Постанова № 230883, 26.10.2006, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.06

Справа №АС4/356-06.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Сарекс” до відповідача: Державної податкової інспекції в м.Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Суддя Лугова Н.П.

За участю представників сторін:

Від позивача Рапута В.І., Петрусь Т.М.

Від відповідача Ануфрієва В.В., довіреність №28887/9/10-009 від 04.05.06р.

Суть спору: позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача №0000022306/0/8691 від 13.02.06р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 25 000,00 грн. за квітень 2005 року.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані ними докази, суд встановив наступне:

ДПІ в м.Суми була проведена позапланова документальна перевірка ТОВ Фірми «Сарекс» з питань правомірності заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за квітень 2005 року, про що складено акт про результати позапланової документальної перевірки з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за квітень 2005 року за №826/23-6/14010686 від 10.02.2006р.

На підставі вищевказаного акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022306/0/8691 від 13.02.06р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 25 000,00 грн. за квітень 2005 року.

В ході документальної перевірки було виявлено, що позивачем з вартості придбаної центрифуги на загальну суму 150 000,00 грн. включено до складу податкового кредиту за квітень 2005 року суму ПДВ 25 000,00 грн. по податковій накладній №2 від 09.01.04р., по взаємовідносинах з підприємством «Армакс», м.Київ, індивідуальний податковий номер 310892626113, свідоцтво платника ПДВ 38265223.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в декларації по податку на додану вартість за квітень 2005 року заявлена до відшкодування сума ПДВ в розмірі 25 000, 00 грн., по податковій накладній №2 від 09.01.04р. виданої підприємством «Армакс». Дана податкова накладна була виписана на підставі господарської операції, яка відбулась в січні 2005 року, відповідно до накладної №108 від 09.01.04р. та платіжного доручення №172 від 08.01.04р.

В довідці позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ Фірми «Сарекс» від 10.05.2006р. №3131/23-6/14010686 відповідачем зроблено висновок про те, що відсутня надмірна сплата податку на додану вартість до бюджету у сумі 25 000,00 грн. по ланцюгу продажу товару до виробника.

Як вбачається з матеріалів справи, виробником центрифугу є ВАТ СНВО ім.Фрунзе. Виробник продав центрифугу ДП УБІК «Укрінбуд» на підставі акту прийому-передачі від 29.12.2003р. ДП УБІК «Укрінбуд» передало центрифугу ТОВ «Венто-Україна» по накладній 01 від 29.12.2003р. ТОВ «Венто-Україна» реалізувало центрифугу Підприємству «Армакс», що підтверджено актом перевірки ДПІ в Подільському районі м.Києва, а Підприємство «Армакс» продало центрифугу позивачу.

Державною податковою інспекцією в м.Суми було додатково направлено запит до ДПІ у Шевченківському районі від 04.05.2006р. №28954/7/23-610/220, щодо уточнення питання розрахунків між ПП «Армакс» та ТОВ «Венто-Україна», між ТОВ «Венто-України» та ДП «Укрінбуд». У наданій інформації зазначено, що оплату за отримані центрифуги ПП «Армакс» не сплатило ТОВ «Венто-Україна», а ТОВ «Венто-Україна» відповідно не розрахувалось з ДП «Укрінбуд». Тобто, комітентом ДП «Укрінбуд» в адресу комісіонера ТОВ «Венто-Україна» податкова накладна не складалась, таким чином не була віднесена до складу податкового кредиту комісіонера та до складу податкових зобов»язань комітента.

Суд вважає, що з боку позивача сума бюджетного відшкодування була визначена з додержанням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції , що діяла на момент визначення).

Так, відповідно до змісту підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Наявність у позивача відповідної податкової накладної та її оформлення згідно з вимогами підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону підтверджене довідками відповідача про результати позапланової документальної перевірки.

За правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Таким чином, податкова накладна, що видається платником податку – продавцем у відповідності до вимог п. 7.2 ст. 7 є нічим іншим, як документом, що підтверджує факт отримання продавцем товару оплати податку на додану вартість від іншого платника податку – покупця у ціні такого товару.

Твердження відповідача про те, що суми відшкодування виплачуються платнику податків виключно за рахунок сум ПДВ, що надійшли до Державного бюджету, а тому для відшкодування сум ПДВ, окрім всіх інших підстав, додатково потрібно підтвердження матеріалами перевірок фактичної сплати всіх платників податків – постачальників товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника, суд вважає помилковим. Так, п.п 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у випадку, коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до державного бюджету України (у редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, спірним рішенням порушується 7.7.3, пункту 7.7. статті 7 Закону (в редакції на час подання декларацій за вказаний період), згідно з яким у разі коли за результатами звітного періоду сума різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Чинне законодавство, у тому числі і Закон України „Про податок на додану вартість", не встановлює для покупця товару обов'язку сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем чи іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Законом України „Про податок на додану вартість" сума ПДВ, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку в бюджет.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача №0000022306/0/8691 від 13.02.06р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 25 000,00 грн. за квітень 2005 року є правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Суми №0000022306/0/8691 від 13.02.06р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 25 000,00 грн. за квітень 2005 року.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції в м.Суми (м.Суми, Червона площа, 2, код 21102740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Сарекс» (м.Суми, вул.Новомістенська, Б, 10а/105, код 14010686) 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати виконавчий документ після набрання постановою законної сили за заявою особи, на користь якої ухвалена дана постанова.

5. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

6. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 дні після подання заяви про апеляційне оскарження.

7. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ Н.П.ЛУГОВА

У судовому засіданні за погодженням з представниками позивача та відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови підписано 03.11.2006р.