Рішення № 2303032, 11.11.2008, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2008 Справа № 4/391-ПД-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічної фірми "РВіК"

за первісним позовом про зобов’язання підписати додаткову угоду № 3 до договору № 24/885 від 24.05.2004 р.,

за зустрічним позовом про стягнення 4040,78 грн,

за участі представників сторін:

від позивача –Воробйовської В.В. (юрисконсульта),

від відповідача –Рефлер В.В. (директора),

в с т а н о в и в:

Ухвалою суду від 4 серпня поточного року суддею Ємленіновою З.І. порушено провадження у даній справі та її розгляд проведено в судових засіданнях, що відбулися 11, 18 вересня, 1 жовтня поточного року. Поряд з цим, за розпорядженням голови суду № 529 від 15.1.0.2008 р. справу передано на розгляд судді Закуріну М.К. Подальший розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 16 та 30 жовтня з оголошенням перерви для прийняття рішення до 11 листопада 2008 року. У вказаний час судом оголошено вступну та резолютивну частину даного рішення.

Безпосередньо позовні вимоги за первісним позовом ґрунтуються на необхідності внесення змін до укладеного між сторонами договору № 24/885 від 24.05.2004 р. про користування 47 парами магістрального та 54 парами розподільчого кабелю для організації абонентських ліній через відсутність у позивача права власності на майно, яке за цим договором передавалося у користування, а саме пар магістрального та розподільчого кабелю. Зокрема, позивач зазначає, що з 1 березня 2008 року відповідач не є власником 36 пар магістрального кабелю та 41 пари розподільчого кабелю, а тому до договору повинні бути внесені відповідні зміни та розрахунки вартості надання майна у користування, оскільки на даний час в користуванні позивача знаходиться лише 13 пар розподільчого та 11 пар магістрального кабелю. Обґрунтовуючи відсутність у відповідача права власності на майно позивач вказує на наявність угоди від 29 лютого 2008 року, укладеної між відповідачем та відкритим акціонерним товариством „Херсонський КХП”, згідно до якої відповідачем повернуто останньому магістральні та розподільчі кабелі.

В свою чергу відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на той факт, що ним до 6 травня 2008 року продовжувалося надання послуг по обслуговуванню кабелів, в яких знаходились і пари, які передані за спірним договором позивачу, у всій договірній кількості, а тому позивач неправомірно вимагає підписання додаткової угоди з визначенням дати зміни кількості майна, переданого в користування з 1 березня 2008 року.

Водночас позовні вимоги за зустрічним позовом (з урахуванням зустрічної позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення: основної заборгованості в розмірі 3584,34 грн; штрафних санкцій –68,60 грн; пені –186,03 грн; інфляційних –116,72 грн; та річних –85,09 грн; ґрунтуються на невиконанні позивачем взятих на себе зобов’язань за вказаним вище договором № 24/885 від 24.05.2004 р., укладеним між сторонами, щодо сплати вартості користування парами магістрального та розподільчого кабелю.

Позивачем подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву, за змістом якого ним визнається правильність нарахування відповідачем плати за користування майном в розмірі 180,41 грн на місяць починаючи з 1 березня 2008 року, оскільки він використовує на даний час 11 пар магістрального та 13 пар розподільчого кабелю. Проте, саму несплату пов’язує з відсутністю з боку відповідача виставлених рахунків на оплату. В іншій частині позову відповідач вимоги не визнає, посилаючись на їх необґрунтованість з підстав, викладених у первісному позові.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 14 травня 2004 року між сторонами укладено договір № 24/885 про користування парами магістрального та розподільного кабелю для організації абонентських ліній (а.с. 7-9), предметом якого є надання відповідачем позивачу в користування пар магістрального та розподільного кабелю для організації абонентських ліній в кількості, що вказана в додатку № 1 до договору. За пунктом 3.1. договору вартість користування парами складає: 1 пари магістрального кабелю –6,34 грн без ПДВ на місяць; 1 пари розподільного кабелю –6,20 грн без ПДВ на місяць. Згідно до пункту 4.3. договору сторони обумовили, що у випадку порушення строків оплати наданих послуг вони сплачують пеню, яка обчислюється від суми заборгованості в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки. У відповідності до пунктів 8.1. та 8.2. договору (з урахуванням протоколу розбіжностей (а.с. 10) сторонами визначено. що договір діє до 31 грудня 2005 року та вважається пролонгованим на цих же умовах до кінця наступного року, якщо за 30 днів до дати припинення його чинності жодна зі сторін письмово не заявить про намір не продовжувати дію договору.

В свою чергу в додатку № 1 до договору (а.с. 11) сторонами визначено, що позивачу відповідачем передається 18 пар магістрального та 26 пар розподільного кабелю. у зв’язку з чим вартість послуг складає відповідно до додатку № 3 до договору –розрахунку плати (а.с. 13) –275,32 грн на місяць.

В подальшому 23 вересня 2005 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору (а.с. 17), за умовами якої позивач отримав у користування, що вбачається з додатку № 1 до додаткової угоди (а.с. 18), 47 пар магістрального та 54 пари розподільного кабелю, а тому розмір плати встановлено відповідно до розрахунку (а.с. 20) в розмірі 632,78 грн на місяць без ПДВ.

Під час дії договору та виконання сторонами взятих на себе зобов’язань 23 квітня поточного року позивач надіслав відповідачу для підписання додаткову угоду № 3 (а.с. 26, 35), в якій запропонував внести зміни з 1 березня 2008 року в додатки № 1 та № 3 до договору, зазначивши кількість магістральних та розподільних пар в меншій кількості, а саме: магістральних пар в кількості 11 та розподільних –а 13, у зв’язку з чим відповідно і вартість послуг зменшується до 150,34 грн на місяць без ПДВ (а.с. 37).

Відповідач листом за вихідним № 68/1.08 від 16 травня 2008 року (а.с. 27) відмовився від підписання додаткової угоди № 3 та повернув її, зазначивши про необхідність повного розрахунку з боку позивача у відповідності до пункту 8.1. договору. Зокрема, за цим пунктом (а.с. 10) сторони зобов’язані протягом 20 днів з моменту завершення строку дії договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Таким чином, через не підписання відповідачем додаткової угоди № 3 до договору виник спір за первісним позовом.

Вирішуючи даний спір судом констатується, що у відповідності до статті 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Безпосередньо підставою для внесення змін до договору, вказаною позивачем, є факт повернення відповідачем власного майна, яке передавалось за договором № 24/885 в користування позивачу, його попередньому власнику, тобто відкритому акціонерному товариству „Херсонський КХП”.

Так, з угоди від 29 лютого 2008 року про розірвання договору купівлі-продажу № 151 від 1 вересня 2005 року (а.с. 30) слідує, що за домовленістю між відповідачем та вказаним товариством відповідач зобов’язався повернути до 1 березня 2008 року майно, в тому числі і магістральні та розподільні лінії, отримані ним за договором купівлі-продажу № 515. Як вбачається з акту приймання-передачі від 29 лютого 2008 року (а.с. 34), відповідач передав майно, в тому числі і спірне, товариству „Херсонський КХП”, у зв’язку з чим з цієї дати відповідач не є власником 36 пар магістрального та 41 пари розподільного кабелю, які ним надавались в користування позивачу, а тому, фактично, ним надаються послуги за договором № 24/885 від 14.04.2004 р. лише щодо користування 11 парами магістрального та 13 парами розподільного кабелю.

З цього приводу суд зазначає, що у відповідності до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, у відповідності до статті 334 того ж Кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. В даному випадку, ці правові позиції стосуються моменту набуття права власності на пари магістрального і розподільного кабелю ВАТ „Херсонський КХП”.

За таких обставин, відповідач позбувся права власності на вказане майно з моменту набуття цього права товариством, а тому він не може розпоряджатися ним, оскільки воно у нього відсутнє, що відповідає приписам статті 761 ЦК України, за якою право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Враховуючи викладені обставини позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки з 1 березня 2008 року позивач користується лише 11 парами магістрального та 13 парами розподільного кабелю, належних відповідачу.

Що стосується позовних вимог за зустрічним позовом судом встановлено, що позивач не сплачує вартість користування парами магістрального та розподільного кабелю за договором № 24/885 від 14.04.2004 р. починаючи з березня по жовтень поточного року включно. За обрахунками відповідача така сплата складає 3584,34 грн, виходячи з фактичного користування позивачем майном.

У відповідності до частини 1 статті 193 ГК України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу, положеннями стаття 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку в пункті 3.3. договору № 24/885 сторони обумовили, що вони зобов’язані щомісячно в 10-денний термін з дати виставлення рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, вносити плату за отримані послуги на розрахункові рахунки контрагента на підставі рахунку, виставленого до 7-го числа згідно з вимогами законодавства.

Судом встановлено, що відповідач не виставляв позивачу рахунки на оплату за спірний період, проте, ним на адресу позивача 22 липня 2008 року надіслана претензія про сплату заборгованості за період з березня по червень місяці 2008 року включно на суму 2262,59 грн (а.с. 55). Надсилання цієї претензії судом розцінюється аналогічним виставленню рахунків на оплату, оскільки в претензії зазначено розрахункові періоди та суми за кожним з них, а саме відповідачем нараховано: за травень –759,34 грн, за квітень –759,34 грн, з 1 по 6 травня –146,97 грн, з 7 по 31 травня –266,52 грн, за червень 330,42 грн. Таким чином строк виконання зобов’язання з боку позивача по сплаті отриманих послуг за період з березня по червень 2008 року включно настав з 7 липня 2008 року з розрахунку: 22 червня + 5 днів (термін поштового обігу –надіслання претензії) + 10 днів (згідно до пункту 3.3. договору –строк оплати після виставлення рахунку) = 7 липня 2008 року.

В той же час, оскільки позивач користується майном відповідача в меншій кількості, ніж зазначено відповідачем, заборгованість складає 1443,28 грн з ПДВ за період з березня по жовтень 2008 року включно, з розрахунку: 180,41 грн х 8 міс = 1443,28 грн, де 180,41 грн це –плата за один місяць за користування 11 парами магістрального та 13 парами розподільного кабелю з ПДВ, яка розрахована виходячи з договірних умов, а саме тарифу 6,20 грн за користування 1 парою розподільного кабелю та 6,34 грн за користування 1 парою магістрального кабелю (13 пар х 6,20 грн = 80,60 грн без ПДВ; 11 пар х 6,34 грн = 69,74 грн без ПДВ; 80,60 грн + 69,74 грн = 150,34 грн без ПДВ; 150,34 грн х 20 % ПДВ = 30,07 грн податку на додану вартість; 150,34 грн + 30,07 грн =180,41 грн). Проте, відповідач не виставляв рахунки позивачу за розрахункові періоди з липня по жовтень поточного року, а тому строк виконання зобов’язання в цій частині не настав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі стягнення 721,64 грн за період з березня по червень 2008 року з розрахунку: 180,41 грн х 4 місяці = 721,41 грн.

Відповідачем до стягнення також заявлені на підставі статті 625 ЦК України інфляційні в розмірі 116,72 грн та річні –85,09 грн. Зокрема, за частиною 2 цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас обрахування названих сум є неправомірним, оскільки відповідачем використано інші суми заборгованості та невірно здійснено сам розрахунок. Так, правильний розрахунком інфляційних є:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період ?

Інфляційне збільшення суми боргу ?

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції ?

08.07.2008 - 01.09.2008

721.64

0.994

-4.33

717.31

У зв’язку з цим інфляція за період стягнення відсутня, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. При цьому судом обраховано вказаний період виходячи з дати настання строку виконання зобов’язання та закінчення періоду, який вказаний відповідачем у власному розрахунку.

Що стосується нарахування 3% річних, правильним розрахунком є

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

721,64

08.07.2008 - 01.09.2008

56

3 %

3,32

З такого розрахунку загальна сума процентів за договором складає 3,32 грн, яка підлягає стягненню з позивача.

Також відповідачем здійснено нарахування пені в розмірі 186,03 грн, виходячи з розрахунку: 3143,71 грн х 12% : 365 днів х 180 днів. Таке нарахування є помилковим у зв’язку з тим, що відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Поряд з цим, за частиною 4 статті 231 того ж Кодексу у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В даному випадку сторонами в договорі визначено (пункт 4.3. договору), що у випадку порушення строків оплати наданих послуг вони сплачують пеню, яка обчислюється від суми заборгованості в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки.

Таким чином пеня становить 27,21 грн з розрахунку:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

721.64

08.07.2008 - 30.10.2008

115

12.0 %

0.033 %

27,21

Разом з цим, відповідачем заявлено до стягнення 68,60 грн збитків, нарахування яких здійснено з посиланням на положення статті 40 Закону України „Про телекомунікації”, оскільки позивач з березня 2008 року перестав надавати послуги за укладеним з відповідачем договором по наданню в користування розподільчого кабелю.

Так, за договором № 24/885 від 14.05.2004 р. позивач зобов’язався надавати відповідачу в користування пари магістрального та розподільного кабелю для організації абонентських ліній в кількості, що вказана в додатку № 2 до договору. Додатком № 2 (а.с. 12) з урахуванням додаткової угоди № 2 до договору (а.с. 23, 24) сторонами визначено, що позивачем надано в користування відповідачу 2 пари розподільного кабелю, у зв’язку з чим вартість сплати складає 12,4 грн на місяць без ПДВ з розрахунку тарифу за користування 1 парою в розмірі 6,2 грн (а.с. 25).

Зокрема, названою статтею 40 Закону визначена відповідальність оператора телекомунікаційних послуг перед споживачами. А саме, оператор телекомунікацій несе перед споживачами за ненадання або неналежне надання телекомунікаційних послуг таку майнову відповідальність: 1) за ненадання оплачених телекомунікаційних послуг або надання їх в обсязі, меншому за оплачений, - у розмірі оплаченої вартості ненаданих послуг та штрафу в розмірі 25 відсотків вартості послуг; 2) за затримку передавання телеграми, що призвело до її невручення або до несвоєчасного вручення, - штраф у розмірі 50 відсотків вартості оплаченої послуги, а також повернення споживачу отриманих за послугу грошей; 3) за безпідставне відключення кінцевого обладнання, - у розмірі абонентної плати за весь період відключення; 4) за безпідставні скорочення чи зміну переліку послуг, - у розмірі абонентної плати за один місяць; 5) в інших випадках - у розмірах, передбачених договором про надання телекомунікаційних послуг; 6) у разі неусунення протягом однієї доби із зафіксованого моменту подання абонентом заявки щодо пошкодження телекомунікаційної мережі, яке унеможливило доступ споживача до послуги або знизило до неприпустимих значень показники якості телекомунікаційної послуги, абонентна плата за весь період пошкодження не нараховується, а оператор телекомунікацій у разі неусунення пошкодження протягом п'яти діб із зафіксованого моменту подання абонентом відповідної заявки сплачує споживачу штраф у розмірі 25 відсотків добової абонентної плати за кожну добу перевищення цього терміну, але не більше ніж за три місяці.

В той же час, відповідачем не доведено в чому саме полягає невиконання договірних відносин з боку позивача, а також не надано відповідних доказів щодо цього, що є його обов’язком за статтею 33 ГПК України, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Інші заперечення сторін до уваги судом не приймаються, оскільки вони спростовуються викладеними вище обставинами.

Враховуючи, що позовні вимоги за первісним позовом задоволенні, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. В свою чергу, враховуючи, що позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенні частково сплачене відповідачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

2.Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-технічна фірма „РВіК” (розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Горького, 22/8; розрахунковий рахунок 26003316 в Укрсоцбанку м. Херсон, МФО 352015, ОКПО 19228415) підписати з відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Херсонської філії (розташованим за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 41, розрахунковий рахунок 260012199 у ВАТ „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 352093, ОКПО 01188661) додаткову угоду № 3 від 22 квітня 2008 року до договору № 24/885 від 24.05.2004 р.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-технічна фірма „РВіК” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Горького, 22/8; розрахунковий рахунок 26003316 в Укрсоцбанку м. Херсон, МФО 352015, ОКПО 19228415) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Херсонської філії (розташованого за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 41, розрахунковий рахунок 260012199 у ВАТ „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 352093, ОКПО 01188661) –85 грн витрат по сплаті державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити частково.

5.Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Херсонської філії (розташованого за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 41, розрахунковий рахунок 260012199 у ВАТ „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 352093, ОКПО 01188661) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-технічна фірма „РВіК” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Горького, 22/8; розрахунковий рахунок 26003316 в Укрсоцбанку м. Херсон, МФО 352015, ОКПО 19228415) –721,64 грн основної заборгованості, 3,32 грн річних, 27,21 пені, 18,98 грн витрат по сплаті державного мита і 21,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

6. В іншій частині зустрічного позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дата підпису рішення –11 листопада 2008 року

Суддя М.К. Закурін