Рішення № 2322487, 10.11.2008, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" листопада 2008 р.

справа № 5020-5/452

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська технічна служба” (35915, Російська Федерація, м. Новоросійськ, пров. Южний, 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморрибпром”(99003 м. Севастополь, вул. Ангарська, 10-А)

про стягнення заборгованості в розмірі 317101,48 рублів

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Шульга Михайло Олександрович, директор, рішення 1 від 30.05.01;

Позивач - Івасик Ганна Олексіївна, представник, довіреність № б/н від 08.07.08;

Відповідач - не з’явився.

Суть спору:

Позивач, ТОВ „Морська технічна служба”, звернувся до суду з позовом до відповідача, ТОВ „Чорноморрибпром, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 12.02/08 від 12.02.2008 в розмірі 317101,48 рублів, з яких: 287505,00 руб. основна заборгованість, 12023,22 руб. –пеня, 14950,26 руб. –збитки від інфляції, 2623,00 руб. –3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого товару.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 326981,00 руб., з яких: 287505,00 руб. основна заборгованість, 20190,00 руб. –пеня, 16663,00 руб. –збитки від інфляції, 2623,00 руб. – 3% річних.

Позивач, також, звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та на грошові кошти відповідача.

Підстав для забезпечення позову суд не вбачає, так як позивач недотримався вимог ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві, ухвала про порушення провадження по справи отримана відповідачем особисто (поштове повідомлення № 22091 від 06.10.2008.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 12.02/08.

Відповідно до умов договорів, позивач зобов’язався продати морського промислу –хамсу чорноморську сирець у кількості 1000 тон, а відповідач прийняти та оплатити вказану продукцію за цінами, вказаними у виставлений інвойсах. Загальна вартість договору складає 1250000 рублів.

Згідно з п. 4.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем на рахунок позивачу безготівковій формі шляхом банківського переводу після випуску вантажу у вільний обіг на території України на протязі 10 днів. Валюта платежу –рублі РФ.

На виконання умов договорів позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 287505,00 руб грн., що підтверджується витратною накладною, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 20).

Зобов’язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 287505,00 руб.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 287505,00 руб. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням пені в розмірі 20190,00 руб.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Позивачем нарахована пеня в сумі 20190,00 руб., яка підлягає стягненню.

Також позивач просить стягнути збитки від інфляції та 3% річних.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума 3% річних складає 2623,00 руб., збитків від інфляції –16663,00 руб.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 326981,00 руб., з яких: 287505,00 руб. основна заборгованість, 20190,00 руб. –пеня, 16663,00 руб. –збитки від інфляції, 2623,00 руб. –3% річних.

Суд відмовляє позивачу у покладанні на відповідача витрат, пов’язаних з відправкою претензійних документів відповідачу в розмірі 1930,00 руб., на підставі того, що вказані витрати не відносяться до судових витрат, передбачених ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 3171,01 руб. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморрибпром” (99003 м. Севастополь, вул. Ангарська, 10-А, код ЄДРПОУ 32789475 відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська технічна служба” (35915, Російська Федерація, м. Новоросійськ, пров. Южний, 3, код ЄДРПОУ 2315090467, п/р 40702810400000144101 у філії „Новоросійський” ВАТ „ОТП Банк” м. Новоросійськ) заборгованість в розмірі 326981,00 руб., з яких: 287505,00 руб. основна заборгованість, 20190,00 руб. –пеня, 16663,00 руб. –збитки від інфляції, 2623,00 руб. –3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 3171,01 руб., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

14.11.2008

Розсилка:

1. ТОВ „Морська технічна служба” (35915, Російська Федерація, м. Новоросійськ, пров. Южний, 3)

2. представник позивача –Івасик А.А. (99007 м. Севастополь, вул. Гоголя, б. 53, кв. 22)

3. ТОВ „Чорноморрибпром”(99003 м. Севастополь, вул. Ангарська, 10-А)

4. Справа

5. наряд