Постанова № 2324510, 08.05.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08.05.2008 р.                                                                                                     № 6/77

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Обімет"

до Головне управління Державного казначейства України в місті Києві Державна податкова інспекція у Суворівському районі м.Оодеси проскасування податкового повідомлення-рішення, зобов"язання вчинити діїта стягнення заборгованості , Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: Суддя Добрянська Я.І. секретар судового засідання Зубко Л.П.

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Обімет»

до           відповідач 1 Головне управління Державного казначейства України в м. Києві

          відповідач 2 Державна податкова інспекція у Суворівському районі м. Києва

третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва

про           скасування податкового повідомлення –рішення №0001642301/0, зобов’язання вчинити дії та стягнення бюджетної заборгованості

Представники: Позивача: Чечель Г.Г. (довіреність від 26.06.2007 р. № 26/06-07/01) відповідач 1: Онашко Є.М., (довіреність № 05-30/52 від 08.01.08р.)

відповідач 2: не прибув

третя особа: Дяченко Ю.В.,(довіреність № 13/9/10-209 від 08.01.08р.)

представник прокуратури Печерського району м. Києва: Мороз В.Ю., (довіреність № 16к від 08.01.08р.),

представник прокуратури м. Києва: Орленко А.О., Шиліпук Л.В. (довіреність №369 від 03.04.08р.) Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 08.05.2008 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Обімет»з позовом до Головного управління Державного казначейства України в м. Києві - відповідач 1, Державної податкової інспекції у Суворівському районі м. Києва - відповідач 2, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва - третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог, про скасування податкового повідомлення –рішення №0001642301/0, зобов’язання вчинити дії та стягнення бюджетної заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проти позову заперечує посилаючись на невідповідність вказаного повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства. В ході розгляду справи позивач надав доповнення до позовної заяви та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001642301/0 від 12.05.2006 р. Відповідач 1 проти позову заперечує, з тих підстав, що відповідно до п.2. ст.50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Крім того, Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами від 21.12.00 №2181-III, контролюючим органом з питань відшкодування податку на додану вартість є органи Державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу. Пунктом 4.1. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ, ДКУ від 21.05.01р. №200/86, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Відповідач 2 проти позову заперечує з підстав, правомірності визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 494736,29 грн. у зв'язку з порушенням позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача 2 проти позовних вимог заперечує з підстав пропущення річного строку, передбаченого ст.. 99 Кодексу адміністративного судочинства.

          Представники прокуратури у Печерському районі м. Києва та прокуратури м. Києва проти позову заперечують з підстав наведених вище представниками відповідачів та третьої особи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (відповідач -2 ) в період з 14.03.2006 року по 21.03.2006 року проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Обімет" (підприємство з іноземними інвестиціями) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 р. по 01.01.2006р.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси складено акт № 2364/23-50/14291863 від 03.05.2006 р., (надалі - Акт перевірки) на підставі якого 12.05.2006 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 001642301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 494 736,29 грн., внаслідок віднесення до податкового кредиту суми ПДВ: у березні 2005року –84915,08 грн., у вересні 2005р. – 349 333,33 грн., у жовтні 2005р. –60 487,88 грн.

Відповідач -2 проти позову заперечує з наступних підстав.

У березні 2005 року між позивачем та Приватним підприємством «Українські ресурси»було укладено договір поставки товарів. Позивачем було перераховано на рахунок ПП «Українські ресурси»грошові коти у сумі 509 490,48 грн., в тому числі податку на додану вартість –84915,08 грн. Вказані товари поставлено контрагентом 30.03.2005р. на підставі чого, виписана податкова накладна №1/31.03.

Як вважає позивач, оскаржуване ним податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у зв'язку з порушенням позивачем п.1.8. ст.1, п.п.3.1.1. ст.3, п.4.1 ст.4, .п.п.6.1.1. п.6.1.ст.6., п.п.п. «г»п.п.7.2.1., п.п.7.2., п.п.7.3.1. п.7.3. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з акту перевірки, позивачем було надано загальну декларацію з ПДВ за березень 2005р. (вх..№277166 від 20.04.05р.), за даними якої від’ємне значення, тобто сума , яка виникла в наслідок придбання товарів (послуг) складає 86752,00 грн. За даними загальної декларації за березень 2005 р. по рядку 10.1. відображена сума ПДВ в розмірі 87357,00 грн., яка повинна складатися із сум податків, сплачених платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які призначені для використання при здійсненні основного виду діяльності та вартість, яких відноситься до складу валових витрат визначених п.п. 7.4.1. , 7.4. ст.7, та п.п.7.5.1. п.7.5. ст..7.1. Закону №168 підтверджується податковими, прибутковими накладними, актами виконаних робіт, перерахуванням грошових коштів на розрахункові рахунки.

Таким чином, на думку відповідача - 2 сума податкового кредиту за березень 2005р. складає -2442,00 грн.. Чиста сума зобов’язань по ПДВ за березень 2005 р. за декларацією позивача - 86752,00 грн., за даними перевірки становить 1837,00 грн. Таким чином, в ході перевірки встановлено порушення п.1.8. Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті якої позивачем завищено від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань з ПДВ у березні 2005р. на суму 84915,08 грн.

Суд погоджується з позицією відповідача 2 щодо зменшення суми ПДВ за березень огляду на наступне.

Як встановлює п.п.7.4.5, п.7.4. ст..7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 7.2.6. цього пункту).

У разу коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Судом встановлено, що позивачем не надано належно допустимих доказів правомірності віднесення до кредиту сум податку на додану вартість за березень 2005 р. В акті перевірки зазначено «ТОВ «Обімет»не підтверджено надмірну сплату ПДВ по податковій накладній №1/31.03 від 31.03.05р. ПП «Українські ресурси»(і.п. №327827515531) на загальну суму 509490,48 грн. в т.ч. сума ПДВ -84915,08 грн. підприємством було завищено податковий кредит в березні 2005р. на суму 84915,08 грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені в термін здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та Приватним підприємством «Ультрамет-13А»було укладено договір №03/03-05 про надання маркетингових послуг.

В акті перевірки відповідач - 2 зазначає, що позивачем порушено п. 7.2.1 п.7.2. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядок заповнення податкової накладної, а також п.п. 7.2.6. п.7.2. ст..7. зазначеного закону, порядок виписування податкових накладних, що призвело, до неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 349333,33 грн. сплачені ПП «Ультрамет-13А»у складі платіжних доручень №84 від 19.08.2005р. (сума платежу 996000,00, сума ПДВ-166000,00 грн.) та №88 від 22.08.2006р. (сума платежу 1100 00,0, сума ПДВ 183333,33грн.)

Суд частково не погоджується в думкою відповідача з наступних підстав.

Між ТОВ «Обімет»(ПП) та Приватним підприємством «Ультрамет-13А» було 10.03.2005 р. укладено договір № 03/03-05 про надання маркетингових послуг, відповідно до якого ПП «Ультрамет-13А»зобов'язався провести маркетингові дослідження ринку постачальників брухту чорних та кольорових металів та ринку збуту готової продукції у Північно-Західному регіоні України, знаходити ринки продажу продукції, надавати допомогу в укладенні договорів на продаж продукції позивача.

Виконані роботи підтверджуються актами прийому-здачі № 1 від 04.06.2005 р. на загальну суму 65 000 грн.; № 2 від 08.06.2005р. на загальну суму 67 000 грн.; № 3 від 13.06.2005 р. на загальну суму 68 000 грн.; № 4 від 16.06.2005р. на загальну суму 75000,00грн. № 5 від 28.06.2005 р. на загальну суму 67000,00 грн.; № 6 від 29.06.2005 р. на загальну суму 72 000 грн.; № 7 від 30.06.2005 р. на загальну суму 86 000 грн., крім того:

податкова накладна №16/06-12 від 16.06.2005р.

податкова накладна №19/08-14 від 19.08.2005р.,

податкова накладна №22/08-15 від 22.08.2005р.

податкова накладна № 05/09-11 від 05.09.2005р.

товарно - транспортна накладна серія 02АБА від 16.10.2005р.

накладна (отвес) від 16.09.2005р.

податкова накладна №4/10 від 04.10.2005р.

акт приймання-передачі №132 від 16.11.2005р.

Відповідачем - 2 в запереченнях на позов зазначено, що додатки, які підтверджують обсяги виконаних робіт, надані позивачу (замовнику) на магнітних носіях (комп'ютерних дискетах), до перевірки вказані додатки не надано, що свідчать про виконану роботу та підтверджують зв'язок з господарською діяльністю -підприємства.

Обставини господарських відносин між ТОВ «Обімет»(ПІІ) та ПП «Ультрамет-13А»були предметом судових досліджень по справі №15/395-06-10645А (суддя Петров В.С.), що знаходилась в провадженні Господарського суду Одеської області.

Рішення по вказаній справі було винесено 13.12.2006р. В процесі розгляду справи, в якій сторонами були ТОВ «Обімет»(ПІІ) та ДПІ у Суворівському районі м. Одеси, судом проаналізовано факти, викладені в Акті перевірки на підставі якого 12.05.2006р. відповідачем - 2 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Господарським судом Одеської області встановлено, що маркетингові дослідження були надані позивачу на комп'ютерних дискетах, які з часом вийшли з ладу та були списані, що підтверджується наказом про списання товарно-матеріальних цінностей № 0902-06к від 09.02.2006 р. та актом списання від 08.02.2006 р.

