Ухвала суду № 23526419, 29.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1323/11/2770

29.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Кисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Кредитної спілки "Авангард"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 15.10.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя- ОСОБА_1, довіреність № 944/9/10-039 від 31.03.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Водяхін С.А. ) від 20.07.11 у справі № 2а-1323/11/2770

за позовом Кредитної спілки "Авангард" (вул. Одеська, буд 1, місто Севастополь, Автономна Республіка Крим, 99011)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, Автономна Республіка Крим, 99011)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.07.2011 адміністративний позов Кредитної спілки "Авангард" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 27.04.2011 № 0000120232/1 у частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 56 814,39грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 14 203,60грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.07.2011 скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 09.02.2011 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000010232/0 про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 57 178,88грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 14 294,72грн.

За наслідками оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 № 0000120232/1 про донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 57 178,88грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 14 294,72грн. Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення-рішення у частині донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 56 814,39грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 14 203,60грн., які донараховані у зв'язку з порушенням підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Передумовою донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 56 814,39грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 14 203,60грн. став акт від 24.01.2011 № 225/10/22-018/34301196 виїзної планової перевірки Кредитної спілки "Авангард" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2010.

Із акту перевірки вбачається, що Кредитною спілкою "Авангард" порушено підпункт 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункт 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яке виразилося у приєднанні відсотків на загальну суму 378 762,59грн. до додаткових пайових членських внесків у результаті розподілу суми чистого доходу за підсумками фінансово-господарської діяльності на додаткові пайові внески членів кредитної спілки без нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету, у результаті чого занижений податок з доходів фізичних осіб в сумі 56 814,39грн.

Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону у редакції Закону №1958-IV від 01.07.2004 зі змінами, внесеними Законами України від 23.06.2009 № 1533-VI, від 24.07.2009 № 1617-VI) Законом №2273-IV від 21.12.2004 у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий розрахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпунктами 9.2.1 та 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01.01.2013.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що зі змісту наведеної норми випливає, що Законом передбачено відстрочення оподаткування процентів за певними видами операцій.

Перелік операцій, проценти за якими тимчасово не оподатковуються, визначається, виходячи з переліку таких операцій, безпосередньо наведеному у підпункті 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", але з урахуванням вимог підпунктів 9.2.1 та 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону.

При цьому у пункті 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" зазначені такі види пільгових доходів: проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або проценти (дисконтні доходи) на депозитний (ощадний) сертифікат.

У той же час, відстрочення оподаткування, передбачене підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 вказаного Закону, також стосується процентів, що оподатковуються згідно з підпунктами 9.2.1 та 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

У свою чергу, підпункти 9.2.1 та 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" містять відсилання до пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону. Саме підпункт 7.2 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" містить перелік процентів, які мають спеціальний режим оподаткування.

Слід зазначити, що до таких процентів належать: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, передбачене статтею 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" відстрочення оподаткування поширюється на всі види процентних доходів, як тих, що перелічені у підпункті 22.1.4, так і тих, що передбачені пунктом 7.2 статті 7 зазначеного Закону.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що до процентних доходів, оподаткування яких відстрочено в силу підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" належить, зокрема, процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Порядок формування і виплати процентів на вклад (внесок) до кредитної спілки визначається Законом України від 20.12.2011 № 2908-ІІІ "Про кредитні спілки".

Відповідно до частини першої статті 19 цього Закону майно кредитної спілки формується за рахунок, зокрема, вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки).

Згідно з частиною другою статті 20 вказаного Закону пайовий капітал кредитної спілки формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових членських внесків членів кредитної спілки.

Кредитна спілка залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі, що повністю узгоджується з вимогами абзацу 4 частини першої статті 21 Закону України "Про кредитні спілки"

Судова колегія зазначає, що цей Закон відокремлює пайові внески членів кредитної спілки (що є частиною майна спілки і становлять її пайовий капітал), та внески (вклади) на депозитні рахунки, що є частиною структури зобов'язань кредитної спілки

Таким чином, у кредитній спілці передбачено два виду внесків: пайові, що становлять пайовий фонд спілки; внески (вклади) на депозитний рахунок.

На підставі частини другої статті 21 цього ж Закону кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Таким чином, доходи, що нараховуються як на пайові, так і на депозитні внески членів кредитної спілки, незважаючи на різну правову природу цих внесків, визначені законодавством як проценти.

Відповідно до абзацу 3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок доходів фізичних осіб" ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону. Зважаючи на викладене, під процентами, що нараховуються на внесок (вклад) до кредитної спілки та оподатковуються у порядку, передбаченому пунктом 7.2 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", слід розуміти як проценти на вклад (внесок), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки, так і проценти, що нараховуються на пайові внески членів кредитної спілки (основні чи додаткові).

При цьому на підставі підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"оподаткування таких процентів відстрочено до 01.01.2013.

Така правова позиція суду узгоджується із доводами, викладеними у Висновку науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 28.11.2006.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідач не надав доказів того, що при донарахуванні податкового зобов'язання у зв'язку з порушенням позивачем підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", він діяв у порядку та спосіб, що передбачені нормами діючого законодавства, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.07.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.07.2011 у справі № 2а-1323/11/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 05 грудня 2011 року