Постанова № 2324597, 26.06.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.06.2008 р.                                                                                                     № 6/221

Відкрите акціонерне товариство "Явір"

до Державна податкова інспекція у Солом"янському районі міста Києва

провизнання недійсним рішення податкового органу ,

за участю представників:          

від позивача: Кушніренко М.В.

від відповідача : Лавренюк О.І., Мороз Ю.А.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Зубко Л.П.

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.06.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Торговельна фірма «Явір»звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.07.2007 р. № 0000722202/0 на суму 8 635,50 грн. за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД.

          Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»було складено акт перевірки №8625/22-2/13670110 від 20.07.2007 р. та застосовано штрафну санкцію, з якою позивач не погоджується. Оскільки, вважає, що норми ст.4 зазначеного Закону не порушував, тому застосування штрафної санкції в розмірі 8 635,50 грн. на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.07.2007 р. № 0000722202/0 є безпідставним.

Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає, що позивачем порушені терміни розрахунку за контрактом з фірмою «Сімбалі»(Грузія), тому застосування до позивача штрафних санкцій згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відповідає вимогам чинного законодавства.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва була проведена позапланова перевірка Відкритого акціонерного товариства «Явір»з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 05.01.2007 р. по 20.07.2007 р. по 20.07.2007 за розрахунками по контракту №1 від 03.01.2007 з фірмою "Сімбалі" (Грузія). За результатами перевірки був складений Акт перевірки від 20.07.2007 р. № 8625/22-2/13670110 та прийнято рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції від 31.07.2007 р. № 0000722202/0 на загальну суму 8 635,50 грн.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено порушення ВАТ ТФ «Явір»вимог ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.94 р. із змінами та доповненнями. Відповідно до статті 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.94 р. позивачу була нарахована пеня в сфері ЗЕД в сумі 8 635,50 грн.

Суд погоджується з висновками акта перевірки з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ВАТ ТФ «Явір»здійснено передплату по контракту № 1 від 03.01.2007 р. в сумі 15000 дол. США (75500,00 грн.) згідно банківської виписки від 05.01.2007 р. Граничний термін надходження товару –05.04.2007 р. Станом на 05.04.2007 р. товар від нерезидента не надійшов.

Законом України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі –Закон № 185/94-ВР) встановлений порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та визначена відповідальність за недотримання термінів розрахунків.

При виконанні вказаного договору було порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», згідно з якою імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

          Як встановлено судом та не заперечується позивачем, підприємство ВАТ ТФ «Явір»не одержувало ліцензію НБУ на подовження термінів розрахунків по даному контракту.

          Згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 17.12.2004 № 04-5/2260 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до ч.2 ст. 4 Закону у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються, і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

          При цьому у п.5 вказаних Рекомендацій роз’яснено, що датою прийняття судом позовної заяви, з якої терміни, передбачені статтями 1 і 2 Закону, зупиняються, слід вважати саме дату звернення резидента до суду з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним договором (контрактом).

Враховуючи викладене, підставою для припинення нарахування пені вважається - факт прийняття позовної заяви судом до розгляду з подальшим винесенням рішення про задоволення позову на користь підприємства (резидента).

          Як зазначено вище, граничний термін надходження товару 05.04.2007 р. Тобто, установлений законодавством 90-денний термін розрахунків сплинув о 24 годині 05 квітня 2007 року за правилами обчислювання строків.

Як свідчать матеріали справи, станом на 05.04.2007 р. (граничний термін надходження товару) позовна заява ВАТ ТФ «Явір»на стягнення з нерезидента заборгованості у сумі 15000,00 дол. США, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом законодавчо встановлених термінів, до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України, не подавалась.

          ВАТ ТФ «Явір»звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою № 28 від 14.05.2007 р. (вхідний №1400 від 14.05.2007р.) щодо стягнення дебіторської заборгованості з нерезидента фірми «Сімбалі»(Грузія).

Таким чином, терміни, передбачені статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зупиняються з 14.05.2007 р.

          Згідно з ст. 4 цього Закону, порушення резидентами термінів, передбачених ст. 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Таким чином, нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті в сумі 8635,50 грн. до ВАТ ТФ «Явір» за період з 06.04.2007 р. по 13.05.2007 р. (до дати прийняття судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості ) є правомірним.

          Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача судових витрат суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 94 КАС України передбачає, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача державного мита не підлягає задоволенню, оскільки судові витрати позивача по справі у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України відшкодовуються з Державного Бюджету України, а не з поточного рахунку відповідача.

Також, право підприємств, установ організацій на звернення до судів з позовами про захист порушеного чи оспорюваного права, охоронюваного законом інтересу, закріпленому ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, кореспондує обов'язок суду забезпечити такий захист відповідно до вимог закону. При цьому статтею 56 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представники беруть участь у адміністративному процесі на основі договору або закону. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво у суді.

Суд вважає, що відсутній прямий причинний зв'язок між прийняттям відповідачем податкових повідомлень-рішень і витратами позивача, пов'язаними із представництвом його інтересів у суді, оскільки такий зв'язок передбачає обов'язковість, неминучість і безальтернативність однієї події як наслідку іншої.

Як вбачається з матеріалів справи, спричинення збитків позивач пов'язує з прийняттям податковим органом незаконних податкових повідомлень-рішень та зазначає, що вони понесені у зв'язку з винесенням інспекцією таких рішень, в результаті чого позивач був змушений укласти угоду із захисником.

Згідно з нормами діючого цивільного законодавства, відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи, якій такі збитки спричинені, а цивільно-правова відповідальність за збитки настає за наявності умов, що визначають зміст деліктного правовідношення, а саме наявності шкоди, неправомірних дій та причинного зв'язку між ними.

Виходячи зі змісту статті 440 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна юридичній особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Слід зазначити, що визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, прийнятими керівником контролюючого органу за наслідками розгляду матеріалів перевірки результатів діяльності платника податків, ще не свідчить, що будь - хто з працівників інспекції (під час перевірки, складання акту, прийняття рішення) порушив умови та порядок здійснення своїх посадових обов'язків або припустився незаконних дій при виконанні службових повноважень.

Протиправна поведінка працівників відповідача, чи незаконність їх діяльності не доведена позивачем, відповідні факти не встановлені.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення –рішення відповідає чинному законодавству України.

          Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Позивач не надав суду належних доказів щодо правомірності заявлених вимог.

          Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

          Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.