Постанова № 2302478, 11.11.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04.11.08р.

Справа № А33/345-07

Господарський суд Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Рудовської І.А. при секретарі Короленко Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № А33/345-07

За позовом: Національного банку України в особі управління Національного банку України в Дніпропетровській області , м. Дніпропетровськ

до відповідача: Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

про: стягнення 680 грн. штрафу

Представники:

Від позивача: Бондар І.В. (головний юрисконсульт), довіреність б/н від 20.09.2006 року

Від відповідача: Лучанінов Д.В., довіреність № 10096 від 19.12.2007 року; Троян О.І., довіреність № 4854 від 15.10.2008 року

СУТЬ СПОРУ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету штраф за порушення валютного законодавства у розмірі 680 грн.

Позивач заявив клопотання про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю та просить суд витребувати відповідно до ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від позивача наступні копії документів в справу (оригінали для ознайомлення):

- витяг з форм звітності № 531 станом на 01.02.2007 р. , 01.03.2007 р.,

- копію акту перевірки від 10.07.2007 р.

- копію протоколу №1 порушення валютного законодавства від 10.07.2007 р.;

-копію постанови про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства №42 від 07.08.2007р.;

Ухвалою господарського суду від 14.11.2007 р. провадження у справі було зупинене до розгляду справи № А39/594-07, яка знаходиться в провадженні Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Відповідач надав заперечення проти позову від 07.11.2007 р.(вих.. № 260.00/01-11-63) та просить суд закрити провадження. Заперечення обґрунтовані тим, що в даному випадку спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків не поширюється компетенція адміністративних судів, оскільки законодавством не встановлено випадків звернення до адміністративного суду з цією метою, а навпаки законодавчими актами України прямо встановлено, що позовна заява про стягнення суми штрафу подається до місцевого господарського суду. Також зазначає, що в його діях відсутні ознаки порушення вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 р. № 15-93, що виключає відповідальність, передбачену абзацом п’ятим п.2 ст. 16 вищевказаного Декрету.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова суперечить діючому законодавству України, а зокрема - встановлений підзаконними актами НБУ обов’язок повідомлення податкових органів не відповідає законодавчо встановленому порядку розкриття інформації, що становить банківську таємницю. Також в додаткових запереченнях на позов відповідач зазначає, що ним 25.09.2008 р. отримано лист НБУ від № 18-323/311-12773 від 19.09.2008 р. , яким було повідомлено що рішенням Апеляційної комісії НБУ від 21.08.2008 р. № 35/2008 та від 21.08.2008 р. № 26/2008 задоволенні два апеляційні звернення відповідача, і оскаржувані постанови про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства від 25.07.2008 р.№ 13/-016/3623БТ , від 25.07.2008 р. № 23-016/3624БТ , винесені УНБ України в Дніпропетровській області від 22.07.2008 р. № 6 , та постанова від 22.07.2008 р. № 6 винесена УНБУ в Сумській області –скасовані, підставою для скасування про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства наводилось саме відсутність інформування про факти порушення клієнтами законодавчо встановленого терміну розрахунків за експортними операціями до відповідного податкового органу за місцем реєстрації клієнта, зазначене є тотожнім з підставами притягнення до відповідальності , які зазначені у постанові УНБУ у Дніпропетровській області від 07.08.2007 р. № 42 , просить суд відмовити в позові повністю та подали клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з подачею заяви за нововиявленими обставинами до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою господарського суду від 23.09.2008 р. провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 14.10.2008 р.

У судовому засіданні 14.10.2008 р. оголошувалась перерва до 28.10.2008 р. , з 28.10.2008 р. по 04.11.2008 р.

На підставі ст. 167 КАС України, оголошено вступну та резолютивну частини суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2007 р. Управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області складено акт камеральної перевірки Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні валютного контролю за розрахунками клієнта ТОВ "Український завод понадвеликогабаритних шин" за імпортним контрактом від 12.09.2005 р. № 20 К-D/2005/1, укладеним з нерезидентом фірмою "Когdsа Sаbаnсі Duроnt; Еndиstrіуеl Ірlік Vе Когd Веzі Sаnауі Ve Тісагеt А.S." (Туреччина).

