Рішення № 2321999, 05.11.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2008 р.

Справа № 15/155-2762

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу:

за позовом Приватного підприємства "Ельба-Інвест", вул. Молдавська, 2, офіс № 55, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - цукор", вул. Микулинецька, 116, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості по Договору № 44 від 22.04.2003р. в сумі 60242,18 грн.

За участю представників сторін:

позивача: представник Басенко Г.Г. –довіреність від 08.10.07р.;

відповідача: представник Пушкар С.В. –довіреність № 29 від 19.09.08р..

Суть справи:

Приватне підприємство "Ельба-Інвест", вул. Молдавська, 2, офіс № 55, м. Київ, звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - цукор", вул. Микулинецька, 116, м. Тернопіль про стягнення заборгованості по Договору № 44 від 22.04.2003р. в сумі 59839,90 грн. боргу з врахуванням індексу інфляції та 402,28 грн. 3 % річних (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 746/1/10 від 20.10.2008р.).

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення суми позовних вимог у зв’язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості в розмірі 14200 грн., та просить суд стягнути 59839,90 грн. боргу з врахуванням індексу інфляції та 402,28 грн. 3 % річних.

Суд, розглянувши заяву, приймає її як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Відповідач витребуваного судом відзиву на позов не подав, однак представник в засіданні позовні вимоги визнав частково, в сумі 49839,90 грн. боргу з врахуванням індексу інфляції та 402,28 грн. 3 % річних. Щодо стягнення 10000 грн. боргу за надані послуги заперечив, посилаючись на те, що ним проведено часткову сплату заборгованості на підтвердження чого надав суду копію платіжного доручення № 341 від 05.11.2008р.. Просить позовні вимоги в цій частині припинити за відсутності предмету спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач - Приватне підприємство "Ельба-Інвест", вул. Молдавська, 2, офіс № 55, м. Київ, є юридичною особою і включений до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 31808088, приватної форми власності, що підтверджується довідкою № 16437 від 21.12.2004р. Головного управління статистики в м. Києві, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

22.04.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля - цукор", вул. Микулинецька, 116, м. Тернопіль (Замовник) та Приватним підприємством "Ельба-Інвест", вул. Молдавська, 2, офіс № 55, м. Київ (Виконавець) укладено договір № 44 про надання охоронних послуг, відповідно до якого Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону об’єкт вказаний в дислокації (додаток № 1 до договору). Замовник згідно п. 1.2. договору зобов’язався щомісячно оплачувати виконавцю за надані послуги 13600 грн., при чому оплата здійснюється до 5 числа місяця, що слідує за звітним (п. 7.2. договору).

Відповідно до дислокації об’єктів вартість послуг змінювалась і становила згідно Додаткової угоди від 16.07.2007р. з 01.09.2007р. –18800 грн., а згідно Додаткової угоди від 01.05.2008р. –з 01.05.2008р. 28800 грн. на місяць, виходячи з ціни одного цілодобового поста 5700 грн..

Пунктом 9.1. договору передбачено, що останній набирає чинність з 24.04.2003р. і діє до 31.12.2003р.. Після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це другу сторону за 10 діб.

Як випливає з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов’язання згідно Договору № 44 від 22.04.2003р. виконав, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), зокрема, за квітень-липень 2008р., складеними відповідно до п. 7.3. договору, проте відповідачем за надані послуги своєчасно розрахунки не проводилися, у зв’язку з чим ним допущено заборгованість перед позивачем в сумі 73900 грн..

Приймаючи до уваги, що відносини між сторонами виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року (далі ЦК України) і продовжують діяти після набрання ним чинності (з 01.01.2004р.), тому відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України до даних правовідносин застосовуються норми даного Кодексу.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов’язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем по договору № 44 від 22.04.2003р. виникли зобов’язання, що випливають із договору про надання послуг. Так, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобов’язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з охорони і як стверджує позивач та свідчать матеріали справи має заборгованість станом на час подання позову в сумі 49700 грн..

Провадження в частині стягнення 10000 грн. боргу провадження у справі припиняється на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати наданих послуг, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 139,90 грн. інфляційних нарахувань за період травень –липень 2008р., 402,28 грн. 3 % річних за період 06.05.2008р. по 05.09.2008р. правомірними.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач станом на день розгляду спору не надав суду доказів повного погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Ельба-Інвест", вул. Молдавська, 2, офіс № 55, м. Київ, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - цукор", вул. Микулинецька, 116, м. Тернопіль, заборгованості по договору № 44 від 22.04.2003р. підлягають до задоволення в сумі 49700 грн. боргу, 402,28 грн. 3 % річних та 139,90 грн. інфляційних нарахувань, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та неоспорені останнім.

Державне мито в сумі 877,42 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, пп. 1-1, 4 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України. Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - цукор", вул. Микулинецька, 116, м. Тернопіль, код 31877445, на користь Приватного підприємства "Ельба-Інвест", вул. Молдавська, 2, офіс № 55, м. Київ, код 31808088 –49700 грн. боргу, 402,28 грн. 3 % річних та 139,90 грн. інфляційних нарахувань, 877,42 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 24200 грн. провадження у справі припинити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Накази видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "14" листопада 2008р.через місцевий господарський суд.

Суддя