Постанова № 2322217, 04.11.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2008 № 1/116

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Попікової О.В.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Неліна В.Я. дов від 1.08.2008, Бородкіна А.І. дов. від1.08.2008р.

від відповідача - Галанський Д.П. дов. від 30.09.2008р. № 08\168

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.07.2008

у справі № 1/116

за позовом ВАТ "Сімферопольський завод монтажних заготовлень"

до Дочірнє підприємство "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 227437,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством „Сімферопольській завод монтажних виробів” (надалі позивач) заявлений позов до Дочірнього підприємства „Газ-тепло” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (надалі відповідач) про стягнення з відповідача 45436,07 грн. -3% річних та 182001,91 грн. – суму інфляційних втрат за прострочення з боку відповідача зобов’язання за договором від 13.02.2006р. купівлі-продажу теплообмінного сантехнічного обладнання. Позовні вимоги обґрунтовані приписами 526, 625 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України з огляду на те, що позивач на виконання умов згаданого договору поставив відповідачу товар на загальну суму 24155840,48 грн., а останній оплатив його вартість частково – на суму 23127112,94 грн. Залишок несплаченої суми становить 828727,54 грн. за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 3-00000068 від 10.04.2006р., і відповідно боржник зобов’язаний сплатити позивачу за весь час прострочення платежу, а саме: з квітня 2006р. по листопад 2007р. 45436,07 грн. -3% річних та 182001,91 грн. – суму інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 9.07.2008 у даній справі позовні вимоги задоволені частково, з Дочірнього підприємства „Газ-тепло” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” стягнуто 60248,49 грн. збитків внаслідок інфляції, 6947,69 грн. – три проценти річних. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. Суд визнав правомірними та задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача згаданих сум з огляду на вимоги статті 625 Цивільного кодексу України, за умови встановлення факту прострочення з боку відповідача зобов’язання щодо оплати отриманого від позивача товару, починаючи з 21.07.2007р.

Відповідач - Дочірнє підприємство „Газ-тепло” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, не погоджуючись із рішенням господарського суду м. Києва від 9.07.2008 у цій справі просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- наголошує на тому, що суд І інстанції безпідставно визнав доведеним факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 996208,51 грн. без належної перевірки всіх доказів;

- зауважує на тому, що був позбавлений можливості оглянути оригінали документів, наданих позивачем під час судового засідання.

- посилаючись на вимоги статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” наголошує на тому, що залучені позивачем документи, зокрема видаткові накладні, підписані лише однією стороною, а передача майна є двосторонньою операцією, і відповідно має бути підписано обома сторонами, або шляхом складання акта приймання-передачі.

- на думку заявника, судом невірно визначено строк виконання зобов’язань щодо оплати з огляду на вимоги статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не отримував вимоги № 05\07-07, з дати якої і була нарахована відповідачеві неустойка.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 15.09.2008 р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю (виходом на роботу судді, який входить до постійного складу даної колегії суддів) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 1\116 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Буравльов С.І., Попікова О.В.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 13 лютого 2006р. між ВАТ „Сімферопольський завод монтажних виробів” (продавець) та Дочірнім підприємством „Газ-тепло” (покупець), укладений договір № 15\06-78 купівлі-продажу, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує теплообмінне сантехнічне обладнання (газові котли, радіатори, фурнітури та інші товари даної групи), згідно специфікації (п. 1.1 договору). Ціна товару вказується в специфікації і встановлюється у національній валюті України, загальна вартість цього договору визначається сумою загальних вартостей товару, що вказана в специфікаціях (п. 1.2, 1.3).

Умовами договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: покупець здійснює оплату товару, що поставляється за даним договором у вигляді 30% попередньої оплати, 70% по факту отримання, згідно виставленого рахунку-фактури (п. 2.1 договору). Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок продавця (п. 2.3.).

Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє в частині поставки до 31.12.2006р., а в частині взаєморозрахунків –до повного їх виконання (п. 7.1 договору). Договір підписаний обома сторонами, з боку покупця – керівником Ю.А. Панюк, з боку продавця – керівником В.С. Щербаков, та скріплений печатками.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді І інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач – ВАТ „Сімферопольській завод монтажних виробів” на виконання умов згаданого договору протягом лютий 2006р. - квітень 2006р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 24155840,48 грн., що підтверджується залученими до матерів справи копіями видаткових накладних, а саме:

- від 16.02.2006р. № -00000012 на суму 237997,20 грн.:

- від 14.02.2006р. № 3 -00000013 на суму 511844,80грн.;

- від 17.02.2006р. № 3 -00000014 на суму 370438,80 грн.:

- від 17.02.2006р. № 3 -00000015 на суму 653319,96 грн.:

- від 17.02.2006р. № 3 -00000017 на суму 51268,92 грн.:

- від 18.02.2006р. № 3 -00000020 на суму 642120.00 грн.;

- від 21.02.2006р. № 3 -00000021 на суму 357285.60 грн.:

- від 22.02.2006р. № 3 -00000047 на суму 186015,74 грн.:

- від 24.02.2006р. № 3- 00000033 на суму 1037236,65 грн.

- від 8.03.2006р. № 3- 00000022 на суму 1354687,20 грн.

- від 8.03.2006р. № 3- 00000023 на суму 1354687,20 грн.

- від 8.03.2006р. № 3- 00000028 на суму 283586,69 грн.

- від 8.03.2006р. № 3- 00000031 на суму 234267,26 грн.

- від 9.03.2006р. № 3- 00000029 на суму 1354687,20 грн.

- від 9.03.2006р. № 3- 00000030 на суму 1178141,76 грн.

- від 9.03.2006р. № 3- 00000032 на суму 150091,24 грн.

- від 10.03.2006р. № 3- 00000024 на суму 1354687,20 грн.

- від 10.03.2006р. № 3- 00000025 на суму 274999,82 грн.

- від 10.03.2006р. № 3- 00000026 на суму 1178141,76 грн.

- від 10.03.2006р. № 3- 00000027 на суму 283586,69 грн.

- від 10.03.2006р. № 3- 00000035 на суму 22723,38 грн.

- від 13.03.2006р. № 3- 00000041 на суму 182450,58 грн.

- від 13.03.2006р. № 3- 00000036 на суму 49451,33 грн.

- від 14.03.2006р. № 3- 00000048 на суму 8716,44 грн.

- від 15.03.2006р. № 3- 00000037 на суму 26229,32 грн.

- від 15.03.2006р. № 3- 00000038 на суму 2709374,40 грн.

- від 17.03.2006р. № 3- 00000039 на суму 2356992,00 грн.;

- від 20.03.2006р. № 3 -00000042 на суму 58046,40 грн.;

- від 21.03.2006р. № 3- 00000040 на суму 306152,11 грн.;

- від 22.03.2006р. № 3- 00000045 на суму 662112,00 грн.;

- від 23.03.2006р.№ 3- 00000043 на суму 232185,60 грн.

- від 27.03.2006р.№ 3- 00000046 на суму 233487,10 грн.

- від 27.03.2006р. № 3- 00000049 на суму 72973,88 грн.;

- від 27.03.2006р. № 3- 03000050 на суму 10675,80 грн.;

- від 30.03.2006р. № 3- 00000052 на суму 152297,52 грн.;

- від 31.03.2006р. № 3- 00000053 на суму 407001,84 грн.;

- від 31.03.2006р. № 3- 00000056 на суму 903628,57 грн.;

- від 31.03.2006р. № 3- 00000057 на суму 64723,20 грн.;

- від 31.03.2006р. № 3- 00000062 на суму 3137,52 грн.;

- від 3.04.2006р. № 3- 00000063 на суму 322257,60 грн.;

-від 3.04.2006р. № 3- 00000064 на суму 20971,68 грн.;

- від 3.04.2006р. № 3- 00000065 на суму 1816,49 грн.;

- від 7.04.2006р. № 3- 00000069 на суму 8083,38 грн.;

- від 7.04.2006р. № 3- 00000070 на суму 62725,87 грн.;

- від 7.04.2006р. № 3- 00000071 на суму 897057,94 грн.;

- від 10.04.2006р. № 3- 00000068 на суму 12177799,20 грн.;

- від 11.04.2006р. № 3- 00000067 на суму 204332,21 грн.;

копії видаткових накладних залучено позивачем до матеріалів справи, оригінали оглянуті колегією суддів під час судового засідання.

