Ухвала суду № 23529813, 01.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р.Справа № 2а-1870/4970/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2011р. по справі № 2а-1870/4970/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський завод гумотехнічних виробів"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський завод гумотехнічних виробів" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по справі - відповідач) в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішеня від 01.07.2011року №0000652314/0/524625, яким визначено суму грошового зобов"язання по податку на прибуток в розмірі 105625 грн., та №0000662314/0/52463, яким визначено суму грошового зобов"язання по податку на додану вартість в сумі 57000 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкові повідомлення - рішення від 01.07.2011року:

- №0000652314/0/524625, яким визначено суму грошового зобов"язання по податку на прибуток в розмірі 105625 грн., в тому числі: за основним платежем - 84500 грн., за штрафними санкціями - 21125 грн.;

- №0000662314/0/52463, яким визначено суму грошового зобов"язання по податку на додану вартість в сумі 57000 грн., в тому числі: за основним платежем - 45600 грн., за штрафними санкціями - 11400 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податку на додану вартість".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією в місті Суми проведена перевірка ТОВ "Сумський завод гумотехнічних виробів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт від 10.06.2011р. №4163/2314/33813854/47.

На підставі акту перевірки ДПІ в м.Суми прийняті податкові повідомлення - рішення від 01.07.2011року: №0000652314/0/524625, яким визначено суму грошового зобов"язання по податку на прибуток в розмірі 105625грн., в тому числі: за основним платежем - 84500грн., за штрафними санкціями - 21125грн.; та №0000662314/0/52463, яким визначено суму грошового зобов"язання по податку на додану вартість в сумі 57000грн., в тому числі: за основним платежем - 45600грн., за штрафними санкціями - 11400грн.

Як вбачається з акту перевірки позивачем порушені вимоги п.5.1. ст. 5, пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4., п.7.4 ,п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.1.5 ст.203, п.1.2 ст.215, ст.216, ст..228, ст.202 Цивільного Кодексу України.

Порушення полягає в тому, що ТОВ „Сумський завод гумотехнічних виробів" у складі валових витрат відобразило витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "ФІХ"ВІОЙЛ" та у ТОВ "ФПГ "Сквош", за відсутності підстав для формування валових витрат. Такою підставою, на думку податкової інспекції, вважається відсутність документів, які б підтверджували транспортування отриманих від вказаних підприємств товарів, а також те, що у постачальників відсутні складські приміщення, основні засоби, недостатньо трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Тому ДПІ в м.Суми зробила висновок про те, що операції з вищевказаними контрагентами не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки проведені на підставі нікчемних правочинів та є безтоварними, внаслідок чого ТОВ "„Сумський завод гумотехнічних виробів" завищило валові витрати на суму 338000грн., а також завищило податковий кредит, та відповідно, занизило суму податку на додану вартість на суму 47434 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з матеріалів справи, діяльність ТОВ "Сумський завод гумотехнічних виробів", що є виробником гумотехнічних виробів, по придбанню сировини у ТОВ „ФІХ „ВІОЙЛ" та у ТОВ „ФПГ „СКОШ" повністю відповідає визначенню господарської діяльності, вказаному у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

У відповідності до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період , протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг)...; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно вимог п.п.5.3.9 п.п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Дії підприємства по відображенню у складі валових витрат по придбанню сировини у ТОВ "ФІХ "ВІОЙЛ" та у ТОВ "ФПГ "Сквош" повністю відповідає нормам чинного податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно укладеного договору між ТОВ "Сумський завод ГТВ" і ТОВ "ФІХ "Віойл" № 01/11 від 01.11.2010р. у період з 1 листопада 2010р. по 31.03.2011р. позивачем було придбано крихту гумову згідно накладних № 3 від 02.11.2010 р. на суму 64 800 грн.; № 12 від 10.11.2010 р. на суму 69 600 грн., усього на загальну суму 134 400 грн., в тому числі ПДВ 22 400 грн.

Згідно укладеного договору між ТОВ "Сумський завод ГТВ"та ТОВ ФПГ "Сквош"№ 014/08-10 від 01.09.2010р. у період з 2 вересня 2010р. по 31.03.2011р. позивач придбав крихту гумову згідно накладних № 141 від 02.09.2010 р. на суму 72 000 грн.; № 234 від 07.09.2010 р. на суму 60 000 грн., № 326 від 01.10.2010 р. на суму - 72 000грн., № 343 від 08.10.2010 р. на суму - 67 200 грн., всього на загальну суму 271 200 грн., в тому числі ПДВ - 45 200 грн.

На поставлену продукцію товариством "ФІХ "Віойл" видані податкові накладні № 3 від 02.11.2010 р. на суму 64 800 грн. та № 12 від 10.11.2010 р. на суму 69 600 грн.

ТОВ ФПГ "Сквош" також на поставлену продукцію видані податкові накладні № 326 від 01.10.2010 р. на суму 72 000 грн. та № 343 від 08.10.2010 р на суму 67 200 грн.

Відповідно до умов вищевказаних договорів транспортні витрати є складовою ціни сировини, поставка сировини здійснювалась транспортом продавців.

Придбана сировина була використана підприємством для виробництва готової продукції - регенерату РШТН, який було реалізовано покупцям з відображенням у бухгалтерському та податковому обліку доходів (валових доходів) та податкових зобов'язань з ПДВ.

Зазначені обставини повністю підтверджуються первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки наведено бухгалтерські проводки по відображенню у бухгалтерському обліку оприбуткування сировини, списання її вартості на виробництво, облік готової продукції, розрахунки з ТОВ "ФІХ "Віойл"та ТОВ ФПГ "Сквош". Розрахунки здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

На підставі вказаних документів позивач у відповідності до вимог п.7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" обґрунтовано відобразив суми податкового кредиту у жовтні - листопаді 2010 року, та у відповідності до ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" обґрунтовано відобразив у складі валових витрат у 4 кварталі 2010 року суми по господарських операціях з вищезазначеними контрагентами.

Щодо вказаних в акті перевірки підстав для визнання нікчемними договорів, укладених позивачем з ТОВ "ФІХ "Віойл"та ТОВ ФПГ "Сквош", суд вважає за необхідне зазначити, що чинним податковим законодавством не встановлена залежність права платника податку на податковий кредит та валові витрати від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Тому факт наявності незначної кількості працівників, відсутність основних фондів та обладнання у контрагентів, не надання контрагентом податкових декларацій не тягне за собою позбавлення позивача права на податковий кредит та валові витрати.

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на копію пояснення директора ТОВ ФІХ "Віойл" Карпінського М.С., що він не керував вказаним підприємством і ніяких документів від імені підприємства не підписував, як на підставу нікчемності правочину, є безпідставними.

Вказана копія пояснення спростовується нотаріально завіреною заявою директора ТОВ "ФІХ "Віойл" Карпінського М.С., в якій він підтверджує, що є директором товариства, керує його діяльністю, представляє його у відносинах з органами державної влади, та підтверджує те, що саме під його керівництвом ведеться бухгалтерський та податковий облік, надаються до органів податкової служби звіти, баланси та інші документи.

Отже, заяви податкової інспекції про нечинність документів виписаних від імені ТОВ "ФІХ "Віойл", а у зв"язку з цим і нікчемність правочинів, є безпідставними.

Відповідачем також необґрунтовано стверджується про ненадання позивачем до перевірки документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ.

Сам відповідач в акті перевірки навів бухгалтерські проводки по оприбуткуванню сировини, послався при цьому на видаткові накладні (сторінка 7 акту).

Як вбачається з матеріалів справи, про належне прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ також свідчать дані аналітичного обліку по рахунку 230 (витрати у виробництво), 26 (готова продукція), 70 (доход від реалізації), 641.5 (ПДВ), 641.6 (податок прибуток).

Вказані регістри повністю відображують бухгалтерський облік по оприбуткуванню, переробці, виготовленню готової продукції і відображенню доходів від реалізації виробленої продукції, у тому числі із сировини, придбаної у ТОВ "ФІХ "Віойл"та ТОВ "ФПГ "Сквош".

Колегія суддів зазначає, що не знайшли свого підтвердження і заяви податкової інспекції про те, що податкові, видаткові накладні та договори були виписані лише для того, щоб створити реальні правові наслідки.

Згідно вимог ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 цієї статті встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'якові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт здійснення господарських операцій по придбанню сировини у ТОВ ФІХ "Віойл" та ТОВ "ФПГ "Сквош" зафіксовано видатковими та податковими накладними, оформленими у повній відповідності до вищезазначених норм закону, що не спростовується матеріалами перевірки.

Відповідно до п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

31.05.2006р. на підставі висновку Міністерства юстиції України від 15.05.2006р. №10/68 виключена з Державного реєстру нормативно-правових актів Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Міністерства статистики і Міністерства транспорту України від 07.08.96р. №228/253.

Згідно з наказом Мінтрансу України від 22.05.2006р. №493 до Правил перевезення було внесено зміни, а саме: виключено п.11.2 такого змісту: товарно-транспортні накладні і путьові листи вантажного автомобіля відносяться до документів суворої звітності, виготовляються друкарським способом, з обліковою серією та номером.

Отже сам по собі факт відсутності ТТН не є підставою для твердження про відсутність поставок взагалі та невизнання права платника податку на валові витрати та податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, ще одною причиною заяв про безтоварність взаємовідносин між ТОВ "Сумський завод ГТВ" та ТОВ "ФІХ "Віойл" і ТОВ "ФПГ "Сквош", податкова інспекція вважає не сплату податкових зобов'язань вказаними контрагентами, та відсутність у них необхідних умов для купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує даними ДПІ у м. Вінниці про незначну чисельність працівників на вказаних підприємствах, неподання ними декларацій з податку на прибуток, а також посилається на розбіжності, виявлені за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ по податковому кредиту в розрізі контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що наказ ДПА України від 18.04.2008р. №266 „Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

Листом №1072-09-24 від 18.06.2009р. Міністерство юстиції України звернулося до ДПА України про скасування зазначеного наказу та у разі необхідності і за наявності повноважень затвердити новий нормативно-правовий акт із зазначеного питання або внести зміни до відповідних нормативно-правових актів ДПА України та подати на державну реєстрацію до Мінюсту в установленому законодавством порядку.

Отже, дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не можуть бути доказом неправомірності формування платником податку як податкового кредиту, так і валових витрат.

У відповідності до норм Закону України "Про систему оподаткування" за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст. 9) та не визначено право (ст. 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину.

Отже, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Крім того, податкова звітність є конфіденційною інформацією і не оприлюднюється без згоди її власника. Єдине, що міг перевірити позивач до укладання договору за даними реєстру платників ПДВ так це те, чи є ймовірна сторона угоди платником податку на додану вартість на дату укладання угоди, що і було зроблено позивачем.

За даними реєстру платників податку на додану вартість, що формується ДПА України, на момент укладання угод та їх виконання вказані контрагенти були зареєстровані платниками ПДВ.

Твердження податкового органу про те, що угоди мають ознаки фіктивності не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Так, відповідно до ст.234 Цивільного Кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

На теперішній час вищенаведені угоди між позивачем та ТОВ "ФІХ "Віойл" і ТОВ "ФПГ "Сквош" судом не визнано недійсними.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2011р. по справі № 2а-1870/4970/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.