його податковому обліку операцій з цінними паперами ані в доходах, ані в витратах.

Отже, оскільки в даному випадку позивач не є емітентом цінних паперів, то на нього поширюються приписи пункту 7.6 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов до висновку, що формування витрат на придбання цінних паперів не пов'язується з фактом їх наступного продажу (моментом продажу).

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у своїй постанові від 11.04.2011 року у справі № 21-23а11.

Згідно з частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на лист Державної податкової адміністрації України від 02.03.2005 року № 1799/6/15-1116, згідно якого право на віднесення витрат на придбання цінних паперів виникає у платника податку лише за наслідками звітного періоду, в якому цей платник продає такі векселі, оскільки вони суперечать вказаним приписам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Поряд з цим, позивач посилається на отримання ТОВ НВП "Атол" через народного депутата України консультації від ДПС України з питання практичного застосування податкового законодавства, згідно відповіді якої народному депутату від 24.02.2012 року № 118/4/15-1413, ДПС підтвердила право платника податку відображати в податковій звітності витрати, понесені при придбанні цінних паперів, в момент отримання доходу від продажу.

Відповідно до пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на роз'яснення ДПС як на підставу звільнення ТОВ НВП "Атол" від відповідальності, оскільки зазначене роз'яснення надано позивачу після відображення ним в податковій звітності з податку на прибуток витрат, понесених при придбанні цінних паперів, в момент отримання доходу від продажу, та після зменшення позивачу Полтавською МДПІ суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18 995 000 грн.

Так як, придбані позивачем векселі є товаром, то до операцій з цінними паперами застосовуються приписи підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, з дати придбання векселів у позивача виникло право на відображення у складі витрат в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами витрат на придбання векселів у податковому періоді, в якому платником податку отримані дані векселі.

Із наданих позивачем податкових декларацій з податку на прибуток за 2005 рік, за 1 півріччя 2007 року та за 2007 рік, вбачається, що витрати на придбання векселів у податковому періоді, в якому платником податку отримані дані векселі (акти прийому-передачі векселів від 03.10.2005 року та 26.06.2007 року), у складі витрат в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами не відображались.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Абзац 3 вказаної статті містить пряме посилання на абзац 2, який в свою чергу вказує на статтю 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що регулює строки давності.

При цьому, положення щодо урахування строків давності, визначених статтею 15 цього Закону відноситься не до строків подання уточнюючого розрахунку, а до майбутніх періодів, в яких ці помилки виявлені.

З урахуванням логічного зв'язку, що існує між абзацами 2 і 3 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" положення "з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону" повинно також відноситись і до слів "будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені".

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, строки давності, визначені статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовуються при виправленні помилок платником податку та зазначенні ним уточнених показників у податковій декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Тобто мається на увазі право на виправлення допущених помилок указаним способом протягом зазначених строків давності.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України також встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

З огляду на викладене, платник податків мав право відобразити витрати на придбання цінних паперів в будь-який наступний податковий період з моменту придбання векселів шляхом виправлення допущених помилок протягом зазначених строків давності.

Таким чином, позивач пропустив 1095 днів з моменту придбання векселів для формування витрат на придбання цінних паперів та відображення в податковій звітності, враховуючи, що формування витрат на придбання цінних паперів не пов'язується з фактом їх наступного продажу (моментом продажу).

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 18 995 000 грн., є обґрунтованим та таким, що прийняте на підставі норм діючого законодавства України, а тому позовні вимоги щодо його скасування задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Атол" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко