Вирок № 2318580, 05.06.2008, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа №1-130/08

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2008 року Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Спринчука В.В.,

при секретарі Ягельській І.С.,

з участю прокурора Гантімурової Н.В.,

адвоката ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальну справу про обвинувачення

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця міста АДРЕСА_1, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,

за ознаками ч.3 ст.289 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 в ніч з 02.09.2006 року на 03.09.2006 року біля 02год. 30хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в АДРЕСА_2 поблизу кафе-бару «Пелюстки троянди» з метою заволодіння транспортним засобом, їдучи в якості пасажира в належному ОСОБА_4 автомобілі «ГАЗ-24» /д.н.НОМЕР_1, за кермом якого був сам власник автомобіля, із застосуванням до потерпілого фізичного насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я останнього, яке виразилось в нанесенні множинних ударів кухонним ножем в область обличчя, шиї та рук, заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді різаних ран обличчя, шиї, обох рук, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2806 від 20.11.2006 року виникли від дії предмету, що має ріжучі властивості та належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 примусивши потерпілого штовхати автомобіль завів двигун і проїхавши близько 100 метрів авто зупинилось,через відсутність подачі топлива. Через неможливість повторно завести двигун зазначеного автомобіля підсудний залишив його на місці пригоди.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4. пояснив, що 02.09.2006 року на власному автомобілі «ГАЗ-24», увечері таксував в межах міста Вінниці. Вночі біля 01.00 год. поблизу Будинку офіцерів до нього звернулася жінка з проханням підвезти її разом з двома знайомими. Домовившись щодо оплати послуг таксі вони поїхали на вул. Тичини, де з автомобіля вийшла молода дівчина, яку хлопець провів, після чого останній повернувся до авто і вони поїхали в село Вінницькі Хутори, де вийшла ОСОБА_5, а молодий хлопець залишився і пересів на переднє сидіння. Після цього вони поїхали в с. Луку Мелешківську, де напроти кладовища повернувши в вулицю наліво зупинились біля вказаних ОСОБА_3. воріт і підсудний сказав, що піде додому за грошима, хоча у нього була з собою велика сума грошей. Через деякий час повернувся і дав йому 32 грн. та попросив почекати і після цього повідомив що хоче їхати в с. Сутиски, однак зважаючи на пізній час потерпілий відмовився їхати, запропонувавши відвезти підсудного до міста Вінниці. ОСОБА_3. попросив поїхати по вулиці Незалежності до магазину «Віто», де вони повернули направо, але там була дуже погана дорога і він сказав, що далі не поїде. ОСОБА_3. погодився далі піти пішки та з метою розрахуватись хотів ніби - то щось дістати з кишені. В цей же час потерпілий побачив, що ОСОБА_3. дістав ножа і одразу ж нічого не говорячи наніс йому удар ножем по шиї, він відчув різкий біль і потекла кров. Він намагався вирвати у нього з рук ножа та схопив руками за лезо ножа від чого порізав всі руки та пальці, але ОСОБА_3. під час цієї боротьби наніс йому ще один удар по підборіддю, він продовжував опиратися і просив, щоб він не вбивав його, а той у відповідь не слухав та продовжував нападати на нього. При цьому він продовжував просити, щоб він його не вбивав та залишив життя, сказав, що у нього діти та онуки, пропонував забрати автомобіль та гроші, які він заробив, тільки, щоб він не вбивав його. Після цього ОСОБА_3припинив бити та сказав, щоб їхав до лісу, на що він погодився. Після цього вони виїхали з вулиці та поїхали в напрямку виїзду з села Лука Мелешківська. По дорозі він побачив, що назустріч їде мікроавтобус, він зупинився, вискочив з автомобіля та хотів зупинити його, але він не став та поїхав далі, слідом за мікроавтобусом рухався легковий автомобіль, він теж хотів його зупинити, але він теж не став. На той час на обличчі, на тілі та на одязі у нього була кров. Після цього він повернувся назад, а ОСОБА_3. запитав навіщо він зупиняв автомобілі, на що пояснив, що хотів викликати швидку, оскільки у нього кровотеча. У відповідь на це хлопець знову намагався вдарити його, але він знову почав захищатися та оборонятися. Вони деякий час боролися, а потім він припинив на нього нападати та сказав, щоб він йшов геть з автомобіля, тоді він потай вимкнув подачу палива - газу та вийшов з автомобіля і пішов в сторону. Одночасно з цим побачив, що хлопець пересів на місце водія, а він продовжував тікати, але в цей час хлопець наздогнав його і сказав, щоб він завів двигун тому, що автомобіль не заводився, при цьому говорив, що йому вже пропонують купити цей автомобіль. Після цього він підійшов до автомобіля та зімітував, що ніби - то намагається завести автомобіль, а потім сказав, що ОСОБА_3зламав замок запалювання, так як автомобіль не заводиться. Потім ОСОБА_3. сказав, щоб той допоміг завести автомобіль з буксира, а сам сів за кермо, після чого потерпілий штовхнувши автомобіль почув як двигун авто завівся і побачив, що як авто проїхавши близько 100 метрів зупинилось, а потерпілий побіг в бік городів, де заховався. Потім ОСОБА_4. у людей попросив викликати міліцію та швидку допомогу, які згодом приїхали. З приводу покарання ОСОБА_4. послався на розсуд суду, вказавши про необхідність ізоляції підсудного від суспільства.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю, вказавши на те, що покази потерпілого повністю відповідають обставинам, за яких мав місце злочин, відмовився від дачі показань посилаючись на ст. 63 Конституції України, просив його суворо не карати.

У зв'язку з заявою підсудного про повне визнання вини на підставі ст.ст. 299, 301¹ КПК України, враховуючи клопотання учасників судового розгляду про недоцільність дослідження інших доказів, в зв'язку з відсутністю спору по фактичним обставинам справи, суд визнав недоцільним їх дослідження, обмежившись оглядом письмових доказів, які містять відомості характеризуючі особу підсудного. Підсудному та іншим учасникам судового розгляду роз'яснено, що фактичні обставини, які визнані і не досліджувались в суді не можуть оспорюватись в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_3. кваліфікуються за ч.3 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Обираючи підсудному покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості (ст. 372 КПК України).

При цьому суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину /відповідно до ст. 12 КК України - особливо тяжкий злочин/, особу винного /молодий вік, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, наявність сім'ї, має на утриманні малолітню дитину/.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання підсудного суд визнає щире каяття та активне сприяння у встановленні істини по справі, добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди у повному обсязі, часткове відшкодування моральної шкоди.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання підсудного, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, позитивні характеризуючі особу підсудного, які в сукупності судом визнаються винятковими, навіть попри номінальну тяжкість скоєного стосовно ст. 12 КК України, наявності обтяжуючої покарання обставини, суд вважає, що перевиховання та виправлення ОСОБА_3. можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, тому йому необхідно обрати покарання у вигляді позбавлення волі, при чому мінімальний строк, передбачений санкцією статті за якою інкриміновано злочин є надто суворим і його застосування потягне за собою порушення засад виваженості та справедливості, які включають наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, тому суд визнає можливим призначити покарання підсудному із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст. 289 КК України, без конфіскації майна.

Потерпілим ОСОБА_4. у справі заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 1 000 гривень та моральної шкоди на суму 40 000 гривень (а.с.137-138, 150-151).

Провадження по справі за позовом ОСОБА_4 в частині стягнення з підсудного завданої матеріальної шкоди в розмірі 1 000 грн. закрити в зв'язку з відшкодуванням, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 213).

Щодо вирішення цивільного позову потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди, на думку суду вона підлягає частковому задоволенню. Такого висновку суд дійшов з наступного.

Судом встановлено, що винними діями ОСОБА_3. потерпілому заподіяна моральна шкода, яка виразилась в перенесених душевних стражданнях, переляку від отриманих тілесних ушкоджень, боязні за життя та здоров'я. Внаслідок отриманих душевних травм потерпілий змушений змінити звичний ритм життя та докладати додаткових зусиль для облаштування дозвілля.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна (немайнова) шкода, заподіяна фізичній особі в повному об'ємі відшкодовується особою, що її завдала. При цьому під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка буде достатньою компенсацією за понесені страждання суд враховує, що позовні вимоги потерпілого є надмірними з огляду на рівень життя в країні, тому ця сума на думку суду повинна складати 10 000 гривень.

Беручи до уваги те, що підсудним сплачено 2 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, суд вважає необхідним стягнути з підсудного на користь потерпілого 8 000 гривень.

З підсудного слід стягнути судові витрати за проведення судових експертиз, що підтверджені матеріалами справи (а.с. 58-62, 110-114).

Речові докази - автомобіль слід залишити в користуванні потерпілого, а ватні тампони підлягають знищенню.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України та призначити покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на шість років без конфіскації майна.

Початок строку покарання рахувати з моменту затримання - з 13 червня 2007 року.

Провадження за позовом ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди - закрити.

Заявлений потерпілим ОСОБА_3 позов про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 8 000 (вісім тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на корись НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області (код 24525055, Банк УДК у Вінницькій області, рахунок НОМЕР_1, МФО 802015) судові витрати за проведення:

- дактилоскопічної експертизи №523/707 від 14 листопада 2006 року (а.с. 58-62) в розмірі 423 (чотириста двадцять три) гривні 69 копійок;

- дактилоскопічної експертизи №305 від 22 червня 2007 року (а.с. 110-114) в розмірі 423 (чотириста двадцять три) гривні 69 копійок;

а всього 847 (вісімсот сорок сім) гривень 38 копійок на їх користь.

Речові докази:

- легковий автомобіль «ГАЗ-24», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_4, залишити йому;

- ватні тампони зі змивами крові, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області, знищити.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_3 залишити тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, в той самий строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя: