Ухвала суду № 23527176, 30.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3807/11/0170/7

30.11.11 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Цикуренка А.С.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона-575"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 04.07.11

представник відповідача, Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації"- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність ,

представник третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Кримське регіональне управління "ПАТ"Банк"Фінанси та Кредит"- ОСОБА_3, довіреність № 4127 від 28.08.11

представник третьої особи, Закритого акціонерного товариства "Кримсько - американська торгівельно - виробнича компанія" - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Кримське регіональне управління "ПАТ"Банк"Фінанси та Кредит" та заяву про приєднання до апеляційної скарги третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закритого акціонерного товариства "Кримсько - американська торгівельно - виробнича компанія" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 21.06.11 у справі № 2а-3807/11/0170/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона-575" (вул. Бородіна, буд. 18-А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, буд. 11, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

треті особи: що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТС" (вул. Полігонна, буд. 87 а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Кримське регіональне управління "ПАТ"Банк"Фінанси та Кредит" (пров. Піонерський, буд. 3, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закрите акціонерне товариство "Кримсько - американська торгівельно - виробнича компанія" (а/я 1595, м. Сімферополь, 95034)

про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 р. у справі № 2а-3807/11/0170/7 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона-575»задоволені, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»№ 11/59рю від 17 березня 2010 р. про відмову у державній реєстрації прав, зобов'язано Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»скасувати запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 травня 2006 р. у справі № 2-1/9082-2006 права власності на нежилі будівлі літер «А», «Б», «В», «Г», розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18А за Товариством з обмеженою відповідальністю «НТС»(ідентифікаційний код юридичної особи 32361761), зобов'язано Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»поновити запис про державну реєстрацію права власності на нежилі будівлі літер «А», «Б», «В», «Г», розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18а за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона-575»(ідентифікаційний код юридичної особи 01353108, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18 А), стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона-575»(ідентифікаційний код юридичної особи 01353108, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18А) 3,40 грн. судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Кримське регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»подало на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що оскаржувану постанову прийнято із порушенням статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, так як судом розглянуто позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яка надійшла вже після початку судового розгляду, а також внаслідок помилкового застосування під час вирішення справи Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно у редакції наказу Міністерства юстиції України від 12.10.2010 р. № 2480/5 в той час як спірні правовідносини виникли раніше.

Окрім того, апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач при відмові позивачу в проведенні реєстрації діяв у межах своїх повноважень, оскільки зазначене нерухоме майно знаходиться у іпотечній заставі. Також, апелянт зазначає, що реєстрації права власності на спірний об'єкт за ТОВ "НТС" відбулась 05.02.2007 року, а отже норми на які посилається суд першої інстанції не діяли на той час.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2011 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Кримське регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит.

11.11.2011 р. від Закритого акціонерного товариства Кримсько-амеріканська торгівельно-промислова компанія»надійшло клопотання про приєднання до апеляційної скарги, залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а також про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислове підприємство «Сігма»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Закрите акціонерне товариство «Кримсько-амеріканська торгівельно-промислово компанія», яке приєдналося до апеляційної скарги. В задоволенні клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційного-промислове підприємство «Сігма»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відмовлено.

В судове засідання, призначене на 30.11.2011 р., відповідач та треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «НТС», Закрите акціонерне товариство «Кримсько-Американська торгівельно-промислова компанія»явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, відповідач надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, інші особи про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача та третіх осіб, які не з'явилися.

Представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, проти задоволення заяви Закритого акціонерного товариства «Кримсько-Амеріканська торгівельно-промислова компанія»про приєднання до апеляційної скарги заперечував через те, що її заявник не підтримує апеляційні вимоги, а фактично заперечує проти задоволення апеляційної скарги, отже це не є власне приєднанням до апеляційної скарги у розумінні статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях, вважає, що заява про приєднання до апеляційної скарги не підлягає задоволенню, оскільки її заявником фактично заявляються нові позовні вимоги, які не буди предметом розгляду суду першої інстанції.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Позивачу -Товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона-575»(далі -ТОВ «СПМК-575») на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.12..2003 р. у справі № 2-5/13719 за позовом ТОВ «СПМК-575»до Сімферопольського МБРТІ про визнання права власності в редакції ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2004 р. на праві власності належала виробнича база, розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18А. Це право власності на нерухоме майно було зареєстроване Сімферопольським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації 11.02.2004 р., реєстраційний № 47004545, номер запису 4310 в книзі 275, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.02.2004 р.

Однак, за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2006 р. у справі № 2-1/9082-2006 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС»(далі -ТОВ «НТС») до ТОВ «СПМК-575»про визнання договору дійсним та визнання права власності, яке набрало законної чинності 03.10.2006 р., право власності на виробничу базу перейшло до третьої особи у справі -ТОВ «НТС»та було зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.02.2007 р., про що свідчить витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 05.02.2007 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2010 р. у справі № 2-1/5495.1-2008 за результатом перегляду за нововиявленими обставинами вищезазначене рішення Господарського суду АР Крим від 04.05.2006 р., на підставі якого право власності на виробничу базу перейшло до ТОВ «НТС», було скасоване. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2010 р. у справі № 2-21/1770.2-2010 позов ТОВ «НТС»було залишено без розгляду.

Посилаючись на скасування судом правовстановлюючого документу ТОВ «НТС»-судового рішення від 04.05.2006 р., 17.03.2011 р. позивач - ТОВ «СПМК-575»- звернувся до відповідача з заявою про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «НТС»на об'єкти нерухомості по вул. Бородіна, 18а в м. Сімферополі, а саме: літ. «А»- виробничу базу, літ. «Б»- ремонтні бокси, літ. «В»- ремонтні бокси, літ. «Г»- склад, разом під основними -3220 кв.м., літ. «Д»- навіс, літ. «Е»- навіс, разом під службовими -108 кв.м. та про поновлення запису про реєстрацію права власності на зазначені об'єкти за ТОВ «СПМК-575».

Рішенням про відмову в державній реєстрації від 17.03.2011 р. вих. № 11/59рю відповідач, розглянувши заяву ТОВ «СПМК-575», відмовив в державній реєстрації права приватної власності на нежилі будівлі літери «А», «Б», «В», «Г», розташовані по вул. Бородіна, 18а відповідно до п. 3.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав у зв'язку з тим, що відповідне майно перебуває в іпотеці згідно іпотечному договору, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 28.03.2007 р., реєстровий № 838 та договору про внесення змін від 12.10.2007 р., реєстровий № 3335.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах, в яких повинна здійснюватись перевірка постанови, встановлюватись обставини і досліджуватись докази учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»№1952-ІV від 01.07.2004 р., Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р.

Суд першої інстанції здійснив аналіз вказаного чинного законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України визначається, що правом власності є право особи на річ (майно), яку воно здійснює відповідно до закону за власною волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Абзацом 2 частини 1 статті 2 вказаного закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 19 цього Закону підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, рішення судів, що набрали законної сили (пункт 5 частини 1).

Згідно статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно визначено Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі Положення № 7/5), затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., згідно пункту 1.3. якого державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

У пункті 1.8. Положення № 7/5 визначено, що реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі - об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Процедуру внесення інформації до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також пошуку та надання інформації з нього встановлено Порядком ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції від 28.01.2003 р. №7/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції 28.01.2003 за № 67/7388 (далі -Порядок № 7/5).

Згідно п. 3.2.4. Внесення до Реєстру прав запису про перехід права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права проводиться шляхом зміни запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права.

Зміна запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права полягає у внесенні до відповідного розділу Реєстру прав запису про право власності, яке виникло на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу взамін даних про зареєстроване право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права.

У випадку виникнення права спільної часткової власності на нерухоме майно, що належало одному власнику, спочатку вносяться відомості про вид спільної власності та розмір частки, яка залишилась у попереднього власника після переходу права власності, а потім вносяться відомості про нового співвласника відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу.

У випадку припинення інших речових прав на нерухоме майно при переході права власності на таке майно реєстратор БТІ при внесенні до Реєстру прав запису про перехід права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права одночасно вносить запис про припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.

Внесення до Реєстру прав запису про зміну або припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав проводиться шляхом зміни запису про інші речові права на нерухоме майно та суб'єкта цих прав за правилами, встановленими для зміни запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права з урахуванням вимог підпункту 3.2.3 пункту 3.2 цього розділу.

Внесення до Реєстру прав запису про зміну даних про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, проводиться шляхом зміни запису про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, за правилами, встановленими для зміни запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права з урахуванням вимог підпункту 3.2.1 пункту 3.2 цього розділу.

Змінений запис зберігається у Реєстрі прав та може бути поновлено у випадках, передбачених Порядком.

Внесення до Реєстру прав записів про перехід права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права; про зміну або припинення інших речових прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав може здійснюватися за заявою попереднього власника, правокористувача або уповноваженої ними особи.

У випадку скасування на підставі рішення суду рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або визнання недійсним чи скасування на підставі рішення суду правовстановлювального документа, на підставі якого проводилася державна реєстрація права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, чи іншого речового права на нерухоме майно, змінені записи про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права; про інші речові права на нерухоме майно та суб'єкта цих прав підлягають поновленню на підставі заяви заінтересованої особи, до якої додається відповідне рішення суду.

Поновлення проводиться шляхом внесення до відповідного розділу Реєстру прав запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 цього розділу та у разі наявності запису про інші речові права на нерухоме майно та суб'єкта цих прав відповідно до вимог підпункту 3.2.3 пункту 3.2 цього розділу.

При проведенні поновлення змінених записів використовуються дані реєстраційної справи.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що на відповідача покладено функції зі здійснення державної реєстрації та ведення реєстру прав власності на нерухоме майно та він протиправно відмовив спірним рішенням у скасуванні запису про право власності ТОВ «НТС»на об'єкт нерухомого майна внаслідок скасування правовстановлювального документу -рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2006 р. у справі № 2-1/9082-2006.

Судова колегія дослідила доводи апелянта про невірне застосування судом першої інстанції під час вирішення спору приписів Порядку ведення реєстру прав власності на нерухоме майно в редакції наказу Міністерства юстиції України від 12.10.2010 р. № 2480/5 та зазначає наступне.

Наказом Міністерства юстиції України від 12.10.2010 р. № 2480/5«Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.10.2010 р. за № 925/18220 та набрав чинності 29.10.2010 р. після опублікування в Офіційному віснику України від 29.10.2010 - 2010 р., № 80, стор. 142, стаття 2844, код акту 53113/2010 було внесено зміни до Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 р. за N 67/7388, шляхом викладення його у новій редакції.

Внесення цих змін було певним чином спричинено прийняттям верховною Радою України Закону України від 11.02.2010 р. № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України, яким Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»викладено в новій редакції та який навбрав чинності 16.03.2010 р. після офіційного оприлюднення в газеті «Глос України»від 16.03.2010 р. - № 46.

Таким чином, на момент звернення позивача та на момент прийняття відповідачем спірного рішення від 17.03.2011 р. діяв Порядок ведення реєстру прав власності на нерухоме майно в редакції саме наказу Міністерства юстиції України від 12.10.2010 р. № 2480/5, відповідно розгляд заяви позивача повинен був відбуватися саме відповідно до цієї редакції Порядку.

Отже, враховуючи, що редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», яка діяла до 16.03.2010 р. у частині 2 статті 27 передбачала скасування державної реєстрації речових прав в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав отже правило подібне до правила, передбаченого частини 2 статті 26 чинної редакції цього Закону, за яким записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача про скасування запису про реєстрацію права власності за ТОВ «НТС»та правильно застосував до спірних правовідносин чинну редакцію Порядку ведення реєстру прав власності на нерухоме майно, адже саме цією редакцією Порядку повинен керуватися відповідач під час вчинення дій, пов'язаних із скасуванням рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2006 р. у справі № 2-1/9082-2006 р., адже скасоване судове рішення не може бути підставою виникнення та/або існування прав та обов'язків та тягнути за собою інші наслідки крім тих, що пов'язані з його скасуванням.

Відповідач, рішення якого є предметом оскарження, відмовляючи у здійсненні державної реєстрації також не робив посилань на неможливість вчинення відповідних дій через зміну Порядку ведення реєстру прав власності на нерухоме майно,

Отже відповідні заперечення скаржника не можуть бути взяті до уваги та слугувати підставою для скасування постанови окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Крім того, судова колегія зазначає також таке. Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд першої інстанції, даючи правову оцінку спірному рішенню відповідача, правильно виходив з того, що Закон України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»не передбачає такої підстави як наявність договору іпотеки навіть для відмови у державній реєстрації прав (стаття 24), оскільки таке обмеження стосується лише прав, пов'язаних з відчуження нерухомого майна після державної реєстрації обтяжень. В даному випадку такого відчуження не було -ТОВ «НТС»не продавало, не дарувало, не відчужувало виробничу базу ТОВ «СПМК-575»в іншій спосіб.

Спеціальний закон, що регулює підстави, зміст та наслідки іпотеки -Закон України «Про іпотеку»визначає обмеження щодо володіння, користування та розпорядження предметом іпотеки лише для іпотекодавця (статті 9, 10), а відтак не міг бути підставою для відмови позивачу у поновленні запису про реєстрацію права власності, права позивача не пов'язані із переходом права власності на предмет іпотеки внаслідок його відчуження, правонаступництва, тощо.

При цьому, відповідачу, згідно з пункту 3.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та частині 4 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», забороняється тлумачення прав або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав позивача та необхідність судового захисту.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Розглядаючи питання про прийняття судом першої інстанції заяви позивача, в якій він змінював спосіб, у який просить захистити його права вже після початку судового розгляду та правомірність виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог, колегія суддів зазначає, що за правилами частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на те, що позивачем спочатку обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, а порушені права позивача підлягають судовому захисту, суд першої інстанції правильно вирішив питання про зобов'язання відповідача вчинити ті дії, у вчиненні яких він протиправно відмовив, з огляду на те, що предметом даного спору по суті є протиправне рішення відповідача та його відмова від виконання тих обов'язків, які покладено на нього за законом.

Відповідно до частини 2 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість свого рішення та ухилення від вчинення дій на виконання заяви позивача. Апелянтом також не надано суду доказів того, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та/або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання та/або порушує його права чи законні інтереси.

Все вищенаведене дає судовій колегії підстави для висновку про те, що суд першої інстанції законно задовольнив позовні вимоги.

Окрім того, щодо заяви третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закритого акціонерного товариства "Кримсько - американська торгівельно - виробнича компанія" про приєднання до апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що третя особа в своїй заяві заявила фактичні вимоги, та просила змінити рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Частина 2 зазначеної статті передбачає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Також, за змістом статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участі у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду мають право приєднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги. Таким чином, приєднуючись до апеляційної скарги заявник погоджується із проханням апеляційної скарги, не заявляючи при цьому самостійних вимог. До того ж, за приписами частини 4 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України з урахування меж апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції, отже заявлені Закритим акціонерним товариством "Кримсько-Амеріканська торгівельно-промислова компанія" позовні вимоги про скасування записів про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислове підприємство "Сігма" не можуть розглядатися судом апеляційної інстанції.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Кримське регіональне управління "ПАТ"Банк"Фінанси та Кредит" та заяву про приєднання до апеляційної скарги третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закритого акціонерного товариства "Кримсько - американська торгівельно - виробнича компанія" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.11 у справі № 2а-3807/11/0170/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 грудня 2011 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко