Постанова № 232558, 07.11.2006, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2006 р. Справа № 08/207-06

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Сенчук І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Івтушка С.А.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер", м. Харків (вх. НОМЕР_1) на рішення господарського суду Харківської області від 17.08.06 р. по справі № 08/207-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер", м. Харків

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 72954,42 грн., -

встановила:

У травні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про 72954,42 грн. фактичної шкоди, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 729,54 грн. витрат по сплаті держмита.

14.06.06р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до господарського суду із заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 72954,42 грн. фактичної шкоди, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 729,54 грн. державного мита, 8000,00 грн. судових витрат, понесених на оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.08.06р. по справі №08/207-06 (суддя Ковальчук Л.В.) в позові відмовлено за його безпідставністю.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення незаконним, необґрунтованим, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та покласти на відповідача судові витрати по справі.

Відповідач у своїх поясненнях вказує на повне визнання ним суми боргу, що є предметом даного позову, та зазначає про часткове проведення оплати в сумі 42954,42 грн.

В судовому засіданні 31.10.06р. оголошено перерву до 02.11.06р. о 9 год. 30 хв. для надання сторонами доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 15 січня 2006 року між позивачем та відповідачем у даній справі укладений договір про надання транспортних послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати для позивача ("Замовника") доставку товару до місця його зберігання або реалізації.

На виконання умов даного Договору та на підставі товарно-транспортної накладної НОМЕР_2 позивач завантажив в наданий відповідачем автомобіль "МАЗ-53371", д.н. НОМЕР_3 для перевезення товар - термоусадочну плівку на суму 133471,80 грн., яка мала бути доставлена відповідачем на ЗАТ "Торговий альянс НОРД" в м. Донецьк.

31 березня 2006 року вищевказаний автомобіль відповідача потрапив в дорожньо-транспортну пригоду у м. Донецьку, що підтверджується довідкою ДМУ УМВС України в Донецькій області НОМЕР_4 Згідно із цією довідкою слідчим відділом по розслідуванню дорожньо-транспортних пригод встановлено, що 31 березня 2006 року приблизно о 9 годині на перехресті проїзної частини пр. Ленінський і вул. Кірова в Кіровському районі м. Донецька скоїлось зіткнення автомобілів "МАЗ - 53371", д.н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2, "АUDI -100", д/н НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3 та "ГАЗ - 33022", д/н НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_4. В результаті зіткнення зазначених транспортних засобів перевернулись автомобілі "МАЗ - 53371", д/н НОМЕР_3 та "ГАЗ - 33022", д/н НОМЕР_6 і були травмовані водій ОСОБА_2, а також пасажир ОСОБА_5, який в момент пригоди знаходився в салоні автомобілю "МАЗ -53371", д/н НОМЕР_3.

В обґрунтування вимог по стягненню заборгованості позивач послався на те, що внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено 7895,5 кг плівки та визнано її непридатною для подальшого використання, про що 1 квітня 2006 року було складено відповідний акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей за НОМЕР_7 за участю представників ТОВ "Харківський завод" Полімерконтейнер", ЗАТ "Торговий альянс НОРД" та представника відповідача (перевізника) - ОСОБА_6.

Непошкоджену частину плівки в кількості 6549,5 кг прийнято ЗАТ "Торговий альянс НОРД" по ціні 9,24 грн. за 1 кг на загальну суму 60517,38 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною НОМЕР_8 та довіреністю серії НОМЕР_9.

Як зазначає позивач, в зв'язку з тим, що пошкоджена частина плівки залишилась у власності його підприємства і не була прийнята та оплачена покупцем - ЗАТ "Торговий альянс НОРД", Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" перевізником (відповідачем у даній справі) було завдано матеріальної фактичної шкоди у вигляді пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, а саме - плівки термоусадочної в кількості 7895,5 кг, яка до того ж з вини перевізника не була реалізована.

10 квітня 2006 року позивач вручив відповідачу під розписку претензію з проханням на протязі місяця відшкодувати завдану шкоду, яку відповідач визнав у повному обсязі, що підтверджується відповіддю на неї за НОМЕР_10.

При винесенні оскаржуваного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог господарський суд послався на те, що акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей за НОМЕР_7 від 1 квітня 2006 року, наданий позивачем як доказ неякісності товару, не має доказової сили та не відповідає вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості (П-7). Крім того, зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 158 Статуту автомобільного транспорту України обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності перевізника посвідчуються записами в товарно-транспортних накладних, однак в товарно-транспортній накладній за НОМЕР_2 в графі "відмітки про складення актів" запис про складання акту від 01.04.06р. за НОМЕР_7 відсутній.

Господарський суд у своєму рішенні також вказав, що відповідь відповідача за НОМЕР_10. про визнання претензії в сумі 72954,42 грн. не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору.

Так, пунктом 1.2. Договору від 15.01.06р. сторони передбачили, що перевізник - СПДФО ОСОБА_1 повинен забезпечити збереження товару, що транспортується.

А згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 133 Статуту автомобільного транспорту Української РСР передбачено, що автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачеві або до передачі відповідно до Правил іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або ушкодження вантажу відбулися через обставини, що вони не могли запобігти й усунення яких від вони не залежало.

Вирішуючи даний господарський спір по суті, суд першої інстанції не прийняв до уваги вищевказані норми чинного законодавства, які встановлюють презумпцію вини перевізника та покладають саме на нього обов'язок довести її відсутність.

В матеріалах справи є докази пошкодження товару позивача, який з вини відповідача в подальшому не був реалізований. Об"єм пошкодженої плівки визначений актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей за НОМЕР_7 від 1 квітня 2006 року. Розмір вартості пошкодженої плівки визначений позивачем в сумі 72954,42 грн., про що відповідач не заперечує. Більш того, відповідач повністю визнав факт завдання матеріальної шкоди позивачу та її розмір в сумі 72954,42 грн., що підтверджується листом - відповіддю на претензію НОМЕР_10.

При цьому господарський суд не взяв до уваги, що у вказаній відповіді відповідача йдеться мова лише про визнання претензії, виставленої позивачем, а не позову, як зазначено в ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суд першої інстанції, застосовуючи вказану норму процесуального права, не вказав, яким чином і чиї саме права і охоронювані законом інтереси були порушені.

В процесі розгляду апеляційного скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач частково розрахувався за пошкоджену частину плівки, в зв"язку з чим у судовому засіданні 24.10.06р. було оголошено перерву до 02.11.06р. для надання сторонами відповідних документів.

31.10.06р. позивач звернувся до апеляційного господарського суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій повідомив, що в період з 16.05.06р. по 13.10.06р. відповідач частково погасив завдану позивачеві матеріальну шкоду на суму 42954,42 грн., в підтвердження чого надав копії банківських виписок, які колегія суддів приймає до уваги в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Із наданих позивачем документів вбачається, що відповідач 16.05.06р., тобто до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" з даним позовом до господарського суду, здійснив перерахування грошових коштів в сумі 32954,42 грн. в якості погашення вартості пошкодженої плівки. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позов в цій частині заявлений безпідставно, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Також колегією суддів з'ясовано, що в процесі розгляду справи як господарським судом Харківської області так і Харківським апеляційним господарським судом відповідач продовжував здійснювати перерахування коштів відповідачу в рахунок погашення вартості пошкодженої плівки всього на загальну суму 10000,00 грн. За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для задоволення позову ТОВ "ХЗ "Полімерконтейнер" існують лише в частині стягнення суми, що підлягає відшкодуванню, в розмірі 30000,00 грн.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 17.08.2006 р. по справі № 08/207-06 порушено норми матеріального та процесуального права, і неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" підлягає частковому задоволенню, а вказане рішення - скасуванню.

Виходячи із обставин даної справи колегія суддів вважає, що витрати по держмиту слід віднести на відповідача пропорційно задоволених вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.08.06р. по справі № 08/207-06 скасувати та прийняти нове рішення. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_11 філії Комінтернівського відділення Промінвестбанку м. Харків, МФО НОМЕР_12, ідентифікаційний код НОМЕР_13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" (61052, м. Харків, вул. Першої Майовки, 31, р/р 26008961052563 в філії ПУМБ м. Харкова, МФО 350385, код ЄДРПОУ 31798300) 30000,00 грн. шкоди, 580,00 грн. витрат з держмита по справі та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 32954,42 грн. у позові відмовити.

В іншій частині провадження у справі припинити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Судді