На виконання зобов'язань за імпортним контрактом від 12.09.2005р. № 20 К-D/2005/1, укладеним з нерезидентом фірмою "Когdsа Sаbаnсі Duроnt; Еndиstrіуеl Ірlік Vе Когd Веzі Sаnауі Ve Тісагеt А.S." (Туреччина) Банком, за дорученням ТОВ "Український завод понадвеликогабаритних шин", 13.06.2006р. перераховано $ 903.750,00. Граничний законодавчо встановлений 90-денний термін розрахунків 11.01.2007р.

Товар від нерезидента за вказаною передплатою надійшов з 25.01.2006р. по 25.01.2007р. на загальну суму $ 897.633,46. Крім того, 15.02.2007р. нерезидентом повернуто кошти в сумі $ 6.116,46. Отже, за станом на 01.02.2007р. ТОВ "Український завод понадвеликогабаритних шин" порушено законодавчо встановленого 90-денного терміну розрахунків.

ЗАТ КБ "ПриватБанк" не надано інформації до податкової інспекції за місцем реєстрації клієнта порушення, яке виникло у лютому 2007р., відповідно до п. 7.10 розділу 7 Інструкції № 136, та у строки, визначені 7.1 розділу 7 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. N 136.

10.07.2007 р. Управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області складено протокол №1 порушення валютного законодавства, де зазначено, що під час перевірки виконання вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" виявлено порушення вимог статті 13 Декрету КМУ від 19.02.1993 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", та наслідки передбачені абз. 3 п. 2.5 розділу 2 "Положення про валютний контроль" затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. (із змінами та доповненнями), яке полягає в тому що, ЗАТ КБ "Приватбанк" не надано інформації до податкової інспекції за місцем реєстрації клієнта про порушення , яке виникло у січні 2007 р., відповідно до п.7.10, та у строки , визначені п.7.1 розділу 7 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 р. № 136.

07.08.2007 р. Управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області винесено постанову № 42 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства. Даною постановою притягнуто ЗАТ КБ "Приватбанк" (адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) до відповідальності у вигляді штрафу у сумі 680 грн.00коп. Сума штрафу має бути перерахована до Державного бюджету України в 5-ти денний строк з дня отримання цієї постанови. Постанова набирає чинності з дня підписання.

Господарський суд вважає необхідним задовольнити адміністративний позов з наступних підстав:

Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.

Відповідно до статті 60 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ, інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Згідно з п. 1.2 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління НБУ від 14 липня 2006 р. № 267, банки зобов'язані забезпечувати зберігання та захист інформації, яка містить банківську таємницю, з метою недопущення її незаконного розкриття, розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

Відповідно, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи –суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу, з огляду на презумпцію добросовісності клієнта

Водночас, інформація про виявлені банком факти порушень в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об'єкта лізингу, як того вимагають приписи Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними, та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24 березня 1999 р. № 136, має інше правове навантаження.

Згідно ст. 13 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Відтак, здійснення валютного контролю та своєчасне інформування відповідних державних органів про порушення валютного законодавства є обов'язком банку і тлумачення вищевказаних виявлених порушень під визначення поняття “банківська таємниця” є помилковим.

Згідно пункту 14 статті 7 Закону України "Про Національний банк України " до функцій Національного Банку України входить, здійснення відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютного регулювання, визначення порядку здійснення платежів в іноземній валюті, організація і здійснення валютного контролю за банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного Банку на здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно до статті 44 Закону України “Про Національний банк України", Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції НБУ у сфері валютного регулювання та контролю належить:

- видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

- застосування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів ) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" на уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, покладено функції із здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи банків.

Частиною 1 ст. 13 названого Декрету, Національний банк України визначено як головний орган валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів, та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України наділений повноваженнями щодо видачі у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкових для виконання нормативних актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України.

Згідно затвердженого постанови НБУ від 08.02.2000 року № 49 "Положення про валютний контроль" уповноважені банки, які отримали від Національного банку генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, зобов’язані здійснювати контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи банку. Цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та/або своєчасному інформуванні уповноваженими банками, у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій.

