Рішення № 230461, 31.10.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.06р.

Справа № 6/438-06

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок вогнетривів", м.Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства"Нікополський завод феросплавів", м.Нікополь

про стягнення 491 900,34 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

Від позивача Бобров Р.В. довіреність від 08.02.2005р.

Від відповідача АржанухінВ.Л. довіреність №41-4016 від 22.05.2006 р.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява та заява про збільшення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок вогнетривів”, м.Запоріжжя–далі по тексту–позивача до Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, Дніпропетровська область, м.Нікополь–далі по тексту–відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача 456 801,04 грн. основного боргу на підставі умов договору поставки продукції № 99 від 12.01.2006 р., Специфікації та Додаткових узгоджень до нього, укладеного між позивачем та відповідачем.

Додатково, за порушення строків оплати отриманого товару, на підставі п.6.5 умов вищеназваного договору позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 48 883,95 грн. пені, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 8 258,32 грн. річних, та 5 139,43 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Крім цього з метою забезпечення позовних вимог позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача на суму 491 900,34 грн. без посилання на конкретні підстави забезпечення позову.

Відповідач відзив на позов та витребувані господарським судом документи надав, у судове засідання з’явився, позовні вимоги позивач не визнає посилаючись на те, що позивач в порушення пп.2.3 та 2.6 умов вищеназваного договору позивач не надав відповідачеві рахунки-фактури на оплати отриманої відповідачем від позивача продукції.

05.09.2006 р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 03.10.2006 р. у зв’язку з тим, що відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи без поважних причин не надав та звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення слухання справи на більш пізніший строк.

03.10.2006 р. на підставі ст.ст.69,77 ГПК України за письмовим клопотанням сторін слухання справи було продовжено до 24.12.2006 р. і призначено до розгляду на 17.10.2006 р.

17.10.2006 р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 31.10.2006 р. у зв’язку з тим, що відповідач у судове засідання не з’явився.

31.10.2006 р. на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем на вимоги суду в судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір постави продукції № 99 та підписано Специфікацію та Додаткові узгодження до нього, у відповідності з якими позивач в період з 12.01.2006 р. по 15.05.2006 р. по накладних, разом з рахунками-фактурами, поставив відповідачеві письмово узгоджену сторонами продукцію на загальну суму 1 466 988,01 грн., яку відповідач прийняв у повному обсязі без зауважень до її кількості та якості і відповідно до умов вищеназваного договору п.2.3, зобов’язався оплатити отриману продукцію у повному обсязі на протязі 10 банківських днів від дати отримання продукції, але в порушення взятих на себе зобов’язань відповідач згідно банківських виписок, рахунки-фактури позивача на оплату отриманої продукції оплатив частково у сумі 1 010 186,97 грн., у зв’язку з чим і виникла заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 456 801,04 грн., яку позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на його користь посилаючись на те, що 19.05.2006 р. позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість у повному обсязі, яку відповідач отримав та залишив без відповіді і задоволення.

Додатково, за порушення строків оплати отриманої продукції, на підставі п.6.5 умов вищеназваного договору позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 48 883,95 грн. пені, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 8 258,32 грн. річних, та 5 139,43 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Крім цього з метою забезпечення позовних вимог позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача на суму 491 900,34 грн. без посилання на конкретні підстави забезпечення позову.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення платежу.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимоги суду у судове засідання, та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні суд дійшов висновку, що факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 456 801,04 грн. повністю підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів представлених позивачем в судове засідання і по суті не заперечується відповідачем.

Оскільки на день розгляду справи у суді розрахунок позову по основній сумі боргу, що становить 456 801,04 грн., позивачем документально доведено, а відповідачем документально не спростовано, то клопотання позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 456 801,04 грн. слід визнати обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Додаткові вимоги позивача, про стягнення з відповідача на користь позивача за порушення строків оплати отриманої продукції, на підставі п.6.5 умов вищеназваного 48 883,95 грн. пені, слід визнати обґрунтованими, але приймаючи до уваги тимчасове скрутне фінансове становище відповідача, суд вважає за можливе на підставі п.6 ст.83 ГПК України знизити суму пені до 30 000,00 грн.

Додаткові вимоги позивача, про стягнення з відповідача на користь позивача за порушення строків оплати отриманої продукції, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 8 258,32 грн. річних, 5 139,43 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача, слід визнати обґрунтованими і підлеглими задоволенню.

Клопотання позивача про суд накладання арешту на грошові кошти відповідача на суму 491 900,34 грн. без посилання на конкретні підстави забезпечення позову, слід визнати необґрунтованими, документально недоведеними, а отже непідлеглими задоволенню.

Заперечення відповідача, що позивач в порушення пп.2.3 та 2.6 умов вищеназваного договору не надав відповідачеві рахунки-фактури на оплати отриманої відповідачем від позивача продукції суд не може прийняти до уваги, так як дані заперечення протирічять банківським випискам відповідно до яких, часткову оплату отриманої від позивача продукції відповідач проводив на підставі рахунків-фактур позивача. Крім того. п.2.3 умов вищеназваного договору, на який посилається відповідач чітко визначено, що відповідач оплачує отриману продукцію на протязі 10 банківських днів з дати її поставки.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,525,526,625,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 49,82-85,87,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, 53213, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, (р/р 26009132197001 в ЗАТ КБ „Приватбанк” м.Дніпропетровськ, МФО 305299, р/р 2600930129101 в АБ „Кредит-Дніпро”, МФО 305749, код ЄДРПОУ 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок вогнетривів”, 69095, м.Запоріжжя, пл.. Пушкіна,4, (р/р 26006056180001 в АКБ „Індустріалбанк” м.Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 25474510) 456 801 (чотириста п’ятдесят шість тисяч вісімсот одна) гривень 04 коп. основного боргу, 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп. пені, 8 258 (вісім тисяч двісті п’ятдесят вісім) гривень 32 коп. річних, 5 139 (п’ять тисяч сто тридцять дев’ять) гривень 43 коп. держмита, 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

О.О. Коваленко

Рішення підписано - 02.11.2006 р.