Ухвала суду № 234172, 04.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“04” жовтня 2006 р.                                                                                          Справа № 15/381/05

                                                                                                                                  к/с №К-17534/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                          Нечитайла О.М.

Суддів                                                                       Конюшка К.В.

                                                                                   Ланченко Л.В.

                                                                                   Пилипчук Н.Г.

                                                                                   Степашка О.І.

при секретарі судового засідання                       Буряк І.В.

за участю представників:

позивача:                                                                 не з’явився

відповідача                                                             Курганов О.Ю., дов від 02.03.2006р. №138

розглянувшиу відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                                                  «Меблі-Сервіс»

напостанову                                                          Одеського апеляційного

                                                                                   господарського суду

від                                                                              09.03.2006р.

у справі                                                                    № 15/381/05

за позовом                                                                Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                                                  «Меблі-Сервіс»

до                                                                               Ленінської міжрайонної державної податкової

                                                                                   інспекції у м. Миколаєві

про                                                                             визнання нечинним податкового

                                                                                  повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблі-Сервіс» (надалі – позивач, ТОВ «Меблі-Сервіс») звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві (надалі – відповідач, Ленінська МДПІ) про визнання нечинним податкового повідломлення-рішення.

Постановою Господарського суду Миколаївської області у урахуванням уточнення до позовних вимог (суддя: О.Ф. Середа) від 05.12.2005р. у справі № 15/381/05, позов задоволено:

- визнано нечинним податкове повідомлення рішення Ленінської МДПІ від 20.04.2005р. № 0000642301/0/1533, в частині визначення податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у сумі основного платежу 66240,00 грн. та штрафу 33120,00 грн.;

- стягнено з Ленінської МДПІ на користь ТОВ «Меблі-Сервіс» 203, грн. судових витрат.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що висновки акту перевірки на підставі якого відповідачем прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий – Поліщук Л.В., судді – Бандура Л.І., ТуренкоВ.Б.) від 09.03.2006р. у справі № 15/381/05 апеляційну скаргу задоволено, постанову господарського суду Миколаївської області від 05.12.2005р. у справі №15/381/05 скасовано, в позові відмовлено.

Вказана постанова мотивована тим, що позивачем неправомірно та з порушенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до складу валових витрат суми процентів, на які були оформлені нові емітовані векселя для погашення процентних зобов’язань по попередньо виданому векселю.

ТОВ «Меблі-сервіс», не погоджуючись із судовим рішенням господарського суду апеляційної інстанції у справі № 15/381/05 звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення Одеським апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме п.п. 7.9.3 п.7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 1, 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» та норм процесуального права ч. 1, 2 ст. 158, ст. 163 КАС України, просить задовольнити вимоги касаційної скарги та скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р. у справі № 15/381/05

Запереченнь на касаційну скаргу від відповідача не надійшло.

Позивач у судове засідання суду касаційної інстанції не з’явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.49 КАС України не скористався, про причини не явки суду не зазначив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.  

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Ленінською МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2005р. № 0000642301/0/1533, яким позивачу на підставі ст. ст. 5, 7, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі основного платежу 69224,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 34 522,5 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками проведення планової документальної комплексної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємства позивача за період з 01.10.02 р. по 31.12.04 р., про що складено акт від 19.04.05 р. № 280/23-01-120-23629232/46.

Зокрема, в акті перевірки відповідач дійшов наступних висновків:

- позивач неправомірно відніс до складу валових витрат за 2003 р. 250000 грн. (нараховані відсотки по простому процентному векселю власної емісії), тоді, як мав право віднести до складу валових витрат лише 29200 грн. Таким чином, на думку перевіряючи, позивач завищив валові витрати за 2003 р. на 220800 грн.;

- позивачем не здійснювалась виплата відсотків за векселями власної емісії, а лише відбувалось погашення частини нарахованих процентів по процентнихвекселях шляхом емісії нових простих векселів та подальшого їх пред’явлення до платежу і перерахування коштів з розрахункового рахунку підприємства на захунок ТОВ КК "Фінком".

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.п. 7.9.3. п. 7.9. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за процентними цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів. За дисконтними цінними паперами, емітованими платником податку, балансові збитки від їх розміщення відносяться до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення (викуп) таких цінних паперів.

Господарським судом Миколаївської області правомірно зроблено висновок, що у розумінні вищевказаної норми Закону, зазначена стаття не ставить в обов'язкову залежність факт включення до складу валових витрат від факту обов'язкового здійснення платником податків платежу за векселем саме у грошовій формі, а отже позивач правомірно включив відсотки до валових витрат по даті, коли вони підлягали виплаті (в даному випадку - по даті пред'явлення векселя до сплати).

Посилання відповідача на те, що за змістом вищенаведеної статті така сплата процентних зобов’язань має відбуватись саме у грошовій формі є помилковим та таким, що здійснений на основі припущень та вільного розуміння нормативно-правових приписів вказаного закону.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, погашення процентних зобов’язань по оспорюваному векселю відбулось наступним чином :

- суму номіналу векселя у розмірі 476190,47 грн. та частину процентів, нарахованих на цей вексель у розмірі 265000,00грн. шляхом обміну на вексель третьої особи (ПП «Лакта»);

 -залишок непогашенних процентів у розмірі 35000,00грн позивач погасив шляхом видачі простого векселя власної емісії № 7432661020168 від 25.07.2003р. номіналом 35000,00 грн. і полдальшого його погашення шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ КК «Фінком» у серпні 2003р.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що законодавством України, яке регулює вексельний обіг, не передбачає документального оформлення факту пред'явлення векселя до сплати, тому твердження відповідача, що позивач повинен доказувати факт пред'явлення векселя до сплати в документальній формі, є необгрунтованим.

З огляду навикладене, судова колегія підтверджує правильність висновків місцевого господарського суду в частині твердження, що сума процентів за векселями підлягає включенню до складу валових витрат в момент пред'явлення його до платежу, а тому позивач правомірно включив її до складу валових витрат.

За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що Одеським апеляційним господарським судом правильно і повно встановлені фактичні обставини у справі, проте із невідповідним застосуванням норм матеріального права України, тоді як господарський суд Миколаївської області дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Тому, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі-Сервіс» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 р. у справі №15/381/05 – задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2006 р. у справі № 15/381/05 – скасувати, а постанову господарського суду Миколаївської області від 05.12.2005р. у справі № 15/381/05 – залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                           О.М. Нечитайло

Судді                                                                                                          К.В.Конюшко

                                                                                                                             Л.В. Ланченко

                                                                                                                             Н.Г. Пилипчук

                                                                                                                             О.І. Степашко

З оригіналом вірно

Суддя                                                                                                                 О.М. Нечитайло