Постановою правління НБУ від 24.03.1999 року № 153 затверджено Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експертними, імпортними та лізинговими операціями, пунктом п. 7.1 якої передбачено, що банки надсилають усі передбачені цим розділом повідомлення до десятого числа місяця, наступного за звітним, а повідомлення згідно з пунктом 7.8 у визначені ним строки податковим органам за місцем реєстрації резидентів поштою з отриманням поштового підтвердження про їх вручення адресату або кур'єром банку з обов'язковою відміткою податкових органів про отримання. Зазначені повідомлення мають також надаватися на магнітних носіях або засобами електронного зв'язку з дотриманням установлених цим пунктом строків за письмовою вимогою податкового органу, яка підписана його керівником (заступником керівника) та засвідчена відбитком печатки. У повідомленнях обов'язково зазначаються такі реквізити резидентів:

- повне найменування, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ та місцезнаходження - для юридичних осіб;

- прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання та ідентифікаційний номер за ДРФО (за наявності) - для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Пунктом 7.10. зазначеної Інструкції визначено, що банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 7 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об'єкта лізингу. У наступному звітному місяці інформація про ці порушення вже не надається.

Зокрема, згідно додатку № 7 до вказаної Інструкції, податковим органам повинна направлятися інформація із зазначенням найменування резидента –клієнта банку, його ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ, місця знаходження, дати і номеру договору, а також дати здійснення платежу за імпортною (лізинговою) операцією, дати оформлення ВМД за експортною (лізинговою) операцією.

Отже, приписи Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. N 136, в межах розглянутого питання, жодним чином не суперечать вимогам Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року N 2121-III.;

Суд, розглянувши заперечення позивача , де останній посилається на те, що постанова від 07.08.2007 р. № 42 суперечить діючому законодавству України, зокрема, встановлений підзаконними актами НБУ обов’язок повідомлення податкових органів не відповідає законодавчо встановленому порядку розкриття інформації, що становить банківську таємницю , суд вважає заперечення необґрунтованими , оскільки законодавством прямо передбачено розкриття такої інформації , на Банки в законодавчому порядку покладені функції агента валютного контролю (Декрет КМУ від 19.02.93р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю") і "ПриватБанк" порушив вимоги Декрету, що було зафіксовано в акті та протоколі перевірки від 10.07.2007року, на підставі чого було винесено постанову № 42 від 07.08.2007 року .

Враховуючи те, що відповідачем допущено порушення вимог законодавства (статті 13 Декрету КМУ від 19.02.93 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"), господарський суд вважає необхідним адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач доказів перерахування штрафу до суду не подав.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказані обставини встановлені також постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.08 р. по справі № А39/594-07, яка набрала законної сили, у аналогічному спорі між тими ж сторонами, які не підлягають доведенню у цій справі.

Стосовно заперечень відповідача щодо того, що в даному випадку спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків не поширюється компетенція адміністративних судів, оскільки законодавством не встановлено випадків звернення до адміністративного суду з цією метою, а навпаки законодавчими актами України прямо встановлено, що позовна заява про стягнення суми штрафу подається до місцевого господарського суду, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Ст. 7 вказаного Закону визначає, що зокрема, на Національний банк України покладено функції організації, створення та методологічного забезпечення системи грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; здійснення банківського регулювання та нагляду; здійснення відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютного регулювання, визначення порядку здійснення операцій в іноземній валюті, організації і здійснення валютного контролю за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

В силу ст. 44 згаданого Закону Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать: 1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; 2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства; 3) застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Згідно зі ст. 61 Закону України "Про Національний банк України" та ст. 66 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" - “Функції державних органів і банківської системи України у сфері валютного контролю” Національний банк України є головним органом валютного контролю, що: - здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; - забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Предметом адміністративного позову управління є застосування до порушника - закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" відповідно до ст. 16 Декрету міри відповідальності (фінансової санкції) - штрафу за порушення валютного законодавства.

Санкції, передбачені цією нормою Декрету, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Суми стягнених штрафів спрямовуються до державного бюджету України.

Крім того, у ч.3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України серед інших суб’єктів владних повноважень, вказується і Національний банк України.

Таким чином, Національний банк України відповідає поняттю "суб’єкт владних повноважень" як суб’єкт, що здійснює владні управлінські функцій на основі законодавства. Тому, позов Національного банку України в особі Управління у Дніпропетровській області повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позивачем правомірно подано адміністративний позов в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Законом України "Про Національний банк України", ст.ст. 17, 21, 71, 72, 87, 89, 94, 98, 157, 158, 160-163, 186, 264 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Державного бюджету України 680 грн. штрафу.

Видати виконавчий лист.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення.

Постанова може бути оскаржена протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Рудовська

Постанова складена

у повному обсязі -10.11.2008 р.