Крім того, як вбачається з матеріалів, ненадання позивачем вказаних відповідачем додатків про обсяги виконаних робіт зумовлено тим, що на час податкової перевірки інформація, що раніше зберігалася на дискетах, знаходилася в пам'яті комп'ютера, який був вилучений працівниками ДСБЄЗ Суворівського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, що підтверджується копією протоколу обшуку від 07.10.2005 р.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені в термін здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічні положення містяться в п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. №88.

Як вбачається, з матеріалів справи, надані позивачем акти виконаних робіт за своєю формою відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а комп'ютерні дискети, в свою чергу, не є тими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 19 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999-року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р, за № 27/4248, витрати на збут включають у тому числі такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Таким чином, договір № 03/03-05 між позивачем та ПП "Ультрамет-13А" та акти виконаних робіт до вказаного договору підтверджують факт надання послуг позивачу, які оплачені позивачем.

Враховуючи те, що надані маркетингові послуги пов'язані з продажем продукції позивача, документально оформлені і підтверджені первинними бухгалтерськими документами, суд вважає, що позивачем правомірно віднесені витрати на оплату маркетингових послуг до витрат, пов'язаних з веденням виробництва, оскільки вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Також, як в запереченні на адміністративний позов так і в акті перевірки відповідачем - 2 зазначено порушення позивачем п.п.3.1.1. п.3.1. ст..3., п.4.1. ст..4, п.п.5.1.2. п.5.1., п.п.5.2.3. п.5.2. ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» та також п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до не включення позивачем до складу валового доходу вартість поставленої готової продукції, в результаті чого занижено скоригований валовий дохід на 240855,72 грн. за 3-й квартал 2005р. з наступних підстав.

На думку суду, відповідач - 2 необґрунтовано відніс до складу валових доходів суму 240855,72 грн., з наступних підстав.

Згідно товарно-транспортної накладної серії 02АБА №167851 від 05.08.2005р. позивачем було поставлено на адресу ВАТ «Дніпроспецсталь»м. Запоріжжя сплав алюмінію АВ 87 в кількості 27370 тон загальною вартістю 240 855,72 грн., в ході перевірки відповідачу не було надано видаткових накладних на вищезазначений товар. Зазначена операція не знайшла відображення у бухгалтерському обліку підприємства, книзі продажу підприємства, та не була включена до складу податкових зобов’язань позивачем у серпні 2005 року та до рядку 1 декларації з податку на додану вартість за серпень 2005 року. Ця операція на думку відповідача була здійснена з порушенням вищезазначених норм чинного законодавства по рядку 25 декларації за жовтень 2005 року, - сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, з урахуванням вищевказаних порушень, становить 199175,12 грн. ( сума по рядку 25 декларації за жовтень 2005 року, зменшується на 60487,88 грн.).

Таким чином, відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 60487,88грн.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону.

Як встановлено судом, відповідно до товарно - транспортної накладної серії

02 АБА №167851 від 05.08.2005р. зазначений товар фактично не поставлявся, грошові кошти за нього позивачем не відображені в податковому обліку. Крім того, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно - транспортна накладна є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, відсутність фактичної поставки продукції за цією накладною та розрахунок між сторонами за такою господарською операцією, яка тлумачиться відповідно до Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 N 996-XIV), як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, не є підставою для врахування в бухгалтерському і податковому обліку вказаної товарно-транспортної накладної.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: І) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи і окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії: 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення -з - відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта та владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, прийняте Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси податкове повідомлення-рішення № 0001642301/0 від 12.05.2006 р. в порушенням вимог чинного законодавства підлягає скасуванню частково, а саме:

-          409821,21 грн. (за вересень 2005р. в сумі 349 333,33 грн., за жовтень 2005 р. в сумі 60 487,88).

Повідомлення-рішення № 0001642301/0 від 12.05.2006 р. в частині податкового кредиту суми ПДВ в березні 2005року в сумі –84915,08 грн. - визнати таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Скасувати податкове повідомлення –рішення № 0001642301/0 в сумі податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 409821,21 грн., за вересень 2005р. в сумі –349333,33 грн., за жовтень 2005р. –60487,88 грн.

3.          Зобов’язати ДПІ у Печерському районі міста Києва надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню.

4.          Стягнути з Державного бюджету суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за вересень 2005 р. –349333,33 грн. та за жовтень 2005 року –60487,88 грн., всього сумі 409821,21 грн. на користь позивача (код ЄДРПОУ 14291863, р/р 260033140701 в Одеській філії ЗАТ «Банк «Петрокоммерц-Україна», МФО 328771).

5.          В іншій частині позовних вимог - відмовити.

6.          Судові витрати в розмірі 1701,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Обімет»з державного бюджету.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.