Постанова № 2324410, 30.11.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30.11.2007 р.                                                                                                     № 6/112

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянську Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Відкрите акціонерне товариство "Лізингова компанія "Украгромашінвест"

до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м.Києва

пропро визнання недійсними податкових вимог

за участю представників

позивача Воронін В.О. (довіреність від 05.10.2007 р.).

відповідача Столяров В.М. (довіреність від 24.09.2007 р. № 123; Куцький С.С. (довіреність від 03.04.2007 р. № 52)

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Зубко Л.П.

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.11.2007 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Відкрите акціонерне товариство «Лізингова компанія «Украгромашінвест»звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання недійсними першої податкової вимоги від 31.08.2004 р. № 1/3367 та другої податкової вимоги № 2/3676 від 12.04.2004 р. та про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 06.08.2004 р. № 00016123007/0; № 0001622307/0; № 0001632307/0; № 0001642307/0; №.0001652307/0.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.03.2005 р. по справі № 25/45, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 р., позов задоволений повністю, визнано недійсними податкові повідомлення –рішення та податкові вимоги. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.05.2007 р. постанова Київського апеляційного господарського суду скасована, а справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва

          Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки про не підтвердження сум податкового кредиту в серпні, листопаді 2003 р., січні, лютому та березні 2004 р. не відповідають обставинам справи, оскільки відповідачем не досліджувалися первинні документи підприємства.

          Відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що позивачем до перевірки не надані документи, які б підтверджували право на податковий кредит у відповідні періоди, відповідно до 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Відповідач стверджує, що застосування до позивача штрафних санкцій відповідає вимогам чинного законодавства.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

На підставі п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХП "Про державну податкову службу в Україні" із змінами і доповненнями та на виконання вимог п. З «д»Указу Президента України від 23.07.1998 року №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" та відповідно до вимог Наказу ДПА України №376 від 01.08.1998 року "Методичні вказівки по організації порядку адміністрування відшкодування ПДВ" та Наказу ДПА України від 24.04.2003 року №196 "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Украгромашінвест" (код ЄДРПОУ 2166148) з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за серпень, листопад 2003 року; січень, лютий, березень 2004 року

Як зазначає відповідач, у відповідності до вимог Наказу ДПА України від 01.08.1998 року №376 "Про організацію порядку адміністрування відшкодування ПДВ" належна до відшкодування сума ПДВ відшкодовується тільки за умови проведення обов'язкової попередньої документальної перевірки платника податків і зустрічних перевірок основних постачальників такого платника.

Відповідачем до ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" були направлені запити про надання документів з питання відшкодування податку на додану вартість з бюджету: за серпень 2003 року №17490/10/23-0704 від 04.08.04 р.; за листопад 2003 року №17491/10/23-0704; за січень 2004року від 04.08.2004 року №17492/10/23-0704 ; за лютий 2004 р. від 04.08.2004 року №17493/10/23-0704; за березень 2004 року від 04.08.2004 року №17494/10/23-0704.

Оскільки, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, вказаною в реєстраційних документах, о/у ГВПМ ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва було складено акт про незнаходження підприємства за юридичною адресою.

Відповідач стверджує, що ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" не надано документів, що підтверджують правомірність коригування податкових зобов'язань, правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податкових деклараціях з податку на додану вартість зазначених періодів.

Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Тому, на думку відповідача, суми податку на додану вартість, які згідно податкових декларації з податку на додану вартість по вищезазначеним періодам відображено позивачем в складі податкового кредиту та заявлено підприємством до відшкодування (по графі 21 колонка Б), вважаються документально непідтвердженими.

Сума ПДВ, заявлена до відшкодування із бюджету, була задекларована як відшкодування протягом трьох наступних звітних періодів в рахунок зарахування майбутніх платежів.

За результатами перевірок ВАТ Лізингова компанія "Украгромашінвест":

-          за серпень 2003 року складено акт від 06.08.2004 р. № 286/23-0711/21661438, суму в розмірі 593244 грн., заявлену підприємством до відшкодування, по особовому рахунку платника було зменшено, як документально не підтверджену, складено податкове повідомлення-рішення від 06.08.04 р. № 0001622307/0;

-          за листопад 2003 року складено акт від 06.08.2004 р. № 287/23-0711/21661438, суму в розмірі 129690 грн., заявлену підприємством до відшкодування, по особовому рахунку платника було зменшено, як документально не підтверджену від 06.08.04 р. № 0001632307/0;

-          за січень 2004 року складено акт від 06.08.2004 р. № 288/23-0711/21661438, суму в розмірі 221781 грн., заявлену підприємством до відшкодування, по особовому рахунку платника було зменшено, як документально не підтверджену, складено податкове повідомлення-рішення від06.08.04 р. № 0001612307/0.

-          за лютий 2004 року складено акт від 06.08.2004 р. № 289/23-0711/21661438, суму в розмірі 27046 гри., заявлену підприємством до відшкодування, по особовому рахунку платника було зменшено, як документально не підтверджену складено податкове повідомлення- рішення від 06.08.04 р. №0001642307/0;

- за березень 2004 року складено акт від 06.08.2004 р. № 290/23-0711/21661438, суму в розмірі 188034 грн., заявлену підприємством до відшкодування, по особовому рахунку платника було зменшено, як документально не підтверджену, складено податкове повідомлення- рішення від 06.08.04 р. №0001652307/0.

Вказані повідомлення-рішення було розміщені на дошці розміщення податкових повідомлень-рішень. І оскільки, ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" не було подано до ДШ у Солом'янському районі міста Києва первинну скаргу на винесені податкові повідомлення-рішення відповідно до п.5.2 Ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.00р. (зі змінами та доповненнями), зменшені суми податкового зобов'язання були узгоджені.

          Суд з таким твердженням відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

На підставі пп. 4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплат) товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В матеріалах справи міститься витяг з книги обліку придбання та продажу товарів ВАТ "ЛК "Украгромашінвест" та відповідні реєстри операцій із зазначенням первинних документів (податкових накладних, актів виконаних робіт, наданих послуг тощо) та належно засвідчені копії податкових накладних за період серпень 2003 р., листопад 2003 р. січень 2004 р., лютий 2004 р. та березень 2004 р., книга обліку придбання товарів (робіт, послуг), які підтверджують право на віднесення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі Закон про бухгалтерський облік) із змінами та доповненнями, визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Відповідно до ст.ст. 1, 3 п.2 цього Закону: бухгалтерський облік - процес виявлення, домірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі, активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.9 розділу 3 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських тій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (у т.ч. регістри). Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11 коментованого Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати, про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів).

За змістом ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з урахуванням первинних документів позивач відобразив у податкових деклараціях ч податку на додану вартість за серпень, листопад 2003 р., січень, лютий, березень 2004 р. суму податкового кредиту, податкових зобов'язань в даних періодах.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Висновок перевіряючих про документальне непідтвердження сум ПДВ віднесених позивачем до податкового кредиту звітних періодів не відповідає дійсним обставинам справи. Зробивши такий висновок, відповідач фактично встановив відсутність первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік підприємством та подається податкова звітність. Останнє спростовується наданими до справи копіями документів.

Відповідно до п.п. 7.7.1 та 7.7.3 Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт. послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1, маг від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

                    Позивачем, дані бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, відображалися в податкових деклараціях у відповідності до вимог чинного законодавства, тому висновок відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування є таким, що не відповідає обставинам справи. Оскільки, спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків актів перевірки, висновки яких не відповідають фактичним обставинам справи, позовні вимоги щодо визнання їх недійсними підлягають задоволенню. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Враховуючи визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про завищення суми бюджетного відшкодування за серпень, листопад 2003р., січень, лютий. березень 2004р., у відповідача були відсутні передбачені законом підстави для прийняття першої та другої податкових вимог. Оскільки, сума податкового боргу, що визначена у спірних податкових вимогах була визначена відповідачем у зв'язку з прийняттям відповідних повідомлень-рішень, які визнані судом недійсним.

Згідно з пп. 5.2.4 Закону України ""Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Оскільки, спірні податкові вимоги винесені на підставі прийняття податкових повідомлень-рішень контролюючого органу № 0001612307 0 . №' 0001622307/0, № 0001632307/0, № 0001642307/0, № 0001652307/0 від 06.08.2004р. податковий борг позивача визначений у цих податкових вимогах вважається неузгодженим у зв'язку із оскарженням вказаних рішень в судовому порядку.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення –рішення, які не відповідають чинному законодавству України.

          Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Всупереч наведеним вимогам Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

          Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто –3,40 грн.

          Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити .

2.Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва: від 06.08.2004 р. № 00016123007/0; № 0001622307/0; № 0001632307/0; № 0001642307/0; №.0001652307/0.

3. Визнати недійсними першу податкову вимогу від 31.08.2004 р. № 1/3367 та другу податкову вимогу № 2/3676 від 12.10.2004 р.

4. Присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Украгромашінвест» судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з місцевого бюджету.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.