Постанова № 2322765, 22.10.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2008 № 1/133

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Радзівіло Т.О. дв. №У07/1833 від 25.03.2008р. Полоз І.В. дов. №До7/3329 від 09.06.2008р.

від відповідача -Бенц Р.В. дов. №13 від від 24.07.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.08.2008

у справі № 1/133

за позовом АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова"

про стягнення 211302,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

31.03.2008 р. Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новобудова” про стягнення з відповідача 211302, 37грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, в тому числі 129043,25грн. – боргу, 69818,83грн. – інфляційної складової боргу, 12 440,28грн. – 3% річних, а також понесених ним по справі судових витрат - 2113,02грн. – державного мита, 118,00грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відповідно до умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560320 від 14.10.2005р. не виконує належним чином договірні зобов’язання щодо оплати спожитої теплової енергії у вигляді гарячої води.

11.04.2008р. Ухвалою Господарського суду м. Києва №1/133 порушено провадження у справі (суддя Мельник В.І.).

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва №27 від 05.06.2008р. вказану справу було доручено прийняти до свого провадження судді Спічаку О.М.

Позивач у судовому засіданні 06.06.2008р. уточнив розмір заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача на свою користь 95502,32грн. основного боргу за спожиту теплову енергію станом на 01.05.2008р., що виник за період з 01.08.2006р. по 01.05.2008р., 50812,64грн. – інфляційної складової боргу, 7457,42 грн. - 3% річних та судові витрати.

29.07.2008р. представник позивача у судовому засіданні подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, мотивуючи клопотання тим, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу за спожиту теплову енергію за договором №7560320 від 14.10.2005р. та просив стягнути інфляційну складову боргу - 50812,64 грн. та 3% річних – 7457,42грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №1/133 від 05.08.2008р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новобудова” (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 14-А, код ЄДРПОУ 32917247) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187763) 50 812,64 грн. – інфляційної складової боргу, 7457,42 грн. – 3% річних, державне мито у розмірі 1 537,72 грн., витрати на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. В частині стягнення 95502,32 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №1/133 від 05.08.2008р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва у справі №1/133 від 05.08.2008 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, відповідач зазначив, що судом були порушені норми ст. 4, ст. 4-2, ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Суд проігнорував норми Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Закону України “Про теплопостачання”. Суд першої інстанції встановив доведеним факт існування договірних відносин між позивачем та відповідачем, але цей висновок, на думку апелянта, є хибним, оскільки у даному випадку відповідач виконує посередницькі, представницькі функції у відносинах між кінцевими споживачами комунальних послуг – мешканцями багатоквартирного будинку, їх виробниками та виконавцями. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що він на має ніякого відношення до безпосередньої господарської діяльності, спрямованої на безпосередню участь у виробництві, транспортуванні, постачанні і використанні теплової енергії. Апелянт вважає, що в даному випадку потрібно застосовувати положення ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Отже, спірні питання про стягнення заборгованості за теплову енергію, використану для підігріву води, неможливо вирішити без урахування зазначеної вище норми Закону. Крім цього, відповідач не погоджується з розрахунками позивача, що стосуються штрафних санкцій, оскільки Законом України №48696-ВР “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” забороняється нараховувати та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за послуги (водопостачання, газ, водовідведення, тощо). Мешканці будинків, що перебувають на балансі відповідача є кінцевими споживачами послуг позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.10.2005р. між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Новобудова” (споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560320.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2 постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової вартості із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення – в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання – протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Споживач зобов’язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2. (п.2.3. договору).

Додатком №1 до договору №7560320 від 14.10.2005р. затверджені обсяги постачання теплової енергії.

Тарифи та порядок розрахунків здійснюються у відповідності до додатку №2 до договору №7560320 від 14.10.2005р.

У відповідності до п. 10 додатку №2 до договору №7560320 від 14.10.2005р. споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення договору розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і таке право чи інтерес підлягає захисту судом.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов’язання по сплаті отриманої теплової енергії належним чином в установлений строк відповідно до договору, внаслідок чого за період з 01.05.2006р. по 01.05.2008р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.05.2008р. становила 95 502,32грн., що підтверджується розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі відомостей обліку спожитої теплової енергії.

Однак, після порушення провадження по справі, відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 95 502,32 грн. у зв’язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарсько процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

Крім цього, слід зазначити, що відповідно до ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

З листа Головного управління житлового господарства КМДА №046/6-2274 від 28.07.2008р. вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю “Новобудова” виділили кошти для часткового погашення заборгованості перед АЕК “Київенерго” в сумі 315009,00грн.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ці кошти перераховані АЕК “Київенерго” або ці кошти виділені з бюджету для погашення заборгованості саме по договору №7560320 від 14.10.2005р.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що несвоєчасне відшкодування органами місцевого самоврядування з відповідного місцевого бюджету різниці в тарифах не звільняє відповідача від виконання договірних зобов’язань перед АЕК “Київенерго”.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вимоги щодо стягнення 50812,64грн. – інфляційної складової боргу, 7457,42грн. – 3% річних такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку, поданому позивачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2008р. по справі №1/133 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Новобудова”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Новобудова” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2008 року у справі № 1/133 залишити без змін.

Матеріали справи № 1/133 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді

24.10.08 (відправлено)