Ухвала суду № 233443, 11.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № 5-170/05

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2006 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Липського А.В., Ляшка О.Б.

відповідача: Прошакової М.В., Гордієнко Н.П., Васільєва В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2005 р.

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2005 р.

у справі № 17/15

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпрококс"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2005р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2005 р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001180840/0/33139 від 19.11.2004 р. на суму 107520,00 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат в травні 2003 р. витрати в сумі 255 871,13 грн., повязані з виконанням комісіонером послуг з експорту товару.

Відповідач подав касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у позові. Посилається на порушення норм матеріального права, а саме: ст. 128 ЦК України в редакції 1963 р., п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Наказу Державної митної служби України "Про затвердження Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі" від 30.06.1998 р. № 380. Звертає увагу на те, що позивач не міг понести витрати 14.05.2003 р., оскільки 13.05.2003 р. товар (кокс доменний) вже належав на праві власності нерезиденту, яке виникло у нього з моменту відвантаження на судно. А тому, витрати ТОВ "Технологія", повязані з експортом товару, не повинні включатися позивачем до складу валових витрат. ВАТ "Дніпрококс" фактично не реалізовувало товар на експорт згідно ВМД, тобто не було власником товару коли здійснювалися роботи по завантаженню товару.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, як законні та обґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

Спеціалізованою податковою інспекцією проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні експорту товару у 2003 році в результаті якої встановлено неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат вартість витрат, повязаних з реалізацією товару на експорт згідно із звітами і актами виконаних робіт комісіонера ТОВ "Технологія". Це порушення зафіксовано актом перевірки від 18.11.2004 р. № 16-08-13-20-21/05393091 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2004 р. № 0001180840/0/33139 про донарахування позивачу 76 800 грн. податку на прибуток і 30 720 грн. штрафних санкцій, а всього 107520 грн.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 24.04.2003 р. позивач та ТОВ "Технологія" уклали додаток № 31 до договору комісії від 22.06.2001 р. №195, відповідно до якого позивач (комітент) доручив ТОВ "Технологія" (комісіонер) здійснити угоду з продажу на експорт коксу доменного у кількості 15 000 +/- 10 % на наступних умовах: ціни приведені на умовах поставки FOB Керченський морський порт, декларування у порту Керч, строк поставки: травень 2003 р., країна призначення: Нідерланди, отримувач: Керченський морський торговельний порт для ТОВ "Технологія".

На виконання договору комісії № 195 від 22.06.2001 р. оформлена ВМД №60200/3/000692 від 14.05.2003 р. згідно із якою ТОВ "Технологія" виконала доручення позивача і експортувала товар до Нідерландів.

За умовами п. 2.2. договору комісії позивач (комісіонер) зобовязався прийняти від ТОВ "Технологія" (комісіонера) звіт та відшкодувати ТОВ "Технологія" понесені ним документально підтверджені витрати, які були необхідні для виконання доручення позивача.

Відповідно до звіту комісіонера № 15 від 31.05.2003 р. та акту виконаних робіт від 31.05.2003 р. відвантаження товару на експорт згідно ВМД №60200/3/000692 від 14.05.2003 р. витрати комісіонера, повязані із завантаженням т/х "KENT", митним оформленням, отриманням сертифікатів, тощо, склали 255871,13 грн.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5. 2 ст. 5 (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 18.11.97 р. № 639/97-ВР, від 24.12.2002 р. № 349-IV) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що витрати, понесені ТОВ "Технологія" у звязку із виконанням зобовязань, передбачених договором комісії № 195 від 22.06.2001 р. та додатку до нього № 31 від 24.04.2003 р., є саме витратами, повязаними із продажем продукції, а також те, що такі витрати за договором комісії відшкодовуються ТОВ "Технологія" саме позивачем, вони повністю підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, суд касаційної інстанції погоджується із позицією судів попередніх інстанції стосовно правильності віднесення позивачем таких витрат до складу валових.

Суд касаційної інстанції знаходить безпідставними посилання відповідача на те, що на час здійснення комісіонером (ТОВ "Технологія") витрат по договору комісії позивач не був власником товару, оскільки воно спростовується встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та належним чином дослідженими матеріалами справи.

Так, судами було достовірно встановлено, що вже 07.05.2003 р. позивач мав документи (листи), що підтверджували перехід права власності по договору поставки від продавця СУА ТОВ ІІ "Хімпром" до позивача. Як власник товару він доручив згідно із договором комісії та додатком до нього ТОВ "Технологія" експортувати його до Нідерландів. З ВМД вбачається, що ТОВ "Технологія" діяло саме на підставі договору комісії № 195 від 22.06.2001р., тобто не було власником товару. Лише та обставина, що у ВМД, всупереч вимогам наказу Державної митної служби України, яким затверджений порядок заповнення граф вантажної митної декларації, не зазначено власника товару, не може свідчити про відсутність права власності у позивача на цей товар. Крім того, судом апеляційної інстанції було проаналізовано норми Порядку здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів та інших предметів з використанням морського, річкового й поромного видів транспорту, затвердженого наказом Державної митної служи України від 23.01.2001 р. № 26, в результаті чого, він дійшов обґрунтованого висновку про неможливість оформлення ВМД після вибуття судна, що свідчить про невідповідність дійсності зазначеного у маніфесті від 13.05.2003 р. № 1 часу відправлення судна. Та обставина, що ВМД була оформлена 14.05.2003 р. спростовує доводи відповідача стосовно того, що датою закінчення поставки товару нерезиденту було 13.05.2003 р.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2005 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.І. Степашко

Ухвалу складено у повному обсязі 16.10.2006 р.