Рішення № 230539, 23.10.2006, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 жовтня 2006 р. Справа 7/241-06

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого –судді Н.Мінєєвої, секретаря судового засідання Юрчак Л.С.

За участю представників сторін:

позивача – Рак О.В. - головний юрисконсульт, пост. дов. № 271/10 від 18.09. 2006 року.

відповідача – Танасієнко М.М. –юрисконсульт, дор. № 173 від 22. 05. 2006 року.

Розглянувши в приміщенні суду справу за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Моріс»м. Вінниця про стягнення 115507 грн.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення 115507 грн., у т.р. 46376 грн. 32 коп. основного боргу, 20846 грн. 37 коп. пені, 36057 грн. 88 коп. інфляційних нарахувань, 8980 грн. 09 коп. 3% річних, 3246 грн. 34 коп. 7% штрафу в зв”язку з невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій за № 06/03-3926 ТЕ-2 від 31.12. 2003 року.

Відповідач у відзиві за № 384 від 23. 08. 2006 року ( вх. канцелярії суду № 11706 від 29. 08. 2006 року) просить залишити позов без розгляду, посилаючись на невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору.

Ухвалою суду від 30. 08. 2006 року про порушення провадження у справі розгляд справи було призначено на 05. 10. 2006 року.

В судове засідання 05.10. 2006 року позивач, посилаючись на помилку в розрахунку нарахування пені, надав суду остаточний розрахунок пені, яка складає 20691,11 грн., при цьому зазначив, що даний розрахунок не є відповідно до ст. 22 ГПК України зменшенням розміру позовних вимог.

Відповідач 05. 10. 2006 року подав в судове засідання письмову заяву про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання додаткових доказів та звірення розрахунків.

З метою з’ясування всіх обставин справи клопотання відповідача судом було задоволено і в судовому засіданні згідно ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 23. 10. 2006 року, після чого розгляд справи було продовжено.

За письмовим клопотанням сторін справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.

23. 10. 2006 року відповідач подав в судове засідання письмове клопотання, яким просить суд, з врахуванням наданих ним суду додаткових документів, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір неустойки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, судом встановлено, що 31.12. 2003 року між сторонами було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій за № 06/03-3926-ТЕ-2, згідно п. 1.1 якого Постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність Покупцю (відповідачу) в 2004 році природний газ , а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

п.п. 2,3,4,5,6 договору сторони обумовили кількість та якість газу, порядок та умови постачання, приймання газу, порядок обліку та ціну газу, порядок та умови проведення розрахунків, у т.р. у пункті 6.1 договору сторони зазначили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця.

Відповідно до п. 7.2 договору в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Штраф та пеня нараховуються Постачальником протягом 1(одного) року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, що обумовлено п. 7.5 договору.

Згідно п. 10.7 договору сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір № 06/03-3926-ТЕ-2 від 31.12. 2003 року набирає чинності з моменту укладання і діє в частині поставки газу з 01.січня 2004 року по 30 квітня 2004 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення, що обумовлено п. 11.1 договору.

Додатковими угодами № 1 від 31.12. 2003 року, № 2 від 30. 04. 2004 року, № 3 від 17.05. 2004 року, № 4 від 30. 09. 2004 року сторонами вносились зміни до договору № 06/03-3926-ТЕ-2 від 31.12. 2003 року в частині зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, проведення розрахунків за спожитий природний газ, матеріальної відповідальності сторін, періодів та обсягів поставки газу, його вартості, порядку обліку газу та терміну дії договору як в частині поставки газу, так і в частині проведення розрахунків за газ.

На виконання укладеного між сторонами договору № 06/03-3926-ТЕ-2 від 31.12. 2003 року позивач передав відповідачу а останній прийняв природний газ в період січня –червня та жовтня-грудня 2004 року в об’ємі 4694,205 тис. куб.м. на загальну суму 985783 грн. 07 коп., що стверджується належно оформленими щомісячними обопільними актами передачі-приймання природного газу за заявлений у позові термін.

Відповідач свої зобов’язання за договором виконав частково, розрахувався з позивачем за отриманий природний газ в сумі 939406 грн. 75 коп., що стверджується наявними у справі розрахунком суми боргу, платіжними дорученнями на підтвердження проведення відповідачем розрахунків частково, карткою рахунку № 631 відповідача, іншими матеріалами справи.

Невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 06/03-3926-ТЕ-2 від 31.12. 2003 року в повному обсязі спонукало позивача на звернення з даним позовом до суду.

Станом на час звернення з позовом до суду основна заборгованість відповідача по оплаті отриманого природного газу складала 46376 грн. 32 коп., що стверджується наявними у справі : договором № 06/03-3926-ТЕ-2 від 31.12. 2003 року, актами передачі - приймання природного газу за заявлений у позові термін, розрахунком суми позову в цій частині, платіжними дорученнями в підтвердження проведення відповідачем розрахунків частково, іншими матеріалами справи.

Відповідно до п. 4 „Прикінцеві та перехідні положення ЦК України” Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки цивільні відносини виникли між сторонами після набрання чинності ЦК України і згідно п. 11.1 договору № 06/03-3926-ТЕ-2 від 31.12. 2003 року продовжують існувати, судом підлягає застосуванню Цивільний Кодекс України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, що передбачено ст. 525 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Оскільки позов в частині стягнення 8430 грн. 92 коп. основного боргу був врегульований самими сторонами після звернення з позовом позивача до суду і порушення провадження у справі, що стверджується карткою рахунку № 631, проти чого сторони не заперечують, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, з покладенням судових витрат, виходячи з цієї суми, на відповідача.

На день розгляду справи відповідач не надав суду доказів щодо погашення решта суми основного боргу, не надав і доказів щодо спростування позовних вимог в цій частині а тому позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 37945 грн. 40 коп. підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 11, 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання , на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення 36057 грн. 88 коп. індексу інфляції за період з лютого 2004 року по липень 2006 року стверджуються наявними у справі матеріалами і підлягають задоволенню частково в сумі 33830 грн. 27 коп.(в зв’язку з допущеною помилкою позивачем в розрахунку суми позову в цій частині ) на підставі ст. 625 ЦК України. В решті позову в цій частині на суму 2227 грн. 61 коп. слід відмовити.

Позовні вимоги в частині стягнення 8980 грн. 09 коп. 3% річних, нарахованих за термін з 11. 02. 2004 року по 11. 08. 2006 року стверджуються наявними у справі матеріалами, у т. р. розрахунком суми позову в цій частині і підлягають задоволенню на підставі ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги в частині стягнення 3246 грн. 34 коп. штрафу стверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, п.п. 7.2, 7.5 договору № 06/03-3926 ТЕ-2 від 31. 12. 2003 року, розрахунком суми позову в цій частині і підлягають задоволенню на підставі ст.549 ЦК України.

Позовні вимоги в частині стягнення пені стверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема п.п. 7.2, 10.7 договору № 06/03-3926ТЕ-2 від 31.12. 2003 року, розрахунком суми позову в цій частині і є обґрунтованими на суму 20691 грн. 11 коп. за період нарахування пені з 11. 08. 2005 року по 11. 08. 2006 року. В решті позову в цій частині на суму 155 грн. 26 коп. слід відмовити.

Враховуючи причини, по яких відповідач не зміг своєчасно виконати свої зобов’язання за договором № 06/03-3926-ТЕ-2 від 31. 12. 2003 року:

- несвоєчасність проведення розрахунків з відповідачем безпосередніми споживачами природного газу –населенням ( станом на 01. 10. 2006 року заборгованість населення за житлово-комунальні послуги складає 365696 грн. 05 коп.);

- наявність заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання, затверджених для населення в сумі 37945 грн. 39 коп. (ст. 116 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Постанова КМ України від 22. 05. 2006 р. № 705).

- ускладнення стягнення заборгованості з безпосередніх споживачів - населення в зв’язку з прийняттям Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”. Станом на 01.10. 2006 року укладено 45 договорів про реструктуризацію заборгованості на загальну суму 52803 грн.50 коп.

- вжиті відповідачем заходи по зменшенню заборгованості (заявлено 207 позовів до суду про стягнення з боржників 121604 грн. 30 коп.)

суд рахує такий випадок винятковим, а тому відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%, що складає суму 10345 грн. 56 коп.

Позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 10345 грн. 55 коп. на підставі ст. 549 ЦК України.

В позові в частині стягнення пені в сумі 10500 грн. 82 коп. ( 155 грн. 26 коп. + 10345 грн. 56 коп.) слід відмовити, однак, судові витрати, виходячи із суми 10345,56 грн. зменшеного судом розміру пені, підлягають віднесенню на відповідача.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

При зверненні з позовом до суду позивачем пл. дорученням № 8423 від 15. 08. 2006 року було зайве сплачено держмито в сумі 0,93 грн., яке підлягає йому поверненню з державного бюджету України на підставі ст. 8 Декрету КМ України «Про державне мито».

Керуючись ст. ст. 11, 525,526, 549, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 33, 44, 49, 75, 82, п. 3 ст. 83, ст.ст. 84, 85, 115, 116 ГПК України, Декретом КМ України «Про державне мито»;

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Моріс» (21034, м. Вінниця, провулок Карла Маркса, 14А, р/р 2600430110345 у Вінницькій обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФ0 302010, код ЄДРПОУ 24899175)

- на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” ( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, р/р 260083013814 в ГОУ Промінвестбанку України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 37945 грн. 40 коп. основного боргу, 10345 грн. 55 коп. пені, 8980 грн. 09 коп. 3% річних, 33830 грн. 27 коп. інфляційних нарахувань, 3246 грн. 34 коп. штрафу, 1131 грн. 24 коп. відшкодування витрат на держмито, 115 грн. 57 коп. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 8430 грн. 92 коп. основного боргу припинити.

В позові в частині стягнення 2227 грн. 61 коп. інфляційних нарахувань, 10500 грн. 82 коп. пені – відмовити.

Зобов’язати територіальний орган держказначейства повернути Дочірній компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” ( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, р/р 260083013814 в ГОУ Промінвестбанку України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) із державного бюджету України держмито в розмірі 0,93 грн. зайве сплачене пл.. дорученням № 8423 від 15. 08. 2006 року.

Оригінал платіжного доручення № 8423 від 15. 08. 2006 року на суму 1156 грн. знаходиться у судовій справі № 7/241-06.

Суддя Мінєєва Н.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84ГПК України 27.10.06