Рішення № 2332886, 28.07.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2008 р. Справа № 29/326-08

вх. № 4721/5-29

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Кокорев Е.О. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом

ТОВ Науково-виробниче підприємство "Лацерта", м. Мерефа

до СПДФО ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 219991,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 219991,21 грн. заборгованості, інфляційних та річних за прострочення оплати товару (обладнання), а також 16492,00 грн. - збитків у вигляді упущеної вигоди та 10 000,00 грн. реальних збитків (витрати, здійснені позивачем для відновлення свого порушеного права).

Позовні вимоги мотивовані тим, що заборгованість відповідача утворилася внаслідок невиконання останнім обов'язку, передбаченого укладеним між сторонами договором на поставку обладнання №2/2006 від 03.03.2006 р.

Представник позивача, в судовому засіданні, позов підтримав повністю, пояснив суду, що в специфікації від 17.03.06 до договору №2-2006, допущено помилку в даті договору, а саме, замість 17.03.06 вказано 03.03.06.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду.

За таких обставин, справа розглядається в порядку, передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

 Між Позивачем і відповідачем було укладено договір на поставку обладнання №2/2006 (далі в тексті Договір) від 03.03.2006 р. 17.03.2006 р. було підписано специфікацію до Договору про узгодження переліку та ціни обладнання та комплектуючих для поставки в рамках Договору. 05.04.2006 р. передбачені Договором матеріальні цінності були поставлені відповідачеві, про що свідчить видаткова накладна, підписана особисто СПД ФО ОСОБА_1 Вартість поставленого товару становить 289723,20 грн.

У відповідності до Договору ОСОБА_1 повинна була сплатити вартість товару до 05.07.06 р., фактично було сплачено 181000,00 грн. (про це свідчать залучені до матеріалів справи копії банківських виписок від 03.04.06 - 51000,00 грн., 21.04.06 - 80000,00 грн., 06.06.06 - 20000,00 грн., 04.07.06 - 30000,00 грн). Тобто з 06.07.06 у відповідача виникла прострочена заборгованість у розмірі 108723,20 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обовязок покупця оплатити товар на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 108723,20 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 42379,42 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 6198,00 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, специфікацією від 17.03.06 до Договору (яка є його невід'ємною частиною) встановлено, що у разі несвоєчасності оплати з відповідача стягується пеня в розмірі 0,1% в день від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи приписи чинного законодавства, позивачем обгрунтовано заявлено до стягнення пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за період з 06.07.06 по 30.05.08 р. (694 дні прострочення платежу) у сумі 36198,59 грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині відшкодування збитків в сумі 16492,00 грн. неотриманого прибутку, суд зазначає наступне.

Доводи позивача щодо стягнення неодержаних доходів внаслідок зменшення суми обігу власних оборотних коштів грунтуються на тому, що неотримані грошові кошти могли приймати участь в його господарському обороті.

На думку позивача, внаслідок вилучення з обігу грошових коштів у розмірі 108723,20 грн. з 2006 року він не отримав прибуток 16492,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками визнаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно ч. 4 ст. 623 ЦКУ при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. П. 2 тієїж статті встановлено, що розмір збитків доказується кредитором.

Виходячі з зазначених норм, суд, вважає, що при визначенні упущеної вигоди, кредитор зобов"язаний довести :

- можливісь одержання доходів за звичайних обставин, якби сплата боргу відповідачем відбулася

- неможливість одержання цих доходів за умови звичайних заходів, вжитих позивачем для усунення негативних наслідків несплати боргу відповідачем

Негативні наслідки неотримання (вилучення) певної суми оборотних коштів за звичайних обставин усуваються шляхом залучення додаткових інвестицій, кредитів, позик, внесків засновника тощо. З огляду на такий рівень рентабельності, що зазначений в розрахунку позивача, вжиття цих заходів нічим не ускладнене.

Суд вважає, що позивач не обгрунтував чому ці заходи не були вжиті. Отже, в цій частині в позові слід відмовити на тій підставі, що позивач не довів розмір неодержаних доходів і здійснення заходів щодо їх одержання.

Крім того, як встановлено в ході судового розгляду справи та підтверджується наданими позивачем доказами, позивач поніс збитки у вигляді витрат, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права - сплатити винагороду за договором представництва в господарському суді Харківської області. Договір №0106С2008 від 12.06.08 р. укладено між ТОВ НПП “Лацерта” та ФОП ОСОБА_2, предмет договору - консультування з питань стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (за договором №2/2006) на користь ТОВ НПП “Лацерта”, складання позовної заяви та інших документів, представництво інтересів ТОВ НПП “Лацерта” в суді. Сума договору складає 10,000.00 грн. - витрати, які зробив Позивач для відновлення свого порушеного права. Факт оплати послуг за договором №0106С2008 від 12.06.08 р. підтверджено платіжним дорученням, копію якого долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.1 ст. 22 Цивільного Кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

За таких обставин, суд, визнав позовні вимоги в частині стягнення 10000 грн. збитків на відновлення свого порушеного права, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача.

За таких обставин, судові витрати, відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених вимог, а саме, оскільки, судом позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 203499,21 грн. (108723,20 грн. боргу, 42379,42 грн. інфляційних, 6198,00 грн. річних, 36198,59 грн. пені, 10000 грн. збитків на відновлення свого порушеного права) на користь позивача підлягають стягненню з відповідача 2034,99 грн. державного мита та 109,15 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 22, 526, 610, 612, 623, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Лацерта» (адреса: 62472 Харківська обл. Харківський р-н. м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 201, р/р 260000102553 в ЗАО «Про Кредит Банк» МФО 320984 код ЄДРПОУ 22669991, ) - 108723,20 грн. основної заборгованості, 42379,42 грн. інфляційних, 6198,00 грн. річних, 36198,59 грн. пені, 10000,00 грн. збитків на відновлення порушеного права, 2034,99 грн. державного мита та 109,15 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя