Рішення № 2322908, 06.11.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2008 р.

Справа № 17/128-3063

Господарський суд Тернопільської області

Судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Грохольській В.В.

Розглянув справу

За позовом Приватного підприємства “Оліяр”, с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області

до відповідача Приватного підприємства “Торговий дім “Мілко”, смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області

Представник від:

позивача: Діткун І.З., уповноважений, довіреність без номеру від 05.05.2008р.;

відповідача: Даньків В.М., уповноважений, довіреність №2 від 01.03.2008р.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22,811 ГПК України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв’язку з відсутністю письмового клопотання сторони.

Позивач –Приватне підприємство “Оліяр”, с. Ставчани Пустомитівського району Львівського області звернувся 23.09.08р. (згідно штемпеля пошти на конверті) до господарського суду з позовом до Приватного підприємства “Торговий дім “Мілко”, смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, про стягнення 455 237,12 грн. заборгованості за поставлений на підставі укладеного між сторонами дистриб’юторського договору №05/08 від 30.01.08р., товар –олію соняшникову, з яких: 432 299,96 грн. основного боргу, 20 471,99 грн. пені та 2 465,17 грн. -3 % річних.

Позов обґрунтовується копією дистриб’юторського договору №05/08 від 30.01.08р.; копією додаткової угоди від 01.02.08р. до договору; копією додаткової угоди від 18.04.08р. до договору; копіями товарно-транспортних накладних серії 02 АБЗ №689361 від 20.06.08р., серії 02 АБЗ №689372 від 26.06.2008р. та серії 02 АБИ №364607 від 11.06.2008р.; копіями банківських виписок; копіями видаткових накладних №СТ-0000786 від 11.06.2008р., №СТ-0000846 від 20.06.2008р., №СТ-0000871 від 26.06.2008р.; розрахунком суми боргу та пені; іншими матеріалами.

Крім того, одночасно з поданням позовної заяви, позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та поточні, депозитні рахунки відповідача, посилаючись на ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ухвали від 01.10.2008р. відмовлено у задоволенні клопотання щодо забезпечення позову за необґрунтованістю.

В судовому засіданні 22.10.2008 р. представником позивача вдруге подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2008р. задоволено заяву позивача №750-2 від 21.10.08р та накладено арешт на грошові кошти у розмірі ціни позову, що знаходяться на рахунках відповідача в банківських установах.

У зв»язку з неявкою в судове засідання 22.10.2008р. представника відповідача, розгляд справи було відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 06.11.08р., витребувано додаткові докази.

Також, в процесі розгляду справи позивачем подано в порядку ст. 22 ГПК України заяву без номеру від 22.10.2008р. про уточнення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 425 532,06 грн. основного боргу, 20 203,98 грн. пені та 2 457,25 грн. - 3% річних, посилаючись на те, що згідно видаткової накладної №СТ-0000871 від 26.06.08р. відповідачу був поставлений та фактично переданий у власність товар на суму 204 729,10 грн., а не на суму 211 497 гривень, як зазначено у позовній заяві.

Подана заява як така, що відповідає правам сторони в господарському процесі, визначеним статтею 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду. У зв»язку з наведеним, заявлені позовні вимоги про стягнення 6767,90 грн. основного боргу суд розцінює як відмову позивача від позову.

В судовому засіданні 06 листопада 2008 року представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні та згідно поданого відзиву на позов від 06.11.2008р. позовні вимоги ПП «Оліяр»визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в сукупності, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

30 січня 2008 року між Приватним підприємством “Оліяр”, як Постачальником та Приватним підприємством “Торговий дім “Мілко”, як Дистриб’ютором, укладено дистриб’юторський договір на постачання продукції за № 05/08 (далі - Договір), предметом якого є зобов’язання Постачальника поставити та передати у власність Дистриб’ютору продукцію (соняшникову олію під Торгівельною маркою «Майола»або інша), а Дистриб’ютора –прийняти та оплатити вартість продукції, а також розповсюджувати продукцію на території Тернопільської області (п.п. 2.1., 1.2, 2.2. договору).

У відповідності до п. 5.6. Договору, перехід права власності на продукцію відбувається в момент підписання уповноваженими представниками Дистриб’ютора товарно-транспортних накладних, оформлених згідно вимог чинного законодавства.

Як випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору позивач на підставі видаткових накладних №СТ-0000786 від 11.06.2008р., №СТ-0000846 від 20.06.2008р., №СТ-0000871 від 26.06.2008р. та товарно-транспортних накладних серії 02 АБЗ №689361 від 20.06.08р., серії 02 АБЗ №689372 від 26.06.2008р., серії 02 АБИ №364607 від 11.06.2008р. передав, а відповідач прийняв вказаний у накладних товар (соняшникову олію) на загальну суму 609594,91 грн., що підтверджується підписами представників сторін на вказаних накладних, котрі скріплені печатками юридичних осіб та не заперечено відповідачем в судовому засіданні.

В пункті 6.3 Договору сторони встановили строк проведення розрахунків за продукцію, а саме: напротязі 28 (двадцяти восьми) календарних днів з дати передачі продукції, тобто з моменту підписання товарно-транспортних накладних (накладних на продукцію).

Ціна на продукцію, її асортимент визначено сторонами та узгоджено в Додатках до Договору, котрі знаходяться в матеріалах справи (а.с. 33-34).

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору в частині проведення розрахунків за отриманий товар.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що ПП «Торговий дім «Мілко»порушило господарське зобов’язання та в установлені договором строки вартість отриманої Продукції не сплачена в повному розмірі, що є порушенням умов договору, ст. 527 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Станом на 23.09.2008р. (день звернення до господарського суду з позовом) заборгованість відповідача перед ПП «Оліяр»становить 425 532,06 грн. (з урахуванням часткової оплати товару, що підтверджено банківським виписками від 11.07.2008р., 18.07.2008р., 21.07.2008р., 23.07.2008р., 28.017.2008р., 29.07.2008р., 01.08.2008р., 06.08.2008р., 07.08.2008р., 19.08.2008р. та 26.08.2008р.), що не заперечується відповідачем у встановленому законом порядку, а, навпаки, підтверджено у відзиві на позов та представником відповідача в судовому засіданні.

Також заборгованість станом на 04.07.2008 р. в розмірі 609 596,06 грн. підтверджена актом звірки взаєморозрахунків, підписаним повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками підприємств.

Надіслана на адресу відповідача претензія № 668-2 від 25.07.2008 р. з метою досудового врегулювання спору про погашення заборгованості в сумі 542 493,96 грн. до 28.07.2008 р., відповідачем залишена без відповіді.

Майнові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин, до суб’єктів яких відносяться сторони у справі, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 2 п.1 ст. 175 ГК України).

Приписами статей 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить елементи договору поставки та консигнації.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .

В силу вимог ст.ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1,2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідач умови дистриб’юторського договору № 05/08 від 30.01.08 р. виконував неналежним чином, з порушенням вимог ст. 526 ЦК України, тому позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення вартості переданого товару.

Відповідач на день розгляду справи не надав будь-яких доказів, які б свідчили про виконання ним зобов’язання по договору від 30.01.2008 р. щодо сплати заборгованості, а тому, в силу наведених вище правових норм, суд визнає вимоги позивача про стягнення 425 532,06 грн. боргу документально підтвердженими, правомірними, такими, що підлягають до задоволення.

Належне виконання грошових зобов’язань Дистриб’ютора по оплаті вартості Продукції забезпечено сторонами згідно п. 7.3. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен день несплати.

Оцінюючи вимоги, наведені в обґрунтування позовних вимог та поданий розрахунок розміру пені (з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог), здійснений позивачем окремо за кожною накладною (№ СТ-0000786 - за період з 10.07.2008 р. по 22.09.2008р. (75 днів), № СТ-0000846 - з 19.07.2008р. по 22.09.2008р. (65 днів), № СТ-0000871 - з 25.07.2008 р. по 22.09.2008р. (60 днів)), суд, здійснивши відповідні арифметичні підрахунки та враховуючи розмір облікової ставки Національного банку України у вказаному позивачем періоді (з 30.04.2008 р. –12% (згідно постанови Правління Національного банку України «Про регулювання грошово-кредитного ринку»від 21.04.2008 №107), вважає обґрунтованим розмір пені в сумі 19 993,74 грн. В частині стягнення 210,24 грн. нарахованої пені, вимоги до задоволення не підлягають, оскільки невірно розраховані.

У зв’язку з тим, що грошові зобов’язання відповідачем не виконані в строк, обумовлений дистриб’юторським договором №05/08 від 30.01.2008р., тому правомірними є вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право позивачу вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням трьох відсотків річних.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних у розмірі 2457,25 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені і є такими, що відповідають вимогам закону, оскільки ні договір, ані закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають до задоволення частково –на суму 447983,05 грн., з яких 425532,06 грн. основного боргу, 19993,74 грн. та 2457,25 грн. –3% річних.

В частині стягнення 6767,90 грн. основного боргу - провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 4 статті 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 06.11.2008 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення господарського суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 16, 509, 526, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 42 –47, 22, 32, 33, 34, 43, 49, п. 4 ст. 80, ст. 811, ст.ст. 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Торговий дім “Мілко”, (смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, вул. Промислова, 3, ідент. код 34042216) –425 532,06 грн. основного боргу, 19 993,74 грн. пені, 2 457,25 грн. –3% річних та 4 599,93 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Приватного підприємства “Оліяр” (с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області, ідент. код 32461721).

3. В частині стягнення 210,24 грн. пені –відмовити.

4. В решті позовних вимог –припинити провадження у справі.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „12”__ листопада 2008 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя Н.О. Андрусик