Постанова № 2322501, 10.11.2008, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.08

Справа №АС3/498-08.

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І., розглянувши матеріали справи

за позовом: Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Суми

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Радгоспу „Шевченківського”, с. Шевченкове Конотопського району Сумської області

про стягнення 39 798 грн. 11 коп.

За участю представників сторін :

від позивача: Груздо Т.С.

від відповідача: Макаренко М.А.

Суть спору : позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році у сумі 39 798 грн. 11 коп., в тому числі : господарські санкції у сумі 37 887грн. 95 коп. та пеню у сумі 1 910 грн. 16 коп.

Відповідач у відзиві на позов не визнає позовні вимоги позивача, посилаючись на те , що Закон вимагає від підприємств не працевлаштування інвалідів, а забезпечення нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім того , відповідач зазначив, що станом на 08.02.2007 року надав до центру зайнятості звіт ф.3ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад). Звернень інвалідів до відповідача та їх направлень центром зайнятості на протязі 2007 року не було .

Позивач подав письмове пояснення по даній справі № 04-юр від 03.11.2008 року в якому зазначив, що відповідач не інформував належним чином відповідно до вимог інструкції , затвердженої наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 року органи працевлаштування про наявність на його підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів , що підтверджується листом Конотопського міського центру зайнятості № 244/02 від 31.01.2008 року ( а.с. 19) .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі Закон), діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв'язку до особливостей інвалідів.

Статтею 19 даного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлен норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, чим порушив вище зазначені вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”.

Так, згідно, даних за 2007 рік, що надані до Сумського обласного Фонду соціального захисту інвалідів по ВАТ Радгосп «Шевченківський» , середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 116 осіб.

Відповідно ст. 19 Закону та звіту про зайнятість інвалідів за 2007 рік, норматив числа робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача становить п’ять робочих місць , а фактично в 2007 році відповідачем не було створено робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідач до 16.04.2008 року повинен був самостійно сплатити позивачу 37 887 грн. 95 коп. штрафних санкцій за нестворення п’яти робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році, згідно вимог ст. 20 Закону .

Робоче місце інваліда вважається створеним , якщо воно відповідає встановленим вимоги робочого місця для інваліда відповідної нозології , атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів , і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п. 3). Згідно п.5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціальної захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Відповідачем не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

В процесі розгляду справи судом встановлено , що з копії звітів про наявність вакансій та листів , на які посилається відповідач у своїх запереченнях проти позову , вбачається, що вільні вакансії на підприємстві відповідача були не на протязі всього року , а лише в лютому 2007 року , що суд оцінює як неналежне виконання підприємством відповідача норм ст.ст.18,19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Відповідач надіслав до Конотопського міськрайцентру зайнятості лише один раз звітність за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» станом на 08.02.2007 року .

В розумінні цих норм підприємство зобов'язано на протязі всього року здійснювати заходи направлені на працевлаштування інвалідів , а не лише в одному місяці , як це зробило підприємство відповідача .

Таким чином, за наявності офіційно оприлюднених нормативних актів, про які керівництво відповідача зобов'язано було знати, відповідач протиправно не вчинив передбачених законодавством щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів ( Постанова КМУ від 31.01.2007р. № 70), порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за календарний день прострочення.

Пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій станом на 19.08.2008 року становить 1 910 грн. 16 коп., згідно ч. 2 ст. 20 Закону та розрахунку позивача .

Таким чином , заборгованість відповідача перед позивачем за не створення п’яти робочих місць для працевлаштування інваліда у 2007 році становить 37 798 грн. 11 коп.

Оскільки відповідач не подав доказів сплати боргу в розмірі 37 798 грн. 11 коп., тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вищезазначеної заборгованості є обґрунтованими , правомірними і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Суми до Відкритого акціонерного товариства Радгоспу „Шевченківського”, с. Шевченкове Конотопського району Сумської області про стягнення 39 798 грн. 11 коп. - задовольнити в повному обсязі .

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства радгосп «Шевченківський » (41667, Сумська область, Конотопський район, с. Шевченкове ; код ЄДРПОУ 05398728) на користь Сумського обласного відділення фонду України соціального захисту інвалідів ( м. Суми, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 23636315 ) заборгованість в розмірі 39 798 грн. 11 коп.

3. Згідно ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення (з дня складення постанови в повному обсязі). Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Копію постанови надіслати сторонам по справі.

Повний текст постанови підписаний суддею 11.11.2008 року .