Надані документи обґрунтовано прийняті судом до уваги у якості належних доказів на підтвердження факту виконання з боку позивача обов’язку за договором 13.02.2006р. № 15\06-78 щодо поставки теплообмінного сантехнічного обладнання відповідачеві на суму 24155840,48 грн. При цьому, апеляційною інстанцією приймається до уваги наступне:

На підтвердження факту отримання відповідачем обладнання на загальну суму 24155840,48 грн., позивачем надано для огляду оригінал та залучено до справи копію акта приймання-передачі до договору від 13.02.2006р. № 15\06-78, у якому зазначено, що ВАТ „Сімферопольській завод монтажних виробів” передав, а ДП „Газ-Тепло” отримав обладнання та комплектуючі згідно накладних (перелічені згадані накладні), підписаних начальником департаменту Боровко Б.Г. Зазначений акт підписано з боку позивача – Гаврюшиною В.В. з боку відповідача – Боровко В.Г., скріплено печатками, та затверджено генеральним директором ДП „Газ-Тепло” Д.А. Бублик 14.04.2006р. (засвідчено підписом та печаткою). До матеріалів справи залучено довідку з Головного управління статистики у м. Києві про витяг з ЄДРПОУ, у якій зазначено, що станом на квітень 2006р. керівником ДП „Газ-Тепло” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” значився Бублик Д.О.

Наведене спростовує доводи відповідача про неналежне підтвердження факту поставки з боку відповідача товару за договором від 13.02.2006р. № 15\06-78 загалом на суму 24155840,48 грн.

Заявлене представником відповідача 4.11.2008р. клопотання про призначення судово-технічної експертизи згаданого акта від 13.02.2006р. № 15\06-78, відхилене апеляційною інстанцією як необґрунтоване, оскільки останнє містить лише припущення щодо підробки згаданого документу, однак жодного доказу на підтвердження підроблення згаданого документу чи доводів, які б ставили під сумнів його справжність, відповідачем не наведено.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - Дочірнє підприємство „Газ-тепло” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, оплатив отриманий товар частково, на загальну суму 23327112,94 грн., а саме: платіжне доручення від 17.02.2006р. № 855 на суму 500000 грн.; платіжне доручення від 23.02.2006р. № 984 на суму 850885 грн.; платіжне доручення від 16.02.2006р. № 834 на суму 500000 грн.; платіжне доручення від 6.03.2006р. № 1180 на суму 1000000 грн.; платіжне доручення від 7.03.2006р. №1231 на суму 1000000 грн. платіжне доручення від 10.03.2006р. №1288 на суму 500000 грн. платіжне доручення від13.03.2006р. №153 на суму 1035850 грн. платіжне доручення від 13.03.2006р. №1333 на суму 2000000 грн.; платіжне доручення від15.03.2006р. №149 на суму 1844391,31 грн., платіжне доручення від 22.03.2006р. №159 на суму 3000000 грн.; платіжне доручення від 27.03.2006р.№ 162 на суму 3300000 грн. платіжне доручення від 29.03.2006р. №171 на суму 152139,8 грн.; платіжне доручення від 30.03.2006р. № 174 на суму 58046,4 грн.; платіжне доручення від 30.03.2006р. № 172 на суму 232185,6 грн.; платіжне доручення від 30.03.2006р.№ 173 на суму 233487,1 грн.; платіжне доручення від4.04.2006р. № 1945 на суму 203500,92 грн.; платіжне доручення від 6.04.2006р. № 182 на суму 190000 грн.; платіжне доручення від 6.04.2006р. № 178 на суму 345000 грн.; платіжне доручення від 10.04.2006р. № 198 на суму 500000 грн.; платіжне доручення від 10.04.2006р. № 186 на суму 1500000 грн.; платіжне доручення від 13.04.2006р. № 242 на суму 204332,21 грн.; платіжне доручення від 18.04.2006р. № 256 на суму 1326018,68 грн. платіжне доручення від 4.05.2006р. № 2687 на суму 51268,92 грн.; платіжне доручення від 6.05.2006р. № 2810 на суму 100000 грн.; платіжне доручення від 31.05.2007р. № 069 на суму 200000 грн. ( копії банківських виписок залучено до матеріалів справи)

Доказів повної оплати поставленого товару на суму 24155840,48 грн. не надано, доводи відповідача, щодо відсутності заборгованості за отриманий згідно договору від 13.02.2006р. № 15\06-78 товар є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 статті 793 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України. встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно вимог статті 663 продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, предмет позову складає вимога ВАТ „Сімферопольській завод монтажних виробів” про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства „Газ-тепло” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 45436,07 грн. -3% річних та 182001,91 грн. – суму інфляційних втрат, яка обґрунтована несвоєчасною оплатою товару, отриманого згідно видаткової накладної № 3-00000068 від 10.04.2006р. на суму 1217779,20 грн. З залученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що 3% річних та інфляційні втрати розраховані позивачем за період з 10.04.2006р. по 1.11.2007р., вимоги щодо стягнення самої суми основного боргу позивачем не заявлялось.

