Постанова № 2324629, 09.07.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09.07.2008 р.                                                                                                     № 6/197

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна компанія "Промснаб"

до Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м.Києва

провизнання недійсном податкового повідомлення-рішення ,

Представники:

від позивача: Шевченко В.М. (довіреність від 21.04.2008р.)

від відповідача: Кривобок Ю.М.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 09.07.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна компанія «Промснаб»»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання недійсними податкового повідомлення –рішення №0000262601/0.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, безпідставно винесено податкове повідомлення-рішення на суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 518936,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 259468,00 грн. на підставі порушення позивачем п.п.7.4.5.п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

          Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування зазначає, що позивач занизив суму податку на додану вартість крім того, не надав до перевірки документи, які підтверджують правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. З цих підстав, позивачем було порушено п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 та п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР.

          Таким чином, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва вважає, що визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п.п. 17.1 3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ на загальну суму 778404,00 грн. грн. відповідають чинному законодавству.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва (надалі-відповідач) була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна компанія «Промснаб» (надалі-позивач) з питань правильності та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за грудень 2004р. та лютий 2005р.

          За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 07.12.2005 р. № 4/35-102/33056411 (надалі - Акт перевірки) та встановлено заниження сплати податку на додану вартість на загальну суму 518936,00 грн., а саме: в грудні 2004р. –131613,0 грн. та у лютому 2005р. –387,323,0 грн. крім того, застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 259468,00 грн.

          Донарахування податку на додану вартість відповідачем було здійснено на підставі того, що позивачем не надано документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту та правильності визначення податкових зобов’язань. Тому, сума ПДВ, відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, вважається документально не підтвердженою.

Тому, на думку відповідача, позивач зробив висновок про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за грудень 2004 р. та лютий 2005р. в розмірі 518936,00 грн., чим порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач вказує на той факт, що має податкові накладні, які підтверджують суми ПДВ, зазначені у податковій декларації за грудень 2004р. та лютий 2005р.. Також, факт наявності податкового кредиту у ТОВ «Транснаціональна компанія «Промснаб»за грудень 2004р. та лютий 2005р. підтверджується книгою обліку продажу та придбання товарів (робіт, послуг), що згідно отриманих податкових накладних стало підставою для віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Також, позивач зазначає, що перевірка була проведена на підставі податкових декларацій поданих до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, підприємство не було належним чином повідомлене про перевірку. Запит про надання документів на підприємство не надходив.

Суд, проаналізувавши обставини справи, не погоджується з вимогами позивача з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, місцезнаходження ТОВ «Транснаціональна компанія «Промснаб»є м. Київ, вул. М. Раскової, б. 19 к. 1120 (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи).

Як свідчать матеріали справи, ст. слідчий СВ ПМ ДПА у м. Києві лейтенант податкової міліції Бурдак Я.О., за матеріалами кримінальної справи № 70-316, встановив: вказана кримінальна справа порушена Прокуратурою м. Києва 11.11.2005 року за ч. 2 ст. 205 КК України, за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого повторно невстановленими слідством особами.

Протягом 2004-2005 років, невстановлені слідством особи, з метою здійснення фіктивного підприємництва, організували створення та зареєстрували ряд підприємств, серед яких ТОВ „Транснаціональна компанія „Промснаб". Через розрахункові рахунки вказаного підприємства суб'єкти господарювання (без ознак фіктивності) незаконно переводили безготівкові кошти в готівкові під виглядом легальних фінансово-господарських операцій з придбання товарів та послуг, ухиляючись від сплати податків.

Так, 17.11.2004 року невстановлені слідством особи, для здійснення фіктивного підприємництва, незаконно зареєстрували в Дніпровській РДА м. Києва ТОВ „Транснаціональна компанія „Промснаб", при цьому використали паспорт громадянки Звездогляд В.С.

Далі, продовжуючи свій злочинний умисел на здійснення фіктивного підприємництва, невстановлені слідством особи, використовуючи паспорт громадянки Звездогляд В.С. паспорт та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ „Транснаціональна компанія „Промснаб", незаконно відкрили в Київській міській філії АКБ „Укрсоцбанк" МФО 322012 поточний рахунок підприємства № 260000, та в КФ АКБ „Імекс-банк" МФО 300766 поточний рахунок № 26003041539601.

Як вбачається з постанови слідчого від 05.12.2005 року, громадянка Звездогляд В.С. дала пояснення органу дізнання про те, що у листопаді 2004 року невстановлена особа на ім'я Олександр за винагороду запропонував зареєструвати ТОВ „Транснаціональна компанія „Промснаб". Господарської діяльності від імені ТОВ „Транснаціональна компанія „Промснаб" вона не здійснювала.

Встановити фактичне місцезнаходження ТОВ „ТК „Промснаб" не виявилось можливим.

Крім того, в Київській міській філії АКБ „Укрсоцбанк" невстановленими особами відкрито рахунок № 260000 та в КФ АКБ „Імекс-банк" рахунок № 260030415396601 ТОВ „ТК „Промснаб" на якому акумулюються значні суми грошових коштів, що мають незаконне походження та нажиті злочинним шляхом, а також є речовими доказами по кримінальній справі, з метою припинення незаконної діяльності та з метою всебічного, об'єктивного та повного дослідження всіх обставин справи, керуючись ст. 66, 145-5, 130 КПК України Постановою про призначення перевірки від 05.12.2005р. було призначено позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ „ТК „Промснаб".

Відповідачем на підставі п. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні" була проведена невиїзна документальна перевірка з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ „ТК „Промснаб" за липень 2005 року та складено Акт перевірки № 4/35-102/33056411 від 07.12.2005р.

Позивачу було направлено відповідачем лист № 13177/10/26-549 від 07.11.2005р. з проханням про надання завірених копій документів стосовно фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ „БП „Стабіл" та ТОВ „ТК „Агро", згідно законодавства України. Керівництво підприємства, документів для проведення перевірки не надало, про що було складено акт № 11 від 06.12.2005р.

Згідно вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації...»

До перевірки, документів, що дають підстави для включення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем не надано, таким чином порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту різних витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними або митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В позовній заяві позивач вказує на той факт, що в нього є податкові накладні, які підтверджують суми ПДВ, зазначені у податковій декларації за липень 2005 року. Крім того, позивач зазначає, що факт придбання позивачем товарів підтверджується книгою обліку продажу та придбання, але при цьому зазначену книгу ні до перевірки, ні до суду не надав.

Також позивач не надав пояснення, чому надані до суду податкові накладні не надавались для проведення перевірки. При цьому Акт перевірки був підписаний директором ТОВ „ТК „Промснаб" В.С. Звездогляд без заперечень.

Також, відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 23.06.1997р. №233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Однак в абзаці 1 п.5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 даного Порядку.

Згідно п.2 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 18 Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, які використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом, що є однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного, бюджету України.

Підпункт 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону визначає, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивачем, в порушення вказаного п.п. 7.7.1, було невірно розраховано чиста сума податкових зобов’язань з податку на додану вартість, в результаті чого була занижена сума нарахування податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету.

Відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом України №168/97 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України №168/97-ВР, під бюджетним відшкодуванням слід розуміти суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку.

Законом України №168/97-ВР встановлений прямий взаємозв'язок між: сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку, а також зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Закону України №168/97-ВР передбачає, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

З огляду на вищевикладене слідує, що позивач не мав право включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки у нього відсутній платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність донарахування відповідачем суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій ТОВ «Транснаціональна компанія «Промснаб».

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідач довів правомірність донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, в позовних вимогах відмовити. Позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про правомірність заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.