І відповідно доводи заявника, про безпідставне стягнення власне недоїмки визнаються апеляційною інстанцією юридично неспроможними.

При цьому, слід зауважити наступне:

Умови оплати та порядок розрахунків сторони визначили наступним чином: покупець здійснює оплату товару, що поставляється за даним договором у вигляді 30% попередньої оплати, 70% по факту отримання, згідно виставленого рахунку-фактури (п. 2.1 договору), і відповідно обов’язок щодо оплати товару, отриманого згідно видаткової накладної № 3-00000068 від 10.04.2006р., визначається по факту отримання - з моменту виставлення рахунку-фактури від 10.04.2006р. № 3-099

Відповідно до вимог ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виставлений позивачем рахунок- фактури від 10.04.2006р. № 3-099 на суму 1217779,20 грн., (у якому зазначено постачальник – ВАТ „Сімферопольській завод монтажних виробів”, отримувач – ДП „Газ-Тепло”), отриманий відповідачем 7.07.2006р., що підтверджується залученим листом від 5.07.2006р. № 297, адресованим ДП „Газ-Тепло” НАК „Нефтегаз України”, у якому останній повідомляється про повторне скерування на його адресу оригіналів рахунків-фактур за березень та квітень 2006р., зокрема щодо скерування рахунку-фактури від 10.04.2006р. № 3-099 (відповідач отримав 7.07.2006р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення).

І відповідно прострочення відповідача – боржника за поставлений товар, згідно видаткової накладної № 3-00000068 від 10.04.2006р. на суму 1217779,20 грн., рахується з 8.07.2006р. Позивач, надав для огляду оригінали виставлених рахунків-фактур до кожної партії товару, що поставлявся згідно наявних видаткових накладних, залучених до справи.

З огляду на викладене, висновок суду І інстанції стосовного того, що прострочення оплати мало місце з 21 липня 2007р., оскільки вимога про оплату одержаного відповідачем товару отримана останнім 13.07.2007р., є помилковим з огляду на умови договору, матеріали справи та вимоги ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України та спростовуються матеріалами справи.

Зважаючи на доведеність факту заборгованості відповідача за поставлений на виконання договору від 13.02.2006р. № 15\06-78 товар (зокрема отриманий згідно видаткової накладної № 3-00000068 від 10.04.2006р.) та прострочення його оплати, апеляційна інстанція визнає правомірним позовні вимоги ВАТ „Сімферопольській завод монтажних виробів” щодо стягнення з відповідача -3% річних та суму інфляційних втрат, передбачених приписами статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, апеляційна інстанція встановила наступне: борг відповідача за отриманий товар згідно видаткової накладної № 3-00000068 від 10.04.2006р становить з 8.07.2006р. по 31.05.2007р. - 1028727,54 грн., з 1.06.2007р. по 1.11.2007р. – становить 828727,54 грн. (враховуючи проплату 31.05.2007р. 200000 грн. згідно платіжного доручення № 069).

Прострочення оплати мало місце з 8.07.2006р. (у залученому розрахунку позивача, останній нараховував за період з 10 квітня 2006р. по 1.11.2007р.), і відповідно з огляду на вимоги статті 625 Цивільного кодексу України позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного розрахунку: 3% річних – за період з 8.07.2006р. по 1.11.2007р. складають – 38070,34 грн., сума інфляційних втрат за період з 8.07.2006р. по 1.11.2007р. становить 187574,23 грн. (позивачем заявлена до стягнення сума у розмірі 182001,91 грн.)

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Газ-тепло” Національноїакціонерної компанії „Нафтогаз України” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 9.07.2008р. у справі № 1/116 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: „позов Відкритого акціонерного товариства „Сімферопольській завод монтажних виробів” задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Газ-тепло” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (03065, м.Київ, б-р І.Лепсе, 16 код ЄДРПОУ 32587579) на користь Відкритого акціонерного товариства „Сімферопольській завод монтажних виробів” (09047, м.Сімферополь, вул. Вузлова, 18, код ЄДРПОУ 01412644) 182001 (сто вісімдесят дві тисячі одна) грн. 91 коп. – інфляційних втрат, 38070 (тридцять вісім тисяч сімдесят) грн. 34 коп. – три % річних, 2200,72 грн. державного мита та 114,10 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.”

3. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

4. Справу № 1\116 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді Попікова О.В.